Постанова Київський апеляційний суд № 760/16600/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 липня 2021 року м. Київ Унікальний номер справи № 760/16600/20 Апеляційне провадження 22-ц/824/8556/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Махлай Л.Д., суддів Немировської О.В., Ящук Т.І. сторони позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» відповідач ОСОБА_1 розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», подану через представника Руденка Костянтина Васильовича , на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року, ухвалене під головуванням судді Калініченка О.Б., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : у липні 2020 року ТОВ «ФК «Фінанс інновація» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої 12 480 грн. В обґрунтування позову зазначало, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 181230-2896-1 від 30.12.2018 відповідачка отримала кредит у розмірі 3 000 грн шляхом переказу на її платіжну картку емітовану АТ «КБ «Приватбанк». Кредитний договір укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua та підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором було безумовною згодою відповідачки з умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким вона ознайомилася перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затверджені наказом директора ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» (Правила), викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://monetka.com.ua/uk/about_us. Відповідачка зареєструвалась на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua, для чого пройшла ідентифікацію та верифікацію особи (заповнила анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, реквізити картки для отримання кредиту) підтвердила номер мобільного телефону, ознайомилася з умовами надання кредиту, умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснила акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором (дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних відповідача). Одноразовий ідентифікатор 326037 направлявся відповідачці шляхом надсилання повідомлення на її мобільний номер НОМЕР_2 , який вказувався при реєстрації. Вчинення відповідачкою дій, направлених на укладення кредитного договору в електронній формі, підтверджується електронними доказами, а саме роздруківкою інформації з електронного файлу (Log file), що визначає послідовні дії відповідачки та позивача на веб-сайті https://monetka.com.ua в мережі Інтернет, якою зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій позивача та відповідачки щодо укладання електронного договору у мережі Інтернет на веб-сайті https://monetka.com.ua, яку позивач використовував для укладення електронного договору з відповідачкою. Укладений кредитний договір у електронній формі, прирівнюється до письмової форми договору зі всіма правовими наслідками невиконання зобов`язань за договором. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 02.02.2021 відмовлено в задоволенні позову. Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «ФК «Фінанс інновація» через представника подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд першої інстанції помилково вказав, що позивачем не доведено укладення кредитного договору та не надано доказів на підтвердження передачі коштів шляхом перерахуванням їх на картковий рахунок. На підставі заповнених анкетних даних в ІТС на веб сайті та послідовних дій відповідачка отримала кредит шляхом переказу коштів на її платіжну карту. Укладений договір не відноситься до споживчого кредитування та на нього не поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування». Суд не врахував правомірності укладення договору в електронній формі, а також не звернув уваги на те, що кредитний договір у електронній формі прирівнюється до письмової форми договору з усіма правовими наслідками невиконання зобов`язань за договором. Суд отримавши електронним відправленням пояснення від відповідача, в якому заперечувалось факт укладення кредитного договору, не направив ці заперечення позивачу, чим порушив його право надати свої пояснення до заперечень та додаткові докази, а тому просять долучити до матеріалів справи на стадії апеляційного розгляду додаткові документи, що підтверджують обставини, викладені у позовній заяві. Апелянт також подав клопотання про витребування з АТ «КБ Приватбанк» інформацію щодо платіжної картки відповідачки та даних щодо її номеру телефону. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Позивач посилався на те, що між сторонами укладено кредитний договір та 30.12.2018 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3 000 грн шляхом переказу цих коштів на її платіжну картку № НОМЕР_3 , емітовану АТ «КБ «Приватбанк». Кредитний договір укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua та підписання кредитного договору відбулося електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які затверджені наказом директора ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» (Правила), викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://monetka.com.ua/uk/about_us. На підтвердження позовних вимог позивач надав копію договору № 181230-2896-1 від 30.12.2018 (надалі договір) з додатком № 1, опису послідовності укладення цього договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, розрахунок заборгованості за період з 30.12.2018 по 12.02.2019 та з 23.05.2019 по 03.06.2020, копію чеку від 30.12.2018. У п. 1.2 договору вказано, що сторони погодили процентну ставку за користування Кредитом - 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування у межах строку, визначеного в п. 1.3 цього договору, який становить 30 днів. Пунктом 2.4.1 договору передбачено, що позичальник зобов`язується у встановлений строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування. Пунктом п. 3.3 передбачено, що у разі порушення строків повернення кредиту, встановленим п. 1.3 договору, позичальник сплачує товариству плату за користування кредитом за підвищеною ставкою - 2,5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування кредитом понад встановлений строк. Відповідно до п. 4.2 кредитного договору спір між сторонами вирішується в судовому порядку за місцем виконання договору. Місцем виконання договору є місцезнаходження товариства. У п. 4.10 Правил зазначено, що датою повернення кредиту, так само як і датою сплати заборгованості, вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Відповідно до розрахунку, складеного позивачем, ОСОБА_1 має заборгованість за договором, яка станом на 01.06.2020 становить 12480 грн, та складається з 3 000 грн - заборгованості за кредитом; 1 980 грн - заборгованість за нарахованими процентам відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом за період з 30.12.2018 по 12.02.2019; 7500 грн - заборгованість за нарахованими процентам відповідно до п. 3.3 кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом за період з 13.02.2019 по 23.05.2019. Також позивач просив стягнути 9 500 грн витрат на правову допомогу. Відповідачка у письмових поясненнях зазначила, що заперечує факт укладення з позивачем договору та ознайомлення її з Правилами. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та достатніх доказів у підтвердження обставин щодо укладення кредитного договору та отримання відповідачкою кредитних коштів у зазначеному в договорі розмірі та на умовах, передбачених у ньому. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних справа та обов`язків. Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно до ст. 1055 ЦК України. Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Особливості укладення електронних договорів визначені ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до положень вказаного закону, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Частиною 8 ст. 11 зазначеного Закону передбачено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 ст. 640 ЦК України). За приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа. Згідно із ст. 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника. Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненнями чи не вчиненням нею процесуальних дій. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. На підтвердження обставин укладення з відповідачкою кредитного договору позивач надав копію договору № 181230-2896-1 від 30.12.2018 з додатком № 1 та опису послідовності укладення цього договору, які взагалі не засвідчені. Копія чеку від 30.12.2018, на який позивач посилається як на підтвердження обставин про те, що відповідачка отримала кредитні кошти у сумі 3 000 грн також не засвідчена та з такої копії не вбачається, що ці кошти перераховувалися відповідно до договору № 181230-2896-1 від 30.12.2018 та що отримувачем цих коштів є ОСОБА_1 . Фактично за умовами наданої позивачем копії договору розмір процентів за користування кредитом встановлено 540 % річних, а у разі порушення строків повернення кредиту - 900 % річних. Будь - яких доказів про те, що відповідач була ознайомлена з такими умовами договору та надала згоду на укладення договору на таких умовах позивач не надав. Сам по собі розрахунок заборгованості, складений позивачем, не є доказом наявності заборгованості відповідачки. Оскільки, надані позивачем докази не підтверджують отримання кредиту відповідачкою, дату отримання кредитних коштів та умови, на яких такий кредит надавався, тобто не підтверджують виконання договору самим позивачем, доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними. Висновки суду першої інстанції відповідають висновках Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ч. 1 ст. 13 цього ж Кодексу суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Виходячи з положень даних норм колегією суддів відмовлено у прийнятті доказів від позивача на стадії апеляційного розгляду, оскільки розгляд справи на підставі доказів, які не надавалися до суду першої інстанції суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства.З цих же підстав колегія відхиляє клопотання про витребування доказів у АТ «КБ «Приватбанк», оскільки таке клопотання у суді першої інстанції не заявлялося. Доводи апеляційної скарги про те, що суд не надіслав позивачу письмові пояснення відповідачки не впливають на висновки суду, оскільки чинним цивільним процесуальним законодавством такі обов`язки на суд не покладені. Учасники справи можуть надавати пояснення усно або письмово. Позивач не мав будь - яких перешкод ознайомитися з матеріалами справи, з тим, щоб прочитати письмові пояснення відповідачки, проте таких дій не вчинив на власний розсуд. Позовна заява підготовлена та подана представником позивача адвокатом Свистовичем Р.С., який отримав судову кореспонденцію, у тому числі повістку про дату та час розгляду справи, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням. Надалі судова повістка направлена адвокату Свистовичу Р.С. на електронну адресу, яка вказана ним у позовній заяві. Відтак доводи апеляційної скарги про те, що суд не повідомляв позивача про день та час розгляду справи спростовуються матеріалами справи. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу «Фінансова компанія «Фінанс інновація» залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає за виключенням випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України. Постанова складена 21.07.2021. Головуючий Л. Д. Махлай Судді О. В. Немировська Т. І. Ящук