Постанова 4813 № 523/15526/19

Номер провадження: 22-ц/813/6230/21 Номер справи місцевого суду: 523/15526/19 Головуючий у першій інстанції Мурманова І. М. Доповідач Дришлюк А. І. Категорія 57 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.07.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., при секретарі судового засідання Рибачук О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одесагаз» про скасування акту про порушення та акту-розрахунку, - ВСТАНОВИВ: 04 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Акціонерного товариства «Одесагаз» про скасування акту про порушення та акту-розрахунку. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що 09.07.2019 року представниками відповідача було складено акт про порушення побутовим споживачем в зв`язку з підозрою на несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема, лічильника газу). Оскільки, позивач вважає, що акт та протокол складено з порушенням законодавства вона змушена звернутись до суду з відповідним позовом. Просила суд скасувати Акт про порушення побутовим споживачем №00027 від 09.07.2019 року та Акт-розрахунок №00027 від 30.08.2019 року та стягнути з Акціонерного товариства «Одесагаз» на користь ОСОБА_1 судові витрати (а.с.1-7). 06 листопада 2020 року рішенням Суворовського районного суду м. Одеси (головуючий-суддя Мурманова І.М.) позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одесагаз» про скасування акту про порушення та акту-розрахунку залишено без задоволення (а.с.101-104). 19 січня 2021 року ОСОБА_1 направила до Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2020 року. Апелянтка не згодна з оскаржуваним рішенням, вважає його ухваленим із неповним з`ясуванням та неправильним встановленням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, що викладені в рішенні, обставинам справи, порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального прав. Апелянтка вважає, що при здійсненні перевірки 09 липня 2019 року, перевіряючі особи діяли всупереч законодавчим вимогам, а саме, не надали для ознайомлення жодних службових посвідчень або будь-яких інших документів, що уповноважують особу, здійснювали огляд лічильника газу не у присутності споживача або його представника, пакування пломби відбулось не у присутності споживача або його представника, у протоколі щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу не зазначені дата та орієнтовний час проведення експертизи. Апелянтка зазначає, що під час допиту в якості свідка ОСОБА_2 , яка перебувала в будинку під час проведення перевірки, встановлено, що вона не є представником ОСОБА_1 в розумінні норм за цивільним законодавством України. Апелянтка не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що законом не передбачено такого способу захисту своїх прав як звернення до суду з вимогою про оскарження акту про порушення та акту розрахунку, адже право не погодитися із розрахованим не облікованим (донарахованим) об`ємом природного газу та його вартістю чітко передбачене п.12 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, а тому, звернення до суду з відповідною вимогою, на думку апелянтки, є способом захисту порушених прав. Апелянтка зазначає, що оскаржуване рішення не було їй вручено в день його проголошення, а отримано її представником 21 грудня 2020 року. Апелянтка просить скасувати повністю рішення Суворовського районного суду м. Одеси та ухвалити нове рішення. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.02.2021 року в справі було відкрито провадження. Ухвалою від 12.05.2021 року справа призначена до розгляду. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам. В судовому засіданні 08.07.2021 року представник позивача ОСОБА_3 просив задовольнити апеляційну скаргу. Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились. Про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача? пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги з врахуванням предмету та підстав заявленого позову в суді першої інстанції. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відсутність повноважень в особи, присутньої при складанні акта про порушення, та відсутність відеозйомки, свідчить про недійсність акта про порушення. Разом з тим, зважаючи на те, що позивач обрав не вірний спосіб захисту свого порушеного права, а суд не може виходити за межі позовних вимог відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України, суд першої інстанції вирішив відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне. Щодо обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 вказаної статті передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Разом з тим вказаний перелік не є вичерпним, що логічно випливає зі змісту частини 3 статті: суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Одночасно, частина друга статті встановлює, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), N 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II). Крім того, Європейський суд з прав людини у своїй практиці у рішенні від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (п. 35), рішенні від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (п. 32) визначає, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. Вказана позиція міститься в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року в справі № 305/1712/13-ц. За обставинами даної справи позивач звернулась до суду з позовом про скасування акту про порушення та акту-розрахунку. Відповідно до ч. 9 та ч. 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільчих систем акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. Засідання комісії з розгляду акта про порушення має бути проведено Оператором ГРМ не пізніше двомісячного строку з дня складання акта про порушення (крім випадку очікування результатів експертизи ЗВТ, яка проводиться суб`єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України «Про судову експертизу»). За результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості. Відповідно до 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем у разі незгоди споживача (несанкціонованого споживача) з об`ємом та/або вартістю необлікованого (донарахованого) природного газу, він може оскаржити їх у судовому порядку, тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою. Отже, акт-розрахунок являє собою завершення розгляду процедури притягнення побутового споживача до відповідальності. Фактично, акт-розрахунок це резолютивна частина рішення про задоволення акту про порушення та визначення розміру донарахування. Тому розмежування рішення та акту-розрахунку як двох різних стадії розгляду процедури порушення не відповідатиме передбаченій, врегульованій законом процедурі та обставинами справи. В контексті обставин даної справи, фактично позовні вимоги стосуються оскарження рішення комісії ПАТ «Одесагаз», з огляду на те, що зазначеним рішенням здійснено нарахування газопостачання у розмірі 60 176,65 грн, а актом-розрахунком визначено вартість необлікованого (донарахованого) об`єму. Отже заявлений позов є належним способом захисту прав та інтересів позивача, оскільки рішення комісії ПАТ «Одесагаз» та акт-розрахунок, яким визначено об`єм і вартість необлікованого (донарахованого) об`єму газу, безпосередньо впливають на права і обов`язки позивача в контексті його відносин з газорозподільною компанією, встановлюють об`єм і вартість послуг з газопостачання для відповідного споживача. Вказаний висновок узгоджується з позицією КЦС ВС в постанові від 14.04.2021 року в справі № 509/4515/18 з аналогічним предметом розгляду. При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин (постанова ВП ВС від 08.06.2021 року, справа № 662/397/15-ц). Апеляційний суд зауважує, що готуючи справу до розгляду, суд повинен визначити: обставини, які мають значення для справи, та факти, що підлягають встановленню і покладені в основу вимог і заперечень; характер спірних правовідносин і зміст правової вимоги; матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини; вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів; визначити коло доказів відповідно до характеру спірних правовідносин і роз`яснити, якій із сторін слід довести певні обставини; вжити заходів для забезпечення явки в судове засідання, а також сприяти врегулюванню спору до судового розгляду (п. 2 постанова пленуму ВСУ «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження в справі до судового розгляду» № 5 від 12.06.2009 року). Вказані дії суддя вчиняє в порядку ст. 197 ЦПК України. Отже, готуючи справу до розгляду, суд першої інстанції повинен був уточнити позовні вимоги в процесі розгляду справи, що, однак, ним вчинено не було. Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Щодо суті спору. Фактичні обставини справи Як вбачається з матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 є власником дачного будинку АДРЕСА_1 , зазначений будинок належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 18.07.2006 року (а.с.10-11). Відповідно до технічних умов приєднання № 1308 від 10.11.2016 року ОСОБА_1 приєдналась до газових мереж за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-16). Згідно паспорту лічильника газу мембранні ВК…,ВК…Т, лічильники газу мембранні - призначені для вимірювання об`єму спожитого природного газу за ГОСТ 5542. Так, відповідно до паспорту лічильника лічильник газу мембранний ВКG6Т заводський номер № 34489726 відповідає технічний виробам, пройшов первинну повірку на фірмі «Elster» Словацька Республіка (Німеччина) і на підставі результатів первинної повірки визнаний придатним до експлуатації в Україні (а.17). Відповідно до Акту про порушення побутовим споживачем №00027 від 09.07.2019 року останній складено спеціалістами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в присутності представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), згідно якого представниками виявлено підозру на несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу), а саме: ВК «Elster» G6Т 2016 року випуску, заводський номер № НОМЕР_2 , показання лічильника на дату складання акта: 02826. Акт підписано представниками Оператора ГРМ: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та відповідно до відмітки в акті, з актом про порушення ознайомлена споживач (його представник) ОСОБА_2 (а.с.19-21). Згідно протоколу щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу від 10.07.2019 року, відповідно до акту від 09.07.2019 року, пломбу направлено на експертизу за адресою: АДРЕСА_2 , також відповідно до протоколу в присутності споживача встановлюється інший ЗВТ типу Prema G6 пломба № R 27181121. Відповідно до підпису на звороті протоколу, підпис ОСОБА_1 в протоколі відсутній, відсутні й відмітки щодо відмови від підпису тощо (а.с.22-23). Монтаж побутового лічильника газу, згідно акту від 10.07.2019 року відбувся за участю двох представників ПАТ «Одесагаз» Витвицького Е.Ю. та ОСОБА_6 (а.с.24). АТ «Одесагаз», 22.07.2019 року складено Акт № 417 експертизи ЗВТ та пломб, відповідно до якого експертизу було проведено в складі членів комісії: представника юридичної служби - Тинкалюк Г.Г., представника служби економічної безпеки - Кімінчиджи Т.К. та представника метрологічної лабораторії - ОСОБА_7 , які провели експертизу лічильника газу типу «Elster» ВК G6Т 2016 року випуску, заводський номер № НОМЕР_2 , та відповідно п.3 експертизи встановлено, що цілісність заводського та повірочного тавра на ЗВТ порушено. Висновок експертизи: Лічильник газу Elster» ВК G6Т 2016 року випуску, заводський номер № НОМЕР_2 є непридатним для подальшої експлуатації (а.с.25-26). Як вбачається з акту експертизи, споживач ОСОБА_1 при проведені експертизи була відсутня. На підставі акту експертизи, 30.08.2019 року винесено рішення комісії № 623 аб, згідно якого встановлено порушення п.п.3 п.1 Глави 2 Розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, а саме - підозра на несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ. Дане порушення виявлено при обстеженні представниками СЕБ 09.07.2019 року та зафіксовано актом про порушення від 09.07.2019 року № 00027. За даним правопорушенням здійснено розрахунок за граничними об`ємами споживання природнього газу для населення та здійснено донарахування згідно з розрахунком у розмірі 128 405 грн. 09 коп. (а.с.27). Відповідно до акту розрахунку № 00027 від 30.08.2019 року споживачу ОСОБА_1 , особовий рахунок: НОМЕР_1 , нарахована сума донарахування за рішенням комісії, яка становить: 128 405 грн. 09 коп., розрахунок зроблено з січня 2019 року по липень 2019 року включно (а.с.28). Згідно супровідного листа від 25.04.2019 року № 4924, споживачу ОСОБА_1 , направлено акт-розрахунок, який протягом 15-ти днів з дня отримання споживач має сплати на рахунок АТ «Одесагаз» (а.с.29). Оцінка апеляційного суду Спірні правовідносини в даній справі регулюються законами України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 (надалі Типовий договір). Побутовий споживач споживач, що є фізичною особою та придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (п. 4 ч. 2 глави І Кодексу газорозподільних систем). Відповідно до пункту 1 глави 9 Розділу Х Кодексу газорозподільних систем, під час введення в експлуатацію або протягом експлуатації комерційного ВОГ та його складових, у тому числі в разі позаштатної ситуації чи виникнення спірних питань щодо результатів вимірювань об`єму природного газу, мають право здійснювати з дотриманням вимог цього Кодексу перевірку комерційного ВОГ та його складових щодо, зокрема, відсутності ознак пошкодження ЗВТ та/або пошкодження пломб, відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та/або несанкціонованого газопроводу. Відповідно до частини 2 розділу 2 глави ХІ Кодексу газорозподільчих систем до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать: 1) наявність несанкціонованого газопроводу; 2) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 3) несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу); 4) несанкціоноване підключення газових приладів на об`єкті споживача, який обліковується за нормами споживання; 5) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку); 6) використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу. Відповідно до положень розділу 5 глави ХІ Кодексу газорозподільчих систем у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу. Акт про порушення після пред`явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. У разі якщо комерційний вузол обліку, на якому сталося порушення, знаходиться на території (в приміщенні) Оператора ГРМ, останній повинен завчасно попередити споживача про час і місце складання акта про порушення. Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення. Представник Оператора ГРМ перед складанням акта про порушення зобов`язаний повідомити споживача (несанкціонованого споживача) про його право внести зауваження та заперечення до акта про порушення, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень. У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення він вважається дійсним, якщо його підписали: або більше одного представника Оператора ГРМ, а відмова споживача (несанкціонованого споживача) від підпису акта про порушення підтверджується відеозйомкою; або представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення цієї особи. Акт про порушення щодо відмови побутового споживача (фізичної особи) в доступі до власного об`єкта вважається дійсним, якщо його підписали представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувач або управитель будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення їх осіб. У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення про це робиться відмітка в обох примірниках акта про порушення, один з яких надсилається споживачу (несанкціонованому споживачу) рекомендованим поштовим відправленням протягом п`яти робочих днів з дня складання такого акта. За обставинами даної справи, що також було відображено в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, ОСОБА_2 , яка була допитана судом першої інстанції в якості свідка, пояснила, що вона не є родичем позивача, та не є особою, яка постійно проживає за адресою, де було складено акт про порушення, також вона не є представником позивача. Свідок пояснила, що повідомила про це представників АТ «Одесагаз», однак її доводи були проігноровані та не прийняті до уваги. На підтвердження відсутності повноважень ОСОБА_2 , як представника ОСОБА_1 , позивач надала суду повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей (на запит особи щодо якої вчинено нотаріальну дію). Акт про порушення побутовим споживачем № 00027 від 09.07.2019 року складений не у присутності побутового споживача, з яким було укладено договір Сашкіною І.Л., а в присутності ОСОБА_2 . Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо того, що вказана особа є представником побутового споживача ОСОБА_1 , чи має необхідну правоздатність та безпосередньо є побутовим споживачем природного газу саме за відповідним лічильником. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо того, що відсутність повноважень в особи, присутньої при складанні акта про порушення свідчить про недійсність акта про порушення. Разом з тим, суд першої інстанції не в повній мірі встановив всі обставини, які мають значення для справи та дійшов неправильного висновку по суті спору. З врахуванням вище встановлених обставин справи, зважаючи на природу спірних правовідносин, з огляду на те, що позивач обрала належний спосіб захисту прав, апеляційний суд скасовує оскаржуване рішення та приймає нове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем була порушена процедура розгляду факту порушення побутовим споживачем користування послугами газопостачання та прийняття рішення щодо нарахування заборгованості. Таким чином, враховуючи вище наведене, встановлені обставини справи, роз`яснення судів вищої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, а суд першої інстанції не в повній мірі встановив обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого дійшов неправильного висновку щодо обрання належного способу захисту прав, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2020 року - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одесагаз» про скасування акту про порушення та акту-розрахунку задовольнити. Скасувати акт про порушення побутовим споживачем № 00027 від 09.07.2019 року та акт-розрахунок № 00027 від 30.08.2019 року. Стягнути з Акціонерного товариства «Одесагаз» (ЄДР: 03351208, місцезнаходження: 65003, Одеська область, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1), на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 768,40 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1152,60 грн. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький Повний текст постанови складено 21 липня 2021 року. Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк