Постанова 4811 № 466/159/19

Справа № 466/159/19 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є. Провадження № 22-ц/811/2489/20 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія:72 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2021 року м.Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря - Юзефович Ю.І., з участю: позивача, її представника - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, про позбавлення батьківських прав, в с т а н о в и в: У січні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 27.11.2013 року зареєструвала шлюб з відповідачем, в якому у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка ОСОБА_4 , однак, подружнє життя з відповідачем не склалось, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від30.05.2018 року шлюб між ними розірвано, після відбування покарання відповідач на шлях виправлення не став, 27.01.2018 року затриманий за вчинення нового злочину і на даний час перебуває під вартою у зв`язку з оголошенням йому підозри у вчиненні злочину. Зазначає, що з моменту народження дитини відповідач ухилявся від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини та її матеріальному утриманні, створював нестерпні умови для їхнього проживання, а злочинний спосіб життя, який веде відповідач, може негативно вплинути на дитину та її розвиток. Позивач має намір створити нову сім`ю, в якій забезпечити дитині повноцінний розвиток і виховання іншим чоловіком, який буде для дитини батьком. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 серпня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду оскаржила позивач, просить його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт зазначає, що при вирішенні даного спору суд безпідставно не взяв до уваги тієї обставини, що відповідач неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, у тому числі й тяжких, з 27.01.2018 року по 02.07.2019 року перебував під вартою, в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова щодо відповідача знаходиться кримінальне провадження про вчинення ним грабежу, а на даний час обвинувачується у вчиненні особливо-тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.115 КК України, де санкція передбачає довічне позбавлення волі, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Вважає, що суд не дав належної правової оцінки поданим її стороною доказам, безпідставно не врахував тієї обставини, що дитина виховується іншим чоловіком, з яким вона (позивач) зареєструвала шлюб, а також те, що дитина є дошкільного віку і відвідування медичних закладів вимагає згоди і участі обох батьків. Звертає увагу, що факт усунення від виконання своїх батьківських обов`язків підтверджується розпискою, написаною власноручно відповідачем у 2018 році. На переконання апелянта, суд не врахував інтересів дитини, а надав перевагу батькові, який обрав для себе злочинний спосіб життя. В судове засідання апеляційного суду відповідач та представник третьої особи не з`явились, всі були належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, відповідач повідомлений під розписку адміністрацією місця його утримання під вартою, як підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, тому справу розглянуто відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у їхній відсутності. Заслухавши пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Статтею 150 Сімейного кодексу (далі - СК) України визначено, що батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватись про здоров`я та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину. Мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, при цьому, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст.141 СК). Відповідно до статті 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Статтею 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Так, статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (п.2 ч.1 ст.164 СК). Правові наслідки позбавлення батьківських прав визначені статтею 166 СК України. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (п.п.15,16), позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» в рішенні від 07.12.2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що навіть факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58). У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини (1989 року), ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7). Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 30.05.2018 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.8). Дитина проживає разом із матір`ю - позивачем ОСОБА_2 (а.с.9), яка у зв`язку із укладенням 14.02.2019 року шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_2 (а.с.74). Відповідач ОСОБА_3 утримується в Ізоляторі тимчасового тримання ГУ НП у м. Києві в статусі підозрюваного у вчиненні злочину, однак, обвинувального вироку суду відносно нього ще немає. Згідно з висновком органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської від 20.06.2019 року №2608-2712 (а.с.52), визнано за недоцільне позбавляти ОСОБА_3 батьківських прав відносно його малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з недостатністю доказів умисного ухиляння його від виконання батьківських обов`язків. Окрім того, у своїх письмових поясненнях від 09.05.2019 року, адресованих органу опіки та піклування (а.с.65-66), відповідач ОСОБА_3 просив не позбавляти його батьківських прав, оскільки дуже любить свою дитину і вона для нього є найдорожчою, що свідчить про його інтерес до дитини та небайдуже ставлення до неї. За встановлених і наведених вище обставин справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки саме лише посилання позивача на вчинення відповідачем кримінальних та адміністративних правопорушень, без доведеності того факту, що описана в позовній заяві поведінка відповідача має негативний вплив на дитину, яка в силу малолітнього віку ще не може висловити свою думку з цього питання, не може бути безумовною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, а виняткових випадків, за яких розлучення з батьком необхідне в якнайкращих інтересах дитини, у даній справі не встановлено. Таким чином, суд правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, не допустив порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення заявлених вимог, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 16 липня 2021 року. Головуючий: Бойко С.М. Судді: Копняк С.М. Ніткевич А.В.