Постанова 4857 № 161/2815/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 161/2815/21 пров. № А/857/12322/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Судової-Хомюк Н.М., Шевчук С.М. з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 травня 2021 року, ухвалене суддею Крупінською С.С. у м. Луцьку о 15 год. 15 хв. у справі № 161/2815/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування рішення, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ГАА № 943892 від 06.02.2021 року. У обґрунтування позовних вимог зазначає те, що на підставі оскарженої постанови відповідач притягнув позивача до адміністративної відповідальності за перебування в магазині «АТБ» по вул. Конякіна, 35-А в місті Луцьку, без вдягнутих засобів індивідуального захисту, а саме захисної маски, що закриває рот і ніс. Цю постанову позивач вважає незаконною, оскільки відповідач немає жодних доказів вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення. При цьому позивач заперечує обставину, які відповідач встановив. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 травня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач зазначає те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення порушив норми матеріального права та неповно з`ясував обставин справи. Таку позицію позивач пояснює тим, що суд першої інстанції взяв до уваги недопустимий доказ, а саме матеріли фотофіксації правопорушення, оскільки, відповідач в постанові не вказав, що до неї додаються докази, а сама постанова не є доказом, а є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке оскаржується. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що 06 лютого 2021 року відповідач прийняв постанову про адміністративне правопорушення, на підставі якої ОСОБА_1 притягнув до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 3 статті 44-3 КУпАП за те, що ОСОБА_1 06.02.2021 року о 20 години 40 хв. знаходився в магазині «АТБ» по вул. Конякіна, 35-А в місті Луцьку, без вдягнутих засобів індивідуального захисту, а саме захисної маски, що закриває рот і ніс. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП підтверджується належними та допустимими доказами. Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини. Відповідно до ч. 2 ст. 44-3 КУпАП України перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» у період з 19 грудня 2020 року до 28 лютого 2021 року на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами. Згідно із частиною другою статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 44-3 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу. Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апеляційний суд встановив те, що на підтвердження того факту, що позивач перебував в магазині «АТБ» по вул. Конякіна, 35-А в місті Луцьку, без вдягнутих засобів індивідуального захисту, а саме захисної маски, що закриває рот і ніс, відповідач надав фото з місця події. Апеляційний суд встановив, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення. Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фотофіксацію чи відеозапис, така фотофіксація чи відеозапис, згідно з вимогами статті 74 КАС України, не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 13.02.2020 року по справі № 524/9716/16-а. Отже, подані до суду матеріали фотофіксації є недопустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення, оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилання на такий доказ, з чого слідує, що такий доказ не досліджувався відповідачем при прийнятті оскарженої постанови. З огляду на викладене, на думку апеляційного суду, відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих у розумінні статті 70 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності. Зважаючи на наведене вище, апеляційний суд вважає, що постанову в справі про адміністративне правопорушення, необхідно скасувати як протиправну. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Водночас, згідно з частиною 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. З огляду на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позову. Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 травня 2021 року скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області серії ГАА № 943892 від 06.02.2021 року і закрити справу про адміністративне правопорушення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. М. Судова-Хомюк С. М. Шевчук Повний текст постанови складений 22.07.2021 року