Постанова 4857 № 260/2948/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/2948/20 пров. № А/857/6329/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Бруновська Н.В. суддя Запотічний І.І. секретар судового засідання Гнатик А.З. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Новітня енергія України» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року (головуючий суддя Дору Ю.Ю., м. Ужгород, проголошено о 16:12, повне судове рішення складено 03 лютого 2021 року) у справі № 260/2948/20 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Новітня енергія України» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: 09 вересня 2021 року Приватне підприємство «Нова енергія України (далі позивач, ПП «Новітня енергія України, підприємство) звернулося в суд першої інстанції з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі відповідач, НКРЕКП), в якому просило: - визнати протиправними дії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг з встановлення коефіцієнту «зеленого» тарифу для приватного підприємства «Новітня Енергія України» (ГЕС Шуми); - визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, що полягає у нездійсненні зміни коефіцієнту «зеленого» тарифу для приватного підприємства «Новітня Енергія України» (ГЕС Шуми); - зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг встановити для приватного підприємства «Новітня Енергія України» (ГЕС Шуми) «зелений» тариф на електричну енергію, з коефіцієнтом для об`єктів, введених в експлуатацію з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 16 березня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про приведення у відповідність до законодавства і зміну постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №668 від 18.05.2017 року та додатки до цієї постанови, встановлення для приватного підприємства «Новітня енергія України» (ГЕС Шуми) «зелений» тариф на електричну енергію, з коефіцієнтом 3.24 , як для об`єктів, введених в експлуатацію з 01.01 2016 по 31.12.2016. Відповідач не провів перевірки фактів і аргументів, викладених в заяві і не прийняв жодного рішення. При цьому позивач зазначав, що при встановленні «зеленого» тарифу на відпуск електроенергії ПП «Новітня Енергія України» (ГЕС Шуми) розмір коефіцієнту «зеленого» тарифу встановлений такий, що діяв для мікрогідроелектростанції, яка була введена в експлуатацію по 31.03.2013 включно, замість коефіцієнту - 3.24 ,як для об`єктів, введених в експлуатацію з 01.01 2016 по 31.12.2016. В результаті позивачеві оплачувалась вартість електроенергії по "зеленому" тариф у розмірі 3 грн. 40 коп. замість 5 грн. 66 коп. за 1 кВт, чим фактично завдано значних матеріальних збитків позивачу. Ухвалою суду від 26 січня 2021 року провадження в частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача встановити позивачу «зелений» тариф на електричну енергію, з коефіцієнтом для об`єктів, введених в експлуатацію з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року закрито. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить апеляційний суд скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що підставою позовних вимог є імперативно встановлені критерії визначення розміру «зеленого тарифу». Скаржник зазначає, що звернувся до відповідача із відповідною заявою, однак останній жодного рішення за результатами розгляду такої заяви не прийняв. При цьому скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що подана ним до відповідача заява не відповідає вимогам, визначеним постановою НКРЕКП №1817 від 30 серпня 2019 року №1817, оскільки у наданій відповідачем відповіді на заяву не згадується про таку обставину як на підставу незадоволення заяви. Також скаржник вважає помилковим висновки суду першої інстанцїі щодо констатації того, що вимоги позивача становлять втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки спірні відносини, на думку скаржника, передбачають лише один варіант поведінки з боку відповідача. Крім того, скаржник наполягає на тому, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 242 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язаний був надати оцінку кожному аргументу позивача, однак цього не зробив. Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.313 цього Кодексу. Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне. Судом встановлено, що 16 березня 2020 року Приватне підприємство «Нова енергія України» звернулось до відповідача із заявою про приведення у відповідність до законодавства і зміну постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №668 від 18.05.2017 року та додатки до цієї постанови, встановлення зеленого тарифу на електричну енергію, з коефіцієнтом 3.24 , як для об`єктів, введених в експлуатацію з 01.01 2016 по 31.12.2016. За результатами поданої заяви відповідач жодного рішення не прийняв, відтак позивач, покликаючись на протиправну бездіяльність НКРЕКП, подав до суду позов. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що твердження ПП Новітня Енергія України та позовні вимоги в цілому є безпідставними, необґрунтованими, внутрішньо не узгодженими із положеннями законодавства України, а відповідно задоволенню не підлягають. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 91 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» «зелений» тариф встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів), а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями. Порядок встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, затверджений постановою НКРЕКП від 30.08.2019 № 1817 (далі Порядок № 1817). За змістом підпункту 2.1. пункту 2 Порядку № 1817 передбачено, що для встановлення «зеленого» тарифу суб`єкт господарювання подає до НКРЕКП заяву щодо встановлення/перегляду «зеленого» тарифу суб`єкту господарювання (додаток) такі документи: пояснювальну записку з детальною інформацією про суб`єкта господарювання (форма власності, установлена потужність, корисний відпуск електричної енергії та інші характеристики об`єкта електроенергетики); зведений кошторис фактичних витрат будівництва об`єкта електроенергетики (вартість генеруючого обладнання, вартість будівельних та пусконалагоджувальних робіт, вартість приєднання електроустановок до електричних мереж, вартість іншого енергетичного обладнання та споруд, розташованих на об`єкті електроенергетики, що є невід`ємною частиною об`єкта електроенергетики); копію пояснювальної записки проекту будівництва об`єкта електроенергетики черги його будівництва (пускового комплексу); копію технічних умов приєднання до електричних мереж електроустановки, яка виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії; копію зареєстрованого повідомлення про початок виконання будівельних робіт або дозволу на виконання будівельних робіт, виданих відповідно до вимог Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466; копію зареєстрованої декларації про готовність об`єкта (черги його будівництва (пускового комплексу) до експлуатації або сертифіката, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги його будівництва (пускового комплексу) проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації з відповідним актом готовності до експлуатації, виданих відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №

461. У разі відсутності в копії декларації про готовність об`єкта електроенергетики (черги його будівництва (пускового комплексу) відмітки про дату та/або номер її реєстрації суб`єкт господарювання для підтвердження дати введення в експлуатацію об`єкта електроенергетики подає до НКРЕКГІ належним чином підписаний уповноваженою особою лист Державної архітектурно- будівельної інспекції України, в якому зазначається дата та номер реєстрації відповідної декларації; загальну фотографію об`єкта електроенергетики (черги будівництва (пускового комплексу) в електронному вигляді. Додатково суб`єкт господарювання має надати копію договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, укладеного відповідно до частини четвертої етапі 71 Закону України «Про ринок електричної енергії», якщо об`єкт електроенергетики (черга його будівництва (пусковий комплекс)) введений в експлуатацію після 31 грудня 2019 року та виробляє електричну енергію з енергії: сонячного випромінювання встановленою потужністю, яка більше або дорівнює 1 МВт; вітру встановленою потужністю, яка більше або дорівнює 5 МВт, або складається з трьох та більше вітроустановок незалежно від встановленої потужності. Сторінки документів, що додаються до заяви, нумеруються та завіряються підписом керівника суб`єкта господарювання (уповноваженої ним особи). Заява щодо встановлення/перегляду зеленого тарифу суб`єкту господарювання та визначені цим пунктом документи до неї можуть подаватися суб`єктом господарювання одночасно із заявою на видачу ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії. У разі звернення суб`єкта господарювання щодо встановлення/перегляду зеленого тарифу на електроенергію, що виробляється з енергії сонячного випромінювання об`єктом електроенергетики, який вмонтований (встановлений) на дахах та/або фасадах будівель та інших капітальних споруд, до заяви щодо встановлення/перегляду зеленого тарифу додаються документи, які підтверджують, що споруди/будівлі, на дахах та/або фасадах яких вмонтований (встановлений) такий об`єкт електроенергетики, є капітальними (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо). Оглянувши матеріали справи апеляційний суд констатує, що заява позивача та додані до неї документи за своєю формою не відповідали положенням підпункту 2.1. пункту 2 Порядку № 1817 та Додатку до Порядку № 1817, а відтак за своєю формальною та юридичною сутністю не є заявою щодо встановлення/перегляду «зеленого» тарифу суб`єкту господарювання (у розумінні положень Порядку №1817. Такий документ підлягає реєстрації як звичайний лист, що й було зроблено відповідачем та з подальшим наданням відповіді від 15.04.2020 №4228/17.3.2/7-20. З огляду на встановлені обставини та беручи до уваги те, що позивач недотримався порядку звернення до відповідача із заявою щодо встановлення «зеленого тарифу» апеляційний суд приходить висновку про відсутність підстав для визнання бездіяльності відповідача протиправною з огляду на те, що подана позивачем заява не є юридично значущою, та не створює правового обов`язку у відповідача розпочати процедуру встановлення/перегляду «зеленого» тарифу суб`єкту господарювання. Отже, слід погодитись із висновком суду першої інстанції щодо відсутності протиправності у діянні відповідача. Поряд з наведеним вище, в контексті доводів скаржника про ненадання судом першої інстанції оцінки усім аргументам позивача, апеляційний суд зазначає таке. За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач в даному випадку діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню. Після встановлення обставин справи суддя (суд) оцінює доводи учасників справи, на яких ґрунтуються їх вимоги або заперечення проти висунутих іншою стороною вимог. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, суд надає оцінку всім аргументам учасників справи. Разом з тим, суд завжди повинен знаходити розумний баланс між вмотивованістю судового рішення як гарантією реалізації принципу верховенства права та часом, витраченим на пошук відповідей на всі без винятку аргументи сторін. Безумовно, сторона, яка подає заяву чи скаргу, зацікавлена, щоб суд у своєму рішенні надав відповідь на кожен аргумент, та це не виключає можливості зловживання такою стороною своїми правами. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) з цього питання виробив практику пошуку відповідного балансу. Так, у ряді його рішень міститься вказівка на те, що вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен аргумент заявника; ст. 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінювання, що є предметом регулювання, насамперед, національного законодавства та оцінювання національними судами (зокрема, рішення у справі «Суомінеен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97). У п. 96 рішення у справі «Вагнер та J.M.W.L. проти Люксембургу» (Wagner and J.M.W.L. v. Luxembourg, №76240/01) та у п. 72 рішення у справі «Фабрі проти Франції» (Fabris v. France, №16754/08) ЄСПЛ підкреслив, що навіть якщо суди не зобов`язані викладати мотиви відмови стосовно кожного доводу сторін, вони не звільнені від обов`язку розглядати їх належним чином і надавати оцінку основним наданим доводам. Крім того, якщо ці доводи стосуються прав і свобод, що гарантовані Конвенцією і протоколами до неї, національні суди повинні розглядати їх в обов`язковому порядку і з особливою ретельністю, тому що йдеться про засади принципу субсидіарності. ЄСПЛ також неодноразово наголошував, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган державної влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36). Зважаючи на викладені вище правової позиції апеляційний суд звертає увагу на те, що визначальним моментом у вирішенні цьому спору є встановлення факту наявності у відповідача обов`язку вчинити дії, які від нього вимагає позивач, однак умовою для вчинення таких дій є дотримання позивачем встановленого нормативно-правовим актом порядку звернення та оформлення відповідної заяви. Недотримання такого порядку не є підставою для ініціювання процедури, а відтак решта доводів позивача за своєю суттю можуть слугувати підставою для аналізу правомірності рішення відповідача, однак таке рішення у цих правовідносинах відсутнє та з описаних вище причин не прийняте. За наведених міркувань колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Доводи апеляційної скарги у своїй сукупності зводяться до суб`єктивного трактування обставин справи та норм як матеріального так і процесуальна права, однак такі не впливають на зміст правовідносин, та не спростовують висновків суду першої інстанції. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2021 року апеляційну скаргу Приватного підприємства «Новітня енергія України» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі № 260/2948/20 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Новітня енергія України» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху. Вказано, що апелянт повинен долучити оригінал документа про сплату судового збору в розмірі 6306 грн 00 коп. В матеріалах справи наявна квитанція № Н223557 від 30 березня 2021 року про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у цій справі. В той же час позивач судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду в цій справі не сплатив, а відтак такий підлягає стягненню. Керуючись ст. ст. 243, 246, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Приватного підприємства «Новітня енергія України» залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі № 260/2948/20 - без змін. Стягнути з Приватного підприємства «Новітня енергія України» (ЄДРПОУ 39392890) на користь держави (Отримувач - ГУК Львiв/Галицький р-н/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) 38008294; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувача UA338999980313161206081013952; код класифікації доходів бюджету 22030101; найменування коду класифікації доходів бюджету: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); призначення платежу *;101; код платника; судовий збір; № справи; Восьмий апеляційний адміністративний суд) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6306 (шість тисяч триста шість) гривень 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О. І. Довга судді Н. В. Бруновська І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 22 липня 2021 року.