Постанова 4856 № 120/5729/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/5729/20-а Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Ірина Миколаївна Суддя-доповідач: Мацький Є.М. 22 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляк Ю.В., представника позивача: Герасимчука О.О., представників відповідача: Кухрівського О.В. та Бурдейного О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікітан" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. В жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікітан" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суд з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просило: 1.1. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000103204, №0000113204 та №0000133204 від 23.09.2020. 1.2. Здійснити розподіл судових витрат.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28.08.2020 відповідач прийняв наказ №2674 про проведення фактичної перевірки ТОВ "Вікітан", а 31.08.2020 оформив направлення №1950 та №1951 на проведення фактичної перевірки товариства. За результатами такої перевірки складено акт від 01.09.2020 за №153/32/30641728, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п. 230.1.2 та п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК України. В подальшому, на підставі зазначеного акта відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23.09.2020 за №0000103204, №0000113204 та №0000133204. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року адміністративний позов задоволено. 3.1. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000103204, №0000113204 та №0000133204 від 23.09.2020. 3.2. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікітан" сплачений судовий збір в сумі 2880 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

4. Апелянт ГУ ДПС у Вінницькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

5. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до п. 80.2. статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цією статтею.

6. Апелянт стверджує, що в даному випадку такою підставою є пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а саме наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами лічильниками та/або рівномірами лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

7. Апелянт вважає, що податкові повідомлення-рішення є правомірними, прийняті в межах компетенції контролюючого органу та відповідно до вимог чинного законодавства. ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

8. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 28.08.2020 заступник начальника ГУ ДПС у Вінницькій області В. Кузьменчук, з метою проведення перевірки з питань дотримання вимог ПК України та Законів України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв. тютюнових виробів та пального", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", постанов Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями", від 30.10.2008 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", Постанови Правління НБУ України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України", та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в Україні, керуючись статтями 20, 61, 62 на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 та на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 ПК України, видав наказ №2674 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "ВІКІТАН"", яким наказано провести фактичну перевірку позивача за адресою: Вінницька область, м. Гайсин, вул. 1 Травня, 70/Б, АЗС, з 01.09.2020, терміном 10 діб, за період за 01.07.2019. 9. 31.08.2020 на підставі зазначеного наказу посадовим особам ГУ ДПС у Вінницькій області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 видано направлення на перевірку за №1950 та №1951. 10. 01.09.2020 вказаними посадовими особами проведено фактичну перевірку позивача за місцем здійснення господарської діяльності.

11. Відповідні направлення на перевірку за №1950 та №1951 від 31.08.2020 та наказ про проведення фактичної перевірки за №2674 від 28.08.2020 були пред`явлені оператору АЗС ТОВ «Вікітан» ОСОБА_3 , однак, останній відмовився від підпису у направленнях на проведення перевірки та вручення йому копії наказу про проведення перевірки, про що складено Акт №459/30641728 від 01.09.2020.

12. Крім того, за результатами перевірки складено акт фактичної перевірки №153/32/30641728 від 01.09.2020, в якому зафіксоване порушення позивачем вимог пп. 230.1.2 та 230.1.3 п. 230 ст. 230 ПК України.

13. На підставі акта фактичної перевірки, 23.09.2020 ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0000103204 про застосування штрафних санкцій в сумі 20000 грн. (за порушення п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України); - №0000113204 про застосування штрафних санкцій в сумі 20000 грн. (за порушення п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України); - №0000133204 про застосування штрафних санкцій в сумі 152000 грн. (за порушення п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК України).

14. Разом із тим, не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

15. Позивач зазначає, що фактична перевірка була проведена контролюючим органом з істотними порушеннями вимог чинного податкового законодавства щодо підстав та порядку проведення фактичних перевірок. Свої доводи в цій частині позивач аргументує тим, що наказ про проведення фактичної перевірки ТОВ "Вікітан" не відповідає приписам ст. 80 ПК України та не містить чітких підстав та мети для проведення перевірки, а також інформації щодо того, в рамках яких саме заходів ГУ ДПС встановило невідповідність діяльності товариства вимогам закону, на підставі яких саме відомостей або документів існують факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій за участю товариства встановлена податковим органом.

16. Позивач звернув увагу на те, що у наказі на перевірку зазначено лише посилання на норми, що регулюють питання призначення фактичної перевірки, водночас відсутня будь-яка інформація про можливі порушення товариством вимог законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи. На думку позивача, підставою для прийняття спірного наказу мала слугувати певна фактична підстава, яка вказувала на наявність ймовірних порушень зі сторони ТОВ "Вікітан", що відповідач повинен був відобразити у тексті наказу. При цьому свою позицію позивач підтверджує правовими позиціями Верховного Суду, наведеними у постановах від 18.05.2018 у справі № 813/3977/16, від 05.03.2019 у справі № 820/4893/18, від 01.07.2019 у справі № 140/2181/18, від 02.09.2020 у справі № 821/1828/16, тощо.

17. Крім того, позивач зазначає, що фактична перевірка була проведена за відсутності уповноваженої посадової (службової) особи платника податків, адже наказ про проведення фактичної перевірки до початку її проведення не був вручений під розписку уповноваженому представнику товариства або особі, яка фактично проводила розрахункові операції, тоді як ОСОБА_3 , який згадується в матеріалах перевірки, виконує роботу оператора-заправника, не здійснює розрахунково-касових операцій та не є уповноваженою посадовою (службовою) особою товариства.

18. Представник позивача також вказав, що оскільки на час проведення фактичної перевірки у ТОВ "Вікітан" не були встановлені рівноміри-лічильники, а тому до нього не може бути застосована санкція за порушення п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК України.

19. Правова позиція апелянта зазначена в пунктах 4-7 цього рішення. ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

20. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу Українивизначено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

22. Відповідно до приписів підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

23. Контролюючі органи на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

24. У пункті 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

25. Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 Податкового кодексу України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

26. Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 Податкового кодексу України.

27. Згідно з абзацом першим пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

28. Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

29. Статтею 80 Податкового кодексу України визначено порядок проведення фактичної перевірки, а саме: фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1); фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт 80.2.5 пункту 80.2); допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5); фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (пункт 80.7); порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 80.10).

30. Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

31. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

32. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

33. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

34. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

35. Згідно з абзацом другим пункту 81.3 статті 81 Податкового кодексу України керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов`язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку). V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

36. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.

37. Колегія суддів зазначає, що встановлені главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

38. Недотримання встановлених статтями 73, 75-81 Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб`єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

39. Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що фактична перевірка суб`єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов, як наявність підстав для проведення фактичної перевірки та пред`явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.

40. Підставою проведення фактичної перевірки, визначеною підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є письмове звернення покупця (споживача), оформлене відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування.

41. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 08 вересня 2020 року в справі № 640/21536/19, від 19 листопада 2020 року в справі №160/7971/19. 42.Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа № 807/242/14).

43. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що підставою для проведення фактичної перевірки ТОВ "ВІКІТАН" у наказі ГУ ДПС у Вінницькій області від 28.08.2020 №2674 зазначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, без наведення фактичних підстав для його застосування щодо зазначеного платника податків.

44. З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

45. Відповідно до п. 19.1.1.14. ст. 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері та здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального, згідно з п.п. 19-1.1.16 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України.

46. Відповідно до пп.54.3.3. п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

47. Згідно підпунктів 20.1.4, 20.1.8, 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів та під час проведення перевірок перевіряти документи, що підтверджують посаду посадових осіб та/або осіб, які фактично здійснюють розрахункові операції.

48. Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

49. Статтею 62 ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) передбачено способи здійснення податкового контролю : 62.1. Податковий контроль здійснюється шляхом: 62.1.1. ведення обліку платників податків; 62.1.2. інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; 62.1.3. перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюю на органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; 62.1.4. моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

50. Колегія суддів дійшла висновку, що наведені приписи податкового законодавства повністю дотримано апелянтом.

51. Таким чином, реалізуючи повноваження, надані ПК України - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, податковим органом було проведено фактичну перевірку.

52. Оскільки до функціональних обов`язків підрозділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів належить здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вимог законодавства в сфері обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, 01.09.2020 року проведено фактичну перевірку позивача.

53. З огляду на зазначене вище, працівники ГУ ДПС у Вінницькій області мають право проводити фактичну перевірку незалежно від настання певних обставин, а реалізовуючи завдання, які покладені законом (в даному випадку пп.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України) на контролюючий орган.

54. Право на проведення перевірок контролюючим органом, зокрема проведення фактичної перевірки працівниками ГУ ДПС у Вінницькій області, регламентовано п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України - фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

55. Перевірка позивача проведена на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2. статті 80, Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме, «у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами -лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального».

56. Отже, норма цього підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на контролюючі органи.

57. Аналогічна позиція викладена і в Постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року по справі № 815/1978/18 (К/9901/68969/18).

58. Верховний Суд зробив висновок про те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що контролюючий орган мав право на проведення фактичної перевірки позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій (відповідно до положень ст. 19-1 ПК України), визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та наказ керівника контролюючого органу на проведення перевірки є законним.

59. Тому доводи позивача, як і висновки суду першої інстанції щодо неправомірності наказу про проведення фактичної перевірки, оскільки в наказі не міститься жодної конкретної інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, що свідчить про можливі порушення платником податків вимог законодавства, жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для проведення перевірки у відповідності до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України колегія суддів визнає безпідставними, оскільки підставою проведення фактичної перевірки слугувала не податкова інформація, наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку про ймовірні порушення платника податків, а реалізація функції здійснення контролю у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, якою наділений контролюючий орган відповідно до приписів податкового законодавства.

60. Більше того, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що останнім не було надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для проведення перевірки позивача у відповідності до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

61. Оскільки, з огляду на зміст викладених норм, для застосування пп. 80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України у якості підстави для проведення фактичної перевірки, необхідною умовою є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, що не залежить від суб`єкта, який надав відповідну інформацію.

62. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 819/844/16.

63. В порядку інформаційно-аналітичного забезпечення як способу реалізації функції контролю, як передбачено пп. 62.1.2. п. 62.1 ст. 62 ПК України, згідно баз даних Реєстру платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового, Єдиного реєстру акцизних накладних, Єдиного реєстру податкових накладних, Реєстрів електронної звітності та АІС «Податковий блок»/«Аналітична система»/«Чеки РРО», апелянтом встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із внесеними змінами та доповненнями, що полягало у не обладнанні акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а також незабезпеченні щоденного формування даних про фактичні залишки пального та реалізованого пального в розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД та їх подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

64. Колегія суддів зазначає, що перевірка апелянтом призначена у зв`язку з встановленням з баз даних Реєстру платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового, Єдиного реєстру акцизних накладних, Єдиного реєстру податкових накладних, Реєстрів електронної звітності та АІС «Податковий блок»/«Аналітична система»/«Чеки РРО», порушень позивачем вимог Податкового кодексу України.

65. Колегія суддів зазначає, що в наказі апелянта міститься посилання на підстави проведення перевірки. Крім того, у направленнях на перевірку також було зазначено мету проведення перевірки - дотримання вимог встановлених Податковим кодексом України та інших нормативно-правових актів, при здійсненні виробництва, зберігання та обігу

66. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що у податкового органу були підстави для проведення фактичної перевірки позивача, визначені ПК України.

67. Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

68. Згідно з п. 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: 68.1. направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; 68.2. копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; 68.3. службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

69. Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

70. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

71. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

72. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови.

73. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

74. Як встановлено колегією суддів, в порушення вимог пункту 81.1 статті 81, пункту 86.5 статті 86 Податкового кодексу України, оператор АЗС (особа, яка фактично проводить розрахункові операції) ТОВ "ВІКІТАН" - ОСОБА_3 відмовився від вручення йому під розписку наказу на проведення фактичної перевірки та ознайомлення під розписку у направленнях на перевірку.

75. Надаючи оцінку доводам позивача та висновкам суду першої інстанції про те, що вказана особа не є уповноваженим представником ТОВ "ВІКІТАН", колегія суддів зазначає, що фактичні перевірки мають певну специфіку щодо процедури їх проведення і, як слідує з положень п. 81.1 ст. 81 ПК України, можуть бути розпочаті як в присутності платника податків, так і в присутності його посадових (службових) осіб або його уповноваженого представника, або осіб, які фактично проводять розрахункові операції (незалежно від належного чи неналежного оформлення трудових відносин цих осіб).

76. Саме ОСОБА_3 , як зазначено в акті перевірки, є собою, яка фактично проводила розрахункові операції на час проведення фактичної перевірки.

77. Вказана обставина підтверджується тим, що під час проведення перевірки була присутня одна особа - ОСОБА_3 , який роздрукував та надав посадовим особам контролюючого органу книгу РРО та установчі документи, ліцензію, про що зазначено в п.2.2 акта фактичної перевірки.

78. Надана позивачем копія довідка, що оператором ТОВ Вікітан на АГЗС , яка розміщена по АДРЕСА_1 , являється ОСОБА_4 вказаного факту не спростовує, оскільки перевіряючими встановлено, що саме ОСОБА_3 як зазначено вище був присутній на АГЗС, а фактична перевірка може бути розпочата в присутності осіб, які фактично проводять розрахункові операції, незалежно від належного чи неналежного оформлення трудових відносин цих осіб.

79. Відтак, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 був належною особою, якій відповідно до норм ПК України працівники ГУ ДПС у Вінницькій області, що здійснювали перевірку, пред`явили службові посвідчення, наказ та направлення на перевірку.

80. Згідно з п. 86.5 статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

81. У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

82. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

83. Відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання - п. 86.6 статті 86 Податкового кодексу України.

84. Ознайомившись з актом фактичної перевірки, оператор АЗС ТОВ ВІКІТАН ОСОБА_3 відмовився від підписання акта фактичної перевірки та вручення йому одного примірника акта.

85. У відповідності до вимог статті 86.5 Податкового кодексу України, працівниками ГУ ДПС у Вінницькій області складено акт відмови від підписання матеріалів фактичної перевірки №460/30641728 від 01.09.2020 року.

86. Крім того, один примірник акта фактичної перевірки ТОВ "ВІКІТАН" №153/32/30641728 від 01.09.2020 року у порядку визначеному статтею 58 Податкового кодексу України 02.09.2020 року надіслано позивачу.

87. З врахуванням наведеного, колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача та суду першої інстанції щодо безпідставності проведення перевірки, прийняття за її результатами податкових повідомлень-рішень, порушення порядку проведення перевірки.

88. Колегія суддів дійшла висновку, що апелянт як суб`єкт владних повноважень при проведенні фактичної перевірки ТОВ "ВІКІТАН" діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.

89. Щодо суті виявлених порушень, за які позивача притягнено до відповідальності, колегія суддів зазначає таке.

90. Згідно з пп. 230.1.2 п. 230.1 статті 230 Податкового кодексу України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00,2711 12 97 00,2711 13 10 00,2711 13 30 00,2711 13 91 00,2711 13 97 00,2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

91. Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

92. Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

93. Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

94. Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів. Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

95. Відповідно до п. 128-1.1 статті 128-1 Кодексу не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

96. Розпорядники акцизних складів відповідно до вимог ПК України зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: 96.1. акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

97. Норми пункту 128- 1.1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються: з 1 квітня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу)/

98. За результатами проведеної фактичної перевірки ТОВ "ВІКІТАН" встановлено факт реалізації та зберігання пального без обладнання та реєстрації рівнеміра-лічильника рівня пального введеного в експлуатацію резервуара в кількості однієї одиниці в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у введеному в експлуатацію резервуарі. Крім того, перевіркою встановлено факт використання газорозподільної колонки (витратомір-лічильник) для відпуску пального споживачам в кількості одна одиниця без її реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у введеному в експлуатацію резервуарі.

99. Вказані факти знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

100. Окрім того, колегією суддів встановлено, що ТОВ ВІКІТАН станом на 01.09.2020 року не подано довідку про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри.

101. Перевіркою встановлено факт використання газорозподільної колонки (витратомір-лічильник) для відпуску пального споживачам в кількості одна одиниця, без її реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у введеному в експлуатацію резервуарі, а також факт неподання до центрального органу виконавчої влади що реалізує державну податкову та митну політику, електронних документів , що містять дані про фактичні залишки ПММ та обсяг ПММ за період з 1.04.2020 року по 30.08.2020 року. У вказаному періоді акцизний склад працював 152 дні.

102. Згідно з пп. 230.1.3 п. 230.1 статті 230 Податкового кодексу України розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.

103. Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

104. Пунктом 128-1.3. статті 128-1 Кодексу встановлено, що незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 гривень за кожний неподаний електронний документ.

105. Відповідно до п. 25 підрозділу 5 Особливості справляння акцизного податку та екологічного податку РОЗДІЛУ XIX. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ ПК України норми пункту 128 1.3 статті 128 1 цього Кодексу за неподання електронних документів з акцизних складів, на яких розташовані резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, починають застосовуватися з 1 квітня 2020 року.

106. Перевіркою встановлено факт неподання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового (Довідка за формою І (Р) 0210401) за період з 01.04.2020 року по 30.08.2020 в кількості 152 (30+31+30+31+30) довідок.

107. За розглядом акта фактичної перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області податковими повідомленнями-рішеннями від 23.09.2020 року №0000103204, №0000113204 та №0000133204 до ТОВ "ВІКІТАН" застосовано фінансові санкції у розмірі відповідно 20 000 грн. за нереєстрацію рівнемірів-лічильників в кількості одна одиниця, 20000 грн. за не реєстрацію витратомірів-лічильників в кількості одна одиниця та 152 000 грн. за неподання електронних документів в кількості 152 документа.

108. Отже, зважаючи на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, прийнятими в межах компетенції контролюючого органу та відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак не підлягають скасуванню. VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

109. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

110. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

111. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

112. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

113. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

114. Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

115. Суд повинен перевірити, чи було втручання виправданим та необхідним у демократичному суспільстві, та, зокрема, чи було воно пропорційним, і чи були причини, надані національними органами влади на його виправдання, важливими та достатніми. Таким чином, важливим є визначити, чи належним чином національні органи влади використали свою свободу повноважень, звинувативши заявника у наклепі чи зловживанні посадовим становищем. Рішення у справі Ляшко проти України (Lyashko v. Ukraine) від 10 серпня 2006 р., Заява № 21040/02, п.47.

116. Суд відзначає, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (див., mutatis mutandis, рішення у справах Лобо Мачадо проти Португалії (Lobo Machado v. Portugal) і Фермьойлєн проти Бєльгії (Vermeulen v. Belgium) від 20 лютого 1996 р., Reports of Judgments and Decisions 1996-I, сс. 206-07, п. 31 і п. 23, п. 33, відповідно, та рішення у справі Нідерост-Губер проти Швейцарії (Nidero?stHuber v. Switzerland) від 18 лютого 1997 р., Reports 1997-I, с. 108, п. 24).

117. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

118. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

119. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ " Віктан". Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікітан" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати. Прийняти нову постанову, якою відмовити ТОВ " Вікітан" в задоволенні позовних вимог. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 22 липня 2021 року. Головуючий Мацький Є.М. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.