Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/2977/20-а
від 22.07.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДП О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/2977/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 22 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Снектрейд-2013" на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Снектрейд-2013" про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : в грудні 2020 року позивач, Головне управління ДПС у Чернівецькій області, звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Снектрейд-2013» (відповідача), з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, в якому просило: - стягнути податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю «Снектрейд-2013» з рахунків у банках платника та за рахунок готівки на загальну суму податкового боргу 50004,93 грн в Державний бюджет України; - накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Снектрейд-2013», що знаходяться на рахунках в установах банку на суму податкового боргу в сумі 50004,93 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що судом першої інстанції віднесену зазначену справу до справ незначної складності та не враховано, що запровадженими карантинними заходами, які у тому числі сприяли створенню перешкод у нормальному функціонуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Снектрейд-2013», відповідач погашає та має намір повністю та добровільно погасити існуючий податковий борг. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що за відповідачем рахується заборгованість з податку на прибуток на суму 50004,93 грн. Вказана сума заборгованості на день подання позовної заяви є узгодженою, однак у добровільному порядку не сплачена. Крім цього, згідно даних Головного управління ДПС у Чернівецькій області відповідач має відкриті рахунки в банках, а тому у відповідності до положень статей 20, 94 Податкового кодексу України наявні підстави для накладення арешту на кошти на рахунках платника податків. Вважає, що правомірно звернувся з позовом до суду, висновки якого доводи апеляційної скарги не спростовують. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також ідентифікаційних даних ІС Податковий блок Товариство з обмеженою відповідальністю «Снектрейд-2013» (код ЄДРПОУ 38596018) з 11 березня 2013 року зареєстроване як юридична особа та як платник податку. Керівником зазначеної юридичної особи є ОСОБА_1 . 14 лютого 2020 року відповідачем подано податкову декларацію з податок на прибуток підприємства, в якій зазначена сума нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток. 31 березня 2020 року Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Снектрейд-2013» податкову вимогу форми Ю №14675-56 на загальну суму податкового боргу платника податків (станом на 30 березня 2020 року) у розмірі 63555,41 грн. Вказану податкову вимогу отримано уповноваженою особою відповідача 09 квітня 2020 року, що підтверджується відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. З інтегрованих карток платника податку Товариства з обмеженою відповідальністю «Снектрейд-2013» встановлено, що останнім погашено частину податкового боргу в сумі 8000,00 грн. Так, 16 грудня 2020 року зараховано надходження до бюджету коштів у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 2000,00 грн за платіжним дорученням №1518 від 16 грудня 2020 року, а 05 січня 2021 року зараховано до бюджету кошти у сумі 6000,00 грн у рахунок погашення податкового боргу згідно з платіжним дорученням №1564 від 05 січня 2021 року. Відповідно до розрахунку заборгованості за Товариством з обмеженою відповідальністю «Снектрейд-2013» рахується заборгованість на суму 50004,93 грн, яка виникла на підставі податкової декларації з податку на прибуток підприємств. Оскільки відповідач у добровільному порядку вказану суму не сплатив, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI). Згідно зі статтею 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито. Приписами статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України. Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Приписами пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України платниками податку - резидентами є: суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті. Положеннями пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України передбачено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу. Відповідно до пункту 137.4 статті 137 Податкового кодексу України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, крім: виробників сільськогосподарської продукції, які можуть обрати річний податковий (звітний) період, який починається з 1 липня минулого звітного року і закінчується 30 червня поточного звітного року. Для цілей оподаткування податком на прибуток до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать підприємства, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній податковий (звітний) рік перевищує 50 відсотків загальної суми доходу; - у разі якщо особа ставиться на облік контролюючим органом як платник податку протягом податкового (звітного) періоду, перший податковий (звітний) період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем такого податкового (звітного) періоду; - якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання (абзац перший пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України). Згідно пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Відповідно до пунктів 95.1 95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Снектрейд-2013» зареєстроване як платник податків, а тому зобов`язане в установлені Податковим кодексом України строки сплачувати грошові зобов`язання. Відповідачем подано податкову декларацію, в якій зазначена сума нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток. Однак, у встановлений нормами Податкового кодексу України строк нарахована сума податку на прибуток відповідачем не була сплачена. Також встановлено, що позивачем на адресу відповідача направлялась податкова вимога форми «Ю» від 31 березня 2020 року №14675-56, яка отримана відповідачем 09 квітня 2020 року. Натомість, оскільки після вручення податкової вимоги сума податкового боргу у відповідача змінилася, але борг відповідачем не було погашено, позивачем повторно податкова вимога не надсилалася (не вручалася). Встановлено, що на день розгляду справи судом указана податкова вимога позивачем не відкликана. Отже, зазначене грошове зобов`язання є узгодженим. Водночас, зважаючи на наведені норми та встановлені обставини, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача податкового боргу з податку на прибуток на загальну суму 50004,93 грн з рахунків у банках платника та за рахунок готівки відповідача до Державного бюджету України. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції стосовно вимоги позивача про накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Снектрейд-2013», що знаходяться на рахунках в установах банку, на суму податкового боргу в сумі 50004,93 грн, колегія суддів виходить з наступного. Так, згідно з підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Тобто, наведена вище законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Поряд з цим вказаною нормою врегульовано питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна. Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу. Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-III зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження. Зокрема у постановах Верховного Суду від 27.08.2019 у справі №520/11050/18, від 27.08.2019 у справі №520/9866/18, від 18.04.2019 у справі № 820/2522/17, від 12.11.2019 у справі №813/8587/14, поняття «арешт коштів на рахунках» та «зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків» відповідно до норм ПК за цілями регулювання податкових правовідносин є тотожними, адже спрямовані на забезпечення виконання платником податків своїх зобов`язань, зокрема щодо погашення податкового боргу. Аналіз норм Податкового кодексу України, а також законодавства у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, що регулює банківську діяльність і порядок здійснення безготівкових розрахунків, дає підстави для висновку про тотожність зазначених понять для цілей регулювання податкових правовідносин. Як встановлено судом першої інстанції, що з метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу позивачем вживалися заходи щодо виявлення майна відповідача, яке можливо використати як джерело податкового боргу. Зокрема, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №231972789 від 11 листопада 2020 року відомості щодо наявності майна у відповідача відсутні. Також, з ідентифікаційних даних з ІС «Податковий блок» встановлено наявність у відповідача відкритих банківських рахунків. Таким чином, з метою забезпечення виконання грошових зобов`язань на суму податкового боргу, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на рахунках відповідача у банківських установах, в межах суми податкового боргу в розмірі 50004,93 грн. При цьому, колегія суддів зазначає, що доказів, які б свідчили про погашення заборгованості на день розгляду справи, спростовували доводи позивача або ж підтверджували обставини, які істотно ускладнюють погашення податкового боргу, відповідачем суду не подано. Доводи апеляційної скарги про наявність ускладнень при погашенні податкового боргу у зв`язку запровадженими карантинними заходами, що посприяло створенню перешкод у нормальному функціонуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Снектрейд-2013», колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки вони не підтверджені жодними належними доказами. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області є обґрунтованими та підлягали задоволенню повністю. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Снектрейд-2013" залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.