Постанова 4856 № 240/18361/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/18361/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Липа Володимир Анатолійович Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 19 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Смілянця Е. С. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Міністерства внутрішніх справ України до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, скасування постанови, В С Т А Н О В И В : в жовтні 2020 року Міністерство внутрішніх справ України звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просило: - визнати протиправними дії Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанов від 21.09.2020 про стягнення виконавчого збору у розмірі 20000 грн. та витрат виконавчого провадження у сумі 132, 81 грн у ВП № 630/76154; - скасувати постанови від 21.09.2020 про стягнення виконавчого збору у розмірі 20000 грн. та витрат виконавчого провадження у сумі 132, 81 грн. у ВП №630/76154. В обґрунтування позову зазначено, що на виконання рішення суду у справі № 240/11727/19 позивачем 24.06.2020 року прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , однак державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору у ВП 63076154 - 21.09.2020 тобто після виконання рішення суду МВС України. Вважає постанову про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у ВП № 63076154 такою, що прийнята з порушення вимог законодавства та не підлягає виконанню. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року, яке набрало законної сили 10 квітня 2020 року у справі №240/11727/19 зобов`язано, зокрема, Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути висновок Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 22.01.2019 та документи щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду третьої групи та прийняти рішення з урахуванням висновків суду по заяві ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи з 22.10.2018, внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850. 21.09.2020 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№63076154 з примусового виконання виконавчого листа №240/11727/19 виданого 22.05.2020. 21.09.2020 у межах ВП№63076154 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 20000,00 грн та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 132,81 грн. Вважаючи постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив їх скасувати. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що під час прийняття постанови про стягнення виконавчого збору відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом. Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII). Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Згідно із ст.10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно із ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Статтею 42 Закону №1404-VІІІ визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Положеннями ч. 1 ст. 27 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону №1404-VІІІ (у редакції, чинній до 28.08.2018) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Положеннями ч. 2 ст. 27 Закону №1404-VІІІ (в редакції Закону України від 03.07.2018 №2475-VIII, що діє з 28.08.2018) закріплено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Згідно з нормами ч. 3 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Частина четверта статті 27 Закону №1404-VІІІ (в редакції Закону України від 03.07.2018 № 2475-VIII, що діє з 28.08.2018) визначає, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Частиною 9 статті 27 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. З огляду на зазначене слідує, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця. Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.04.2020 у справі №480/3452/19, яку суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України. Так, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Відповідно до матеріалів справи постановою відповідача від 21.09.2020 ВП №63076154 з боржника стягується виконавчий збір в сумі 20000,00 грн. Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 вересня - 5000 гривень. Отже, згідно з ч. 3 ст. 27 Закону №1404-VІІІ розмір виконавчого збору у ВП №663076154 складає 20000,00 грн. Враховуючи зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що під час прийняття постанови про стягнення виконавчого збору відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом. Щодо посилань апелянта на те, що постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого у ВП№663076154 було прийнято після виконання рішення суду, то колегія суддів зазначає таке. Відповідно до матеріалів виконавчого провадження №663076154 встановлено, що 13.10.2020 на адресу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від Міністерства внутрішніх справ України надійшла заява про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду, оскільки 24.06.2020 на виконання рішення суду у справі №240/11727/19 МВС прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 20.10.2020 ВПВР Департаменту ДВС МЮУ на адресу боржника (МВС) направлено вимогу державного виконавця про повідомлення, в дводенний строк з моменту отримання вказаної вимоги, наявних фактичних причин для відмови у призначенні грошової допомоги ОСОБА_1 . Відповідь на вимогу відповідача від 20.10.2020 учасниками справи суду надано не було. Таким чином, враховуючи, що на час відкриття виконавчого провадження відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні, тому державним виконавцем правомірно одночасно з відкриттям виконавчого провадження прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №808/3791/16, від 18.10.2018 у справі №442/2670/17 та від 13.03.2019 у справі №812/1413/17, які враховуються судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України. Щодо правомірності постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 42 Закону №1404-VIІІ витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Положеннями ч. 3 ст. 42 Закону №1404-VIІІ визначено, що витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 "Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1300/29430 (далі - Наказ №2830/5), затверджені Види та розміри витрат виконавчого провадження. Відповідно до розділу І "Види витрат виконавчого провадження" Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5, належать, зокрема:

1. Виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари.

2. Пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку.

9. Плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України №1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

10. Інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій. Відповідно до розділу ІІ "Розміри витрат виконавчого провадження" Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5, визначено, зокрема:

1. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.

2. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта".

5. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати.

6. Відповідні структурні підрозділи (спеціалісти) Міністерства юстиції України, головних територіальних управлінь юстиції, що відповідають за закупівлю товарів і послуг, протягом п`яти робочих днів з дати укладання договору про закупівлю товарів і послуг, визначених пунктами 1, 2, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, повідомляють Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції та відділи державної виконавчої служби про вартість закупівлі одиниці товару і послуги. На підставі наданої інформації державний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження. Розміри витрат виконавчого провадження, які стягнуті до проведення процедури закупівлі відповідних товарів і послуг, визначаються на підставі вартості раніше придбаних товарів і послуг. Згідно Наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2016 № 3917/5 «Про встановлення розмірів плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями» (в редакції згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1468/5 від 08.05.2018) розмір плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження (далі - Система) органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями становить 69 грн 00 коп. (з урахуванням ПДВ) за кожне відкрите виконавче провадження. Отже, витрати виконавчого провадження - це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів, тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника, незалежно від до того чи виконано рішення боржником у добровільному порядку. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 05.04.2019 у справі №296/3226/17, від 29.11.2018 у справі №748/1049/17. Закон № 1404-VIII не покладає на державного або приватного виконавця обов`язок документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №750/6794/17. З огляду на зазначене слідує, що відповідачем правомірно зазначено в оскаржуваній постанові суму витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 132,81 грн, отже, спірна постанова прийнята на підставі та у відповідності до приписів чинного законодавства України. Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо прийняття постанов від 21.09.2020 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції не вбачається. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Капустинський М.М. Судді Смілянець Е. С. Сапальова Т.В.