Постанова 4855 № 640/2281/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа №640/2281/20 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року, прийнятого у спрощеному позовному провадженні, у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві, у якій просила визнати протиправними та скасувати: - податкове повідомлення-рішення від 06.02.2017 №0000661306, винесене ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві; - податкове повідомлення-рішення від 06.02.2017 №0000651306, винесене ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві; - податкове повідомлення-рішення від 06.02.2017 №0000671306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником несвоєчасно нарахованого єдиного внеску, винесене ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві; - вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.03.2017 №Ф-2413-17, винесену ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ГУ ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2021 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач вказує, що відповідно до поданої податкової звітності за перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 використовувала працю від 1 до 2 найманих працівників в залежності від потреби. Втім ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві 18.11.2016 отримало письмові пояснения фізичних осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , відповідно до яких вищезазначені особи працювали в різні періоди у ФОП ОСОБА_1 . Відповідач вважає, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.09.2013 по 30.09.2016 була виплачена заробітна плата вказаним найманим працівникам доходу на загальну суму 850 510,00 грн., втім позивач не нараховувала, не утримувала та не перераховувала до бюджету податок із виплаченого доходу найманим працівникам, чим порушено підпункти 168.1.1. та 168.1.2 п. 168.1. ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України. Аналогічні підстави зазначені відповідачем і щодо недоплачених сум військового збору. Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив. 20.07.2021 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли письмові пояснення позивача, в яких ФОП ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Позивач вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. У відповідності до положень ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, керуючись пп. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, прийнято наказ від 05.12.2016 №849 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань виплати (нарахування) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, певних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок не укладання платником податків трудових договорів із найманими особами згідно із Кодексом законів про працю України за період з 01.09.2013 по 30.09.2016. Вказаний наказ скеровано позивачу засобами поштового зв`язку, однак поштовий конверт повернувся із відміткою «за закінченням терміну зберігання». Також, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві сформовано повідомлення №242/26-50-13-06-14 від 05.12.2016 та повідомлення про запрошення від 20.12.2016 №2902/4/26-50-13-06-14 для підписання акту позапланової невиїзної перевірки та протоколів про адміністративне правопорушення. 05.12.2016 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві складено акт №486/1-26-50-13-06-2976100287 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання трудового законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , у висновках якого зафіксовані наступні порушення: - підпунктів 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 не нараховувала, не утримала та не перерахувала до бюджету податок з доходів фізичних осіб з виплаченого доходу найманим працівникам. Отже ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві донараховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 140 033,55 грн.; - п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України - ФОП ОСОБА_1 подала до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (за формою 1ДФ) за III-IV кв. 2013 року, за I-IV кв. 2014 року, за I-IV кв. 2015 року, за I-III кв. 2016 року з недостовірними відомостями; - п. 1 ст. 4, п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - ФОП ОСОБА_1 не нараховувала, не утримала з фонду оплати праці у найманих працівників єдиний соціальний внесок у сумі 275 901, 80 грн.; - підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX інші перехідні положення Податкового кодексу України - ФОП ОСОБА_1 не нарахувала, не утримала та не перерахувала до бюджету військовий збір з виплаченого доходу найманим працівникам. Отже ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві донараховано військового збору у сумі 12 137,55 грн. На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято наступні рішення: - податкове повідомлення-рішення від 06.02.2017 №0000661306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів найманих працівників за податковими зобов`язаннями у розмірі 140 033,55 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 105 269, 47 та пені у сумі 40 353,44 грн.; - податкове повідомлення-рішення від 06.02.2017 №0000671306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником несвоєчасно нарахованого єдиного внеску, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 137 950,93 грн.; - податкове повідомлення-рішення від 06.02.2017 №0000651306, яким позивачу донараховано військовий збір за податковими зобов`язаннями у розмірі 13 137,55 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 9 059,50 грн.; - вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2017 №Ф-10/26-50-13-06. Не погоджуючись із вказаними рішеннями, ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що контролюючим органом не надано до суду жодних належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження розміру виплаченого доходу позивачем, про який зазначено у поясненнях найманих працівників, як і не надано доказів на підтвердження факту роботи таких працівників у ФОП ОСОБА_1 чи таких пояснень до матеріалів справи, отже висновок ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо порушення позивачем підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176 ПК України необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними, достовірними та достатніми доказами, з урахуванням чого оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. За приписами пп. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки. Згідно із п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Колегією суддів встановлено, що наказ від 05.12.2016 №849 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та повідомлення №242/26-50-13-06-14 від 05.12.2016 скеровувалось позивачу в порядку ст. 42 ПК України, а отже, контролюючим органом дотримано процедуру встановленому п. 79.2 ст. 79 ПК України, про що також вірно зазначив суд першої інстанції. Керуючись пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (п. 167.1 ст. 167 ПК України). Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Між тим, у відповідності до пунктів 1.1, 1.2 1.3, 1.4, 1.5, 1.6, п. 161 підрозділу 10 розділу XX інші перехідні положення ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. Згідно із п. 127.1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язків погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу. Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу. За приписами п. 119.2 ст. 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень. Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються у випадках, коли недостовірні відомості або помилки у податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги) виникли у зв`язку з виконанням податковим агентом вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу та були виправлені відповідно до вимог статті 50 цього Кодексу. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Керуючись приписами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону №2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Відповідно до акту перевірки, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві отримало пояснення фізичних осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , відповідно до яких вищезазначені особи працювали в різний час у ФОП ОСОБА_1 . На аркуші 4 акту перевірки контролюючим органом зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.09.2013 по 30.09.2016 була виплачена заробітна плата найманим працівникам (фізичним особам) ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на загальну суму 850 510,00 грн., з яких не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок з виплаченого доходу найманим працівникам. Вказані пояснення стали підставою винесення оскаржуваних у даній справі рішень. Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами (далі - Порядок №727), який розроблений для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів (далі - платники податків) дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За приписами п. 2 Порядку №727 акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Керуючись п. 5 розділу II Порядку №727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до п. 1 розділу III Порядку №727 акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта (довідки) документальної перевірки додаються інформативні додатки. За приписами підпунктів 1, 2 п. 4 розділу III Порядку №727 описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: 1) результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків, зборів відповідно до затвердженого плану перевірки. У цій частині акта (довідки) документальної перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) документальної перевірки у разі необхідності додаються відповідні аналітичні таблиці. Крім того, наводяться дані про наявність та результати перевірки пільг, наданих відповідно до законів (код пільги, на яку суму і на який податок, збір отримано пільги з розбивкою за роками в межах звітних періодів, що перевіряються); 2) у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів; у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії (його законного представника), та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки, а факт відсутності або порушення правильності ведення податкового та/або бухгалтерського обліку фіксується в описовій частині акта документальної перевірки. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно із частинами 1, 2 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Частина 1 ст. 75 КАС України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Керуючись приписами ч. 1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Зважаючи на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом не надано до ні суду першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду даної справи в суді апеляційної інстанції, жодних належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження розміру виплаченого доходу ФОП ОСОБА_1 на користь зазначених в акті перевірки осіб, як і не надано доказів на підтвердження факту роботи таких працівників у позивача. Отже, колегія суддів вважає, що висновок ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо порушення позивачем підпунктів 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 ПК України необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними, достовірними та достатніми доказами, про що вірно зазначено судом першої інстанції. Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 06.02.2017 №0000661306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів найманих працівників за податковими зобов`язаннями у розмірі 140 033,55 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 105 269, 47 та пені у сумі 40 353,44 грн. є протиправним та підлягає скасуванню. Враховуючи те, що оскаржувані рішення прийняті контролюючим органом на підставі висновку покладеного в основу спірного податкового повідомлення-рішення від 06.02.2017 №0000661306, який, в свою чергу, не знайшов свого підтвердження в ході розгляду адміністративної справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 06.02.2017 №0000671306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником несвоєчасно нарахованого єдиного внеску, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 137 950,93 грн.; податкове повідомлення-рішення від 06.02.2017 №0000651306, яким позивачу донараховано військовий збір за податковими зобов`язаннями у розмірі 13 137,55 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 9 059,50 грн.; вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2017 №Ф-10/26-50-13-06, прийняті ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві протиправно та також підлягають скасуванню. Законом України від 21.12.2016 №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» Податковий кодекс України доповнено статтями 192 і 193 такого змісту: «Стаття

193. Функції державних податкових інспекцій 193.1. Державні податкові інспекції: 193.1.1. здійснюють сервісне обслуговування платників податків; 193.1.2. здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; 193.1.3. формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; 193.1.4. виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.» Колегія суддів також вважає вірним посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, що у ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві з 01.01.2017 року були відсутні повноваження щодо прийняття оскаржуваних рішень, оскільки такі повноваження, враховуючи положення статті 191 ПК України були надані ГУ ДФС у м. Києві. Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що, зважаючи на викладене вище, що оскаржувані рішення прийняті, в порушення приписів ч. 2 ст. 2 КАС України не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а отже вірно визнані судом першої інстанції протиправним та підлягають скасуванню. Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку не виконаний. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.О. Беспалов А.Б. Парінов