Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/15285/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15285/16 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Укрпошта» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : Акціонерне товариство «Укрпошта» звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем своєчасно та в повному обсязі було оприбутковано готівкові кошти у сумі 879911,06 грн., що підтверджується фіскальними звітними чеками, відображеними у фіскальній пам`яті РРО та обліковані у КОРО, відображені у касових довідках ф. 42, касових звітах відділення поштового зв`язку та оприбутковані в касовій книзі дирекції на підставі прибуткових касових ордерів. Також, позивач зазначив про неправомірне застосування відповідачем штрафних санкцій, передбачених абз. 3 ст. 1 Указу Президента України № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки», оскільки застосування до платника податків штрафних санкцій, встановлених підзаконним нормативно-правовим актом, суперечить вимогам Податкового кодексу України, а тому, є неправомірним, оскільки за порушення вимог Закону про РРО до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги) у готівковій та/або безготівковій формі, застосовується фінансові санкції, які визначені ст. 17 Закону України про РРО. На переконання позивача, застосовані відповідачем штрафні санкції свідчать про недотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками, що настали від вчиненого позивачем правопорушення та мірою відповідальності за нього. Натомість, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, наголосив на тому, що перевіркою встановлено випадки несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичного надходження в КОРО, зокрема, готівка не була оприбуткована в КОРО у день її фактичного надходження, з урахуванням того, що підставою для оприбуткування готівки є фіскальні звітні чеки РРО, які фактично були роздруковані наступного робочого дня. Загальна сума несвоєчасно оприбуткованої готівки складає 287792,07 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2021 р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 0001001405. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.07.2021. У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Головного управління ДФС у Кіровоградській області було проведено фактичну перевірку виробничих підрозділів Кіровоградської дирекції УДППЗ «Укрпошта», що розташовані за адресою по вул. Гоголя, 72 в м. Кіровограді, на предмет дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарів, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, про що складено акт № 55/1l/28/PPO/01185220 від 06.06.2016 (надалі акт перевірки). Згідно висновків акту перевірки, контролюючим органом було встановлено порушення ДДПЦЗ «Укрпошта» п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 №

637. Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників на підставі акту перевірки № 55/11/28/РРО/01185220 від 06.06.2016 (зареєстрованого в ДФС № 0061/28/10/РРО/21560045 від 14.06.2016) прийнято податкове повідомлення-рішення №0001001405 від 29.06.2016 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4399555,30 грн. УДППЗ «Укрпошта» було подано скаргу № 2113-1431 від 08.07.2016 про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001001405 від 29.06.2016, однак, рішенням Державної фіскальної служби України від 29.08.2016 № 18566/6/99-99-11-03-01-25 скаргу позивача було залишено без задоволення. Не погоджуючись з правомірністю і обґрунтованістю вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що наявними в матеріалах справи документами не підтверджуються висновки податкового органу щодо порушення позивачем Положення № 637 та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій», у свою чергу, відповідачем, покладений на нього приписами ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення не виконано та не доведено суду правомірність висновків акта перевірки та прийнятого на їх підставі оскаржуваного рішення. Крім того, судом першої інстанції враховано висновки щодо застосування до платника податків штрафних санкцій на підставі абз. 3 п. 1 Указу № 436/95, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 1340/3510/18. Натомість, апелянт вважає наведені висновки суду першої інстанції необґрунтованими та помилковими. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначається Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі по тексту - Положення № 637, в редакції на час виникнення спірних правовідносин). Так, оприбуткування готівки, згідно із абз. 22 п. 1.2 гл. 1 Положення № 637 - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій. Розрахункова операція у Законі України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Законі України № 265/95-ВР) визначена, як приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахунковою документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або. у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. За пунктом 2.2 гл. 2 Положення № 637, підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку. Відповідно до змісту п. 2.6 Положення № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах. Нормами п. 7.15 Положення, передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (розрахункової книги (далі - РК)), визначено в пункті 2.6 цього Положення. Тож, з наведеного слідує, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій і веденням КОРО на підставі фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій, оприбуткуванням готівки є саме сукупність певних дій, зокрема, роздрукування фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій та своєчасне відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. Водночас, під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що за висновками податкового органу, позивачем не було своєчасно оприбутковано готівку в книзі обліку розрахункових операцій на загальну суму 879911,06 грн., за що і було притягнуто позивача до фінансової відповідальності оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Слід звернути увагу на те, що під час розгляду спору по суті, судом першої інстанції неодноразово витребовувались документи від Прокуратури Кіровоградської області, Генеральної прокуратури України, ГУ ДПС у Кіровоградській області для проведення судово-економічної експертизи та підтвердження обставин, встановлених актом перевірки № 55/11/28/РРО/01185220 від 06.06.2016. Проте, за результатами проведених досліджень на підставі наявних в матеріалах справи документів, експерти дійшли висновку, що враховуючи те, що в матеріалах справи наявні копії лише окремих аркушів книг обліку розрахункових операцій, визначити чи є записи та які саме на яких аркушах визначити неможливо, крім того не можливо встановити до якої саме КОРО відносяться аркуші із записами, також, є аркуші із записами і без записів у відповідний період даних Z-звітів, а тому, підтвердити чи оприбутковані в книгах обліку розрахункових операцій суми готівкових коштів за фіскальними чеками - не видається за можливе. Також, експертним висновком зазначено, що визначити дату фактичного оприбуткування (з урахуванням всіх наявних касових документів ВПЗ №6 та Кіровоградської дирекції ПАТ «Укрпошта») суми готівкових коштів за фіскальними чеками № 635, № 344, № 791, № 807, № 840, № 841, № 883 не видається за можливе, оскільки не вказано дату Z-звітів. Тож, з урахуванням наведеного, підтвердження відповідачем факту вчинення Акціонерним товариством «Укрпошта» порушень, визначених в акті перевірки № 55/11/28/РРО/01185220 від 06.06.2016 є неможливим, що, у свою чергу, у силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, давало суду першої інстанції підстави для того, щоб констатувати, що лише за наявними в матеріалах справи документами не підтверджуються висновки податкового органу щодо порушення позивачем Положення № 637 та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій», а відповідачем, покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення не виконано та не доведено суду правомірність висновків акта перевірки та прийнятого на їх підставі оскаржуваного ППР. До того ж, суд першої інстанції, в оскаржуваному рішенні врахував у контексті застосування до платника податків штрафних санкцій на підставі абз. 3 п. 1 Указу № 436/95, правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 1340/3510/18. Так, Велика Палата Верховного Суду в цьому судовому рішенні зазначила, що відповідно до статті 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» від 08 червня 1995 року № 1к/95-ВР (далі - Конституційний Договір) Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов`язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів. Пунктом 3 статті 18 цього Договору також передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, діяння, які є злочинними, адміністративними і дисциплінарними порушеннями, відповідальність за них. Положеннями абзацу третього статті 1 Указу № 436/95 (який втратив чинність згідно з Указом Президента України від 20 червня 2019 року № 418/2019) визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. 06.07.1995 Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у преамбулі якого вказано, що він визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на всіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається. Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що до приведення чинного законодавства у відповідність із цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість. Пунктом 2.6 Положення № 637, яке втратило чинність 05 січня 2018 року згідно з постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, установлено, що вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книжки (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК) (абзаци перший - третій цього пункту). Тобто, як норма пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», так і норма пункту 2.6 Положення № 637 встановлюють для суб`єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції готівкою із застосуванням РРО, обов`язок забезпечення обліку отриманих готівкових коштів в повній сумі надходжень від розрахункових операцій. При цьому такий облік згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» здійснюється в денному звіті (за визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, денний звіт - це документ встановленої форми, надрукований РРО, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням), а згідно з пунктом 2.6 Положення №637 - у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО. При цьому, як уже було зазначено, абзацом третім статті 1 Указу № 436/95, встановлювалась відповідальність за порушення суб`єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. Так, прийнятим 06 липня 1995 року Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» також установлена відповідальність за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги). Перелік таких порушень та санкції визначені розділом V «Відповідальність за порушення вимог цього Закону». Статтею 1 Указу № 436/95 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено відповідальність за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у вигляді фінансової санкції (штрафу). Пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено фінансові санкції за порушення вимог цього закону, а саме: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання. Аналіз зазначених положень свідчить про те, що об`єктивна сторона обох порушень, як того, що визначено абзацом третім статті 1 Указу Президента № 436/95 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), так і того, що визначено пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), фактично полягає в одних і тих самих діях. Як убачається зі змісту статті 25 Конституційного Договору, метою постановлення Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 було врегулювання відносин щодо належного обліку готівкових операцій суб`єктами підприємницької діяльності, які до цього не були належним чином урегульовані іншими законодавчими актами, а термін його дії обмежувався прийняттям відповідного закону. Оскільки, шляхом прийняття Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то наведений вище Указ № 436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду, відступивши від правової позиції, викладеної Верховним Судом України в постанові від 02.04.2013 у справі № 21-77а13, наголосила на неможливості застосування положень Указу № 436/95 у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР. Наведене давало підстави суду першої інстанції для висновку про те, що податковим органом було безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції на підставі абз. 3 п. 1 Указу Президента України №436/95, що є додатковою підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 0001001405. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню. У цілому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, та не є підставою для скасування/зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Крім того, в апеляційній скарзі міститься посилання на висновки акта перевірки, проте, вона не містить належних та достатніх обґрунтувань у чому саме полягає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, чи де саме відбулось порушення процесуальних норм, які є обов`язковими для скасування рішення суду. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2021 р. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко Повний текст постанови складено 21.07.2021.