Постанова 4855 № 620/6851/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/6851/20 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., секретаря Строновської О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Приватного підприємства «Укрінтеркомпані» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року приватне підприємство «Укрінтеркомпані» (далі - позивач, П «Укрінтеркомпані») звернулось у суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Чернігівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним обґрунтовано включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, що сплачені при імпорті товару, а до складу податкових зобов`язань суми ПДВ, сплачені покупцями, виходячи з цін, визначених договорами. Ототожнення звичайної ціни та митної вартості товару є неправомірною, оскільки це не передбачено жодною нормою законодавства. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2020 року № 000026070700 в частині визначення суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 282501,86 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2020 року № 00026080700. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить його скасувати в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову у відповідній частині відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач реалізував картоплю на території України за ціною, нижче задекларованої митної вартості, а тому господарські операції здійснені без наявності ділової мети. Акцентує увагу, що згідно положень Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів не може бути нижче ціни придбання таких товарів, якою у спірних правовідносинах є митна вартість. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити. Зауважує, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні. Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав. Судом установлено, що у період з 27 жовтня по 04 листопада 2020 року відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2020 року від`ємного значення з податка на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами перевірки 11 листопада 2020 року контролюючим органом складено акт, у висновку якого зазначено про порушення позивачем вимог: - підпункта 14.1.231 пункта 14.1 статті 14, пункта 185.1 статті 185, пункта 187.1 статті 187, пункта 188.1 статті 188, пункта 190.1 статті 190, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, Порядка заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 287333,00грн.; - пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині не реєстрації податкових накладних. Не погоджуючись із наведеними висновками контролюючого органа, позивач подав заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду яких висновки акта залишено без змін. 11 грудня 2010 року ГУ ДПС у Чернігівській області прийняло податкові повідомлення - рішення: №00026070700, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення за серпень 2020 року на 287333,00 грн.; №00016080700, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 28509,78 грн. Уважаючи такі рішення необґрунтованими, платник податків звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними, а позиція Інспекції стосовно того, що база оподаткування не може бути нижче митної вартості, не ґрунтується на законі. Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України). Як закріплено у підпункті 9.1.3 пункта 9.1 статті 9 ПК України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків. Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (підпункт 14.1.178 пункта 14.1 статті 14 ПК України). Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункта 14.1 статті 14 ПК України). Згідно з підпунктом 14.1.181 пункта 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду. Відповідно до підпункта 14.1.18 пункта 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника. Відповідно до підпункта «а» пункта 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Відповідно до пункта 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни). Згідно пункта 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділа ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. Так, відповідно до пункта 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. При цьому, «звичайна ціна» встановлюється за правилами підпункта 14.1.71 пункта 14.1 статті 14 ПК України, залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні. Відповідно до цього підпункта, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Так, при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з реалізації платником податку на території України попередньо імпортованого ним товару, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України, не є тотожними і не можуть бути порівнюваними. Обов`язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом. При проведенні перевірки платника податку, податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов`язаний обґрунтувати рівень договірних цін і послатися на норму підпункта 14.1.71 пункта 14.1 статті 14 ПК України. При цьому, митна вартість товару використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики. Якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару. Жодною нормою законодавства не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №813/8637/13-а. Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують. Оскільки застосування до позивача штрафу обумовлено саме спростованими вище висновками відповідача, правові підстави для такого відсутні. З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 33, 34, 139, 242-244, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.Є. Пилипенко Л.Т. Черпіцька