Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 522/12021/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 липня 2021 р.м. ОдесаСправа № 522/12021/20 Головуючий в І інстанції: Бондар В.Я. Дата та місце ухвалення рішення: 11.11.2020 р. м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шеметенко Л.П. судді Стас Л.В. судді Турецької І.О. за участю секретаря Коваль Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до головного інспектора з паркування Управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гусарової Олени Володимирівни, Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій протиправними та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до головного інспектора з паркування Управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гусарової Олени Володимирівни (відповідач-1), Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач-2) про визнання дій щодо складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу протиправними, визнання незаконною та скасування постанови серії АС № 0000093707 від 15.07.2020 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у розмірі 510 грн., стягнення з відповідачів у солідарному порядку грошових коштів у розмірі 1835,90 грн. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії АС № 0000093707 від 15 липня 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справу про адміністративне правопорушення закрито. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. 15.07.2020 року інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Печерського району Управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гусаровою О.В. складено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), серії АС № 0000093707, відповідно до якої ОСОБА_1 15 липня 2020 року о 11 год. 13 хв. на вул. Богдана Хмельницького, 30/10 в м. Києві зупинив транспортний засіб Mercedes-Benz С220, державний номер НОМЕР_1 , ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушив пункт 15,9 г Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем-2 в частині задоволених вимог, іншими учасниками справи рішення суду першої інстанції не оскаржено. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог позивача. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній при частковому задоволенні позову, з огляду на викладене. Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Відповідно до пп. г) п. 15.9 р. 15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі. Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності згідно ч. 3 ст. 122 КУпАП з підстав порушення пп. г) п. 15.9 р. 15 Правил дорожнього руху необхідно встановити у діях особи склад адміністративного правопорушення, зокрема, його об`єктивну сторону. У цьому зв`язку створення перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху є обов`язковою умовою для притягнення до відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки (частина третя статті 122 КУпАП). Поряд з цим, досліджуючи оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактично відповідачем не було встановлено складу адміністративного правопорушення, за яке на позивача накладено адміністративне стягнення. Так, колегія суддів наголошує, що в оскаржуваній постанові відповідачем не визначено відстань транспортного засобу позивача до пішохідного переходу, що позбавляє суд надати оцінку діям позивача на предмет дотримання вимог пп. г) п. 15.9 р. 15 Правил дорожнього руху. Також, в оскаржуваній постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП взагалі відсутні будь-які посилання на створення перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху з боку транспортного засобу позивача, що є обов`язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки саме за вказаними вимогами КУпАП. Як у відзиві на позовну заяву, так і в поданій апеляційній скарзі, відповідач посилається на наявність фотоматеріалів транспортного засобу, які, на думку останнього, підтверджують, що транспортний засіб позивача було зупинено менше 10 м до пішохідного переходу. Відповідач у відзиві на позовну заяву та в поданій апеляційній скарзі вказує на відсутність необхідності здійснення замірів відстані, а також зазначає, що візуальне визначення відстані є достатнім для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП. Однак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно відхилені вказані доводи відповідача, оскільки наданими відповідачем та залученими до матеріалів справи фотознімками зафіксовано транспортний засіб, який зупинено біля знаку зона паркування та щодо якого вчиняються дії з евакуації, проте, за цими фотоматеріалами неможливо встановити відстань ТЗ до пішохідного переходу, відповідні заміри відстані, які проводились на місці вчинення правопорушення, цими фото не зафіксовані. Більш того, відповідачем визнається, що будь-які вимірювання відстані інспектором не проводились, відстань визначалась візуально. Разом з цим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно врахована правова позиція Верховного Суду, яка викладена, зокрема, в постановах від 08.02.2018 року у справі № 760/3696/16-а та від 18.07.2019 року у справі № 216/5226/16-а (2-а/216/33/17), згідно якої належним доказом доведення правопорушення (п. 15.9 р. 15 ПДР), виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів. Проте, у даній справі відповідні заміри відстані на місці вчинення правопорушення не проводились. Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, за правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В свою чергу, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Також, статтями 75, 76 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачами не доведено наявність складу адміністративного правопорушення з боку позивача згідно ч. 3 ст. 122 КУпАП України, а доводи апелянта щодо підтвердження належними доказами з боку відповідачів факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення не відповідають матеріалам справи та встановленим обставинам. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Судове рішення складено у повному обсязі 22.07.2021 р. Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Л.В. Стас Суддя: І.О. Турецька