Постанова 4854 № 420/2093/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/2093/21 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Домусчі С.Д. суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І., за участю секретаря судового засідання Тутової Л.С. апелянта - ОСОБА_1 представника апелянта ОСОБА_1 - Сергієнка Г.Р. представника ОСОБА_2 Селюкова П.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 12 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до одеського окружного адміністративного суду з позовом до Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, в якій просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області у вирішенні заяви ОСОБА_1 від 11.01.2021 року за №К13/02-15 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2,0 га з кадастровим номером 5121680500:01:002:0817 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Великомихайлівського району Одеської області; - зобов`язати Великомихайлівську селищну раду Роздільнянського району Одеської області затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2,0 га з кадастровим номером 5121680500:01:002:0817 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Великомихайлівського району Одеської області. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач всупереч приписів Земельного кодексу України не прийняв рішення стосовно його заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2,0 га з кадастровим номером 5121680500:01:002:0817 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Великомихайлівського району Одеської області. Також позивач зазначав і про відсутність належним чином оформленого рішення сесії селищної ради як про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність так і про відмову, що свідчить про протиправну бездіяльність уповноваженого органу. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року, ухваленим у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 : - визнана протиправною бездіяльність відповідача у не вирішенні заяви позивача від 11.01.2021 року за №К13/02-15 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення; - зобов`язано відповідача прийняти рішення у встановленому законодавством порядку за заявою ОСОБА_1 від 11.01.2021 року за №К13/02-15 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2,0 га з кадастровим номером 5121680500:01:002:0817 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Великомихайлівського району Одеської області; - в іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на протиправність рішення суду першої інстанції в частині, якою відмовлено у задоволені вимоги про зобов`язання селищної ради прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою, просить скасувати оскаржуване рішення в частині якою відмовлено у задоволені позовних вимог та в цій частині ухвалити нову постанову, якою зобов`язати відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції обрав не ефективний спосіб захисту порушеного права, вийшовши при цьому за межі позовних вимог, всупереч правовій позиції Верховного Суду щодо обрання судом належного способу захисту порушеного права та щодо виходу за межі позовних вимог. Великомихайлівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Суд встановив, що згідно з наказом ГУ Держгеокадастру в Одеській області №15-10463/13-1608 від 06.12.2016 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», гр. ОСОБА_1 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Великомихайлівського району Одеської області (за межами населеного пункту) орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до п. 2 цього наказу, розроблений проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.26). Також, матеріалами справи підтверджено, що 24 грудня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області затверджений висновок державної експертизи землевпорядної документації від 24 грудня 2020 року № 938 щодо проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5121680500:01:002:0817 на території Великомихайлівського району Одеської області, відповідно до якого проект землеустрою відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам та правилам, оцінюється позитивно та погоджується, при умові врахування зауважень п. 10 (а.с.16-17). Листом ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 04.11.2020 року вих. №ПІ-723/0-743/0/63-20 «Щодо надання інформації» ОСОБА_1 повідомлено про те, що технічна документація із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 5121680500:01:002:0817 внесені до Державного земельного кадастру, обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації не підлягає (а.с.19-20). 11 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Великомихайлівської селищної ради з клопотанням, в якому просив затвердити документацію із землеустрою та передати безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5121680500:01:002:0817 на території Великомихайлівського району Одеської області. До клопотання додано: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на 31 аркушів та витяг із Державного земельного кадастру на 3 арк. (а.с.28). Відповідно до листа від 08.02.2021 року вих. № К-13/02-15 Великомихайлівська селищна рада повідомила апелянта про те, що заява від 11.01.2021 року розглянута на сесії Великомихайлівської селищної ради 26.01.2021 року, рішення не прийнято та надано витяг із протоколу засідання (а.с.22-23). В подальшому, листом від 03.03.2021 року Великомихайлівська селищна рада повідомила апелянта, що заява від 16.02.2021 року за №К-427/02-15 розглянута на сесії 19.02.2021 року, але рішення - не прийнято (а.с. 91). Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив протиправну бездіяльність стосовно не прийняття жодного рішення за заявою позивача. Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог про зобов`язання прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою за заявою позивача, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги є передчасними, оскільки відповідач за заявою позивача не прийняв жодного рішення. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 2 статті 2 КАС України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону № 280/97-ВР. Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету. Також, за приписами частин 9 та 10 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки у власність відповідно до повноважень ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає або рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, або рішення про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи залишення такої заяви без розгляду. Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправну бездіяльність Великомихайлівської селищної ради щодо не вирішення по суті заяви апелянта у формі відповідного рішення, прийнятого на сесії селищної ради Зазначене свідчить про порушення відповідачем як приписів Земельного кодексу України так Закону № 280/97-ВР у питанні прийняття, з використанням дискреційних повноважень, одного з рішень за наслідками розгляду заяви апелянта про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність. Перевіряючи доводи апелянта щодо обрання судом першої інстанції не ефективного способу захисту порушеного права, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як правильно встановив суд першої інстанції, відповідач допустив протиправну бездіяльність, тобто ще не вчинив тих дій (не прийняв рішень), які за законом мав би вчинити прийняти певне рішення, керуючись нормами закону та власним розсудом, використовуючи надану законом дискрецію. За таких підстав вимоги щодо зобов`язання відповідача прийняти певне рішення є передчасними та такими, що спонукають суд до втручання у повноваження органу місцевого самоврядування щодо вирішення по суті заяви про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність. При цьому апеляційний суд зазначає, що згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Тобто суд вирішує спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту вже порушених, з боку суб`єктів владних повноважень, прав, свобод та інтересів фізичних осіб. Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач на сесії селищної ради не приймав рішення про відмову апелянту у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки у власність. Стосовно посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду висловлені Верховним Судом у постановах від 22 грудня 2018 року у справі №804/1469/17, від 14 серпня 2019 року у справі № 0640/4434/18, від 12 вересня 2019 року у справі № 0640/4248/18, від 30 вересня 2019 року у справі 3824/982/16-а, від 31 січня 2019 року у справі №825/2845/15-а, від 29 травня 2019 року у справі №800/341/17, від 30 квітня 2020 року у справі №812/1313/18, апеляційний суд зазначає, що висловлені Верховним Судом, у вказаних справах, правові позиції висловлені у справах в яких правовідносини не є подібними тим правовідносинам, яки виникли у справі, що переглядається апеляційним судом, оскільки подібність правовідносин визначається їх елементами - суб`єктним складом сторін спору, змістом правовідносин та об`єктом (предметом, правами й обов`язками суб`єктів правовідносин), в той час як сам по собі суб`єктний критерій не впливає на кваліфікацію певних правовідносин, як подібних. Відтак, є правильним обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права апелянта шляхом зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням висновків суду. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 296, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі № 420/2093/21 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 22.07.2021 року. Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.