Постанова 4854 № 420/1987/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/1987/20 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідачаКравця О.О. судді Домусчі С.Д. судді за участю секретаряКоваля М.П. Юрчак М.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року по справі №420/1987/20, прийнятого у відкритому судовому засіданні у складі судді Вовченко О.А., за адміністративним позовом ОСОБА_1 до голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області Думанської Олени Анатоліївни, Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання протиправними дій та рішень, скасування рішень, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ: 06 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області Думанської Олени Анатоліївни, Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області та після уточнення позовних вимог 01.03.2021 року просив: визнати рішення Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 24.12.2019 року № 826/VІІ Про звільнення заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_1 - протиправним та скасувати; поновити його на посаді заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області; стигнути з Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи за період з 26 грудня 2019 року по 17.12.2020 року, у розмірі 258961,60 грн. визнати рішення Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 09.01.2020 року № 842/VІІ Про внесення змін до рішення сесії Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 24.12.2019 року № 829/VІІ Про затвердження штатного розпису та структури чисельності посадових осіб, службовців, працівників Олександрівської сільської ради та її виконавчого органу на 2020 рік в частині скорочення вакантної посади заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області - противоправним та скасувати; визнати дії керівника суб`єкта владних повноважень - голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2 в частині внесення пропозиції про скорочення вакантної посади заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, щодо прийняття рішення від 09.01.2020 року № 842/VІІ Про внесення змін до рішення сесії Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 24.12.2019 року № 829/VІІ Про затвердження штатного розпису та структури чисельності посадових осіб, службовців, працівників Олександрівської сільської ради та її виконавчого органу на 2020 рік - протиправними. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 24.12.2019 року № 826/VІІ «Про звільнення заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради» ОСОБА_1 . Визнано противоправним та скасовано рішення Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 09.01.2020 року № 842/VІІ «Про внесення змін до рішення сесії Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 24.12.2019 року № 829/VІІ «Про затвердження штатного розпису та структури чисельності посадових осіб, службовців, працівників Олександрівської сільської ради та її виконавчого органу на 2020 рік» в частині виведення вакантної посади заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Стягнуто з Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 грудня 2019 року по 16 грудня 2020 року у розмірі 187910,10 грн. (сто вісімдесят сім тисяч дев`ятсот десять гривень 10 копійок), з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просив його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги апелянт, обґрунтовує тим, що суд 1-ї інстанції дійшов помилкового висновку щодо обов`язкового проведення службового розслідування за зверненнями, оскільки відповідно до Постанови КМУ №950 від 13 червня 2000, стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України Про запобігання корупції прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства. В інших випадках службове розслідування не проводиться. Враховуючи, що скарги на ОСОБА_1 надходили дисциплінарного характеру, службові розслідування по ним не проводились. Апелянт також вказує на те, що Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.10.2019 по справі №504/2431/19, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст.164-14 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу на користь держави. Постановою Одеського апеляційного суду від 28.02.2020 по справі №504/2431/19, постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2019 року скасовано та прийнято постанову, якою провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП, що не є підставою, що реабілітує особу. Вина ОСОБА_1 у порушенні вимог трудового законодавства підтверджується актом Південного Офісу Держаудитслужби №08-11/29 від 03.07.2019р., який є діючим до даного часу. Також апелянт зауважив, що незважаючи на клопотання Фонтанської сільської ради про перенесення судового засідання через перебування уповноваженого представника сільської ради на лікарняному, розгляд справи проводився без участі представника Фонтанської сільської ради. III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2021 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України. Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав: IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ : Судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 09.02.2018 №531/VII (т.1 а/с 11) затверджено ОСОБА_1 на посаду заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. 25.07.2019 Олександрівська сільська рада Лиманського району Одеської області склала акт про відсутність працівника на роботі (т.1 а/с 17), відповідно до якого з 25.07.2019 о 08 год 30 хв ОСОБА_1 самовільно покинув робоче місце в станом на 14 год 30 хв не з`явився. У той же день 25.07.2019 ОСОБА_1 на ім`я голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області надав доповідну (т.1 а/с 19-20) у якій зазначив, що у зазначений час перебував у судовому процесі в Одеському окружному адміністративному суді та додав копію повстки про виклик у справі №420/4051/19 з відміткою секретаря (т.1 а/с 21). 09.09.2019 Олександрівська сільська рада Лиманського району Одеської області склала акт про відсутність працівника на робочому місці (т.1 а/с 22), відповідно до якого з 09 жовтня 2019 року о 13 годині 45 хвилин ОСОБА_1 не з`явився на робочому місці після обідньої перерви і станом на 16 годину 00 хвилин 09 жовтня 2019 року не було. Відповідно до табелю обліку робочого часу працівників Олександрівської сільської ради за вересень 2019 року (т.1 а/с 23), ОСОБА_1 працював з 8 по 15 годину. 27.09.2019 Олександрівська сільська рада Лиманського району Одеської області склала акт про відсутність працівників на робочому місці (т.1 а/с 24), відповідно до якого 27 вересня 2019 року о 08 годині 24 хвилин ОСОБА_1 самовільно покинув робоче місце і станом на 13 год 00 хв не з`явився на робочому місці. У той же день 27.09.2019 ОСОБА_1 на ім`я голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області надав доповідну (т.1 а/с 26) у якій зазначив, що у зазначений час перебував у Лиманському ВП ГУВП в Одеській області та надав копію повістки про виклик з відміткою слідчого (т.1 а/с 27). 30.09.2019 Олександрівська сільська рада Лиманського району Одеської області склала акт про відсутність працівників на робочому місці (т.1 а/с 28), відповідно до якого 30 вересня 2019 року о 09 годині 15 хвилин ОСОБА_1 самовільно покинув робоче місце і станом на 14 год 00 хв не з`явився на робочому місці. Відповідно до протоколу судового засідання Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 по справі №420/5119/19 (а/с 29-32), ОСОБА_1 з 10 год 53 хв до 12 год 01 хв приймав участь у судовому засіданні. 26.06.2019 працівники Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області звернулись до голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області з колективним зверненням (т.2 а/с 233) у якому зазначили, що поведінка ОСОБА_1 є неадекватною, соціально-небезпечною, оскільки він кожного дня палить свічки з незрозумілим запахом від якого у працівників головний біль та задишка, а відвідувачі цим дуже обурені. Просили притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. 22.08.2019 працівники Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області звернулись до голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області з колективним зверненням (т.2 а/с 234) у якому зазначили, що ОСОБА_1 використовує службове становище в особистих цілях, у робочий час використовує інформацію із системи Інтернет для розробки запитів на працівників сільської ради та пише наклепи. ОСОБА_1 нічого не робить по питанням сільської ради, проявляє байдужість, не вживає заходів для вирішення проблем. Проводить відео зйомку працівників провокуючи на некоректну розмову. Дозволяє собі підвищувати голос, чим принижує працівників. 30.09.2019 працівники Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області звернулись до голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області з колективним зверненням (т.2 а/с 234) у якому просили прийняти рішення, щоб ОСОБА_1 не проводив скриту відео зйомку та голосовий запис працівників сільської ради без їх згоди; займався виконанням своїх обов`язків та не погрожував працівникам щодо невиконання його доручень. Також, вимагали провести психологічну перевірку стану здоров`я ОСОБА_1 20.12.2019 працівники Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області звернулись до голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області з колективним зверненням (т.2 а/с 235), у якому зазначали, що у колективі панує гнітюча атмосфера, склався нездоровий морально-психологічний клімат через поведінку ОСОБА_1 . Просили вжити дієвих заходів для вирішення вказаного питання. Депутати Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області звернулись до голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області з депутатським зверненням (т.2 а/с 232), у якому просили скликати позачергову сесію на 24.12.2019 з порядком денним «Про звільнення з посади заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів влади». Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.10.2019 по справі №504/2431/19, вирішено ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164-14 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 11 900 (одинадцять тисяч дев`ятсот) грн. Відповідно до постанови Одеського апеляційного суду від 28.02.2020 по справі №504/2431/19 (т.1 а/с 34-36), постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2019 року скасовано та прийнято постанову, якою провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП. 24 грудня 2019 року Олександрівська сільська рада Лиманського району Одеської області, розглянувши звернення депутатів Олександрівської сільської ради (від 20.12.2019 №ср02-16-619), беручи до уваги акти про відсутність на робочому місці (від 25.07.2019, від 09.09.2019, від 27.09.2019, від 30.09.2019), колективне звернення працівників Олександрівської сільської ради (від 26.06.2019, від 22.08.2019, від 30.09.2019, від 20.12.2019) у зв`язку з відсутністю на робочому місці більше трьох годин 27.09.2019 ОСОБА_1 , що зафіксовано актом від 27.09.2019, а також у зв`язку із грубим порушенням трудових обов`язків, яке встановлено рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.10.2019 по справі №504/243/19, керуючись п.4 ст.40 КЗпП України, п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, ст.ст.26, 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийняла рішення №826/VІІ «Про звільнення заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради» (т.2 а/с 228-229), відповідно до якого, окрім іншого, вирішила, звільнити ОСОБА_1 з посади заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, у зв`язку з чисельними прогулами без поважних причин та неналежне виконання повноважень. 24 грудня 2019 року Олександрівська сільська рада Лиманського району Одеської області прийняла рішення №829/VІІ «Про затвердження штатного розпису та структури чисельності посадових осіб, службовців, працівників Олександрівської сільської ради та її виконавчого органу на 2020 рік» (т.2 а/с 224-227), відповідно до якого рада вирішила: «

1. Затвердити штатний розпис посадових осіб, службовців, працівників Олександрівської сільської ради та її виконавчого органу на 2020 рік. (додаток 1).

2. Затвердити структуру чисельності посадових службовців, працівників Олександрівської сільської ради та її виконавчого органу на 2020 рік. (додаток 2).

3. Заступнику сільського голови з фінансово-економічних питань головному бухгалтеру ОСОБА_3 Олександрівської сільської ради дотримуватись кошторису при забезпеченні нарахування та виплати заробітної плати відповідно до штатного розпису на 2020 рік.

4. Дане рішення вступає в силу з 01.01.2020 року і діє до прийняття нового рішення.

5. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань планування та бюджету, розвитку АПК, промисловості, транспорту, зв`язку, житлово-комунального господарства та будівництва ( ОСОБА_4 ).» 09 січня 2020 року Олександрівська сільська рада Лиманського району Одеської області, заслухавши пропозицію сільського голови, з врахуванням рішення сесії Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 24.12.2019 року № 826/VІІ «Про звільнення заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради» у зв`язку з виробничою необхідністю та ефективним використанням бюджетних коштів, прийняла рішення № 842/VІІ «Про внесення змін до рішення сесії Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 24.12.2019 року № 829/VІІ «Про затвердження штатного розпису та структури чисельності посадових осіб, службовців, працівників Олександрівської сільської ради та її виконавчого органу на 2020 рік» (т.2 а/с 230-231), яким вирішила: « 1.Внести зміни до штатного розпису посадових осіб, службовців, працівників Олександрівської сільської ради та її виконавчого органу на 2020 рік, а саме: - вивести вакантну посаду заступник сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради; - вивести вакантну посаду інспектор по земельним питанням; - вивести вакантну посаду касир; - вивести вакантну посаду спеціаліст І категорії із юридичних питань; - вивести вакантну посаду заступник сільського голови з правових питань. 2.Затвердити штатний розпис посадових осіб, службовців, працівників Олександрівської сільської ради та її виконавчого органу на 2020 рік (додаток 1). 3.Внести зміни до структури чисельності посадових осіб, службовців, працівників Олександрівської сільської ради та її виконавчого органу на 2020 рік, а саме: - вивести вакантну посаду заступник сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради; - вивести вакантну посаду інспектор по земельним питанням; - вивести вакантну посаду касир; - вивести вакантну посаду спеціаліст І категорії із юридичних питань; - вивести вакантну посаду заступник сільського голови з правових питань. 4.Затвердити структуру чисельності посадових осіб, службовців, працівників Олександрівської сільської ради та її виконавчого органу на 2020 рік (додаток 2).

5. Заступнику сільського голови з фінансово-економічних питань головному бухгалтеру ОСОБА_3 Олександрівської сільської ради дотримуватись кошторису при забезпеченні нарахування та виплати заробітної плати відповідно до штатного розпису на 2020 рік.

6. Дане рішення вступає в силу з 01.01.2020 року і діє до прийняття нового рішення. 7.Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань планування та бюджету, розвитку АПК, промисловості, транспорту, зв`язку, житлово-комунального господарства та будівництва ( ОСОБА_4 ).». V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ТА ОЦІНКА СУДУ : Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до положень ст.38, ч.1,2 ст.43 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, користуються рівним правом доступу до державної служби, до служби в органах місцевого самоврядування; кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до ст. ст.38, 43 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, користуються рівним правом доступу до державної служби, до служби в органах місцевого самоврядування. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. При цьому, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Частиною третьою статті 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Відповідно до положень ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду. Відповідно до Конституції України систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР ( далі - Закон № 280/97-ВР) та Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III (надалі Закон № 2493-III). Частиною 1 ст.2 Закону №280/97-ВР визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. ( ст. 11 Закону № 280/97-ВР) Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях. (ч. 1, 3 ст. 12 Закону № 280/97-ВР). Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. (ч. 3 ст. 24 Закону № 280/97-ВР). Згідно п.6 ч.4 ст.42 Закону №280/97-ВР сільський голова вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.4 ч.1 ст.43 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження за пропозицією голови ради структури виконавчого апарату ради, його чисельності, встановленої відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на утримання ради та її виконавчого комітету. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст. 25 цього Закону). Згідно п.5 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання. Правовий статус сесії рад визначено статтею 46 Закону № 280/97-ВР. Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. (ч. 1 цієї статті). Першу сесію новообраної районної у місті, районної, обласної ради скликає відповідна територіальна виборча комісія не пізніш як через два тижні після реєстрації новообраних депутатів ради у кількості, яка забезпечує повноважність складу ради відповідно до статті 45 цього Закону. ( ч. 3 цієї статті). Наступні сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської - відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної - головою відповідної ради. (ч. 4 цієї статті). Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць. ( ч. 5 цієї статті). Рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради. ( ч. 10 цієї статті). Пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян. Пропозиції щодо прийняття рішень, які відповідно до закону є регуляторними актами, вносяться з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". (ч. 13 цієї статті). Порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" ( ч. 15 цієї статті). Згідно ст.36 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений. Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - за пропозицією голови відповідної ради. ( ч. 1, 2 ст. 51 Закону № 280/97-ВР.) Частинами 1, 5, 10 статті 47 Закону № 280/97-ВР передбачено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Постійні комісії попередньо розглядають кандидатури осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження відповідною радою, готують висновки з цих питань. За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Частинами 1-2, 10 статті 59 Закону № 280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Статтею 51 Закону №280/97-ВР передбачено, що виконавчим органом сільської ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського голови, заступника (заступників) сільського голови, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Після закінчення повноважень ради, сільського голови її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Згідно із статтею 3 Закону № 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 2493-III прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради шляхом затвердження відповідною радою. Відповідно до частини першої статті 51 Закону № 2493-III після закінчення повноважень сільської, селищної, міської, районної у місті ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Згідно ст. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III (надалі Закон № 2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Статтею 4 Закону № 2493-III проголошено, що служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах: служіння територіальній громаді; поєднання місцевих і державних інтересів; верховенства права, демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; гласності; пріоритету прав та свобод людини і громадянина; рівних можливостей доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов`язків; дотримання прав місцевого самоврядування; правової і соціальної захищеності посадових осіб місцевого самоврядування; захисту інтересів відповідної територіальної громади; фінансового та матеріально-технічного забезпечення служби за рахунок коштів місцевого бюджету; самостійності кадрової політики в територіальній громаді. Відповідно до ст.8 Закону № 2493-III основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави. Частиною 1 ст.20 Закону № 2493-III передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону). Згідно ст.10 Закону № 2493-III, прийняття на службу в органи місцевого самоврядування на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справа (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської районної у місті ради, старости шляхом затвердження відповідною радою. Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (Затверджений Постановою КМУ від 13.06.2000 № 950). Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що відповідно до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об`єднанню громадян; у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства. Відповідно до пункту 2 Порядку рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем`єр-міністром України, керівником органу державної влади (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа. Пункт 7 Порядку встановлює, що особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: 1) отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; 2) надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, необхідні для проведення службового розслідування; 3) звертатися з клопотанням про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, а також про залучення до матеріалів розслідування додаткових документів, інших матеріальних носіїв інформації стосовно предмета службового розслідування; 4) подавати у письмовій формі зауваження щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять; 5) звертатися до керівника органу у письмовій формі з обґрунтованим клопотанням про виведення із складу комісії з проведення службового розслідування осіб, в яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів. Про прийняте за результатами розгляду клопотання рішення письмово повідомляється особа, стосовно якої проводиться службове розслідування. Відповідно до пункту 8 Порядку, за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються: факти, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, строк перебування на займаній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, стосовно якої проведено службове розслідування; висновки службового розслідування, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, стосовно якої проведено службове розслідування, безпідставні звинувачення або підозру; обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі потреби винних осіб до відповідальності згідно із законодавством. У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, стосовно якої проведено службове розслідування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу особи, стосовно якої проведено службове розслідування. Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Відповідно до ст.147 КЗпП України дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовується власником до працівника за порушення трудової дисципліни. Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні, зокрема правил внутрішнього трудового розпорядку, посадових інструкцій, прогул. Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Факт відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня (прогул) має бути належним чином зафіксований власником або уповноваженим ним органом задля того, аби унеможливити порушення трудових прав працівника та його безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. До застосування дисциплінарного стягнення, відповідно до ч.1 ст.149 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За змістом ст.ст. 147-149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за прогул, вчинений з вини працівника. Відповідно до п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках, зокрема, одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами. Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Згідно з ст. 27 Закону України Про оплату праці порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р.( зі змінами та доповненнями ,діючими на момент виникнення правовідносин) у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. Згідно з п.4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Пунктом 8 Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні ) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства. Згідно ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно ст. 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. З сталою практикою Європейського Суду , приватне життя «охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру» (див. п. 25 «C. проти Бельгії» від 07.08.1996 р. (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції «захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом» (див. п. 61 рішення Суду у справі «Pretty проти Сполученого Королівства» (справа № 2346/02, ECHR 2002)). Поняття «приватне життя» не виключає в принципі діяльність професійного чи ділового характеру. Адже саме у діловому житті більшість людей мають неабияку можливість розвивати відносини із зовнішнім світом (див. п. 29 рішення Суду у справі «Niemietz проти Німеччини» від 16.12.1992 р.(Серія A № 251)). Таким чином, обмеження, встановлені щодо доступу до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (див. п. 47 рішення Суду у справі «Sidabras and Dћiautas проти Латвії» (справи №№ 55480/00 та 59330/00, ECHR 2004) і п.п. 22-25 рішення Суду у справі «Bigaeva проти Греції» від 28.05.2009 р. (справа 26713/05)). Крім того, було встановлено, що звільнення з посади становило втручання у право на повагу до приватного життя (див. п.п. 43-48 рішення Суду у справі «Цzpэnar поти Туреччини» від 19.10.2010 р. (справа № 20999/04)). Держава-відповідач нестиме відповідальність за Конвенцією за порушення прав людини, спричинені діями її представників при виконанні ними своїх службових обов`язків (див., наприклад, рішення у справі «Крастанов проти Болгарії» (Krastanov v. Bulgaria), заява № 50222/99, п. 53, від 30 вересня 2004 року). Проте держава також нестиме відповідальність, якщо її представники перевищують межі своїх повноважень або діють всупереч інструкціям (див. рішення у справах «Молдован та інші проти Румунії (№ 2)» (Moldovan and Others v. Romania (no. 2), заяви №№ 41138/98 і 64320/01, п. 94, ECHR 2005-VII (витяги), та «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), від 18 січня 1978 року, п. 159, Series А № 25). Для того, щоб встановити, чи можна покласти на державу відповідальність за незаконні дії її представників, вчинені поза межами виконання ними службових обов`язків, Суду необхідно дослідити всю сукупність обставин і розглянути характер та контекст поводження, про яке йдеться (див. стосовно статті 2 Конвенції рішення у справі «Сашо Горгієв проти Колишньої Югославської Республіки Македонії» (<…>), заява № 49382/06, п. 48, ECHR 2012 (витяги)). Словосполучення «відповідно до закону» вимагає, по-перше, аби оспорюваний захід мав юридичну основу у національному праві. По-друге, воно стосується якості закону, про який ідеться, і передбачає вимогу, що такий закон має бути доступний для відповідної особи, яка, крім того, повинна мати можливість передбачити його наслідки для себе, і такий закон повинен відповідати принципу верховенства права (див. з-поміж інших джерел п. 55 рішення Суду у справі «Kopp проти Швейцарії» від 25.03.1998 р. (Reports of Judgment sand Decisions 1998-II)). Зазначене словосполучення означає, зокрема, що норми національного права мають бути достатньо передбачуваними, аби вказати особам на обставини та умови, за яких органи влади мають право вдатися до заходів, які впливатимуть на конвенційні права цих осіб (див. п. 39 рішення Суду у справі «C.G. and Others проти Болгарії» від 24.04.2008 р. (справа № 1365/07)). Більше того, закон повинен надавати певний ступінь юридичного захисту від свавільного втручання з боку органів влади. Наявність спеціальних процесуальних гарантій є важливою у цьому контексті. Те, що вимагається через такі гарантії, буде залежати, принаймні до певної міри, від характеру та ступеня втручання, що розглядається (див. п. 46 рішення Суду у справі «P.G. and J.H. проти Сполученого Королівства» (справа № 44787/98, ECHR 2001-IX))та див.п.169-170 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11), Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII). Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). (1) Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1-2 ст.308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії). Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення №826/VІІ про звільнення ОСОБА_1 прийняте з огляду на звернення депутатів Олександрівської сільської ради (від 20.12.2019 №ср02-16-619), беручи до уваги акти про відсутність на робочому місці (від 25.07.2019, від 09.09.2019, від 27.09.2019, від 30.09.2019), колективне звернення працівників Олександрівської сільської ради (від 26.06.2019, від 22.08.2019, від 30.09.2019, від 20.12.2019) у зв`язку з відсутністю на робочому місці більше трьох годин 27.09.2019 ОСОБА_1 , що зафіксовано актом від 27.09.2019, а також у зв`язку із грубим порушенням трудових обов`язків, яке встановлено рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.10.2019 по справі №504/243/19, керуючись п.4 ст.40 КЗпП України, п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, ст.ст.26, 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Щодо доводів відповідача про здійснення позивачем чисельних прогулів без поважних причин, апеляційний суд зазначає, що з аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що окрім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є встановлення поважності причин відсутності. Так, поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника. При цьому, чинним законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин. Тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати наявні у справі докази. Згідно із п.а ч.2 ст. 9 Міжнародної організації праці № 158 Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №3933-ХІІ від 04.02.1994, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці. Наведені положення підлягають застосуванню до досліджуваних правових відносин у питанні оцінки правомірності звільнення позивача. Факт наявності ОСОБА_1 на робочому місці 09.09.2019 підтверджується табелем обліку робочого часу працівників Олександрівської сільської ради за вересень 2019 року (т.1 а/с 23),згідно з яким ОСОБА_1 працював з 8 по 15 годину. Поважність причини відсутності позивача на робочому місці 25.07.2019 підтверджується копією повстки про виклик у справі №420/4051/19 з відміткою секретаря (т.1 а/с 21). Поважність причини відсутності позивача на робочому місці 27.07.2019 підтверджується копією повістки про виклик з відміткою слідчого (т.1 а/с 27). Поважність причини відсутності позивача на робочому місці 30.09.2019 підтверджується копією протоколу судового засідання Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 по справі №420/5119/19 (а/с 29-32), згідно з яким ОСОБА_1 з 10 год 53 хв до 12 год 01 хв приймав участь у судовому засіданні та встановлена рішенням суду у справі №420/5119/19 (т.1 а/с 46-48), при цьому згідно приписів ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, апеляційний суд, із урахуванням надання письмових пояснень ОСОБА_1 , погоджується із висновком суду 1-ї інстанції, що звільнення позивача на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України було проведене з порушенням вимог трудового законодавства , так як позивач 25.07.2019, 27.07.2019 та 30.09.2019 року був відсутній на робочому місці за поважних причин , а 09.09.2019 взагалі був присутній на робочому місці з 08 до 15 години , як і всі інші службовці, які згідно із табелем відпрацьованого робочого часу працювали у цей день саме до 15.00 , саме тому апеляційний суд вважає , що тривалість робочого дня 09.09.2019 року була з 08 до 15 години, а акт про відсутність на роботі позивача був складений поза межами робочого часу. Окрім того, апеляційний суд зауважує, що за змістом п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України необхідно, щоб працівник вчинив порушення трудових обов`язків, яке мало б одноразовий і грубий характер, тобто йдеться, по-перше, про одиничне порушення працівником своїх трудових обов`язків, по-друге, ознакою грубості є факт, який характеризує дію або бездіяльність працівника і суттєві наслідки порушення трудових обов`язків. При цьому, рішення про звільнення має містити чітке формулювання грубого порушення, яке стало підставою для звільнення керівника за п.1 ст. 41 КЗпП України. Разом з тим, у Рішенні №826/VII про звільнення позивача з посади відсутнє чітке формулювання в чому ж полягає грубе одноразове порушення позивачем трудових обов`язків. Крім того, звільнення на підставі п.1 ст.41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватись з дотриманням порядку і строків, викладених у ст. т. 148, 149 КЗпП України. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з`ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень. Зі змісту рішення №826/VII також вбачається, що підставами звільнення позивача серед іншого є п.1 ч.1 ст.41 КзпП України, тобто у зв`язку з грубим порушенням трудових обов`язків, яке встановлено рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.10.2019 по справі №504/243/19. Однак, судове рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.10.2019 по справі №504/243/19, відповідно до приписів ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на момент прийняття спірного Рішення №826/VII не набрало законної сили та було скасовано постановою Одеського апеляційного суду від 28.02.2020 по справі №504/2431/19 (т.1 а/с 34-36). Крім того, у Рішенні №826/VII не вказано за який саме проступок позивач підлягає звільненню, його характер, обставини, за яких його вчинено, яку завдано (могло бути завдано) шкоду. Тобто, спірне рішення не містить чітко сформульованого одноразового грубого порушення трудових обов`язків, яке могло слугувати додатковою підставою для звільнення позивача за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України. Надаючи правову оцінку діям голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2 щодо внесення пропозиції про скорочення вакантної посади заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та рішенню Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області № 842/VІІ від 09 січня 2020 року «Про внесення змін до рішення сесії Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 24.12.2019 року № 829/VІІ «Про затвердження штатного розпису та структури чисельності посадових осіб, службовців, працівників Олександрівської сільської ради та її виконавчого органу на 2020 рік», апеляційний суд зазначає наступне. З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що виконавчий апарат сільської ради утворюється відповідною радою. Структуру і чисельність виконавчого апарату ради визначає сільська рада, а передумовою для цього є подання сільського голови. Питання затвердження структури виконавчого апарату ради та його чисельності вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської ради. Крім того, п.2.2. абз.6 рішення Конституційного Суду України від 09.02.2000 року № 1-рп/2000 (Справа № 1-5/2000) зазначено, що утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу, внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск, утворення інших виконавчих органів ради та затвердження їх структури в цілому, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання, обрання секретаря ради віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Проте ці питання вирішуються ними за поданням сільського, селищного, міського голови (п.п. 3,4,5,6 ч. 1 ст. 26, п.п. 4,5,6 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Таким чином, апеляційний суд вважає, що встановлені судом фактичні обставини справи та норми діючого законодавства дають підстави для висновку, що дії щодо внесення пропозиції сільським головою Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2 про внесення змін до штатного розпису та структури чисельності посадових осіб, службовців, працівників Олександрівської сільської ради та її виконавчого органу на 2020 рік відповідають приписам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», отже, не є протиправними. Стосовно позовних вимог щодо рішення Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 09.01.2020 року № 842/VІІ «Про внесення змін до рішення сесії Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 24.12.2019 року №829/VІІ «Про затвердження штатного розпису та структури чисельності посадових осіб, службовців, працівників Олександрівської сільської ради та її виконавчого органу на 2020 рік» (далі Рішення №842/VІІ) (т.2 а/с 230-231) в частині виведення вакантної посади заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, апеляційний суд зазначає наступне. Як вбачається з Рішення №842/VІІ, його прийняттю передувала пропозиція сільського голови, а підставами визначено рішення сесії Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 24.12.2019 року №826/VII «Про звільнення заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради». Також, Рішення №842/VІІ було прийняте у зв`язку з виробничою необхідністю та ефективним використанням бюджетних коштів». Рішенням №842/VІІ вирішено, окрім іншого, «внести зміни до штатного розпису посадових осіб, службовців, працівників Олександрівської сільської ради та її виконавчого органу на 2020 рік, а саме вивести вакантну посаду заступник сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради». Частиною другою статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка підписана від імені України 06 листопада 1996 року в м. Страсбурзі, ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР «Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування» та відповідно до частин першої, п`ятої статті 6 КАС України є міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. Згідно листа Мінпраці від 07.04.2011 №114/06/187-11 «Щодо надання роз`яснення» вказано, що штат працівників це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами. Отже, скорочення штату є результатом виведення/введення відповідної посади, як у даному випадку сталось із виведенням посади заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Штатний розпис, структура і загальна чисельність виконавчих органів та апарату органів місцевого самоврядування є внутрішнім організаційно-нормативними документами. Органи місцевого самоврядування мають право розробляти та затверджувати свої штати виходячи з місцевих умов і можливостей. Внесення протягом року в будь-який час змін до штатного розпису, є правом сільської ради, яке не потребує додаткового доведення, тобто такі повноваження сільської ради є дискреційними, а тому суд не має права втручатися у внутрішню компетенцію органу місцевого самоврядування і не може вимагати обґрунтування доцільності таких дій. Відповідне рішення органу місцевого самоврядування може бути перевірено судом лише на предмет дотримання визначеної законодавством процедури його прийняття. Право визначати чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженому ним органу. Суд не вправі розглядати питання про доцільність скорочення чисельності чи штату працівників. Власник має право, на свій розсуд, вносити зміни до штатного розкладу, навіть розмірковуючи абстрактно, тому апеляційний суд доходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову у цій частині , наважаючи на те, що рішення №842/VІІ було направлено на виведення вакантної посади заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Крім того, відсутність порушення процедур Регламенту ради при ухваленні цього рішення була визнана позивачем під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції та не підлягає доказуванню в порядку ч.1 ст.78 КАС України. Що стосується позовних вимог про поновлення позивача на посаді заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, апеляційний суд зазначає, що з аналізу ст.51 Закону № 2493-III вбачається, що повноваження заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради закінчуються після сформування нового складу виконавчого комітету. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.01.2018 року по справі № 2а/1711/1377/11. Зазначена правова норма є зрозумілою, чіткою, і в повній мірі передбачуваною та юридично визначеною та, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Крім того, даний принцип є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання). Більш того, згідно з Методичними рекомендаціями щодо особливостей прийняття (обрання) на службу посадових осіб органів місцевого самоврядування (лист Головдержслужби від 6 лютого 2002 року №42/621), відповідно до статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" після закінчення повноважень сільської, селищної, міської, районної у місті ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Повноваження заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету закінчуються після сформування нового складу виконавчого комітету. У разі звільнення заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету у зв`язку із закінченням строку повноважень виконавчого комітету ради у їх трудовій книжці робиться запис: "Звільнений у зв`язку із закінченням строку повноважень виконавчого комітету ради, пункт 1 статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" із зазначенням дати та підстави звільнення (рішення сесії ради, його дата і номер), порядкового номеру запису. Заступник сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та керуючий справами (секретар) виконавчого комітету можуть також бути звільнені з посади з підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, Законом України "Про боротьбу з корупцією", а також на підставі і в порядку, визначеному статтею 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування". У цьому випадку при їх звільненні у трудовій книжці робиться запис з посиланням на відповідні пункт і статтю цих законів із зазначенням дати і підстави звільнення (рішення сесії ради, його дата і номер), порядкового номеру запису. При цьому, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Відповідно до рішення другої сесії Фонтанської сільської ради VIII скликання Лиманського району Одеської області №12-VIII від 11.12.2020 «Про реорганізацію Крижанівської сільської ради, Олександрівської сільської ради та Новодофінівської сільської ради» (т.3 а/с 154-155), почато процедуру реорганізації Олександрівської сільської ради шляхом приєднання до Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області. Фонтанська сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Олександрівської сільської ради. Фонтанському сільському голові забезпечити у встановленому законом порядку закриття рахунків Крижанівської сільської ради, Олександрівської сільської ради та Новодофінівської сільської ради у органах державного казначейства та банках, а також державну реєстрацію припинення Крижанівської сільської ради, Олександрівської сільської ради та Новодофінівської сільської ради. Відповідно до рішення третьої сесії Фонтанської сільської ради VIII скликання «Про утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу» №25-VIII від 17.12.2020 (т.3 а/с 203), вирішено утворити виконавчий комітет ради Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області VIII скликання. Визначити чисельність та затвердити персональний склад виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області VIII скликання. Оскільки виконавчий комітет Фонтанської сільської ради VIII скликання сформований 17.12.2020, що підтверджується рішенням Фонтанської сільської ради VIII скликання №25-VIII від 17.12.2020 «Про утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу», до складу виконавчого комітету Фонтанської сільської ради ОСОБА_1 не увійшов (т.3 а/с 203 зворот), апеляційний суд зазначає, що повноваження позивача ОСОБА_1 на посаді першого заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради припинені 17.12.2020, а відтак вказаний юридичний факт виключає його поновлення на посаді. З урахуванням того, що позивача протиправно було звільнення з посади 24.12.2019, час вимушеного прогулу позивача починає відлік з 25.12.2019 та триває до 16.12.2020 (до дати формування виконавчого комітету Фонтанської сільської ради VIII скликання) та становить 245 робочих днів. Відповідно до довідки про середню заробітну плату (дохід), що надана Олександрівською сільською радою Лиманського району Одеської області №490 від 15.07.2020 (т.2 а/с 223), середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 нарахована за два попередніх місяця (жовтень 2019 та листопад 2019), що передували місяцю, в якому позивача було звільнено (грудень 2019), складає 766,98 грн. Таким чином, середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу становить 187 910,10 грн (245 днів х 766,98 грн). Апеляційний суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову , а ефективним юридичним засобом поновлення порушеного права має бути визнання протиправним та скасування рішення Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 24.12.2019 року № 826/VІІ Про звільнення заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Сандуленка Андрія Андрійовича та стягнення з Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області на користь ОСОБА_1 середнього заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи за період з 26 грудня 2019 року по 17.12.2020 року, у розмірі 187 910,10 грн Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю. (2) Висновки апеляційного суду: Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що неправильне застосування судом 1-ої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи призвели до неправильного вирішення позову в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 09.01.2020 року № 842/VІІ, та про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду 1-ої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині. Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст.6 та ст.1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 242, 292, 308,310,315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про визнання противоправним та скасування рішення Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 09.01.2020 року № 842/VІІ «Про внесення змін до рішення сесії Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 24.12.2019 року № 829/VІІ «Про затвердження штатного розпису та структури чисельності посадових осіб, службовців, працівників Олександрівської сільської ради та її виконавчого органу на 2020 рік» в частині виведення вакантної посади заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття ,та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів. Повне судове рішення складене та підписане 22 липня 2021 року. Головуючий суддя О.О. Кравець Суддя С.Д. Домусчі Суддя М.П. Коваль