Ухвала КЦС ВС № 757/6506/20-ц

Ухвала 22 липня 2021 року м. Київ справа № 757/6506/20-ц провадження № 61-3229ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» про визнання кредитного, іпотечного договорів та договору поруки припиненими, вчинення реєстраційних дій, ВСТАНОВИВ: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив: визнати кредитний договір від 24 червня 2008 року № 2631/0608/45-012, укладений між ним та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Свідбанк»), припиненим у зв`язку з належним його виконанням; визнати іпотечний договір № 2631/0608/45-012-Z-1, посвідчений 24 червня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. за реєстровим № 16370, укладений між ним і ВАТ «Сведбанк», припиненим у зв`язку з припиненням основного зобов`язання; визнати договір поруки від 24 червня 2008 року № 2631/0608/45-012-Р-1, укладений між ним, ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 , припиненим у зв`язку з припиненням основного зобов`язання; провести державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна - квартири загальною площею 47,8 кв. м, житловою площею 17,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 - в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке виникло на підставі іпотечного договору № 2631/0608/45- 012-Z-1, посвідченого 24 червня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. за реєстровим № 16370, номер запису про іпотеку: 5874180 (спеціальний розділ), підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 13469258 від 02 червня 2014 року, на заборону на нерухоме майно, яка виникла в зв`язку з посвідченням іпотечного договору на підставі накладеної заборони відчуження, посвідченої 24 червня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. за реєстровим № 16371, номер запису про обтяження 5874187 (спеціальний розділ), підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 13469260 від 02 червня 2014 року, шляхом вилучення відповідних записів про іпотеку та обтяження із закриттям спеціальних розділів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 червня 2020 року позов залишено без задоволення. Постановою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 червня 2020 року - без змін. 25 лютого 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 березня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу із зазначенням в ній передбаченої (передбачених) статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, і сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 6 726,40 грн. Також заявнику було роз`яснено про наслідки невиконання вимог ухвали суду. Листом Верховного Суду від 22 березня 2021 року № 12226/0/222-21 на адресу ОСОБА_1 , зазначену ним в касаційній скарзі, а саме: АДРЕСА_1 , було направлено ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 березня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху. Однак вказаний лист повернувся до Верховного Суду 06 травня 2021 року (0306306314930) з відміткою служби поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання». Згідно з доповідною запискою від 18 травня 2021 року консультантом Верховного Суду було здійснено дзвінок за телефонним номером ОСОБА_1 НОМЕР_1 , зазначеним в його касаційній скарзі, з метою повідомлення його про те, що поштове відправлення 0306306314930 із супровідним листом Верховного Суду від 22 березня 2021 року № 12226/0/222-21 та копією ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 березня 2021 року про залишення без руху його касаційної скарги на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року в справі № 757/6506/20-ц (провадження № 61-3229ск21) не було отримане ним і повернулося до Верховного Суду. ОСОБА_1 повідомив, що не знав про поштове відправлення, тому не отримав його. При цьому ОСОБА_1 підтвердив актуальність адреси, на яку Верховним Судом направлялося йому поштове відправлення. ОСОБА_1 повідомлено, що йому повторно буде надіслано ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 березня 2021 року про залишення його касаційної скарги без руху, а також роз`яснено, що з тестом вказаної ухвали можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в якому її було оприлюднено 19 березня 2021 року. Листом Верховного Суду від 19 травня 2021 року № 21979/0/222-21 на адресу ОСОБА_1 , зазначену ним в касаційній скарзі, а саме: АДРЕСА_1 , було повторно направлено ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 березня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху. Вказаний лист повернувся до Верховного Суду 05 липня 2021 року (0306306608080) з відміткою служби поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання». 09 липня 2021 року ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 березня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху було направлено на адресу електронної пошти, зазначену ОСОБА_1 в його касаційній скарзі, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до частини першої статті 131 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Матеріали касаційного провадження не містять заяви особи, яка подала касаційну скаргу, про зміну місця проживання (перебування) або місцезнаходження. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом. Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» зазначив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Ухвала Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 березня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 19 березня 2021 року Сторони у розумні інтервали часу повинні вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»). Саме на ОСОБА_1 як на особу, яка подала касаційну скаргу та зацікавлена в її розгляді, покладено обов`язок вжиття заходів для ефективного розгляду справи, зокрема і щодо отримання інформації стосовно стану розгляду касаційної скарги та своєчасного подання заяв і клопотань. Станом на 22 липня 2021 року від ОСОБА_1 не надійшло до Верховного Суду матеріалів на усунення недоліків касаційної скарги. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06). Умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95). В цьому провадженні надіслані ОСОБА_1 листи з ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 березня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху двічі повернулися до Верховного Суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». ОСОБА_1 тривалий час не цікавився розглядом його справи, хоча мав таку можливість, оскільки його було повідомлено про те, що його касаційну скаргу було залишено без руху і про те, що йому повторно буде надіслана копія ухвали Верховного Суду про залишення його касаційної скарги без руху. Також згадана ухвала Верховного Суду була надіслана на електронну пошту ОСОБА_1 . Крім того, заявник міг дізнатися про постановлену у справі ухвалу з Єдиного державного реєстру судових рішень (про таку можливість його було повідомлено працівником Верховного Суду). Отже, є підстави вважати, що судом було вжито всіх залежних від нього заходів для прискорення процедури розгляду касаційної скарги. Згідно з пунктом 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Станом на 22 липня 2021 року від ОСОБА_1 не надійшло заяв про продовження процесуального строку, встановленого для усунення недоліків касаційної скарги. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху та її повернення в разі неусунення недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Частинами п`ятою і шостою статті 393 ЦПК України передбачено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала. У відведений судом строк заявник не виконав вимог ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 березня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху, не подав до суду уточненої касаційної скарги з наведеними в ній підставами касаційного оскарження судових рішень, не сплатив судового збору, недоліків касаційної скарги не усунув, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження. Тому касаційна скарга підлягає поверненню. Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» про визнання кредитного, іпотечного договорів та договору поруки припиненими, вчинення реєстраційних дій вважати неподаною та повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. А. Стрільчук