Постанова Київський апеляційний суд № 752/9522/21

справа № 752/9522/21 головуючий у суді І інстанції Валігура Д.М. провадження № 33/824/3337/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 липня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді Березовенко Р.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Тимошенка В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником - Тимошенком Владиславом Володимировичем, на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винниму вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,- В С Т А Н О В И В: Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 6 місяців. Стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 через захисника - Тимошенка Владислава Володимировича, 27 травня 2021 року подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати, провадження по справі закрити, посилаючись на порушенням норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що схема ДТП не може бути належним доказом по справі, оскільки не відповідає вимогам п.п.1, 4, 5 Розділу 9 Інструкції № 1395. Судом першої інстанції не враховано, що іншого учасника ДТП було визнано винним у порушені п. 10.1 ПДР на накладено стягнення у вигляді штрафу. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник просили апеляційну скаргу задовольнити. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 10.04.2021 року о 09 год. 50 хв. в м. Києві на Амурській площі, керуючи автомобілем «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого відбулося зіткнення з транспортним засобом «КІА» д.н.з. НОМЕР_2 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Тобто, ОСОБА_1 своїми діями порушив п. 13.1 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо. Відповідно до положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з положеннями ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це документ, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити дані необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні п. 13.1 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є законним і обґрунтованим. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серія ААБ №194607; схемою з місця ДТП, письмовими поясненнями учасників ДТП. Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта щодо відсутності правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, оскільки вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявні фактичні обставини достовірно підтверджують те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.1. Правил дорожнього руху України. Разом з тим, апеляційний суд вважає, що при обранні виду і розміру адміністративного стягнення суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог закону, що потягло за собою необґрунтоване призначення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців. Відповідно до положень ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його провини, майновий стан, обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність. Європейський суд з прав людини у справі "Скоппола проти Італії" від 17.09.2009 зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний надмірний тягар" (рішення у справі від 02.11.2004 "Трегубенко проти України"). Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м`якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше. Так, суддя при накладенні стягнення враховує, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його провини, майнове становище та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. При цьому судом першої інстанції у не було встановлено факту повторного притягнення до адміністративної відповідальності, не враховано особу правопорушника, ступінь вини, відсутність обставин, що обтяжують покарання, незначні механічні пошкодження автомобілів. Крім того, згідно пояснень апелянта, його робота пов`язана з постійним керуванням автомобілем і позбавлення права керування транспортним засобом фактично позбавляє його засобів існування. З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції дослідження особи правопорушника відбулося лише формально, вид стягнення обраний без достатнього обгрунтування. Санкція ст. 124 КУпАП передбачає два альтернативних види адміністративних стягнень штраф та позбавлення права керувати транспортними засобами. У випадках, коли санкція закону, по якому особа визнається винною, передбачає різні види стягнень, суддя при винесенні постанови повинен мотивувати застосування того або іншого виду стягнення. Адміністративне правопорушення (проступок) - протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на охоронювані законом суспільні відносини і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення характеризується низкою ознак: дія або бездіяльність, тобто діяння; діяння суспільно небезпечне; діяння протиправне; діяння винне; діяння каране. При вирішенні питання про адміністративне стягнення, яке слід обрати ОСОБА_1 апеляційний суд, крім іншого, враховує відсутність саме умисної дії під час скоєння вказаного адміністративного правопорушення, відсутність тяжких наслідків вказаного адміністративного правопорушення. Вказані дії не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам, жодні висновки або встановлені факти про таке у постанові суду або матеріалах справи відсутні. За наявності таких обставин, позбавлення ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами, враховуючи особу порушника, характер механічних пошкоджень та ступінь вини, не можна визнати обґрунтованим. Враховуючи навдене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для призначення ОСОБА_1 менш суворого адміністративного стягнення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у вигляді штрафу. Згідно зі ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Відповідно до ст. 294 КУпАП, за наслідками апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції має право змінити оскаржувану постанову. Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині призначення адміністративного стягнення з призначенням ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу. В решті постанову слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 7, 8, 247, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником - Тимошенком Владиславом Володимировичем задовольнити частково. Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року змінити в частині виду стягнення, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень. В іншій частині постанову суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Березовенко Р.В.