Постанова 4812 № 481/1383/17

15.07.21 22-ц/812/1331/21 Провадження №22-ц/812/1331/21 ПОСТАНОВА Іменем України 15 липня 2021 року м. Миколаїв справа № 481/1383/17 Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого Коломієць В.В. суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О., із секретарем судового засідання Біляєвою В.М., переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Новобузький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 , про встановлення факту батьківства, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новобузького районного суду Миколаївської області, постановлену 26 квітня 2021 року під головуванням судді Ціпивко І.І., повний текст якої складений 27 квітня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2017 року ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_5 звернулась з позовом до ОСОБА_6 про встановлення факту батьківства померлого ОСОБА_7 та внесення змін до актового запису про народження дитини. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 2000 року проживала з ОСОБА_7 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Від спільного проживання має доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час народження дитини, ОСОБА_1 не перебувала з ОСОБА_7 у шлюбі. Проте, останній визнавав себе батьком дитини, за життя брав участь у її вихованні, але не був записаний батьком у актовому записі про її народження, хоча мав намір це зробити, проте не встиг, через те, що 06 травня 2017 року загинув. Посилаючись на викладені обставини, та необхідність в подальшому захистити спадкові права неповнолітньої дитини, позивач просила встановити факт, що ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним батьком неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язати Новобузький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області внести зміни до актового запису про народження дитини. 27 січня 2021 року ОСОБА_1 подала клопотання про призначення у справі посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, проведення якої доручити експертам Київського НДЕКЦ МВС України. На вирішення експертизи поставити наступне питання: «Чи є громадянин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи це виключається?» Також просила звільнити її від сплати коштів за проведення експертизи, так як вона є одинокою матір`ю з двома неповнолітніми дітьми, єдиним джерелом існування сім`ї є державні допомоги, а саме, допомога як одинокій матері з дітьми, допомога як малозабезпеченій сім`ї . Крім того, молодша донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 часто хворіє та потребує домашнього догляду. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 26 квітня 2021 року клопотання ОСОБА_1 задоволено частково. Призначено у справі посмертну судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи (місцезнаходження: 65082, м. Одеса пров. Валіховський, 4) та Київського обласного бюро судово-медичної експертизи (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 7). Доручено Новобузькій міській раді Новобузького району Миколаївської області та КП «Добробут» сприяти експертам при вилученні з місця поховання біологічного матеріалу трупу ОСОБА_7 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_5 та похований на кладовищі м. Новий Буг Миколаївської області та привести могилу у попередній стан. Доручено експертам Одеського обласного бюро судово-медичних експертиз відібрати необхідні біологічні матеріали від трупа ОСОБА_7 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , похований на кладовищі м. Новий Буг Миколаївської області, які передати в упакованому та опечатаному вигляді до Київського обласного бюро судово-медичної експертизи для проведення експертизи. На вирішення експертів Київського обласного бюро судово-медичної експертизи поставити питання: Чи являється ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що народилась в м. Новий Буг Миколаївської області? В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати ухвалу першої інстанції та направити справу до Новобузького районного суду Миколаївської області для продовження розгляду. На думку апелянта, ухвала про призначення експертизи винесена з порушенням вимог закону, зокрема в ній не вказано строку для проведення експертизи та об`єкти, які мають бути дослідженні, зазначено, що провідною експертною установою є Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи, тоді як об`єкти дослідження передаються до Київського бюро судово-медичної експертизи, тому саме воно має бути зазначеним провідною експертною установою, не вказано, які саме частини тіла мають бути відібрані для проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи та відповідну підготовку(бальзамування) відібраних зразків. Також апелянт посилається на те, що в оскаржуваній ухвалі не обгрунтована неможливість іншим шляхом провести ескпертне дослідження, ніж із проведенням ексгумації тіла ОСОБА_7 . Вважає, що ексгумація є крайньою мірою, яка має бути проведена тільки після відмови ОСОБА_3 (рідного брата померлого) надати біологічний матеріал для проведення генотипоскопічної експертизи, до того ж призначення проведення ексгумації трупа без згоди на те родичів померлого, які можуть заперечувати такі дії, порушує права останніх відповідно до ст. 8 Конвенції. Окрім того, суд безпідставно відмовив у задоволенні її клопотань щодо визнання обов`язкової явки відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , не звільнив її від сплати коштів за проведення експертизи. Відзиви на апеляційну скаргу не надходили. В судове засідання до суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідач ОСОБА_3 , який відбуває покарання у Державній установі «Катеринівська виправна колонія (№46)», згідно складеному працівниками установи Акту від 08.07.2021 року, відмовився від отримання копії апеляційної скарги (т. 11 а.с. 11зв.). Третя особа Новобузький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надіслала до апеляційного суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Від ОСОБА_1 надійшла заява про перенесення судового засідання, визнавши поважною причину її неявки до суду хвороба малолітньої дитини. Від інших учасників справи клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Враховуючи змістовність апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка викладена на 45 сторінках, передбачені ст. 371 ЦПК України скорочені строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції та те, що клопотань про продовження строку апеляційного розгляду від сторін не надходило, колегія суддів вважає можливим відмовити у задоволенні клопотання позивачки та розглянути справу у відсутність належним чином повідомлених учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно статтей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно частині другій статті 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються певними засобами, зокрема, висновками експертів. Докази мають бути, в тому числі, належними та допустимими (статті 77, 78 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За частиною 3 статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Згідно частини 1 статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Верховний Суд у постанові від 18 березня 202 року у справі № 592/4443/17 зазначав, що з огляду на вимоги ч. 2 ст. 128 СК підставою для визнання батьківства є відомості, що засвідчують саме походження дитини від певної особи, а не факти спільного проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і цієї особи до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що підтверджують визнання відповідачем батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути лише висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи. Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору цієї категорії справ. Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зауважив, що "на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства" (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року). З огляду на викладене, враховуючи предмет позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що існують підстави для задоволення клопотання позивачки про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи. Разом із тим, доручивши експертам Одеського обласного бюро судово-медичних експертиз відібрати необхідні біологічні матеріали від трупа ОСОБА_7 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , та похований на кладовищі м. Новий Буг Миколаївської області, суд першої інстанції не звернув уваги на таке. Відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про поховання та похоронну справу", в редакції, що діяла на час смерті ОСОБА_7 , усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті. Дії щодо тіла померлого повинні здійснюватися в повній відповідності з волевиявленням померлого, якщо не виникли обставини, за яких виконання волевиявлення померлого неможливе. У разі якщо відсутнє волевиявлення померлого, вилучення органів та/або тканин тіла здійснюється з дозволу чоловіка, дружини, близьких родичів (батьків, дітей, сестри, брата, діда, баби, онуків), іншої особи, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого та має відповідне свідоцтво про смерть. Між тим, при призначенні експертизи судом першої інстанції не було з`ясовано, чи було волевиявлення ОСОБА_7 на вилучення після смерті його органів та/або тканин тіла, та чи надає згоду на таке вилучення визначена відповідно до Закону особа (Закон не вимагає отримання одночасного дозволу всіх близьких родичів або іншої особи, яка має відповідне свідоцтво про смерть), та не було роз`яснено такій особі зміст статті 109 ЦПК України, відповідно до якої у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, зокрема необхідного для проведення молекулярно-генетичної експертизи біологічного матеріалу від трупу ОСОБА_7 або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена. Отже судом першої інстанції були неповно з`ясовані обставини, що мають значення при призначенні посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, що унеможливлює її фактичне виконання. З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції про призначення експертизи на підставі пункту 1 частини 1 статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Разом із тим інші доводи апеляційної скарги не свідчать про необґрунтованість задоволення клопотання про призначення експертизи, а помилка у зазначені провідної експертної установи може бути виправлена при повторному розгляді клопотання про призначення експертизи у разі заявлення такого позивачкою та задоволення його судом. Оскільки колегія суддів погоджується не з усіма доводами апеляційної скарги, то вона підлягає частковому задоволенню. Керуючись статтями 374, 379, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Новобузького районного суду Миколаївської області від 26 квітня 2021 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуючий В.В. Коломієць Судді: О.О. Данилова Н.О. Шаманська Повний текст постанови складено 21 липня 2021 року.