Постанова 4856 № 127/8156/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 127/8156/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковбаса Ю.П. Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 20 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Сапальової Т.В. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАН № 3970286 від 25.03.2021, у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, В С Т А Н О В И В : в квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до УПП у Вінницькій області про скасування постанови серії ЕАН № 3970286 від 25.03.2021, у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25 березня 2021 року поліцейським УПП у Вінницькій області командиром 1 батальйону 1 роти старшим лейтенантом Нідзельським О.І., було винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3970286, про те, що 25.03.2021, о 13 год. 15 хв. в м. Вінниця по вул. Анатолія Бортняка, 2, водій, керував транспортним засобом марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 208 CDI» р/н НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був, нібито, не пристебнутим ременем безпеки, чим порушив вимоги п. 2.3 «в» ПДР України - порушення правил користування ременями безпеки, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП. На думку позивача постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки правопорушення, у якому його визнав винним інспектор поліції, останній не здійснював та ПДР України не порушував. Позивач стверджує, що інспектор поліції при винесені постанови не керувався жодними доказами, які б підтверджували його вину у скоєнні правопорушення. Позивач зазначив, що інспектором грубо порушено вимоги законодавства при складанні постанови та безпідставно не враховано його пояснення щодо невинуватості у вчиненні правопорушення. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2021 року позов задоволено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в справі матеріалами, 25.03.2021 року поліцейським УПП у Вінницькій області ком. 1 бат. 1 роти ст. лейтенантом поліції Нідзельським О.І., було винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3970286, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення положень ч. 5 ст. 121 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень. Не погодившись з прийнятою постановою позивач звернувся до суду. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції враховував те, що відповідачем не надано суду достовірних доказів в підтвердження того, що позивач своїми діями порушив ПДР України, тому дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено, суд апеляційної інстанції враховує наступне. Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306. Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону України «Про дорожній рух»). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. За приписами частини 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поважати і не порушувати прав і свобод людини. Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів). Згідно п. 2.3 (в) ПДР України, крім іншого, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів. Відповідно до статті 1 КУпАП, його завданням є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Частина 5 статті 121 КпАП зазначає, що порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. На підтвердження правомірності оскаржуваного рішення представник відповідача надав суду відеозапис з нагрудної камери поліцейського, з якого судом встановлено, що на відео зафіксовано, зупинений транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 208 CDI» р/н НОМЕР_1 і розмова водія з інспектором поліції. Також з дослідженого відеозапису вбачається, що інспектором поліції без розгляду справи та оцінки доказів була винесена постанова серії ЕАН № 3970286. Колегія суддів зауважує, що з наданих доказів представником відповідача не можливо встановити яким чином інспектором поліції було встановлено, що позивач керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та, що позивач був не пристебнутий під час руху ременем безпеки, належних доказів в підтвердження зазначеного посилання апелянтом надано не було. Відеоінформація, яка відображена на вказаному відеозаписі жодним чином не доводить факту вчинення позивачем порушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, а тому свідчить про неможливість її використання в якості доказу в силу положень ст. 75 КАС України. Водночас, матеріали справи не містять доказів дотримання відповідачем процедури розгляду справи при винесенні постанови серії ЕАН № 3970286 від 25.03.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, апелянтом жодним чином цього спростовано не було. Відповідно до п. 4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Так, з матеріалів справи, зокрема відеозапису, слідує, що зупинку транспортного засобу та розгляд справи, якого фактично не було, здійснював інспектор поліції Павленко С.І., однак як вбачається з постанови серії ЕАН № 3970286 від 25.03.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності виносив інспектор поліції старший лейтенант ОСОБА_3 , тому колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо сумнівності винесеної постанови. Апеляційний суд зауважує, що процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 р. за № 1395. Відповідно до п. 4 розділ 1 Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Пункт 1 розділу III Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Положеннями з п. 2 розділу III Інструкції регламентовано, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами 1-3, 5-6 статті 121, статтями 1211, 1212, частинами 1-3 статті 122, частиною 1 статті 123, статтею 1241, статтями 125, 126, частинами 1-3 статті 127, статтями 128, 129, статтею 1321, частинами 6 і 11 статті 1331, частинами 1-3 статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Згідно з положеннями п. 5 розділу III Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Відповідно до п. 9-10 розділу III Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Пунктом 1 розділу IV Інструкції визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. На противагу вищезазначеного з матеріалів справи слідує, що відповідачем під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не дотримано п. 9-10 розділу III Інструкції, чим порушено порядок її розгляду. Водночас, апеляційний суд зауважує, що відповідачем не доведено порушення позивачем Правил дорожнього руху України, не доведено вини позивача у вчиненні правопорушення, не враховано пояснень позивача, який свою вину не визнав, не долучено інших відомостей необхідних для вирішення справи, передбачених ст. 268 КУпАП України. За наведених обставин, оскаржувана постанова прийнята з порушенням ч.2 ст.77 КАС України та п.3 ч.2 ст.2 КАС України та є необґрунтованою та такою, що прийнята без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Підсумовуючи викладене в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що в діях позивача склад адміністративного правопорушення відсутній, оскільки факт порушення ним вимог 2.3 ПДР України не підтверджується належними та зібраними у справі доказами, які відповідач мав би дослідити під час прийняття оскаржуваної постанови та відомості про наявність і дослідження яких повинні бути внесені до змісту такої постанови. Відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем не надано суду достовірних доказів в підтвердження того, що позивач ОСОБА_1 своїми діями порушив ПДР України колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 20 липня 2021 року. Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Смілянець Е. С.