Постанова 4854 № 540/3184/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 липня 2021 р. м.ОдесаСправа № 540/3184/20 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Єщенка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі питання щодо винесення додаткового судового рішення по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Генічеської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Щасливцевської сільської ради, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення №2234 від 24 квітня 2020 року, прийняте 115 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,0745 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцем розташування, доданих до клопотання від 07 березня 2020 року; зобов`язати Щасливцевську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,0745 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцем розташування, доданих до клопотання від 07 березня 2020 року. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року клопотання представника позивача про залишення позову в частині вимог без розгляду задоволено. Позовну заяву в частині вимоги про зобов`язання Щасливцевської сільської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,0745 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцем розташування, доданих до клопотання від 07 березня 2020 року, залишено без розгляду. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року скасовано. Суд прийняв нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено. Суд визнав протиправним та скасував рішення №2234 від 24 квітня 2020 року, прийняте 115 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,0745 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області. Представником позивача до апеляційного суду подана заява про ухвалення додаткового рішення до постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2021 року, відповідно до якої останній просив ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу по даній справі, які були понесені в суді першої та апеляційної інстанції (6500,00 грн. та 3500,00 грн. відповідно) та в частині стягнення витрат, передбачених п.9 розділу «Гонорар» договору про надання правничої допомоги гонорар успіху у розмірі 2000,00 грн.. Розглянувши вказане клопотання, матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для його задоволення в частині з огляду на таке. Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч.1, 3 ст.131 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Так, на підтвердження витрат на правову допомогу адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій, представником позивача надано копію договорів про надання правничої допомоги № 01/02/20 від 01 лютого 2020 року та №20/01/21 від 20 січня 2021 року, довідки-рахунки № 20-7,1 від 07 грудня 2020 року та № 21-17 від 24 травня 2021 року, а також квитанції до прибуткового касового ордера про сплату 3500 грн. та 6500 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Крім того, справа містить акт про прийняття-передачі наданих послуг від 24 травня 2020 року щодо отримання послуги представництва інтересів позивача в апеляційному суді в частині належності до сплати «гонорару успіху» та квитанцію до прибуткового касового ордера про сплату 2000 грн. за надані послуги в якості «гонорару успіху». Слід зазначити, що за положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI). При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону №5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Також, за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц). Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі «East/West» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)). У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). Колегія суддів зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат. Так, дійсно для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Положеннями ч.5 - 7 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Колегія суддів, приймаючи до уваги вказаний принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката, з урахуванням ступеню складності даної справи, яка, на думку суду, не передбачає витрачання значних часових та трудових ресурсів, та з огляду на клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат і витрат на правову допомогу, приходить до висновку про належність до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі по 3500, 00 грн. за кожну інстанцію та «гонорару успіху» у розмірі 1000,00 грн.. Враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність фактичного отримання позивачем правничої допомоги, її необхідності, обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають відшкодуванню у вказаному розмірі, що свідчить про наявність підстав для винесення додаткового рішення по даній справі. Окремо стосовно суб`єкта з якого належить стягнути вказані судові витрати, а також з приводу підстав для заміни Щасливцевську сільську раду правонаступником, колегія суддів зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій" від 17.11.2020 року №1009-ІХ внесено зміни у розділі V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Зокрема, доповненим пунктом 6-1 передбачено, що до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі - розформовані територіальні громади); після припинення повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами (далі - ради, що припиняються), їхні виконавчі комітети продовжують здійснювати свої повноваження до затвердження сільською, селищною, міською радою, обраною сформованою територіальною громадою (далі - новообрана рада), персонального складу її виконавчого комітету. Протягом зазначеного строку сільський, селищний, міський голова, обраний сформованою територіальною громадою, очолює такі виконавчі комітети та входить до їх персонального складу. Абзацом 4 пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень V зазначеного закону передбачено, що сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту. Крім того, доповнено п.7-1, за яким до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад здійснює Кабінет Міністрів України. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року №726-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області", прийнятим відповідно до абзацу першого пункту 7-1 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", визначено адміністративні центри та затверджено території територіальні громади Херсонської області згідно з додатком, згідно з яким затверджено Генічеську територіальну громаду з центром в м.Генічеську, до якої увійшла, зокрема, Щасливцевська територіальна громада. Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX "Про утворення та ліквідацію районів" утворено у Херсонській області Генічеський район (з адміністративним центром у місті Генічеськ) у складі територій Генічеської міської, Іванівської селищної, Нижньосірогозької селищної, Новотроїцької селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України. На підставі постанови Верховної Ради України від 15 липня 2020 року №795-ІХ "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році" та постанови Центральної виборчої комісії № 160 "Про перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2020 року" відбулись перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів, у тому числі - в Генічеській міській територіальній громаді. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Щасливцевська сільська рада 10 червня 2021 року була припинена. У той же час, зі змісту розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що Генічеська міська територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Щасливцевської сільської територіальної громади, а відтак Генічеська міська рада є правонаступником прав та обов`язків Щасливцевської сільської ради. Згідно із ч.1 ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо необхідності заміни відповідно до приписів ст.52 КАС України Щасливцевської сільської ради її правонаступником Генічеською міською радою та стягнення вказаних витрат саме з цього суб`єкта владних повноважень. Керуючись ст.131, 134, 252, 311, 321, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції,- П О С Т А Н О В И В : Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Буженка Юрія Сергійовича про ухвалення додаткового судового рішення до постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2021 року задовольнити частково. Прийняти додаткове судове рішення до постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2021 року. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Генічеської міської ради (Україна, 75500, Херсонська область, Генічеський р-н, місто Генічеськ, ВУЛИЦЯ МІСЬКА, будинок 8, ЄДРПОУ 35248359) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати, пов`язані витратами на правничу допомогу, у загальній сумі 8000,00 (вісім тисяч) грн.. В решті заяви про стягнення судових витрат відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Єщенко О.В.