Постанова 4854 № 420/14203/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/14203/20 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 14 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ПФУ в Одеській області, в якому просила суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; - скасувати рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області № 155350004715 від 13.05.2020 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 з моменту первинного подання документів на призначення пенсії усі 18 років до пільгового стажу, період роботи з 18 липня 1983 року по 05.06.2001 року у ЗАТ «Одеська фабрика технічних тканин». Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилалась на те, що 05.06.2001 року вона була звільнена з посади прядильниці п`ятого розряду у зв`язку з банкрутством ЗАТ «Одеська фабрика технічних тканин», що підтверджується записом у трудовій книжці. 10.11.2020 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах, мотивуючи це відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2 - 10 років (при наявних 9 років 4 місяці). Позивач вказала, що постановою господарського суду Одеської області від 01 червня 2006 року по справі №32-24/292-03-9660 ЗАТ «Одеська фабрика технічних тканин» визнано банкрутом. Постановою Вищого господарського суду України від 31 січня 2007 року було скасовано постанову господарського суду Одеської області від 1 червня 2006 року, справу було передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області на стадію розпорядження майном боржника в іншому складі. Постановою господарського суду Одеської області від 23 квітня 2007 року по справі №7-2-32-24/292-03-9660 ЗАТ «Одеська фабрика технічних тканин» визнано банкрутом. Позивач зазначила, що відмова відповідача у зарахуванні періодів роботи до страхового стажу носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства, адже нею надано всі необхідні документи для підтвердження свого пільгового стажу. Позивач вказала, що жодних неточностей чи виправлень, які б ставили під сумнів факт її роботи за період з 18.07.1983 року по 05.06.2001 року в ЗАТ «Одеська фабрика технічних тканин», немає. На думку позивачки, матеріалами справи підтверджено, що стаж її роботи за Списком №2 становить 18 років, що відповідно дає їй право на оформлення пенсії за віком на пільгових умовах при досягненні 55 років. Представник відповідача, просив відмовити у задоволенні позову зазначивши, що позивач звернулася до Головного управління із заявою №1631 від 27.02.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розглянувши заяву позивача, Головне управління рішенням №155350004715 від 13.05.2020 року відмовило у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи у розмірі 10 років. Відповідач вказав, що 24 грудня 2019 року Комісією при Головному управлінні було розглянуто заяву позивача про підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Рішенням №12 від 24 грудня 2019 року Комісією було частково задоволено заяву позивача, а саме: - підтверджено періоди роботи з 18.07.1983 року по 30.11.1983 року на посаді прядильниці та з 01.12.1983 року по 31.12.1991 року на посаді знімача відповідно до Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173, розділ XXI «Легка промисловість»; - відмовлено у підтвердженні періоду роботи з 01.01.1992 року по 05.06.2001 року на посаді знімача відповідно до Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162, оскільки у розділі XX «Легка промисловість» відсутня посада, на якій працювала позивачка. На підставі зазначеного рішення Головного управління було зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоди роботи з 18.07.1983 року по 30.11.1983 року, з 01.12.1983 року по 31.12.1991 року та період навчання з 01.09.1982 року по 17.07.1983 року. Загальний пільговий стаж позивача за Списком №2 склав 9 років 4 місяці. Рішення Комісії при Головному управлінні від 24 грудня 2019 року відповідач вважає обґрунтованим та правомірним з огляду на наступне. Відповідач зазначив, що Розділ XXI «Легка промисловість» Списку №2, затвердженого постановою №1173 від 22.08.1956 року, передбачає посади «прядильники» та «знімачі», на яких працювала позивач у період з 18.07.1983 року по 31.12.1991 року, відтак Комісією при Головному управлінні було зараховано такі періоди роботи до пільгового стажу за Списком №2. Розділ XX «Легка промисловість» Списків №2, затверджених постановою №10 від 26.01.1991 року, постановою №162 від 11.03.1994 року, постановою №36 від 16.01.2003 року, не містять посад «знімачі» та «прядильники», на яких позивач працювала з 01.01.1992 року по 05.06.2001 року. Відтак, правових підстав для зарахування таких періодів роботи позивача до пільгового стажу за Списком №2 не існує. Також відповідач зазначив, що відповідно до п.3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики №383 від 18.11.2005 року, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року. Позивачем не було надано до Головного управління виписок із наказу про проведення атестації на відповідних робочих місцях за період з 1992 по 2001 роки. Також, відповідно до архівної довідки №2487-Д-11.1.-21 від 26.10.2020 року Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради, документи щодо атестації робочих місць, а також будь-які інші документи, якими можна підтвердити шкідливі умови праці позивача по підприємству ЗАТ «Одеська фабрика технічних тканин» відсутні. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18.07.1983 року по 30.11.1983 року та з 01.07.1987 року по 05.06.2001 року працювала на посаді прядильниці, а в період з 01.12.1983 року по 30.06.1987 року - на посаді знімача у ЗАТ «Одеська фабрика технічних тканин», що підтверджується записами в трудовій книжці № НОМЕР_1 та архівною довідкою від 20.02.2020 року № 355-Д-11.1-21 Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради (а.с.7-9, 37). 29.11.2019 року позивачка звернулася до Малиновського ОУПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с.74-76). 24 грудня 2019 року Комісією при Головному управлінні було розглянуто заяву позивача про підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням №12 від 24 грудня 2019 року Комісією було частково задоволено заяву позивача, а саме (а.с.117): - підтверджено періоди роботи з 18.07.1983 року по 30.11.1983 року на посаді прядильниці та з 01.12.1983 року по 31.12.1991 на посаді знімача відповідно до Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173, розділ XXI «Легка промисловість»; - відмовлено у підтвердженні періоду роботи з 01.01.1992 року по 05.06.2001 року на посаді знімача відповідно до Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162, оскільки у розділі XX «Легка промисловість» відсутня посада, на якій працювала позивачка. На підставі зазначеного рішення Комісії Головного управління було зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоди роботи з 18.07.1983 року по 30.11.1983 року, з 01.12.1983 року по 31.12.1991 року та період навчання з 01.09.1982 року по 17.07.1983 року. Загальний пільговий стаж позивача за Списком №2 склав 9 років 4 місяці. Рішенням Управління застосування пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Одеській області від 13.05.2020 року №155350004715 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж за Списком №2 - 10 років. Страховий стаж 34 роки, пільговий стаж - 9 років 4 місяці. У рішенні вказано, що право на пенсію за віком на пільгових умовах позивачка набуде після досягнення 56 років (а.с.16). На звернення ОСОБА_1 стосовно пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Одеській області листом від 18.09.2020 року №8460-8290/Д-82-8-1500/20 повідомило останню, що у зв`язку з тим, що ЗАТ «Одеська фабрика технічних тканин» ліквідовано, питання підтвердження пільгового стажу у період з 18.07.1983 року по 05.06.2001 року розглядалось на Комісії при Головному управлінні. Рішенням Комісії від 24.12.2019 року та від 31.03.2020 року позивачці зараховано до пільгового стажу період з 18.07.1983 року по 30.11.1983 року на посаді прядильниці та з 01.12.1983 року по 31.12.1991 року на посаді знімача. У підтвердженні пільгового стажу за період з 01.01.1992 року по 05.06.2001 року відмовлено. Отже, на підставі наданих документів підтверджено пільговий стаж 9 років 4 місяці. Вказано, що страховий стаж складає 33 роки 9 місяців. У зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, рішеннями від 29.11.2019 року №7433 та від 13.05.2020 року №155350004715 позивачці відмовлено в призначенні пенсії (а.с.18-19). Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За правилами частини першої статті 4 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Пунктом б) статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Також, відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до абзацу 2 пунктів 1 та 2 Порядку лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного Фонду на підставі показань свідків. В силу положень пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Пунктом 20 Порядку встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Сутнісний, нормативний, цільовий підхід до розуміння положень пункту «є» статті 13 Закону № 1788-ХІІ в поєднанні із наведеними вище нормами дає підстави вважати, що призначення пільгової пенсії робітницям текстильного виробництва, зайнятим на верстатах і машинах, за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, залежить від наявності підстав та умов, передбачених саме цією нормою права, і не пов`язано з законодавчими передумовами, встановленими для інших категорій осіб, визначених статтею 13 цього Закону, які мають право на пільгову пенсію, але за умов і в порядку, передбачених окремо для кожної категорії таких осіб. Тобто, для призначення пенсії за пунктом «є» статті 13 Закону № 1788-ХІІ особа мала бути робітницею не будь-якого текстильного виробництва, а текстильного виробництва за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, бути зайнятою (працювати) на верстатах і машинах, мати відповідні стаж роботи (не менше 20 років) та вік (50 років). Трудовий стаж для призначення пільгової пенсії на підставі цього пункту підтверджується відповідно до положень Порядку з урахуванням тривалості, складу, режиму і порядку обліку робочого часу для робітниць текстильного виробництва. Для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Так, судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи наступні обставини, які мають значення для вирішення спору у цій справі. Розділ XXI «Легка промисловість» Списку №2, затвердженого постановою №1173 від 22.08.1956 р., передбачає посади «прядильники» та «знімачі», на яких працювала позивач у період з 18.07.1983 року по 31.12.1991 року, відтак, з матеріалів справи вбачається, що Комісією при Головному управлінні ПФУ в Одеській області було правомірно зараховано вказані періоди роботи до пільгового стажу позивачки за Списком №2. У той же час суд бере до уваги доводи відповідача, що Розділ XX «Легка промисловість» Списку № 2, затвердженого постановою КМ СРСР від 26.01.1991 року №10, та розділ ХХ «Легка промисловість» (22100000) Списку № 2, затвердженого постановою КМ України №162 від 11.03.1994 року, не містять посад «знімачі» та «прядильники», на яких позивач працювала з 01.01.1992 року по 05.06.2001 року. Відповідно до постанови КМ СРСР від 26.01.1991 року №10 (зі змінами) 22100000 розд. XX. «Легкая промышленность» (мовою оригіналу), передбачено, що до пільгової роботи за Списком №2 відноситься посада «Прядильщики, занятые в мокром прядении» НОМЕР_2 (22104000

3. Льняное и пенько-джутовое производства) (мовою оригіналу). Згідно постанови КМУ №162 від 11.03.1994 року до розд. ХХ «Легка промисловість» (22100000) до пільгової роботи за Списком №2 відноситься посада «Прядильники, зайняті у мокрому прядінні» (2210400а-17501) (22104000

3. Льняне та конопледжутове виробництво). З наведених вище нормативно-правових актів вбачається, що посади «прядильники» та «прядильники, зайняті у мокрому прядінні» - не є ідентичними. Остання посада враховує певні особливості технологічного процесу прядіння у льняному та конопледжутовому виробництві Таким чином, враховуючи те, що посади, на яких працювала позивач у період з 01.01.1992 року по 05.06.2001 року, відсутні у чинних на цей період Списках №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою КМ СРСР від 26.01.1991 року №10 (зі змінами) та постановою КМ України №162 від 11.03.1994 року, а також те, що жодними належними документами не підтверджується зайнятість позивача на роботах із шкідливими умовами праці у спірний період, Комісія при Головному управлінні правомірно відмовила рішенням від 24.12.2019 року в зарахуванні періоду з 01.01.1992 року по 05.06.2001 року до пільгового стажу позивача за Списком №2. Суд апеляційної інстанції наголошує, що оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.