Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/1434/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2021 року справа №360/1434/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Компанієць І.Д., Міронової Г. М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 р. у справі № 360/1434/21 (головуючий І інстанції О.В. Ірметова) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області (далі відповідач, УПФУ), в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення комісії Управління ПФУ в м. Сєвєродонецьк Луганській області № 211/2021 від 18.01.2021, згідно якого позивачу не був зарахований до пільгового стажу період роботи з 19.02.1991 по 17.06.1998; визнати період часу роботи позивача з 19.02.1991 по 17.06.1998, як роботи в шкідливих умовах, а саме пільговий стаж за Списком №

1. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року, прийнятого за правилами спрощеного позовного провадження, відмовлено в задоволені позовних вимог. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачка у період часу з 19.02.1991 по 17.06.1998 працювала на Державному виробничому підприємстві Об`єднання Стеклопластик м. Сєвєродонецьк на посаді лаборанта хімічного аналізу по виробництву пресованих матеріалів на основі скловолокон та рідинних смол цеху № 2, після цеху № 1, який у подальшому двічі змінював нумерації - цех № 1/17 та № 1/5/17. Весь час роботи на вказаному підприємстві був пов`язаний з виконанням робіт у шкідливих для здоров`я умовах. Апелянт зазначає, що його робота повний робочий день відноситься до Списку № 1 затвердженому постановою КМ СРСР від 26.01.1991 № 10 та постановою КМУ від 11.03.1994 №

162. Також, апелянта зазначає, що трудова книжка має запис, що наказом по підприємству від 15.06.1994 № 364 за результатами атестації робочих місць по умовам праці підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №

1. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. 12 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Управління пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком разом з необхідними документами (а. с. 25). Рішенням Управління пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області від 18.01.2021 було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за віком у зв`язку з відсутністю на день звернення необхідного страхового та пільгового стажу, передбаченого Законом. В обґрунтування відмови зазначено, що згідно рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області від 21.12.2020 №17/10 позивачу підтверджено право на зарахування періодів роботи у ВАТ Об`єднання Склопластик в якості лаборанта хімічного аналізу цеху №2 з виробництва пресових склопластикових виробів та цеху №1 з виробництва пресматеріалів на основі скловолокна і рідких смол з 19.02.1991 по 21.08.1992 (1 рік 6 місяців 4 дні), лаборанта хімічного аналізу цеху №1/5/17 з виробництва безперервного скловолокна, пресматеріалів та наповнених поліамідів на основі скловолокна, рідких та твердих смол з 01.09.1994 по 13.04.1998 (3 роки 7 місяців 12 днів) до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2. До пільгового стажу за Списком №2 не зараховані періоди роботи у ВАТ Об`єднання Склопластик з 22.08.1992 по 31.08.1994 (2 роки 9 днів), у зв`язку з відсутністю атестації робочих місць за умови праці; з 14.04.1998 по 17.06.1998 (2 місяці 3 дні) у зв`язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати. Згідно наданих документів та даних в реєстрі застрахованих осіб страховий стаж ОСОБА_1 складає 14 років 1 місяць 16 днів, пільговий стаж за списком №2 складає 5 років 1 місяць 16 днів (а. с. 52-53). З трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається, що позивач у спірний період з 19.02.1991 по 17.06.1998 працювала на Державному виробничому підприємстві Об`єднання Стеклопластик м. Сєвєродонецьк на посаді лаборанта хімічного аналізу по виробництву пресованих матеріалів на основі скловолокон та рідинних смол цеху № 2, після цеху № 1, який у подальшому двічі змінював нумерації - цех № 1/17 та № 1/5/17 (а.с. 13-14). Також матеріали справи містять рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області від 21 грудня 2020 року №17/10, підтверджено право на зарахування періодів роботи у ВАТ Об`єднання Склопластик в якості: лаборанта хімічного аналізу цеху №2 з виробництва пресових склопластикових виробів та цеху №1 з виробництва пресматеріалів на основі скловолокна і рідких смол з 19.02.1991 по 21.08.1992 (позиція 2110А030-1754в пункту 3 підрозділу А розділу X Хімічне виробництво Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10) - 1 рік 6 місяців 4 дні; лаборанта хімічного аналізу цеху №1/5/17 з виробництва безперервного скловолокна, пресматеріалів та наповнених поліамідів на основі скловолокна, рідких та твердих смол з 01.09.1994 по 13.04.1998 (позиція 2110А030-1754в пункту 3 підрозділу А розділу X Хімічне виробництво Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162) - 3 роки 7 місяців 12 днів. Не зараховано до пільгового стажу періоди роботи у ВАТ Об`єднання Склопластик з 22.08.1992 по 31.08.1994 ( 2 роки 9 днів), у зв`язку з відсутністю атестації робочих місць за умови праці; з 14.04.1998 по 17.06.1998 ( 2 місяці 3 дні) у зв`язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати (а.с. 50). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне. Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058). Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону №1058, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Згідно з п. 1 та п.2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1)працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок (пункт 1 частина 2 статті 114 Закону № 1058-IV). Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. 2)працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Відповідно до п.2 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі Порядок № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Комплексний аналіз норми дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах статті 114 Закону №1058 є досягнення особою відповідного віку, зайняття повний робочий день на роботах за Списком № 1, з урахуванням проведеної атестації робочих місць за час виконання роботи після 21 серпня 1992 року. Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 (далі Порядок № 637). Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку). Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5) У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, зазначеним Порядком передбачено у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтвердження спеціального трудового стажу також уточнюючою довідкою. Як свідчать матеріали справи, відповідачем зараховано період роботи позивача з 19.02.1991 по 21.08.1992 (1 рік 6 місяців 4 дні) та з 01.09.1994 по 13.04.1998 (3 роки 7 місяців 12 днів) до пільгового стажу за Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162. Також відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу період роботи позивача з 22.08.1992 по 31.08.1994 (2 роки 9 днів), у зв`язку з відсутністю атестації робочих місць за умови праці; з 14.04.1998 по 17.06.1998 (2 місяці 3 дні) у зв`язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати. Відповідно до розділу X Хімічне виробництво Постанови від 26.01.1991 №10 та Постанови від 11.03.1994 №16, позиція 2110А030-1754в - працівники лабораторій цехів і виробництв, безпосередньо зайняті у виробництвах, перелічених у Списку N 1 (за винятком зайнятих виконанням графічного аналізу), відноситься до Списку №

2. При цьому, до Списку №1,затвердженого Постановою від 26.01.1991 №10 та від 11.03.1994 №162, відноситься позиція 1080А010 підрозділу А розділу VIII «ХІМІЧНЕ ВИРОБНИЦТВО» -«Робітники, керівники і спеціалісти підприємств хімічної і нафтохімічної галузі промисловості, зайняті повний робочий день у нижче зазначених виробництвах і роботах: ізоціанатів, поліамідів, поліуретанів, поліефірних смол, простих і складних ефірів целюлози; безперервного і штапельного скловолокна (за винятком теплоізоляційного скловолокна), а також виробів з нього і склопластика; полідієну; полівінілпіролідону; полімерів і сополімерів». Також, позиція 11600000-17541а розділу XVI «ВИРОБНИЦТВО ШТУЧНОГО І СИНТЕТИЧНОГО ВОЛОКНА» - «Працівники відділу технічного контролю, зайняті повний робочий день у хімічних, прядильних, обробних цехах, на дільницях і у відділеннях. Робітники і спеціалісти цехових хімічних лабораторій». За змістом пунктів 1 та 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992р. №442 (далі - Порядок №442), що набрав чинності 21.08.1992р., атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та пунктом 4 Порядку № 383, атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Державної експертизи умов праці з участю установ санітарно-епідеміологічної служби МОЗ. Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих. Згідно з підпунктами 4.1 - 4.2 Порядку № 383 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 р., відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника. З аналізу зазначених норм вбачається, що у Порядку йдеться мова про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. За умовами п. 4.3 Порядку, у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 Порядку № 383 якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось. Отже, зазначені норми передбачають, що у разі якщо атестація проведена на підприємстві вперше після 21.08.97, до пільгового стажу зараховується 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років. Отже, атестація підтверджує певні умови праці та надає право на зарахування певного періоду роботи особи до та після проведення атестації. При цьому, порядок не вимагає затвердження атестації саме у період роботи особи на підприємстві, а лише те, що атестація повинна розповсюджуватися на період роботи особи. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеному у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19), непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Трудова книжка позивача після запису про присвоєння 4 розряду лаборанта хімічного аналізу цеха містить запис (штамп), що за результатами атестації робочих місць, за умовами праці підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 , підстави наказ №364 від 15.06.1994. Отже, атестація підтверджує умови праці та надає право на зарахування до пільгового стажу 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років. Як вбачається з трудової книжки, позивач у спірний період з 19.02.1991 по 17.06.1998 працювала на Державному виробничому підприємстві Об`єднання Стеклопластик м. Сєвєродонецьк на посаді лаборанта хімічного аналізу по виробництву пресованих матеріалів на основі скловолокон та рідинних смол цеху № 2, після цеху № 1, який у подальшому двічі змінював нумерації - цех № 1/17 та № 1/5/17. Тобто, позивач у спірний період працював на підприємстві фактично безперервно на одній посаді без відповідних змін умов праці. Таким чином, відповідний пільговий стаж роботи позивача з 19.02.1991 по 13.04.1998, підтверджено записами в трудовій книжці. Отже, позивачем надано усі передбачені законодавством документи щодо підтвердження пільгового стажу, зокрема Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1 (далі Порядок № 22-1) та Порядком №

637. На підставі викладеного суд дійшов до висновку щодо наявності підстав для зарахування періоду роботи з 19.02.1991 по 13.04.1998 до пільгового стажу за Списком №

1. Щодо неврахування днів відпусти без збереження заробітної плати з 14.04.1998 по 17.06.1998, суд зазначає наступне. Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця. Згідно з статтею 26 Закону України «Про відпустки» за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році. Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 року №713/039/161-16 періоди, зокрема відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році. У постанові від 19.03.2019 у справі № 295/8979/16-а Верховний Суд, між іншим, зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році. Суд звертає увагу на те, що у наведених вище довідках, що додані до заяви про призначення пенсії відсутні відомості про час простою та про надання позивачу відпусток без збереження заробітної плати у зв`язку з виробничою необхідністю. Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач жодним чином не з`ясував чи пов`язаний зазначений період знаходження позивача у відпустці без збереження заробітної плати з виробничою необхідністю чи того, що зазначений період не перевищують одного місяця в календарному році. Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення. Суд зазначає, що за положенням ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Згідно до п. 4.2. Порядку (у редакції на час прийняття оскаржуваного рішення), при прийманні документів орган, що призначає пенсію: надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр. Суд зазначає, що згідно п. 1.9 Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі. Тобто, відповідач при прийманні документів мав повідомити та витребувати у позивача додаткові документи, що підтверджують пільговий характер робіт. Також, мав можливість витребувати у підприємства де працював позивач у спірний період зазначені документи. Матеріали справи свідчать, що на час розгляду відповідачем матеріалів пенсійної справи та до прийняття оскаржуваного рішення, відповідачем не вчинялись жодні з вищезазначених дій, а саме витребування доказів. Отже, на думку суду, відповідач своїми діями порушив права позивача на отримання пенсії. Стосовно способу захисту порушеного права, колегія суддів зазначає наступне. З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права. Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення відповідача прийняте без повного з`ясування обставин, мотивів зарахування чи не зарахування спірного періоду роботи, та інших документів наданих позивачем. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з застосуванням положень ст.11 КАС України, а саме, обрання іншого способу захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права. Достатнім і необхідним (ефективним) способом захисту порушеного права є визнання протиправним та скасував рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області № 211/2021 від 18.01.2021про відмову в призначенні пенсії, зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи позивача з 19.02.1991 по 13.04.1998, розглядом питання щодо зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду роботу з14.04.1998 по 17.06.1998. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення. Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 р. у справі № 360/1678/21 - задовольнити частково. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 р. у справі № 360/1678/21 скасувати Прийняти нове рішення в цій частині. Позовні вимоги задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області № 211/2021 від 18.01.2021 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи позивача з 19.02.1991 по 13.04.1998, розглядом питання щодо зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду роботу з14.04.1998 по 17.06.1998, з урахуванням висновків суду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 21 липня 2021 року. Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв Судді: І.Д. Компанієць Г.М. Міронова