Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/6680/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6890/21 Справа № 201/6680/20 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Деркач Н.М., суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М., за участю секретаря Усик А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Торгово Інвестиційна Компанія», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович про визнання виконаного напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню , - В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Київська Торгово Інвестиційна Компанія» про визнання виконаного напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, з тих підстав, що вимоги відповідача щодо стягнення коштів, не були безспірними, а також звернула увагу суду, що виконавчий напис нотаріуса здійснено за кредитним договором, який не посвідчений нотаріально. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог. В обгрунтування апеляційної скарги апелянт зазначила, що судом залишено поза увагою відсутність безспірності вимог при вчиненні виконавчого напису нотаріуса, а також те, що його видано за кредитним договором, який нотаріально не посвідчений. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. 20 грудня 2019 року було вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №8622 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №555106976301 від 06 квітня 2018 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська Торгово Інвестиційна Компанія» (а.с.22). Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. серії ВП №61050925 від 22 січня 2020 року, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І.В. від 20 грудня 2019 року за реєстраційним №8622 було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київська Торгово Інвестиційна Компанія» заборгованості в розмірі 8 426,62 грн.(а.с.20-21) Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для визнання оспорюваного позивачем виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки позивачем не надано достатніх доказів для спростування безспірності заборгованості. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Безспірність заборгованості це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172. Як встановлено з матеріалів справи, при зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилалася на відсутність безспірності вимог при вчиненні нотаріального напису, а також на те, що його видано за кредитним договором, який нотаріально не посвідчений. При цьому, позивачем надано лише копію постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження за оспорюваним виконавчим написом та фотокопію виконавчого напису. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Проте, суду не надано будь-яких належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає. З доданих ОСОБА_1 документів не вбачається, що нотаріусом при вчиненні оспорюваного виконавчого напису порушено вимоги закону чи інструкції, або не перевірено безспірність вимог ТОВ «Київська Торгово Інвестиційна Компанія». Також позивачем не надано копію кредитного договору, за яким видано виконавчий напис, у звязку з чим відсутні підстави стверджувати, що він нотаріально не посвідчений. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 12, 81 ЦПК України), прийшов до висновку про недоведеність заявлених позовних вимог. Враховуючи надані докази, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції було дотримано вимоги норм матеріального та процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та незаконності рішення не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування рішення, оскільки скарга не містить обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду. Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Судді: Н.М. Деркач І.Ю. Ткаченко М.М. Пищида