Постанова 4873 № 910/17286/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" липня 2021 р. Справа№ 910/17286/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Попікової О.В. Корсака В.А. за участю: секретаря судового засідання: Кульчицька І.А., представників сторін: позивача: не з`явилися, відповідача: Лисяний В.В., розглянувши апеляційну скаргу Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 (повний текст складений 02.04.2020) у справі № 910/17286/20 (суддя Турчин С.О.) за первісним позовом Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" до Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 про стягнення 18.161,89 грн та за зустрічним позовом Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП 273904 до Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: Підприємство зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 про стягнення 18.161,89 грн, з яких 9.791,89 грн - інфляційні втрати, 8.370, 00 грн - 3% річних. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 9.791,89 грн та 3% річних у сумі 8.370,00 грн за прострочення оплати суми заборгованості за договором поставки продукції № Б67-2017/УКР від 12.04.2017, яку стягнуто на користь позивача постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі №910/12950/19. 10.12.2020 через відділ діловодства місцевого суду від Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 надійшла зустрічна позовна заява до Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" про визнання неправомірним ненадання рахунків-фактур Підприємством зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" та про зобов`язання Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" виконати п.1.3 договору на поставку продукції № Б67-2017/УКР від 12.04.2017 та надати Комунальному автотранспортному підприємству №273904 КАТП-273904 рахунки-фактури з розрахунковими рахунками для перерахування коштів. Зустрічний позов обґрунтований тим, що постачальник (Підприємство зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна") не виконав п. 1.3 договору та не надав відповідні рахунки-фактури, на підставі яких покупець мав перерахувати на розрахунковий рахунок постачальник оплату за товар. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 первісний позов задоволено частково: стягнуто з Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 на користь Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" інфляційні втрати у розмірі 9.541,89 грн, 3% річних у сумі 8.370,00 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2.073,06 грн. В іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що наявними у справі належними письмовими доказами є доведеним факт прострочення виконання відповідачем за первісним зобов`язань з оплати товару, а тому з нього підлягають стягненню інфляційні втрати та 3% річних у визначеному судом розмірі. Обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту порушеного права не є таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства, а тому такий позов задоволенню не підлягає. 05.05.2021, не погодившись із прийнятим судовим рішенням, КАП №273904 КАТП-273904 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Попікова О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 апеляційну скаргу Комунального автотранспортного підприємства 273904 КАТП-273904 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 910/17286/20 залишено без руху; надано КАП №273904 КАТП-273904 строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 9.469,00 грн у встановленому порядку; роз`яснено КАП №273904 КАТП-273904 право подати заяву з уточненням вимог апеляційної скарги. Від КАП №273904 КАТП-273904 надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 910/17286/20 в частині задоволення первісного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити Підприємству зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" в задоволенні первісного позову. Від Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 надійшла заява про стягнення судового збору, у якій скаржник повідомляє про сплату ним судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3.153,00 грн (платіжне доручення № 7654 від 11.06.2021) та просить стягнути судовий збір з Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна". Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/17286/20; розгляд справи призначено на 19.07.2021. Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що спірна заборгованість (інфляційні втрати у розмірі 9.541,89 грн та 3% річних у сумі 8.370,00 грн, нараховані за період з 10.09.2019 по 12.10.2020) вже була стягнута з апелянта іншим судовим рішенням у справі №910/12950/19; водночас згідно з ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. У судовому засіданні 19.07.2021 представник відповідача за первісним позовом надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представники позивача за первісним позовом в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників. Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 12.04.2017 між Підприємством зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" (постачальник) та Комунальним автотранспортним підприємством №273904 КАТП-273904 (покупець) укладений договір поставки продукції № Б67-2017/УКР (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити продукцію - зубці ріжучі (дорожньої фрези) BSH258 W6/20Х (або аналог), а покупець прийняти товар і оплатити його. Згідно з п. 1.2 договору загальна сума договору складає 3.012.000,00 грн з ПДВ. Кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару, який постачається згідно з договором, наведені у специфікації (додаток № 1 до договору), а також зазначені у видатковій накладній та рахунку, які є невід`ємною частиною договору (п. 1.3 договору). Відповідно до п. 3.2 договору оплата за поставлений товар здійснюється згідно з накладними за фактом поставки товару з відстрочкою платежу 30 днів. За змістом п. п. 4.1, 4.2 договору поставка товару постачальником здійснюється за заявкою замовника на адресу, вказану у заявці, протягом 5 робочих днів з дня отримання постачальником заявки на відповідний товар. Приймання-передача товару за кількістю проводиться відповідно до товарно-супровідних документів (видаткових накладних) (п. 4.3 договору). Договір набуває законної сил з моменту його підписання та діє до 31.12.2017 (п. 9.4). У Специфікації до договору сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю та загальну вартість у сумі 3.012.000,00 грн. У зв`язку з неналежним виконанням покупцем (КАП №273904 КАТП-273904) грошового зобов`язання з оплати поставленої позивачем продукції за договором поставки продукції № Б67-2017/УКР від 12.04.2017 Підприємство зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 заборгованості у сумі 2.115.287,28 грн за договорами №Б67-2017/УКР від 12.04.2017 та №Б70-2017/УКР від 08.08.2017. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 вказані вимоги були роз`єднані шляхом виділення їх у самостійні провадження з присвоєнням таким вимогам окремого номеру справи. Предметом розгляду у справі №910/12950/19 були вимоги про стягнення з Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 заборгованості за договором поставки продукції № Б67-2017/УКР від 12.04.2017 у сумі 571.504,92 грн, яка складається з основного боргу - 359.620,00 грн, інфляційних втрат - 179.041,92 грн та 3% річних - 32843,00 грн, що разом складає 571.504,92 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі №910/12950/19 позовні вимоги Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" задоволено, стягнуто з Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 на користь Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" 359.620,00 грн основного боргу, 179.041,92 грн інфляційних втрат, 32.843,00 грн 3% річних. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі №910/12950/19 скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Комунального автотранспортного підприємства № 273904 КАТП-273904 на користь Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" 279.620,00 грн основного боргу, 179.041,92 грн інфляційних втрат, 32.843,00 грн 3% річних, закрито провадження у справі №910/12950/19 в частині позовних вимог про стягнення з Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 на користь Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" 80.000,00 грн основного боргу. Під час розгляду справи №910/12950/19 за вказаним вище позовом судами встановлено неналежне виконання Комунальним автотранспортним підприємством № 273904 КАТП-273904 грошового зобов`язання за договором поставки продукції № Б67-2017/УКР від 12.04.2017 з оплати поставленої Підприємством зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" продукції. Позивач у позовній заяві зазначає (т. 1 а. с. 3-4), що заборгованість у сумі 359.620,00 грн, яка була предметом спору у справі №910/12950/19, мала місце та поступово погашалась у період з 30.09.2019 по 12.10.2020, що підтверджується банківськими виписками, наданими позивачем разом з позовною заявою. Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором поставки продукції № Б67-2017/УКР від 12.04.2017, яке встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 у справі №910/12950/19, позивач заявив до стягнення з відповідача нараховані у період з 10.09.2019 по 12.10.2020 інфляційні втрати у сумі 9.791,89 грн та 3% річних у сумі 8.370, 00 грн. Як зазначалось вище, під час розгляду справи №910/12950/19 судами встановлено неналежне виконання Комунальним автотранспортним підприємством № 273904 КАТП-273904 грошового зобов`язання за договором поставки продукції № Б67-2017/УКР від 12.04.2017 з оплати поставленої Підприємством зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" продукції. Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, факти, встановлені рішенням суду у справі №910/12950/19 щодо неналежного виконання Комунальним автотранспортним підприємством №273904 КАТП-273904 зобов`язання за договором поставки продукції № Б67-2017/УКР від 12.04.2017 та наявності у відповідача зобов`язання сплатити позивачу заборгованість у сумі 359.620,00 грн (станом на час подання позову у справі №910/12950/19), повторного доведення не потребують. Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Крім того стаття 625 Цивільного Кодексу України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України. З аналізу вказаних вище норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Враховуючи наведене, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідач зобов`язаний сплатити нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних за весь час прострочення, тобто, по день сплати боржником коштів, оскільки в такому випадку зобов`язання відповідно до ст. 599 ЦК України припинилося внаслідок його виконання. Як підтверджено матеріалами справи, сплата Комунальним автотранспортним підприємством №273904 КАТП-273904 суми заборгованості у сумі 359.620,00 грн здійснена у період з 30.09.2019 по 12.10.2020 включно, а саме: 30.09.2019 на суму 10.000,00 грн, 21.10.2019 на суму 10.000,00 грн, 20.11.2019 на суму 50.000,00 грн, 15.01.2020 на суму 10.000,00 грн, 17.06.2020 на суму 6.130,00 грн, 30.06.2020 на суму 10.000,00 грн, 07.07.2020 на суму 15.000,00 грн, 08.07.2020 на суму 8.490,00 грн, 15.07.2020 на суму 10.000,00 грн, 30.07.2020 на суму 10.000,00 грн, 13.08.2020 на суму 30.000,00 грн, 03.09.2020 на суму 5.000,00 грн, 08.09.2020 на суму 40.000,00 грн, 14.09.2020 на суму 15.000,00 грн, 15.09.2020 на суму 20.000,00 грн, 16.09.2020 на суму 10.000,00 грн, 18.09.2020 на суму 10.000,00 грн, 22.09.2020 на суму 15.000,00 грн, 02.10.2020 на суму 20.000,00 грн, 06.10.2020 на суму 10.000,00 грн, 08.10.2020 на суму 15.000,00 грн, 12.10.2020 на суму 30.000,00 грн. Згідно з розрахунком, наведеним у позовній заяві (т. 1 а. с. 4-5), позивач нараховує інфляційні втрати за періоди: з 10.09.2019 по 29.09.2019 на суму 359.620,00 грн, з 30.09.2019 по 20.10.2019 на суму 349.620,00 грн, з 21.10.2019 по 19.11.2019 по 339.620,00 грн, з 20.11.2019 по 14.01.2020 на суму 289.620,00 грн, з 15.01.2020 по 16.06.2020 на суму 279.620,00 грн, з 15.07.2020 по 29.07.2020 на суму 230.000,00 грн, з 13.08.2020 по 02.09.2020 на суму 190.000,00 грн, з 14.09.2020 по 15.09.2020 на суму 130.000,00 грн, з 15.09.2020 по 16.09.2020 на суму 110.000,00 грн. Згідно з розрахунком, наведеним у позовній заяві (т. 1 а. с. 4-5), позивач нараховує 3% річних за періоди: з 10.09.2019 по 29.09.2019 на суму 359.620,00 грн, з 30.09.2019 по 20.10.2019 на суму 349.620,00 грн, з 21.10.2019 по 19.11.2019 по 339.620,00 грн, з 20.11.2019 по 14.01.2020 на суму 289.620,00 грн, з 15.01.2020 по 16.06.2020 на суму 279.620,00 грн, з 17.06.2020 по 29.09.2020 на суму 273.490,00 грн, з 30.06.2020 по 06.07.2020 на суму 263.490,00 грн, 07.07.2020 на суму 248.490,00 грн, з 08.07.2020 по 14.07.2020 на суму 240.000,00 грн, з 15.07.2020 по 29.07.2020 на суму 230.000,00 грн, з 30.07.2020 по 12.08.2020 на суму 220.000,00 грн, з 13.08.2020 по 02.09.2020 на суму 190.000,00 грн, з 03.09.2020 по 07.09.2020 на суму 185.000,00 грн, з 08.09.2020 по 13.09.2020 на суму 145.000,00 грн, з 14.09.2020 по 15.09.2020 на суму 130.000,00 грн, з 15.09.2020 по 16.09.2020 на суму 110.000,00 грн, з 16.09.2020 по 17.09.2020 на суму 100.000,00 грн, з 18.09.2020 по 21.09.2020 на суму 90.000,00 грн, з 22.09.2020 по 01.10.2020 на суму 75.000,00 грн, з 02.10.2020 по 05.10.2020 на суму 55.000,00 грн, з 06.10.2020 по 07.10.2020 на суму 45.000,00 грн, з 08.10.2020 по 12.10.2020 на суму 30.000,00 грн. Таким чином, у даній справі позивач просить стягнути з відповідача інфляційній втрати за період з 10.09.2019 по 16.09.2020 та 3% річних за період з 10.09.2019 по 12.10.2020. При цьому колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що у прохальній частині позовної заяви у справі №910/12950/19 та у постанові Північного апеляційного господарського суду відсутні посилання на період нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки з наявної у матеріалах справи копії уточненої позовної заяви у справі №910/12950/19 (з розрахунком) вбачається, що у справі №910/12950/19 нарахування інфляційних втрат було здійснене за період з 13.05.2017 по 11.06.2019, а 3 % річних - за період з 13.05.2017 по 09.09.2019. Також колегія суддів відзначає, що у матеріалах справи міститься копія саме уточненої позовної заяви у справі №910/12950/19 (повний текст з розрахунком), а тому доводи апелянта про неврахування місцевим судом такого уточнення є безпідставними. Із здійсненого місцевим судом розрахунку у даній справі№910/17286/20 вбачається, що такий розрахунок інфляційних втрат та 3% річних зроблений саме за період з 10.09.2019 по 12.10.2020. Перевіривши розрахунок 3% річних, апеляційний суд встановив, що розрахунок 3% річних за період з 10.09.2019 по 12.10.2020 є арифметично правильним, у зв`язку із чим місцевий суд підставно задовольнив позовні вимоги за первісним позовом у цій частині повністю. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду про те, що сума інфляційних втрат за період з 10.09.2019 по 12.10.2020 становить 9.541,89 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню. У свою чергу, доводи апеляційної скарги про те, що спірна заборгованість (інфляційні втрати у розмірі 9.541,89 грн та 3% річних у сумі 8.370,00 грн, нараховані за період з 10.09.2019 по 12.10.2020) вже були стягнуті з апелянта іншим судовим рішенням у справі №910/12950/19 не відповідають дійсності. Адже у справі №910/12950/19 нарахування 3 % річних та інфляційних втрат було здійснене за період з 13.05.2017 по 09.09.2019. З огляду на вище наведене місцевий суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна". Щодо зустрічного позову апеляційний суд встановив таке. Як зазначалось вище, в ході апеляційного провадження від КАП №273904 КАТП-273904 надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 910/17286/20 в частині задоволення первісного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити Підприємству зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" в задоволенні первісного позову. Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки згідно з вимогами апеляційної скарги КАП №273904 КАТП-273904 не оскаржує рішення місцевого суду в частині зустрічного позову, то оскаржуване рішення у цій частині перегляду по суті не підлягає. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник не надав суду апеляційної інстанції. Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику. У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи зазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/17286/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/17286/20 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17286/20. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Повний текст постанови складений 21.07.2021. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді О.В. Попікова В.А. Корсак