Постанова Рівненський апеляційний суд № 559/2115/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 липня 2021 року м. Рівне Справа № 559/2115/19 Провадження № 22-ц/4815/646/21 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М., суддів: Боймиструка С. В., Хилевича С. В. секретар судового засідання Ковальчук Л. В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_3 розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 лютого 2021 року у складі судді Ральця Р. В., ухвалене в м. Дубно Рівненської області о 13 годині 57 хвилин, повний текст рішення складено 22 лютого 2021 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання спадкового договору. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 1 березня 2008 року між її чоловіком, ОСОБА_4 , нею, ОСОБА_1 , з однієї сторони (відчужувач) та їх спільними синами, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з іншої сторони (набувач майна) було укладено спадковий договір, який 11 березня 2008 року посвідчений державним нотаріусом Першої Дубенської державної нотаріальної контори Тимощук Л. Л. та зареєстрований у реєстрі за № 572 (Договір). Згідно умов вказаного Договору в разі смерті одного із подружжя відчужувача усі права та обов`язки, що будуть належати йому на момент відкриття спадщини і не припиняються внаслідок смерті, переходять до другого з подружжя відчужувача, а в разі смерті останнього, все майно передається у власність Набувачу, а Набувач зобов`язується виконувати розпорядження відчужувача, зазначені в цьому Договорі. До майна, яке переходить за договором відноситься житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 63,8 м. кв. та приватизована земельна ділянка площею 0, 06 га за тією ж адресою. Зазначене майно належало її чоловікові ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті всі права та обов`язки відчужувача, що належали її чоловіку за Договором перейшли до неї. Як передбачено п. 6 договору за згодою сторін на Набувача майна покладаються такі обов`язки: щомісячно, не пізніше 15 числа кожного місяця надавати відчужувачу грошову допомогу; забезпечення згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами незалежно від їх вартості; в разі смерті Відчужувача поховати їх у м. Дубно Рівненської області з дотриманням православного християнського обряду. Вказувала, що жодного разу обов`язки, перелічені в даному пункті Договору її синами виконані не були. По смерті чоловіка вона лишилась сама, самостійно змушена вести господарство, ладнатися в хаті, оплачувати вартість комунальних послуг, проводити поточний ремонт, аби домоволодіння лишалось хоча б трохи в належному та придатному для проживання стані. Зараз їй 83 роки, вона самостійно купує собі ліки та жодним чином не отримує допомоги в цьому від Відповідачів. Протягом усього цього часу сини не цікавились її справами, не надавали ніякої допомоги, як матеріальної, так і моральної. З 22.09.2017 по 10.10.2017 вона перебувала на лікуванні в неврологічному відділенні Комунального закладу «Рівненський обласний госпіталь ВВ», про що свідчить виписка із медичної карта стаціонарного хворого № 3005. Всі витрати з оплати лікування понесла вона. Станом її здоров`я відповідачі не цікавилися, не приходили відвідувати. З метою відновлення зв`язків із старшим сином ОСОБА_5 , вона неодноразово телефонувала до нього, цікавилася його життям, запрошувала до себе, однак позитивної відповіді так і не отримала. 12.09.2019 звернулася до Відповідачів із вимогою у семиденний строк із дня її отримання виконати умови спадкового договору та надати їй грошову допомогу за три роки їх байдужості, загальною сумою 22 282 гривні 50 копійок кожним. Син ОСОБА_5 дану вимогу отримав 13.09.2019, а син ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте допомога їй не була надана. Окрім того, наголошує, що протягом всього часу із дати укладення Договору Відповідачі жодним чином не виконували обов`язки, ним передбачені. Це триває і дотепер. Проявів того, що вони якимось чином все ж намагатимуться Договір виконувати також не було. Просила суд розірвати спадковий договір укладений 11 березня 2008 року між подружжям ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 лютого 2021 рокуу задоволенні вказаного позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції вмотивоване положеннями ч. 2 ст. 651 ЦК України, які передбачають, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та обґрунтоване тими обставинами справи, підтвердженими належними доказами, які вказують на безпідставність позовних вимог. Судом також враховано, що за життя ОСОБА_4 , який був власником майна, що переходить відповідачам за спірним правочином, не ставилося питання про його розірвання. Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неправильної оцінки фактичних обставин та їх недостатнього дослідження, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд взяв до уваги і прийняв як встановлені ті обставини справи, які не були доведені належними і допустимими доказами, і які не відносяться до предмета доказування. Пояснює, що в силу п. 1 Спадкового договору від 11.03.2008 року у разі смерті одного із подружжя відчужувача усі права та обов`язки, що будуть належати йому на момент відкриття спадщини і не припиняються внаслідок смерті, переходять до другого з подружжя відчужувача, а в разі смерті останнього все майно передається у власність набувачу, а набувач зобов`язується виконувати розпорядження відчужувача, зазначені в цьому Договорі. Заперечує висновок суду про те, що якщо сторона Відчужувача (не важливо чи за життя її покійного чоловіка, чи після його смерті) не зверталася до сторони Набувача з вимогою про розірвання договору раніше, то зараз позбавлена права на звернення. Наголошує, що жодного разу не вимагала у будь-кого із синів купити/продати якісь частки будинку. Додає, що їй дійсно важко самій утримувати приватний будинок, а том вона запропонувала синам припинити Спадковий договір із тим, щоб вона мала змогу продати цей будинок, придбати собі однокімнатну квартиру для проживання, а решту коштів розподілити між відповідачами. Стверджує, що відповідачі Спадковий договір не виконали, і доказів протилежного ними не надано. Зазначає, що грошові перекази за жовтень-грудень 2019 року буди показовими і по суті єдиними платежами за період з 2008 по 2019 рік, а тому не є доказом виконання відповідачами умов Спадкового договору, особливо з огляду на те, що вони мали місце після письмової вимоги. Вказує, що суд не взяв до уваги її потреби в лікуванні у зв`язку з хронічними серцево-судинними захворюваннями, хворобами нервової та видільної систем, на підтвердження чого було надано медичні документи, виписки з медичної карти тощо, і того, що всі ці витрати несла вона сама. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_2 вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу відхилити як безпідставну. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Судом встановлено, що 11 березня 2008 року між подружжям ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , з однієї сторони (Відчужувач), та їх синами, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з іншої сторони (Набувач майна),було укладено Спадковий договір, який 11 березня 2008 року посвідчений державним нотаріусом Першої Дубенської державної нотаріальної контори Тимощук Л. Л. та зареєстрований у реєстрі за №

572. Згідно п. 1 цього Договору, в разі смерті одного із подружжя Відчужувача усі права обов`язки, що будуть належати йому на момент відкриття спадщини і не припиняються внаслідок смерті, переходять до другого з подружжя Відчужувача, а в разі смерті останнього, все майно передається у власність Набувачу, а Набувач зобов`язується виконувати розпорядження Відчужувача, зазначені в цьому Договорі. До майна, яке переходить за Спадковим договором, відноситься житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 63,8 м. кв., та приватизована земельна ділянка площею 0, 06 га, розташована за тією ж адресою. . У власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 переходить житловий будинок та приватизована земельна ділянка в рівних частка кожному. Майно, що зазначене у Спадковому договорі, належало ОСОБА_4 , що підтверджує Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17401362 від 17.01.2008, а також державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №330632. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Дубенським МРВ ДРАЦС ГТУЮ у Рівненській області, актовий запис №412. Після смерті ОСОБА_4 всі права та обов`язки Відчужувача, що йому належали за Договором, перейшли до ОСОБА_1 (п. 1 Договору). Відповідно до ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (віжчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. Відповідно до ст. ст.1303,1304 ЦК України відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа. Набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа. Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Відповідно дост.1305 ЦК України набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття. Відповідно до ч.1 ст. 1307 ЦК України на майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження. Відповідно до ч.1 ст. 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 покликалася на обставини невиконання Набувачем за спадковим договором його умов, передбачених пунктом

6. Пункт 6 Спадкового договору передбачає, що за згодою сторін на Набувача майна покладаються такі обов`язки: щомісячно, не пізніше 15 числа кожного місяця, надавати Відчужувачу грошову допомогу; забезпечення згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами незалежно від їх вартості; в разі смерті Відчужувача поховати їх у м. Дубно Рівненської області з дотриманням православного християнського обряду (а.с. 6). Як вбачається із матеріалів справи, 12.09.2019 ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із вимогою у семиденний строк із дня її отримання виконати умови Спадкового договору та надати їй грошову допомогу за період з 01.01.2017 по серпень 2019 у розмірі не менше 22 282 гривні 50 копійок відповідно до умов пп.6.1 п.6 Договору. Така вимога отримана обома відповідачами. Як встановлено із відомостей Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно довідок Дубенського відділу УПФ України в Рівненській області №1066 та №1067 від 16.09.2019, ОСОБА_2 отримує пенсію за віком, розмір якої за період січень-грудень 2018 року становить 16910 грн., за період січень-вересень 2019 року 17392, 17 грн. (а.с. 30, 31). Доводи апеляційної скарги про невиконання відповідачами своїх обов`язків за Спадковим договором апеляційним судом оцінюються критично. Так, з показань свідків, допитаних судом першої інстанції, пояснень відповідачів і позивачки встановлено, що син позивачки ОСОБА_2 та його сім`я до 2019 року допомагали батькам, надавали посильну допомогу, робили ремонт у будинку, допомагали обробляти городи. Син позивачки ОСОБА_3 останніх три місці до постановлення оскаржуваного рішення суду живе з матір`ю і також їй допомагає. Покликання апелянта на те, що що грошові перекази за жовтень-грудень 2019 року були показовими і не є доказом виконання відповідачами умов Спадкового договору, апеляційним судом відхиляються. Згідно наданих відповідачем ОСОБА_2 квитанцій, ним було надіслано на ім`я ОСОБА_1 грошові перекази у розмірі 400 грн., 200 грн. та 200 грн., які останньою були повернуті. Такі обставини свідчать про небажання позивачки отримувати від ОСОБА_2 грошову допомогу, однак не є підставою розірвання Спадкового договору. Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд також враховує, що до смерті ОСОБА_4 , який був власником майна, що передається за Спадковим договором, не поставало питання про розірвання Спадкового договору між сторонами. Спадковий договір було укладено подружжям ОСОБА_7 як відчужувачами, і за життя нині покійний ОСОБА_4 не висловлював бажання щодо його розірвання як у нотаріальному порядку, так і не звертався з позовом про його розірвання до суду. Після приїзду до позивачки у 2019 році її сина ОСОБА_3 , вона почала ставила вимогу, щоб інший син ОСОБА_2 відмовився від своєї частки у майні, згідно Спадкового договору, про що сама позивачка зазначила в суді першої інстанції і не спростувала цього в апеляційній скарзі. При цьому, визнання позовних вимог відповідачем ОСОБА_3 суд розцінює як зацікавленість у позбавленні права на спадкове майно свого брата ОСОБА_2 .. Згідно ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Зібрані у справі докази та досліджені обставини справи не свідчать про те, що з боку відповідачів мало місце умисне невиконання умов спадкового договору, яке слугувало б підставою для його розірвання. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. За наведених обставин, апеляційний суд приходить до переконання про те, що оскаржуване рішення постановлене місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 лютого 2021 рокузалишити без зміни. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19 липня 2021 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Хилевич С. В. Боймиструк С. В