Ухвала КЦС ВС № 705/2-1281/2010

Ухвала 19 липня 2021 року м. Київ справа №705/2-1281/2010 провадження №61-11311ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ткачука О. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Іршавської районної спілки споживчих товариств, Іршавської міської ради про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно та зобов`язання видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, ВСТАНОВИВ: 03 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 травня 2021 року в указаній вище справі. Дана касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження. У касаційній скарзі заявником порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції вона участі не приймала, оскаржувана постанова їй не вручалась та поштовим зв`язком не надходила. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувану постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 травня 2021 року, оприлюднено 25 травня 2021 року. За приписами статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України встановлено, що до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності. У разі доведення заявником недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень, то в цьому випадку для відліку строку на касаційне оскарження застосовуються положення частини другої статті 390 ЦПК України, відповідно до якої заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження в разі подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Проте, заявником не надано жодних доказів на підтвердження недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень. Враховуючи викладене, заявнику слід звернутись до суду касаційної інстанції з клопотанням (заявою) про поновлення строку касаційного оскарження, у якому (якій) надати належні докази в оригіналах чи належним чином завірені їх копії, з приводу недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскарженому судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржене з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. При цьому, у разі подання касаційної скарги на підставі пунктів 1, 2 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України слід зазначити, щодо якої саме норми права у подібних правовідносинах не був врахований судом апеляційної інстанції або відсутній висновок Верховного Суду, чи від висновку щодо застосування якої норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, необхідно відступити. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України). Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, заявник зазначає, що оскаржує судове рішення на підставі пункту третього частини другої статті 389 ЦПК України, проте не вказує, щодо якої норми права відсутній правовий висновок Верховного Суду. В свою чергу, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги надає висновок з приводу правильності застосування цієї ж норми права судом апеляційної інстанції та за необхідності формування правового висновку щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах вживає заходів, передбачених цивільним процесуальним законом. Натомість обґрунтування касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі. Крім того, у порушення вимог пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги не додано копій скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Також, у поданій касаційній скарзі відсутня прохальна частина. Таким чином, заявникові слід уточнити вимоги касаційної скарги щодо судового рішення яке оскаржується, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 409 ЦПК України, та надіслати уточнену касаційну скаргу на адресу Верховного Суду з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Також, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги з її копіями та доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав). Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Верховним Судом, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, заявником не сплачено судовий збір за подання касаційної скарги. На момент подання позовуОСОБА_1 державне мито за звернення з позовами та іншими заявами до суду регулювалось Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93. З набранням01 листопада 2011 року чинності Законом України «Про судовий збір» стягнення державного мита за звернення до суду з позовами та іншими заявами у відповідних нормативно-правових актах змінено на стягнення судового збору. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. У цій справі заявник оскаржує вимогу майнового характеру про визнання права власності на нерухоме майно та дві вимоги немайнового характеру про визнання договору купівлі-продажу дійсним та зобов`язання видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Відповідно до пункту «ж» частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 (у редакції на момент подання позову) ставка державного митаза подання заяв немайнового характеру складала 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Відповідно до пункту «а» частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 (у редакції на момент подання позову) ставка державного митаза подання позовних заяв складала 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 468 грн. ((17 * 2) + (17 * 100) * 200%) Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору. Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Таким чином, виходячи із наведених норм права, якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк усуне недоліки касаційної скарги, вона вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усуне недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважатиметься неподаною і буде повернута. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 травня 2021 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали. В залежності від виконання цієї ухвали настають наслідки, передбачені Законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. С. Ткачук