Ухвала КЦС ВС № 216/2584/16-ц

Ухвала 19 липня 2021 року м. Київ справа № 216/2584/16-ц провадження № 61-10619 ск21 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П., від 18 травня 2021 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: виконавчий комітет Криворізької міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення, ВСТАНОВИВ: Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження житловим будинком з господарськими будівлями, шляхом визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , такими, що втратили право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Виселено ОСОБА_5 з жилого будинку, розташованого за вказаною адресою, без надання іншого житлого приміщення. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2017 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року, рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06 лютого 2017 року в частині визнання втратившими право на житло ОСОБА_2 , ОСОБА_3 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В решті рішення залишено без змін. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2017 року у цій справі, на підставі пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України. Зазначив, що нововиявленою обставиною є ухвалення 30 грудня 2020 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно (справа № 216/2108/17). Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 травня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2017 року. 24 червня 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови отримав 25 травня 2021 року, що підтверджується відповідними доказами. Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, заявник у розумний інтервал часу після отримання копії постанови суду апеляційної інстанції звернувся з касаційною скаргою, вважаємо за можливе його поновити. Просив скасувати оскаржуване судове рішення та задовольнити заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її необгрунтованість, з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (пункт 3 частини другої статті 423 ЦПК України). Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п`ята статті 423 ЦПК України). Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. За змістом наведених норм права необхідними умовами визнання обставин, визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України, нововиявленими є те, що зазначені обставини існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи та мають важливе значення для її розгляду. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2017 року, суд апеляційної інстанції зазначав, що рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 30 грудня 2020 року у справі № 216/2108/17 не є нововиявленою обставиною у розумінні положень пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки судове рішення у справі № 216/2108/17 не було підставою для ухвалення рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2017 року, що випливає з тексту цього рішення, а також тієї обставини, що рішення у справі № 216/2108/17 не є скасованим та ухвалене на три роки пізніше, ніж рішення, яке на думку заявника підлягає перегляду. Встановивши, що обставина, на яку посилається заявник, як на нововиявлену, не спростовує факти, покладені в основу судового рішення і ця обставина не може вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенніта у розумінні статті 423 ЦПК України такою не є, суд апеляційноїінстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення. Доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції рішення від 30 грудня 2020 року по справі № 216/2108/17, яке на думку заявника, суттєво вплинуло б на результат прийнятих у цій справі судових рішень, зводяться до незгоди із висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин та зводяться до намагання переглянути вже розглянутої судами трьох інстанцій справи, що суперечить принципам юридичної визначеності. У силу вимог статті 400 ЦПК Українисуд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції. Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування пункту 1 частини третьої статті429 ЦПК Україниє очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою. Керуючись статтею 390, частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 травня 2021 року. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 травня 2021 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: виконавчий комітет Криворізької міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення. Додані до скарги матеріали повернути заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара