Постанова 4870 № 914/181/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" липня 2021 р. Справа №914/181/21 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Кордюк Г.Т. суддів Кравчук Н.М. Плотніцького Б.Д. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, вих. №1803 від 29.04.2021 (вх. №01-05/1561/21 від 30.04.2021), на рішення Господарського суду Львівської області від 29.03.2021 (повне рішення складено 05.04.2021) у справі №914/181/21(суддя Кітаєва С.Б.) за позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів до відповідача: Приватного підприємства В+К, м. Львів про стягнення заборгованості у розмірі 74592,11 грн. ВСТАНОВИВ: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства В+К 74 592,11 грн., з яких: 73 400,99 грн. - заборгованість з орендної плати та 1 191,12 грн. - компенсація земельного податку ( за період червень - листопад 2020 року). Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.03.2021 у справі №914/181/21 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства В+К на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова 73 400,99 грн. заборгованості та 2 233,75 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції у даній справі в частині задоволення позовних вимог мотивоване тим, що позивачем доведено наявність заборгованості у відповідача зі сплати орендної плати за договором оренди нерухомого військового майна №61/2015/КЕВ від 24.12.2015 за період червень - листопад 2020 року в розмірі 73 400,99 грн. Рішення суду першої інстанції у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 191,12 грн. з компенсації земельного податку мотивоване тим, що позивачем до матеріалів справи не долучено доказів в підтвердження загальної площі земельної ділянки, яка є у користуванні позивача, не надано доказів в підтвердження загального розміру податку на землю, не долучено доказів фактичної сплати податку на землю та не представлено документально обґрунтованого розрахунку даної плати, що належить компенсації зі сторони відповідача. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 29.03.2021 у справі №914/181/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі. Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, позивач зазначає, що відповідно до п.5.15 Договору оренди нерухомого військового майна №61/2015/КЕВ від 24.12.2015 сторони погодили, що орендар зобов`язаний щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0 га. Зважаючи на те, що площа орендованого майна становить 76,2 кв.м., орендар повинен щомісячно компенсовувати земельний податок у розмірі 198,52 грн. Відтак, загальна сума заборгованості відповідача з компенсації земельного податку за період червень - листопад 2020 року становить 1 191,12 грн. Окрім того, скаржник долучив до матеріалів апеляційної скарги розрахунок земельного податку у 2020 році (за договорами оренди), копії податкових декларацій, копію квитанції №2. Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/181/21 розподілено до розгляду головуючому судді Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Плотніцького Б.Д. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова на рішення Господарського суду Львівської області від 29.03.2021 у справі №914/181/21 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Окрім того, ухвалою суду встановлено строк для подачі відповідачем відзиву на апеляційну скаргу до 11.06.2021. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не подав, хоча був повідомлений про розгляд даної справи судом апеляційної інстанції, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. Враховуючи перебування у відпустці судді члена колегії Плотніцького Б.Д. з 22.06.2021 по 09.07.2021 та головуючого судді Кордюк Г.Т. з 12.07.2021 по 16.07.2021, суд розглядає апеляційну скаргу у даній справі поза межами процесуального строку, визначеного ч. 1 ст.273 ГПК України. Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне. Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 24.12.2015 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова (орендодавець) та Приватним підприємством «В+К» (орендар) укладено договір оренди №61/2015/К2В нерухомого військового майна, розташованого в Львівському гарнізоні за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Театральна, 22, військове містечко №55, буд.1, до якого в подальшому внесено зміни та доповненнями додатковими угодами №61-1/2018/КЕВ від 13.02.2018 та №61-2/2019/КЕВ від 29.01.2019. На виконання умов вказаного Договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме військове майно нежитлові приміщення в будівлі №1 військового містечка №55 (далі Майно), що знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Театральна,

22. Зазначене підтверджується актом приймання-передачі нерухомого військового майна інв.№1 в/м №55 від 24.12.2015. Як визначено у п.1.3 Договору, таке нерухоме майно передано для використання під розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи. Згідно з п.п. 3.1, 3.2, 3.3 Договору ( в редакції додаткової угоди №61-2/2019/КЕВ від 29.01.2019) орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (вересень 2018 року) на рівні 22873,42грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Відповідно до п.3.6 Договору орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок орендодавця в територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. У п.п. 5.3, 5.9 Договору встановлено обов`язок орендаря своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату, а також щомісяця до 15 числа надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України). Згідно з п.5.15 Договору орендар зобов`язаний щомісячно компенсувати орендодавцю кошти в розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,00га, на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди. Додатковою угодою №61-3/2020/КЕВ від 01.09.2020 до Договору оренди №61/2015/КЕВ від 24.12.2015 пп.3.1 розділу 3 «Орендна плата» доповнено абзацом наступного змісту: З урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року №211 (зі змінами), на виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» віл 15.07.2020 №611,орендарю, що використовує нерухоме державне майно для розміщеним кафе, барів, кафе-барів, закусочних, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи, нарахування орендної плати здійснюється у розмірі 50 відсотків з 12 березня 2020 року і до останнього дня дії карантину (включно або до настання змін до чинного законодавства України щодо сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину». На оплату орендної плати за червень 2020 року позивачем виставлено відповідачу рахунок №947 від 17.06.2020 на суму 30315,96грн., за липень 2020 року рахунок №1132 від 14.07.2020 на суму 30315,96грн., за серпень 2020 рахунок №1302 від 20.08.2020 на суму 14870,42грн., за вересень 2020 рахунок №1513 від 16.09.2020 на суму 14991,93 грн., за жовтень 2020 рахунок №1668 від 20.10.2020 на суму 14961,95 грн., за листопад 2020 рахунок №1823 від 23.11.2020 на суму 15399,09грн. та рахунок №1917 від 24.11.2020 на суму 210,32 грн. Окрім того, КЕВ м.Львова проведено перерахунок плати за оренду нерухомого військового майна на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» за період з 12.03.2020 по 31.07.2020. Відповідно до вказаного перерахунку зменшено орендну плату на 70019,38 грн. Оскільки орендарем взяті на себе за Договором зобов`язання зі сплати орендної плати та компенсації земельного податку належним чином не виконувались, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова звернувся до Приватного підприємства «В+К» із претензією від 24.11.2020 за №5502 про погашення заборгованості по Договору №61/2015/КЕВ від 24.12.2015. У січні 2021 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства В+К 74 592,11 грн., з яких: 73 400,99 грн. - заборгованість з орендної плати та 1 191,12 грн. - компенсація земельного податку ( за період червень - листопад 2020 року). Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду Львівської області від 29.03.2021 у даній справі позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 73 400,99 грн. заборгованості. В задоволенні решти позовних вимог ( про стягнення 1 191,12 грн. компенсація земельного податку) відмовлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача1 191,12 грн. компенсація земельного податку. Рішення суду першої інстанції у даній справі в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати сторонами не оскаржується. Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне: Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. У п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно з ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як зазначалось вище, згідно з п.5.15 Договору оренди №61/2015/КЕВ від 24.12.2015 орендар зобов`язаний щомісячно компенсувати орендодавцю кошти в розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,00га, на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди. З огляду на наведене позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 191,12 грн. заборгованості з компенсації земельного податку за період червень - листопад 2020 року. Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів. На підтвердження вказаної заборгованості позивачем в суді першої інстанції було надано розрахунок заборгованості за Договором оренди №61/2015/КЕВ від 24.12.2015. Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачем до матеріалів справи не долучено доказів в підтвердження загальної площі земельної ділянки, яка є у користуванні позивача, не надано доказів в підтвердження загального розміру податку на землю, не долучено доказів фактичної сплати податку на землю, не представлено документально обґрунтованого розрахунку даної плати, що належить компенсації зі сторони відповідача. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 1 191,12 грн. з компенсації земельного податку за період червень-листопад 2020. Щодо долучення апелянтом під час апеляційного провадження нових доказів, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч.1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У частині 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу. Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Приписами ч. 2, ч.8 ст. 80 ГПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції встановлені статтею 269 ГПК України. Частиною 1 якою унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Разом з тим частина 3 вказаної статті передбачає, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Звертаючись з апеляційною скаргою, позивач долучив до матеріалів останньої оригінал розрахунку земельного податку у 2020 році (за договорами оренди), копії податкових декларацій, копію квитанції №2. Однак, скаржник не навів причини неможливості подання вищезазначених документів до суду першої інстанції. Таким чином, оскільки місцевий господарський суд розглядав справу за відсутності зазначених вище доказів, а апелянтом такі долучені лише до суду апеляційної інстанції, проте з порушення вимог ст. 80, ст. 269 ГПК України, колегія суддів не бере їх до уваги. Відтак, рішення Господарського суду Львівської області від 29.03.2021 у справі №914/181/21 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не можуть слугувати підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, - Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 29.03.2021 у справі №914/181/21 залишити без змін, апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

3. Порядок і строк оскарження встановлені ст.ст. 288-289 ГПК України. Головуючий суддя Кордюк Г.Т. Суддя Кравчук Н.М. Суддя Плотніцький Б.Д.