Постанова 4817 № 599/455/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 599/455/20Головуючий у 1-й інстанції Іваницький О.Р. Провадження № 22-ц/817/592/21 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 липня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М., з участю секретаря - Іванюта О.М. представника апелянта Ковби В.А., розглянувши в режимі відеоконференції цивільну справу № 599/455/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Зборівського районного суду Тернопільської області від 15 березня 2021 року, постановлену суддею Іваницьким О.Р., про роз`яснення рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, В С Т А Н О В И В: У березні 2021 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулися до суду із заявою про роз`яснення рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 22 вересня 2020 року (справа № 599/455/20) в частині стягнення податків та обов`язкових платежів. Ухвалою Зборівського районного суду Тернопільської області від 15 березня 2021 року роз`яснено, що розмір моральної шкоди, завданої смертю особи внаслідок джерела підвищеної небезпеки, визначений рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 22 вересня 2020 року (справа № 599/455/20) в користь ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з АТ «Українська залізниця» по 250 000 грн. підлягає стягненню в користь позивачів без відрахування податків та загальнообов`язкових зборів. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, АТ «Українська залізниця» подало на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Апеляційна скарга мотивована тим, що з 23 травня 2020 року набрали чинності зміни до ПК України щодо оподаткування доходів податком на доходи фізичних осіб, внесені Законом України від 16 січня 2020 №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві». Зокрема, зміни внесені до пп. «а» пп. 164.2.14 ПК України щодо оподаткування ПДФО сум відшкодування моральної шкоди. Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. У зв`язку з викладеним просить суд скасувати ухвалу Зборівського районного суду Тернопільської області від 15 березня 2021 року та ухвалити нове роз`яснення рішення суду. 14 травня 2021 року до Тернопільського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_4 . Відзив мотивований тим, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. У зв`язку з викладеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. В судовому засіданні представник АТ «Українська залізниця» адвокат Ковба В.А. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені в ній. Інші сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи. Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи із наступного. Звертаючись до суду із заявою про роз`яснення рішення суду заявник посилався на те, що відповідачем частково виконано рішення суду про відшкодування моральної шкоди. Однак, із сум, які зазначені в рішенні суду, стягнуто 18.5 відсотків прибуткового податку та 1.5 відсотки військового збору. Задовольняючи заяву про роз`яснення рішення, суд першої інстанції керувався вимогами ст.271 ЦПК України та виходив з того, що сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, підлягає стягненню в користь позивачів без відрахування податків та загальнообов`язкових зборів. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав. Судом встановлено наступні обставини. Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 22 вересня 2020 року (справа № 599/455/20) позов ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до АТ «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 250 000 грн. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 250 000 грн. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 250 000 грн. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» в користь держави судовий збір в розмірі 2 500 грн. (т.1 а.с.133-134). Постановою Тернопільського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року (справа № 599/455/20) апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» залишено без задоволення, а рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 22 вересня 2020 року - залишено без змін (т.1 а.с.211-214). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до ч.1, ч.2 ст.271 ЦПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Як зазначено в пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення. За змістом вказаних роз`яснень та вимог ст.271 ЦПК України, підлягає роз`ясненню судове рішення, яким вирішено спір по суті, тобто воно впливає на права, обов`язки та інтереси учасників судового провадження. Роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення судом. Крім того, роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих осіб, які будуть здійснювати його виконання. Це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності та визначеності рішення. Тобто, роз`ясненню підлягає судове рішення у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Незрозумілість мотивації судового рішення не може бути метою роз`яснення судового рішення. З тексту резолютивної частини рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 22 вересня 2020 року вбачається, що його зміст є чітким і зрозумілим, однозначним та не допускає подвійного трактування. В заяві про роз`яснення судового рішення фактично ставиться питання щодо порядку і способу його виконання, що не може бути вирішено в порядку, передбаченому ст. 271 ЦПК України. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку щодо задоволення заяви. Відповідно до ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. З огляду на викладене, колегія суддів роз`яснює заявнику ОСОБА_4 про те, що вона має право звернутись до суду із заявою в порядку 435 ЦПК України. Крім цього, Відповідачем - АТ «Українська залізниця» частково виконано рішення суду про відшкодування моральної шкоди. Проте, з сум, які зазначені в рішенні суду, стягнуто 18.5 відсотків прибуткового податку та 1.5 відсотки військового збору. Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. Фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, є платником податку з доходів фізичних осіб. Об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) Доводи заявника ОСОБА_4 про те, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді відшкодування немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, колегія суддів відхиляє, оскільки з 23 травня 2020 року набрали чинності зміни до ПК України щодо оподаткування доходів податком на доходи фізичних осіб, внесені Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженосте й у податковому законодавстві». Зокрема, зміни внесені до пп. «а» пп. 164.2.14 ПК України щодо оподаткування ПДФО сум відшкодування моральної шкоди. Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України. Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи моральну шкоду, завдану порушенням трудових прав, ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу. Суми, які підлягають стягненню (по 250 000 грн.) згідно рішення суду, перевищують чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року (4 x 4723 грн. = 18892 грн.). З огляду на викладене в даній справі сума моральної шкоди, що стягується з відповідача на користь позивачів на підставі судового рішення, підлягає оподаткуванню, оскільки відшкодування моральної шкоди перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року. Отже, суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку, що сума моральної шкоди, визначена рішенням суду від 22 вересня 2020 року, підлягає стягненню в користь позивачів без відрахування податків та загальнообов`язкових зборів. Посилання заявника ОСОБА_4 на висновки, викладені в постановах КЦС у складі Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі №359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року в справі № 523/14396/19, суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки при розгляді Верховним Судом вказаних справ, на момент виникнення спірних правовідносин була чинна інша редакція підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України. З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, ухвала Зборівського районного суду Тернопільської області від 15 березня 2021 року постановлена з порушенням вимог процесуального права, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про роз`яснення судового рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 22 вересня 2020 року. Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. З матеріалів справи вбачається, що апелянтом АТ «Українська залізниця» за апеляційний розгляд даної справи сплачено судовий збір у розмірі 2270 грн. (т.2 а.с.1). Згідно п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Відповідно до ч.7 ст.141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином судові витрати, понесені апелянтом, пов`язані з сплатою судового збору за апеляційний розгляд даної справи, слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково. Ухвалу Зборівського районного суду Тернопільської області від 15 березня 2021 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким в задоволені заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про роз`яснення рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 22 вересня 2020 року відмовити. Стягнути з держави на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження юридичної особи: 03150, м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) судовий збір в розмірі 2270 (двi тисячi двiстi сiмдесят) гривень 00 копiйок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складення повного тексту постанови 20 липня 2021 року. Головуючий Судді