Постанова 4824 № 757/63890/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. № 22-ц/824/7039/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 757/63890/19-ц 15 липня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. при секретарі - Спеней О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Гольдарб Ксенії Юріївни на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року, ухвалене під головуванням судді Батрин О.В. у цивільній справи за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації " Центр протидії корупції" про визнання дій такими, що порушують немайнові права особи, поновлення порушених немайнових прав шляхом зобов`язання вчинити певні дії,- в с т а н о в и в : 04 грудня 2019 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Гольдарб Ксенія Юріївна поштою направила на адресу Печерського районного суду м.Києва позовну заяву ОСОБА_1 до Громадської організації " Центр протидії корупції" про визнання дій такими, що порушують немайнові права особи, поновлення порушених немайнових прав шляхом зобов`язання вчинити певні дії. На обґрунтування позовних вимог зазначала, що на початку жовтня 2019 року позивачці стало відомо про розміщення на сайті " Відкритий реєстр національних публічних діячів України" за адресою в мережі Інтернет : https://pp/org/ua, власником якого є відповідач, конфіденційної інформації стосовно неї, зокрема, її персональні дані, обставини її сімейного та особистого життя, фотографії, дані про майновий стан тощо. При цьому, згоду на розміщення вказаної інформації вона не надавала. Вважає, що дії відповідача по збиранню, систематизації, збереженню, використанню та поширенню конфіденційної інформації, використання її імені не є виправданим втручання в її особисте та сімейне життя, що є надмірним і непропорційним втручанням у приватність, у зв`язку з чим відповідачем були порушені її особисті немайнові права, а тому позивачка просила позов задовольнити у визначений нею спосіб, а саме: визнати такими, що порушують немайнові права ОСОБА_1 на недоторканність особистого і сімейного життя, на використання імені, дії ГО «Центр протидії корупції», які полягають у використанні і поширенні імені та обставин особистого і сімейного життя ОСОБА_1 , без її згоди, в мережі Інтернет на сайті «Відкритий реєстр національних публічних діячів України» (https://pep.org.ua) за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме інформації наступного змісту: " ІНФОРМАЦІЯ_6 ". поновити порушені ГО «Центр протидії корупції», немайнові права ОСОБА_1 , зобов`язавши ГО «Центр протидії корупції» видалити протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили з сайту «Відкритий реєстр національних публічних діячів України» (https://pep.org.ua) всю розміщену інформацію про ОСОБА_25 , а саме інформацію наступного змісту: " ІНФОРМАЦІЯ_7 ". 09.01.2020 року представник відповідача ОСОБА_27 подав відзив на позовну заяву, в якому посилався на те, що персональні дані позивачки не є інформацією з обмеженим доступом, оскільки позивачка у період з 2011-2013 роках була посадовою особою юридичної особи публічного права, а тому відповідно до положень Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» зобов`язана була подавати декларацію. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, оформленій за формою і порядку, встановленими Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» не належать до інформації з обмеженим доступом, крім відомостей щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, а також реєстрації місця проживання, дати народження декларанта, місцезнаходження об`єктів, які наводяться в декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру. Крім того, позивач є близькою особою національного публічного діяча ОСОБА_3 , тому положення чинного законодавства в сфері запобігання відмивання коштів розповсюджуються на неї незалежно від публікації оспорюваної нею інформації на сайті відповідача. Також зазначив, що використання відповідачем інформації стосовно належності позивачу корпоративних прав Vebelle Royal G SL не є втручанням в особисте і сімейне життя та не порушує її права на використанні імені, оскільки вказана інформація розміщена згідно чинного законодавства та є відкритою. Таким чином, позивачка не надала належних та допустимих доказів порушення її права на використання імені і втручання у сімейне та особисте життя. Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 02 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Громадської організації «Центр протидії корупції» про визнання дій такими, що порушують немайнові права особи, поновлення порушених немайнових прав шляхом зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 26 березня 2021 року представник позивачки ОСОБА_1 адвоката Гольдарб Ксенія Юріївна поштою направила на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Печерського районного суду м.Кмєва від 02 лютого 2021 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Зазначає, що, ухвалюючи рішення у справі №757/63890/19-ц Печерський районний суд м. Києва, в порушення вимог ч. 5 ст. 265 ЦПК України, не здійснив юридичної оцінки всіх фактичних обставин справи та доводів позивачки, а обмежився лише формальними висновками про те, що позивачка не подала до суду доказів на підтвердження позовних вимог. Вказане свідчить про невмотивованість рішення суду першої інстанції, адже доводи та аргументи позивачки, покладені нею в обґрунтування позовних вимог, не були почуті та належним чином оцінені судом. Посилається на те, що під час ухвалення оскаржуваного рішення суд першої інстанції не застосував норми діючого законодавства України : ст.32 Конституції України, ст.ст.271,273,274, 302,296 ЦК України, рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 року у справі № 1-9/2012, статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; Закон України " Про захист персональних даних", Закон України " Про інформацію", міжнародно- правові акти та постанови Пленуму Верховного Суду. Вказує також на те, що положення частина 1 статті 302 ЦК України, якою передбачено право фізичної особи вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію, на відповідача, який за своєю організаційно-правовою формою, є громадською організацією, з урахуванням приписів ст. 24 ЦК України, поширюватися не можуть. Отже ця правова норма застосована судом безпідставно. Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (ст. 1 Закону). Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом (п.2 ч. 1 ст.4 Закону). Доступ до інформації забезпечується, в т.ч., шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації будь-яким іншим способом (4 абз. П. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). Згідно з Преамбулою Закону України «Про доступ до публічної інформації» цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. Серед тієї інформації, що була поширена відповідачем про позивачку на сайті «Відкритий реєстр національних публічних діячів України» (https://pep.org.ua) жоден її вид та/або частина не знаходиться / не знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, не була отримана відповідачем із зазначених джерел та не становила суспільний інтерес. Не відповідає обставинам справи висновок суду про те, що персональні дані позивачки, зокрема, прізвище, ім`я та по-батькові, не є інформацією з обмеженим доступом, оскільки міститься в загальнодоступних та відкритих джерелах, у т.ч. на офіційних сайтах Національної школи суддів України та офіційному веб-порталі «Судова влада України», у зв`язку із чим право позивача на використання імені відповідачем не порушено. Вважає, що відповідач використовував та продовжує використовувати ім`я ОСОБА_1 виключно з метою поширення інформації про близьке оточення ( колишнє або нинішнє) ОСОБА_3 , якого відповідач вважає національним публічним діячем, а не з метою висвітлення її діяльності в Донецькому регіональному відділенні Національної школи суддів України у період коли вона його очолювала - 2011-2014 роки. Не відповідає обставинам справи висновок суду першої інстанції про те, що інформація щодо належності позивачці корпоративних прав Vebelle Royal G SL та інформація щодо майна вказаної юридичної особи, є відкритою інформацією, якою можна користуватися без згоди позивачки, а використання не вважається порушенням її немайнових прав . Зазначає, що відомості про наявність або відсутність зв`язку ОСОБА_1 з іспанською юридичною особою Vebelle Royal G SL , відомості про події та явища, що відбувалися у діловій сфері позивачки та були пов`язані з вказаною компанією, відносяться до категорії інформації про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї), та є конфіденційною інформацією, що може бути поширена тільки за згодою позивачки. Не грунтується на встановлених обставинах справи та досліджених доказах і висновок суду першої інстанції про те, що інформація, яка була використана та розповсюджена (оприлюднена) відповідачем без згоди позивача була загальнодоступною та суспільно необхідною, тобто виступала предметом суспільного інтересу і право громадськості знати цю інформацію переважало потенційну шкоду від її поширення, розповсюдження (оприлюднення) такої інформації відповідало інтересам прав людини та нормам демократичного суспільства, оскільки була поширена в інтересах національної безпеки та економічного добробуту Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, до такого висновку Печерський районний суд м. Києва дійшов, надаючи оцінку ухвалі слідчої судді цього ж суду ( ОСОБА_28 ) від 21.08.2019 року та ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12.09.2019 року у справі №754/44498/19-к щодо накладення арешту на майно. Втім, інформація про позивачку, яка міститься у вищезазначених ухвалах суду, не була розміщена відповідачем на сайті «Відкритий реєстр національних публічних діячів України» (https://pep.org.ua) станом на день звернення ОСОБА_1 із позовом до Печерського районного суду м. Києва (03.12.2019 року) та нею, поки що, не оскаржувалась. Долучені відповідачем до матеріалів цивільної справи копії ухвал Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2019 року та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12.09.2019 року у справі №754/44498/19-кщодо накладення арешту на майно будь-яких даних, які б могли ідентифікувати ОСОБА_25 не містили. Її персональні дані у зазначених судових рішеннях, так само, як і дані інших третіх осіб, на майно яких накладався арешт у межах кримінального провадження, були замінені літерними та цифровими позначеннями. Отже, конфіденційна інформація про позивачку, поширена відповідачем на сайті «Відкритий реєстр національних публічних діячів України» (https://pep.org.ua) про видалення якої було заявлено позовні вимоги, не була загальнодоступною та такою, що отримана з відкритих джерел. За переконанням позивачки, інформація про те, що: ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_4 , а шлюб між ОСОБА_29 та ОСОБА_3 був розірваний Донецьким міським РАЦСом 16.08.2005 року - суспільного інтересу не становить, а право громадськості знати конкретно цю інформацію не переважає за потенційну шкоду від її поширення. Так само, не є суспільно необхідною і інформація, поширена відповідачем про дату народження доньки позивачки, фотографія ОСОБА_29 , особисті зв`язки позивачки з фізичними та юридичними особами (в т.ч. обставини її перебування у шлюбі з ОСОБА_3 ), дані про майновий стан юридичної особи, участь у якій свого часу приймала позивачка. Вказує на те, що поширення відповідачем конфіденційної інформації про позивачку (прізвища, ім`я та по-батькові, обставин її сімейного та особистого життя, фотографії тощо) не відіграє жодної ролі для забезпечення інтересів національної безпеки та економічного добробуту, не відповідає нормам демократичного суспільства, як про це зазначає Печерський районний суд м. Києва у оскаржуваному рішенні. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Громадської організації " Центр протидії корупції" адвокат ОСОБА_27 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції- залишити без змін. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем не було порушено право позивачки на використання імені, оскільки позивачка була публічною особою та персональні дані останньої, зокрема, прізвище, ім`я та по-батькові, не є інформацією з обмеженим доступом, оскільки міститься в загальнодоступних та відкритих джерелах, у тому числі, на офіційних сайтах Національної школи суддів України та офіційному веб-порталі «Судова влада України». Посилається на те, що з матеріалів справи вбачається та не заперечується самою позивачкою, що вона у період з 2011 року по 07 листопада 2014 року обіймала посаду директора Донецького регіонального відділення Національної школи суддів України. На підтвердження цих обставин представником позивачки навіть було долучено до матеріалів справи копію трудової книжки ОСОБА_29 . Крім того, підтвердження зазначених обставин також наявні і у відкритих джерелах: на офіційному сайті Національної школи суддів України; на офіційному сайті «Судова влада України»; на офіційному сайті Донецького апеляційного адміністративного суду, розміщеному на веб-порталі «Судова влада України»; публікацією в інтернет-виданні «Закон і бізнес»; статтею на ресурсі «Вікіпедія» щодо ОСОБА_3 . Роздруківки із зазначених ресурсів були долучені відповідачем до свого відзиву на позов під час розгляду справи судом першої інстанції. Вказує на те, що у період перебування на посаді директора Донецького регіонального відділення Національної школи суддів України, в силу положень чинного на той час Закону України «Про запобігання і протидії корупції», за своїм статусом позивачка була прирівняна до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування і мала виконувати всі вимоги цього Закону,отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що прізвище, ім`я та по- батькові позивачки не є інформацією з обмеженим доступом і розміщенням цієї інформації на сайті ІНФОРМАЦІЯ_8 відповідач не порушив право позивачки на використання імені. Вірним вважає висновки суду першої інстанціїпро те, що інформація щодо належності позивачці корпоративних прав VebelleRoyal G SL та інформація щодо майна вказаної юридичної особи, є відкритою інформацією яка може вільно використовуватися (збиратися та поширюватися) без згоди позивачки, а використання такої інформації не вважається порушенням немайнових прав, зокрема, використанням імені, втручанням в особисте життя та поширення даних про майно без згоди позивачки. Вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обгрунтованого висновку про те, що інформація про юридичних осіб, кінцевим бенефіціарним власником яких є позивачка, а також інформація про майно таких юридичних осіб, не порушує немайнові права позивачки, зокрема, щодо використання імені, втручання в особисте життя та поширення даних про майно без згоди позивачки. Огрунтованим вважає висновок суду про те, що інформація, яка була використана та розповсюджена (оприлюднена) відповідачем без згоди позивача була загальнодоступною та суспільно необхідною, тобто, виступала предметом суспільного інтересу і право громадськості знати цю інформацію переважало потенційну шкоду від її поширення, розповсюдження (оприлюднення) такої інформації відповідало інтересам прав людини та нормам демократичного суспільства, оскільки була поширена в інтересах національної безпеки та економічного добробуту. В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Гольдарб Ксенія Юріївна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Представник відповідача Громадської організації " Центр протидії корупції" адвокат ОСОБА_27 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції- залишити без змін. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом встановлено, що на сайті «Відкритий реєстр національних публічних діячів України», що міститься за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_4 , з посиланням на ІНФОРМАЦІЯ_5 розміщена інформація про позивачку ОСОБА_25 , а саме : " ІНФОРМАЦІЯ_9 ". Факт розміщення цієї інформації підтверджується експертним висновком за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет та роздруківками файлу фіксації (а.с. 26-42). Матеріалами справи підтверджується, що власником сайту «Відкритий реєстр національних публічних діячів України», що міститься за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_4 , є відповідач Громадська організація "Центр протидії корупції", останньою вказаний факт не заперечувався. 08.10.2019 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Гольдарб Ксенія Юріївна звернулась до керівника ГО "Центр протидії корупції" Каленюк Д.М. та керівника ГО "Канцелярська Сотня" Бігуса Д.С. з вимогою про припинення порушення немайнових прав ОСОБА_1 шляхом видалення інформації про особу з сайту https://pep.org.ua (а.с. 22-23). Листом за підписом виконавчого директора ГО "Центр протидії корупції" Каленюк Д.М. за № 19_1024_361_ЦПК від 24.10.2019 року адвоката Гольдарб К.Ю. було повідомлено про те, що у реєстрі оприлюднюються дані, отримані в рамках реалізації ГО " Центр протидії корупції" свого права на доступ до публічнорї інформації, передбаченого Законом " Про доступ до публічної інформації", з відкритих загальнодоступних джерел, яка вже була оприлюднена та вказана інформація щодо ОСОБА_1 не є такою, що має обмежений доступ та не містить персональних даних в розумінні Закону України "Про захист персональних даних" та одночасно повідомлено про внесення змін до профілю ОСОБА_1 про припинення зв`язку з ОСОБА_3 .(а.с. 24). Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Частинами 1, 2 ст. 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Конституційні права особи мають цивілістичний вимір як абсолютні і невідчужувані цивільні права фізичної особи, які згідно з ч. 1 ст. 269 ЦК України належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Такими правами є передбачені ст.ст. 294-296 ЦК України право на ім`я, яке забезпечує особі правову індивідуалізацію і надає їй право вимагати від інших звертатися до неї відповідно до її імені; право на зміну імені (імені, по батькові та прізвища); право на використання імені, яке полягає у наданні фізичній особі можливості використовувати своє ім`я у всіх сферах суспільних відносин, а також передбачає певні обмеження щодо використання імені фізичної особи іншими особами. Статтею 269 ЦК України передбачено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно. За правилами ст. 271-272 ЦК України зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя. Фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно. Фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав. Згідно з вимогами ст. 273 ЦК України, юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов`язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов`язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені. Діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права. Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення. За змістом ч. 1, 3 ст. 296 ЦК України фізична особа має право використовувати своє ім`я у всіх сферах своєї діяльності. Використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди. За роз`ясненнями п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, з огляду на положення статті 32 Конституції України, судам належить розрізняти справи про захист гідності, честі чи ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації (права на відповідь) від справ про захист інших особистих немайнових прав, зокрема, перелічених у статті 270 ЦК, порушених у зв`язку з поширенням про особу інформації, недоторканість якої спеціально охороняється Конституцією та законами України і поширення якої може завдати моральну шкоду навіть у випадку, якщо ця інформація відповідає дійсності і не порочить гідність, честь чи ділову репутацію. Тобто, якщо інформація, яка порушує особисті немайнові права особи, є достовірною, вимоги про її спростування не можуть бути задоволені. Судам слід ураховувати положення частини одинадцятої статті 30 Закону України «Про інформацію», в якій зазначено, що інформацію з обмеженим доступом може бути поширено без згоди її власника, якщо ця інформація є суспільно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захист, що відповідає практиці застосування Європейським судом з прав людини статті 8 Конвенції. У даній справі позивачка просила визнати такими, що порушують її немайнові права на недоторканність особистого і сімейного життя, на використання імені, дії ГО «Центр протидії корупції», які полягають у використанні і поширенні імені та обставин її особистого і сімейного життя без її згоди, в мережі Інтернет на сайті «Відкритий реєстр національних публічних діячів України» ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6; поновити порушені ГО «Центр протидії корупції», немайнові права ОСОБА_1 , зобов`язавши ГО «Центр протидії корупції» видалити протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили з сайту «Відкритий реєстр національних публічних діячів України» (https://pep.org.ua) всю розміщену інформацію проОСОБА_25 . При обґрунтуванні позову ОСОБА_29 посилалася на те, що відповідач порушив її особисті немайнові права, зокрема, право на використання імені, незаконно розголосив інформацію про її особисте та сімейне життя , поширив данні про її майновий стан. Відмовляючи у задовленні позову ОСОБА_1 до Громадської організації «Центр протидії корупції» про визнання дій такими, що порушують немайнові права особи, поновлення порушених немайнових прав шляхом зобов`язання вчинити певні дії, суд першої інстанції посилався на те, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення її немайнових прав відповідачем, яке полягало в поширені конфіденційної інформації, використання її імені, втручання в її особисте та сімейне життя, поширення даних про її майновий стан та що такі дії відповідача порушують особисті немайнові права, або завдають шкоди відповідним особистим немайновим правам позивача. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Стаття 32 Конституції України визначає, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Згідно з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року по справі № 2-рп/2012, інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бут ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнову відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому, та інших сферах життя особи, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною; збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Статтею 11 Закону України "Про інформацію" передбачено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження. Згідно вимог статті 21 цього Закону, інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. З наведених норм права вбачається, що не всі дані про особу її ідентифікують, оскільки партійність, релігійність, національність, стать, професія, будь-які біометричні, соціальні дані та навіть адреса проживання є за своєю природою родовими ознаками і можуть стосуватися одночасно багатьох людей. Проте, у разі поєднання даних про особу з її іменем та прізвищем, вони вважатимуться персональними даними. З досліджених доказів судом першої інстанцї встановлено, що у період з 01.03.2011 року по 07.11.2014 року позивачка ОСОБА_2 обіймала посаду директора Донецького регіонального відділення Національної школи суддів України, а тому суд прийшов до вірного висновку про те, що позивачка була публічною особою та її персональні дані, зокрема, прізвище, ім`я та по-батькові, не є інформацією з обмеженим доступом, оскільки міститься в загальнодоступних та відкритих джерелах, у тому числі, на офіційних сайтах Національної школи суддів України та офіційному веб-порталі «Судова влада України» і відповідачем не було порушено право позивача на використання її імені. Обгрунтовуючи свої висновки в цій частині суд правильно послався на Резолюцію 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про Право на недоторканість особистого життя, яка вказує, що «публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті, будь то в галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі». Та на Конвенцію ООН проти корупції від 31 жовтня 2003 року, яка вказує, що під публічною посадовою особою вона розуміє наступні категорії посадових осіб: будь-яка призначена чи обрана особа, що обіймає будь-яку посаду в законодавчому, виконавчому, адміністративному або судовому органі держави-учасниці на постійній або тимчасовій основі, за плату або без оплати праці, незалежно від рівня посади зазначеної особи; будь-яка інша особа, яка виконує будь-яку публічну функцію, в тому числі для публічного установи або державного підприємства, або надає публічну послугу, як це визначається у внутрішньому праві держави-учасниці і як це застосовується у відповідній галузі правового регулювання цієї держави-учасниці; будь-яку іншу особу, що визначається як «державна посадова особа» у внутрішньому праві держави-учасниці. Між тим для цілей вжиття деяких конкретних заходів, передбачених главою II цієї Конвенції «державна посадова особа» може означати будь-яку особу, яка виконує публічну функцію або надає публічну послугу, як це визначено внутрішнім законодавством держави-учасниці і як це застосовується у відповідній галузі правового регулювання цієї держави-учасниці. Доводи апеляційної скарги про невідповідність обставинам справи висновку суду першої інстанції про те, що персональні дані позивачки, зокрема, прізвище, ім`я та по-батькові, не є інформацією з обмеженим доступом, оскільки міститься в загальнодоступних та відкритих джерелах, у т.ч. на офіційних сайтах Національної школи суддів України та офіційному веб-порталі «Судова влада України», у зв`язку із чим право позивача на використання імені відповідачем не порушено, колегія суддів відхиляє, так як вказаний висновок суду грунтується на наданих суду та досліджених в судовому засіданні доказах. Так, з наданої до матеріалів справи представником позивачки копії трудової книжки ОСОБА_29 вбачається, що з 01.03.2011 року по 07.11.2014 року вона працювала на посаді директора Донецького регіонального відділення Національної школи суддів України. Інформація про роботу позивачки на посаді директора Донецького регіонального відділення Національної школи суддів України знаходиться у відкритих джерелах: на офіційному сайті Національної школи суддів України; на офіційному сайті «Судова влада України»; на офіційному сайті Донецького апеляційного адміністративного суду, розміщеному на веб-порталі «Судова влада України»; у публікації в інтернет-виданні «Закон і бізнес»; статті на ресурсі «Вікіпедія» щодо ОСОБА_3 . Роздруківки із зазначених ресурсів долучені до матеріалів справи. З огляду на те, що у період перебування на посаді директора Донецького регіонального відділення Національної школи суддів України, в силу положень чинного на той час Закону України «Про запобігання і протидії корупції», за своїм статусом позивачка була прирівняна до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування і мала виконувати всі вимоги цього Закону, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що прізвище, ім`я та по- батькові позивачки не є інформацією з обмеженим доступом і розміщенням цієї інформації на сайті ІНФОРМАЦІЯ_8 відповідач не порушив право позивачки на використання імені. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач використовував та продовжує використовувати ім`я ОСОБА_1 виключно з метою поширення інформації про близьке оточення ( колишнє або нинішнє) ОСОБА_3 , якого відповідач вважає національним публічним діячем, а не з метою висвітлення її діяльності в Донецькому регіональному відділенні Національної школи суддів України у період коли вона його очолювала - 2011-2014 роки, не підтвердженні належними та допустими доказами, а тому є припущеннями, а рішення суду не може грунтуватись на припущеннях. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що інформація щодо належності позивачу корпоративних прав VebelleRoyal G SL та інформація щодо майна вказаної юридичної особи, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є відкритою інформацією та може вільно використовуватися без згоди позивачки і використання такої інформації не вважається порушенням її немайнових прав, зокрема на використання імені, втручання в особисте життя та поширення даних про майно без згоди позивачки, з огляду на наступне. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Доступ до публічної інформації відповідно до Закону здійснюється, зокрема, на принципі вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених Законом (п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону). Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та будь-яким іншим способом (4 абзац п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону). Положеннями статті 29 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. При цьому предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо. При цьому, суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка поширюється будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності, з одного боку, а з другого - була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб. За таких обставин, з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка поширюється щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо поширення цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина. Доводи апеляційної скарги про невідповідність обставинам справи висновку суду першої інстанції про те, що інформація щодо належності позивачці корпоративних прав Vebelle Royal G SL та інформація щодо майна вказаної юридичної особи, є відкритою інформацією, якою можна користуватися без згоди позивачки, а використання не вважається порушенням її немайнових прав, колегія суддів відхиляє, так як відомості щодо юридичних осіб містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вони є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених законом за їх надання стягується плата. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, а тому згода власника корпоративних прав на отримання інформації щодо юридичної особи, яка зареєстрована в Україні чи в іншій державі, не потрібна, так як ця інформація є відкритою. З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що відомості про наявність або відсутність зв`язку ОСОБА_1 з іспанською юридичною особою Vebelle Royal G SL , відомості про події та явища, що відбувалися у діловій сфері позивачки та були пов`язані з вказаною компанією, відносяться до категорії інформації про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї), та є конфіденційною інформацією, що може бути поширена тільки за згодою позивачки. Правильність висновку суду про загальнодоступність та суспільну необхідність інформації, яка була використана та розповсюджена (оприлюднена) відповідачем без згоди позивачки, підтверджується також наступними дослідженими судом доказами та вимогами закону. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесенні до Єдиного реєстр судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Відповідно до вимог ч.1 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право повністю або частково відтворювати судові рішення, що проголошуються судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому числі через оприлюднення в друкованих виданнях, у засобах масової інформації, створення електронних баз даних судових рішень. З дослідженої судом копії ухвали Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2019 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12.02.2020 року у справі № 757/44498/19-к щодо накладення арешту на майно, вбачається, що ОСОБА_5 передав третій особі довіреність на представлення інтересів та укладення договорів, відкриття і розпорядження банківськими рахунками від імені його колишньої дружини - ОСОБА_1 та у подальшому, ця третя особа за кошти ОСОБА_5 уклав від імені ОСОБА_1 договори про участь у фонді фінансування будівництва житлово-офісного комплексу з ТОВ «Фінансова Компанія «Житло-Капітал» вбудованими та прибудинковими приміщеннями і підземним паркінгом, що розташовані у м. Києві. З дослідженої роздруківки із офіційного веб-порталу «Судова влада України»вбачається, що особою, яка оскаржила до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ухвалу у справі №757/44498/19-к є позивачка у даній справі. Відхиляючи доводи позивачки щодо порушення відповідачем її немайнових прав з огляду на вимоги Закону України "Про захист персональних даних", суд першої інстанції послався на те, що положення цього Закону регулюють та поширюються на діяльність з накопичення (збирання, підбір, упорядкування тощо), зберігання, обробки та передачі персональних даних володільцем чи розпорядником персональних даних з визначеною метою, встановленням складу цих даних, процедури їх обробки та відповідно до вищевказаного Закону і не стосуються спірних правовідносин. Колегія суддів вважає такий висновк суду обгрунтованим, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист персональних даних» цей Закон регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних. Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів. Стаття2 вказаного Закону містить визначення термінів, таких як база персональних даних, володілець персональних даних, згода суб`єкта персональних даних, знеособлення персональних даних, картотека, обробка персональних даних, одержувач, персональні дані, розпорядник персональних даних, суб`єкт персональних даних, третя особа За ч. 1, 2 ст. 5 Закону об`єктами захисту є персональні дані. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують. З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення її немайнових прав відповідачем, а тому суд першої інстанції прийшов др вірного та обгрунтованрго висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Громадської організації «Центр протидії корупції» про визнання дій такими, що порушують немайнові права особи, поновлення порушених немайнових прав шляхом зобов`язання вчинити певні дії. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Гольдарб Ксенії Юріївни. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Гольдарб Ксенії Юріївни залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 19 липня 2021 року. Головуючий: Судді: