Постанова 4857 № 260/45/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/45/21 пров. № А/857/6437/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Довгої О.І., Глушка І.В., при секретарі судового засідання: Герман О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року (суддя Дору Ю.Ю., ухвалене в м. Ужгороді) у справі № 260/45/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобовязання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: 05.01.2021 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області та з наведених в ньому підстав просив визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області щодо нарахування та виплати судді Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020-року по 28 серпня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження її нарахування згідно частини третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-ІХ від 13 квітня 2020 року; зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області нарахувати та сплатити невиплачену суддівську винагороду судді Перечинського районного суду Закарпатської облісті ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на підставі статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений з 01 січня 2020 року, за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, з урахуванням виплачених за цей період сум, в розмірі 196 367 гривень 98копійок. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, буд.30, код ЄДРПОУ 26213408) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст.29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, буд.30, код ЄДРПОУ 26213408) провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, та виплатити недоотриману частину. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, його оскаржив відповідач ТУ ДСА в Закарпатській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обгрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що ТУ ДСА в Закарпатській області, як розпорядник коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону № 553-IX) та діяло у чіткій відповідності до законодавства, що діяло на час відповідних правовідносин. Апелянт вважає, що рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 на спірні правовідносини з 18.04.2020 до 28.08.2020 не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення. Апелянт вважає, що оскільки ТУ ДСА України в Закарпатській області не є головним розпорядником бюджетних коштів та не має бюджетних призначень за окремою бюджетною програмою по виконанню судових рішень на користь суддів, тому з Територіального управління не може бути стягнуто або зобовязано здійснити виплату невиплаченої суддівської винагороди, так як є окремий головний розпорядник бюджетних коштів для виконання зазначених судових рішень ДСА України. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позову його оскаржив ОСОБА_1 подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, в якій покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати його в частині відмови в задоволені позову та ухвалити нове рішення, яким зобовязати Територіальне управління ДСА в Закарпатській області нарахувати та сплатити невиплачену суддівську винагороду судді Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений з 01 січня 2020 року, за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, з урахуванням виплачених за цей період сум, в розмірі 196367 гривень 98 копійок. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. В обгрунтування апеляційної скарги позивач, зокрема, зазначає, що надав суду першої інстанції довідку ТУ ДСА в Закарпатській області про нараховану та виплачену суддівську винагороду з 01.04.2020 по 28.08.2020 року, в якій вказана сума яку він просив стягнути з відповідача, однак така не врахована при прийнятті рішення. Позивач ОСОБА_1 згідно поданої заяви просив розглядсправи проводити без його участі та подану ним апеляційну скаргу задовольнити, а в задоволені скарги відповідача відмовити. Відповідач ТУ ДСА в Закарпатській області та третя особа ГУ Державної казначейської служби України в Закарпатській області будучи повідомленими про час та місце розгляду справи явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Протокольною ухвалою суду від 08.07.2021 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 працює на посаді судді Перечинського районного суду Закарпатської області. Судом встановлено, що з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року позивач отримав суддівську винагороду в обмеженому розмірі згідно зі статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року та позивач не погоджуючись з цим звернувся до суду з даним позовом. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Частиною 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Згідно частини 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Крім цього, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Частиною 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду. Згідно частини 5 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Частиною 9 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків. Судом першоїінстанції вірно встановлено, що 12 березня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину. В подальшому, 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29, відповідно до якої встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті). З аналізу вищезазначених норми права, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з огляду на наступне. Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Згідно статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Як вірно зазначено судом першої інстанції, Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 11 березня 2020 року в справі № 4-р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що: "Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020. Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту З мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018). Європейська Комісія "За демократію через право" (Венеційська Комісія) наголосила, що зменшення винагороди суддів за своєю суттю не є несумісним із суддівською незалежністю; зменшення винагороди лише для певної категорії суддів, безсумнівно, порушить суддівську незалежність (пункт 77 Висновку щодо внесення змін до законодавства [України], яке регулює діяльність Верховного Суду та органів суддівського врядування, від 9 грудня 2019 року № 969/2019 (далі - Висновок). Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя (ч. 1 ст. 124 Основного Закону України). Наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу" через інші законодавчі акти. Відтак, суд зробив вірний висновок, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", при цьому застосування статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прямо суперечить статті 130 Конституції України. Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-/2020 у справі №1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: -частин першої, третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами; - абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ „Прикінцеві положення" Закону України Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ. Отже положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами, Закону України Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ, визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відтак судом зазначено, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що в свою чергу виключає можливість до правовідносин стосовно суддівської винагороди застосовувати інші Закони. Як вірно встановлено судом першої інстанції, за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року суддівську винагороду ОСОБА_1 нараховано та виплачено не відповідно до положень статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, а в обмеженому розмірі згідно зі статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік- у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про протиправність дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області щодо нарахування та виплати судді місцевого Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застуванням обмеження ст. 29 Закону України Про Державний бюджет України, тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню судом. З врахуванням визнання протиправними дій відповідача, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст.130 Конституції України та ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, та виплатити недоотриману частину. Доводи апелянта (позивача) щодо нестягнення зазначеної у довідці відповідача суми невиплаченої суддівської винагороди є безпідставні, оскільки судом першої інстанції зобовязано провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року та виплатити недоотриману частину. Щодо доводів апелянта ТУ ДСА в Закарпатській області що з даного відповідача не може бути стягнуто або зобовязано його здійснити виплату недоплаченої суддівської винагороди позивачу колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки відповідач є органом що здійснює виплату суддівської винагороди позивачу. З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апелянтів не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому апеляційні скаргі слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Керуючись статтями 308, 310,315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Територіального управління ДСА в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у справі № 260/45/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків визначених ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга І. В. Глушко Повне судове рішення складено 19.07.2021