Постанова 4855 № 640/2897/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2897/20 Головуючий у І інстанції - Арсірій Р.О. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року у справі за позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії «Жінки України» про анулювання реєстраційного свідоцтва, - ВСТАНОВИЛА: Міністерство юстиції України звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Політичної партії «Жінки України», в якому просило: анулювати реєстраційне свідоцтво Політичної партії «Жінки України» (код ЄДРПОУ 20076886, 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 3, кв.3), свідоцтво № 836 від 21.03.1997. Позов обґрунтовано тим, що Політична партія «Жінки України» протягом 10 років не висувала кандидатів на виборах Президента України та виборах народних депутатів України, що відповідно до статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» є підставою для анулювання реєстрації свідоцтва в судовому порядку. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з таким судовим рішенням Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі. В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 березня 1997 року Міністерством юстиції України зареєстровано політичну партію «Жінки України» та видано свідоцтво №

836. Партія має статус юридичної особи та зареєстрована 21.03.1997 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 10671200000011369. Діяльність партії здійснюється на підставі Статуту політичної партії «Жінки України» затверджену Установчим з`їздом Партії від 19.01.1997. 15 січня 2020 року, з метою перевірки дотримання вимог статті 24 Закону України "Про політичні партії в Україні" Позивач звернувся до Центральної виборчої комісії для отримання інформації щодо висування Відповідачем кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років. 31 січня 2020 року листом № 21-41-211 Центральною виборчою комісією надано Позивачу інформацію стосовно партій, які висували та подавали документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатному виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років. Із поданої інформації вбачається, що Відповідачем протягом 10 років не висувались кандидати на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатному виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років. Вбачаючи наявність підстав для анулювання реєстрації свідоцтва Відповідача, Міністерство юстиції України звернулось до адміністративного суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем надано до матеріалів справи докази участі у проміжних виборах народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі № 87 (рішення, протокол № 1 від 27.01.2021 «Про висування кандидата у народні депутати України на проміжних виборах народного депутата України по 87 округу 28.03.2021»; постанова Центральної виборчої комісії № 30 від 29.01.2021 «Про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 , висунутої Партією «Жінки України» в одномандатному виборчому окрузі № 87 на проміжних виборах народного депутата України 28.03.2021». Таким чином, станом на дату розгляду справи по суті Відповідач приймав участь у виборах, а за таких умов відсутні підстави для застосування положень статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» та задоволення позовних вимог щодо анулювання реєстраційного свідоцтва Політичної партії «Жінки України» № 836 від 21.03.1997. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необґрунтованим з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей. Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України. Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об`єднують громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об`єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій. Усі об`єднання громадян рівні перед законом. Статтею 1 Закону України «Про політичні партії в Україні» 05 квітня 2001 року № 2365-III (далі - Закон № 2365-III) передбачено, що право громадян на свободу об`єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України. Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України. Ніхто не може бути примушений до вступу в політичну партію або обмежений у праві добровільного виходу з політичної партії. Належність чи неналежність до політичної партії не може бути підставою для обмеження прав і свобод або для надання державою будь-яких пільг і переваг. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно Конституцією та законами України. Приписами статті 2 Закону № 2365-III визначено, що політичну партію як зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах. Відповідно до частини першої ст. 3 Закону № 2365-III політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку. Згідно з частино третьою ст. 4 Закону № 2365-III втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом. За приписами частини першої ст. 23 Закону № 2365-III політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України. Отже, вказаними приписами Закону № 2365-III визначено чотири способи припинення діяльності політичних партій: 1) реорганізація; 2) ліквідація (саморозпуск); 3) заборона діяльності; 4) анулювання реєстрації. Як вбачається з матеріалів справи, звернення до суду з даним позовом було зумовлено необхідністю анулювання реєстрації політичної партії у зв`язку з недотриманням останньою вимог частини першої ст. 24 Закону № 2365-III. Частиною першою статті 24 Закону № 2365-III передбачено, що у разі невиконання політичною партією вимоги частини сьомої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються. Отже, підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії є вичерпними. І до них законодавцем віднесено, зокрема, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років. Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, ПП «Жінки України» до моменту звернення до суду із вказаним позовом не було висунуто своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України. Доводи ПП «Жінки України» про те, що нею згідно рішення З`їзду Партії від 09.08.2012 року було висунуто кандидата у народні депутати України на позачергових виборах народних депутатів України по 10 округу 28.10.2012 року, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки згідно наданих Центральною виборчою комісією відомостей відповідна інформація в останньої відсутня. Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 10, пункту 3 частини другої, частин п`ятої, шостої статті 11, статті 15, частини першої статті 17, статті 24, пункту 3 розділу VI "Заключні положення" Закону України "Про політичні партії в Україні" (справа про утворення політичних партій в Україні) від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 визнано конституційними, зокрема, положення статті 24 Закону № 2365-III), якою було встановлено: "У разі невиконання політичною партією вимоги частини шостої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до Верховного Суду України з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються. Як вбачається із вказаного рішення Конституційного Суду України, згідно зі статтею 69 Основного Закону України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до частини другої статті 36 Конституції України та виборчого законодавства політичні партії сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян. Реалізацію зазначених конституційних приписів забезпечує положення статті 24 Закону щодо обов`язкової участі політичної партії у виборчому процесі. Наведені конституційні положення дають підстави для висновку, що участь у виборах на загальнодержавному рівні є правом політичної партії, яке кореспондується з обов`язком протягом встановленого законом десятирічного терміну хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України. На виконання Рішення Конституційного Суду України від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 законодавець Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 26 листопада 2015 року № 835-VIII вніс зміни до редакції статті 24 Закону №2365-III та виклав її у редакції, чинній на момент виникнення прововідносин. При цьому «невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років» залишилося підставою для анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії. Верховним Судом у постанові від 20.04.2021 року у справі № 640/2968/20 зазначено, що враховуючи статтю 24 Закону №2365-III, а також Рішення Конституційного Суду України від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007, факт невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років є обов`язковою підставою для звернення органу, який зареєстрував політичну партію, до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що 12 січня 2009 року Міністерство юстиції України зареєструвало Політичну партію «Справа» (правонаступник Політичної партії «Право та справедливість»), що підтверджується свідоцтвом № 165 - п.п. Отже, встановлений законом десятирічний термін для політичної партії хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України сплинув у 2019 році. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, враховуючи вказане рішення суду касаційної інстанції, прийняття 27.01.2021 року на позачерговому з`їзді Політичної партії «Жінки України» рішення «Про висування кандидата у народні депутати України на проміжних виборах народного депутата України по 87 округу 28.03.2021», відбулося поза межами десятирічного терміну і жодним чином не впливає на застосування статті 24 Закону №2365-III до спірних правовідносин. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону № 2365-III державний контроль за діяльністю політичних партій здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади. Згідно з п. 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року № 228 (далі - Положення № 228) Мін`юст України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, зокрема, державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців. Відповідно до пп. 83-15 п. 4 Положення № 228 Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, вживає визначених законом заходів у разі порушення політичними партіями Конституції та законів України, звертається до суду з позовом та бере участь у справі про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії або про заборону політичної партії. Колегія суддів звертає увагу, що у пункті 86 Положення про правове регулювання діяльності політичних партій, прийнятої на засіданні Венеціанської комісії 15-16 жовтня 2010 року, вказано, що після того, як партія, яка була зареєстрована та ця реєстрація затверджена, вимоги до збереження за нею відповідного правового статусу мають бути мінімальними. Разом з тим, вимоги для того, щоб продовжувати користуватися низкою переваг, які надаються державою партіям, зокрема, державне фінансування чи право висування кандидатів на виборах, можуть бути більш високими у порівнянні з тими, що висуваються просто до збереження статусу зареєстрованої політичної партії. У свою чергу, позбавлення статусу зареєстрованої організації, на противагу втраті державних виплат у зв`язку з ненаданням фінансової чи іншої звітності, що вимагається, повинно мати обмежене коло випадків порушення закону і здійснюється у відповідності до чітко прописаною процедурою. Поряд з приписами про втрату партією свого статусу зареєстрованої організації, у законодавстві має бути чітко викладених порядок відновлення реєстрації та вимоги, які для цього висуваються. Так, порядок створення політичної партії визначено у статті 10 Закону № 2365-III, правила її реєстрації - у статті 11 Закону № 2365-III, а процедура державної реєстрації - у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» з урахуванням частини 1 статті 36 Закону № 2365-III, якою визначено розмір адміністративного збору за державну реєстрацію політичної партії. Отже, нормативна регламентація правил реєстрації політичної партії чинним законодавством передбачена. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідність ПП «Жінки України» вимогам ч. 1 ст. 24 Закону № 2365-III щодо невисування своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років є підставою для анулювання реєстрації політичної партії. Колегія суддів звертає увагу, що указана норма Закону № 2365-III є чинною, неконституційною не визнавалася, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Разом з тим, 01.01.2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 26.11.2015 року № 835-VIII, яким із статті 11 Закону № 2365-III виключені положення частини одинадцятої, якою було передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, після реєстрації видає політичній партії, обласній, міській, районній організації партії або іншим структурним утворенням, передбаченим статутом партії, реєстраційне свідоцтво встановленого Кабінетом Міністрів України зразка. Вказаним Законом № 835-VIII також внесені зміни до статті 24 Закону № 2365-III, а саме: назву викладено в такій редакції: «Стаття

24. Анулювання реєстрації»; частину другу викладено в такій редакції: «Рішення суду про анулювання реєстрації політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших статутних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно»; доповнено частиною третьою такого змісту: «У разі якщо в рішенні суду про анулювання реєстрації політичної партії не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, в рішенні про припинення політичної партії, її структурних утворень визначається як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) політичної партії, її структурних утворень керівник органу управління або особа, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено рішенням суду». Отже, передбачений статтею 24 Закону № 2365-III порядок анулювання реєстрації політичної партії на момент звернення Мін`юсту України до суду із вказаним позовом передбачав необхідність формулювання позовних вимог саме шляхом анулювання реєстраційного свідоцтва. Разом з тим, частини 2 та 3 вказаної правової норми містять положення про прийняття судом рішення про анулювання реєстрації політичної партії, у зв`язку з чим при встановленні існування передбачених ч. 1 ст. 24 Закону № 2365-III умов для анулювання реєстрації партії є підставою для постановлення саме такого рішення. Позивачем в апеляційній скарзі зазначено, що дана справа має важливе суспільне значення, а тому мала бути розглянута за правилами загального провадження. Колегія суддів звертає увагу, що розгляд цієї справи здійснювався Окружним адміністративним судом міста Києва у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням вимог ст. 262 КАС України. Як зазначено в ухвалі Верховного Суду від 29.03.2021 року у справі №640/2917/20 за Міністерства юстиції України до Політичної партії «Київська Русь» про анулювання реєстраційного свідоцтва, твердження скаржника, що справа становить значний суспільний інтерес, не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи. Отже, наведені відповідачем в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи не дають підстав для висновку, що саме ця справа становить значний суспільний інтерес. Таким чином, суд першої інстанції мав право керуючись ст. 262 КАС України розглядати дану справу у порядку спрощеного позовного провадження. Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглянувши доводи Міністерства юстиції України, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено за неповного з`ясування обставин справи та порушенням норм матеріального права, тому наявні підстави для його скасування, а отже апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2021 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Міністерства юстиції України до Політичної партії «Жінки України» про анулювання реєстраційного свідоцтва - задовольнити частково. Анулювати реєстрацію Політичної партії «Жінки України» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 11. кв. 62, код ЄДРПОУ 20076886). У іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко