Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/2445/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Сич С.С. 19 липня 2021 р. Справа № 440/2445/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. , розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - В с т а н о в и в: 11.05.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить: - визнати протиправною бездіяльність Міністерства у справах ветеранів України щодо неналежного розгляду його звернення від 04.05.2020 року поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № ФИ-10597789 ; - визнати протиправною бездіяльність Міністерства у справах ветеранів України щодо не вжиття відповідних заходів реагування по обставинам викладеним у його зверненні від 04.05.2020 року поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № ФИ-10597789 ; - визнати протиправною бездіяльність Міністерства у справах ветеранів України щодо не перенаправлення за належністю відповідному органу чи посадовій особі, до повноважень якої входить вирішення викладених питань у його зверненні від 04.05.2020 року реєстраційний номер № ФИ-10597789, згідно вимог п. 3 ст. 7 Закону України від 02.10.1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР); - визнати протиправною бездіяльність Міністерства у справах ветеранів України щодо ненадання роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення у відповіді від 03.04.2020 року № 2979/05/07.2-20 згідно вимог ст. 15 Закону № 393/96-ВР; - визнати протиправною бездіяльність Міністерства у справах ветеранів України щодо ненадання відповіді за підписом Міністра у справах ветеранів України Бессараб С.Б.; - зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України повторно розглянути його звернення від 04.05.2020 року реєстраційний номер № ФИ-10597789 та вжити заходів реагування з урахуванням обставин, встановлених судом. Також, позивач просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що він 04.05.2020 року через Урядовий контактний центр направив звернення до Міністерства у справах ветеранів України, яке зареєстроване за № ФИ-10597789, у якому просив вжити відповідних заходів реагування в межах повноважень, направлених на надання інвалідам війни, щорічної разової допомоги до 05 травня у 2021 році у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Позивач звернув увагу суду на той факт, що відповідь Міністерства у справах ветеранів України на вказане звернення надана 03.04.2020 року за вих. № 2979/05/07.2-20, що фізично неможливо, адже звернення датовано саме 04.05.2020 року. Вказаний факт підтверджується роздрукованим його зверненням від 04.05.2020 року направленого офіційно через Урядовий контактний центр за реєстраційним номером № ФИ-10597789 та самою відповіддю відповідача на вказане звернення, наданою 03.04.2020 року № 2979/05/07.2-20 та свідчить про не розгляд вказаного його звернення, порушення його прав, як інваліда війни та формальний підхід до розгляду звернень інвалідів війни та завдає йому моральних страждань. У відзиві на адміністративний позов відповідач Міністерство у справах ветеранів України, не погоджуючись з вимогами позивача, зазначив, що згідно статистики Урядового контактного центу позивачем подано більше 5.680 звернень до різних органів виконавчої влади. 04.05.2020 року ОСОБА_1 із різницею у сім годин через Урядовий контактний центр зареєстрував два аналогічних за змістом звернення до Мінветеранів: № ФИ-10597789 та № ФИ-10600898, текст звернень є ідентичним і стосується одного питання - виплата особам з інвалідністю внаслідок війни у 2021 році щорічної разової допомоги до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020. Також, відповідач зазначив, що позивача було проінформовано про результати розгляду його звернення шляхом надсилання листа від 04.06.2020 року № 4433/01/07.4-20 за підписом Міністра у справах ветеранів України Бессараба С.Б. Відповідь Мінветеранів від 03.04.2020 року № 2979/05/07.2-20 не стосується звернення позивача про виплату особам з інвалідністю внаслідок війни у 2021 році щорічної разової допомоги до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а була надана на інше звернення позивача від 03.03.2020 року № ФИ-10339605 стосовно надання йому доплат за 2018-2019 роки до щорічної разової допомоги. Крім того, відповідач зазначив, що позовна заява була подана через 6 днів після відправлення звернення, тобто до настання, передбаченого ст. 20 № 393/96-ВР, граничного терміну його розгляду. Щодо ненадання роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення, відповідач зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 15 № 393/96-ВР, роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення надається лише у разі прийняття рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні). Однак, рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві позивача, Мінветеранів не приймало. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 року у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Судове рішення вмотивоване тим, що відсутність порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача оскаржуваною у даній справі бездіяльністю є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, тому зважаючи на відсутність порушених прав, свобод чи законних інтересів позивача станом на момент його звернення до суду з даним позовом 11.05.2020 року оскаржуваною у даній справі бездіяльністю відповідача, враховуючи, що обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позовної заяви щодо надання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 04.05.2020 року реєстраційний номер ФИ-10597789 саме листом від 03.04.2020 року № 2979/05/07.2-20, спростовані у ході розгляду справи. Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення вимог його адміністративного позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідачем в порушення вимог, зокрема, ст.ст. 19-20 Закону № 393/96-ВР та затвердженого Указом Президента України від 07.02.2008 року №109/2008 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» порядку та алгоритму дій при розгляді звернень громадян, не надано відповіді на його звернення, направлене 04.05.2020 року через Урядовий контактний центр, з приводу вжиття останніми заходів реагування в межах повноважень, направлених на надання інвалідам війни, щорічної разової допомоги до 5 травня у 2021 році у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Однак, як вказує апелянт, вищевказаних обставин судом першої інстанції не було взято до уваги, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Позивач вважає, що розглянувши неналежним чином його звернення, відповідач порушив принципи захисту його обґрунтованих сподівань, юридичної визначеності та відповідальності за свої дії, не врахувавши при цьому рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2002 від 20.03.2002 року, № 8-рп/2002 від 06.07.1999 року, згідно з яким він відповідно до ст. 17 Конституції України відноситься до категорії осіб, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, як особа, яка є учасником бойових дій та має право на пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для цієї категорії громадян, обсяг яких не може бути звужено. Також, позивач, посилаючись на рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997, в якому зазначено, що ст. 55 Конституції України зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист, вказує, що суд першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення не взяв до уваги всіх вищевикладених обставин, та виніс рішення, яке суперечить приписам ст.ст. 6, 13 Конвенції, що свідчить про відсутність ефективного захисту в національному праві прав апелянта. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду, - без змін. Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України). За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення відповідно до положень ст. 317 КАС України частковому скасуванню, з наступних підстав. Судом встановлено, що 04.05.2020 року ОСОБА_1 через Урядовий контактний центр подав звернення, реєстраційний номер ФИ-10597789 , до Міністерства у справах ветеранів України, в якому зазначив, що керуючись ст. 40 Конституції України повідомляє, що він є інвалідом війни 2-ї групи та має право на пільги, згідно до Закону України від 22.10.1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII). Відповідно до ст. 13 зазначеного закону має право на щорічну разову допомогу до 5 травня 2021 року в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, але зазначена норма Закону не виконується, що є пряме порушення його прав з завданням матеріальних збитків на зазначену суму. Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року справа № 1-247/2018 (3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми положення ст..ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого, бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. У зв`язку з вищевикладеним просив вжити відповідних заходів реагування в межах повноважень, направлених на надання інвалідам війни, щорічної разової допомоги до 5 травня у 2021 році у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Рішення просив прийняти згідно вимог Конвенції про права осіб та основних свобод, Конвенції про права осіб з інвалідністю, Декларації про права інвалідів, практики Європейського суду з прав людини та захистити порушені права позивача на Національному рівні з урахуванням позиції викладеної в Рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 року справа № 1-247/2018 (3393/18), Зазначив, що відповідь чекає змістовну по кожному факту окремо за підписом Міністра, а в разі відсутності повноважень, просив перенаправити звернення за належністю для вирішення питання по суті, адже у 2020 році всім інвалідам війни не виплачена щорічна разова допомога до 5 травня 2021 року в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, що суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 27.02.2020 року справа № 1-247/2018 (3393/18) з ініціюванням притягнення винних осіб до відповідальності за порушення прав (а.с.17). Згідно із реєстраційною карткою звернення, на звернення ОСОБА_1 від 04.05.2020 року за реєстраційним номером ФИ-10597789 надано відповідь від 03.04.2020 року за вих. № 2979/05/07.2-20, стан розгляду звернення - розглянуто (а.с. 40). Відповідно до листа Міністерства у справах ветеранів України від 03.04.2020 року за вих. № 2979/05/07.2-20 ОСОБА_1 повідомлено, що розглянуто звернення, яке надійшло з Урядової «гарячої лінії» (від 03.03.2020, реєстраційний № ФИ-10339605) стосовно надання інформації про виконання рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України і у межах компетенції. Статтею 116 Конституції України встановлено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечення проведення політики, зокрема, у сфері соціального захисту. Отже, визначення порядку надання соціальних гарантій, допомог, інших соціальних виплат належить до компетенції Кабінету Міністрів України, яку він реалізує через підзаконне регулювання. Оскільки надання соціальних гарантій, пільг, компенсацій та допомог залежить, насамперед, від фінансових можливостей держави, визначення їх конкретних розмірів розглядається під час формування показників проекту Державного бюджету України на відповідний рік з урахуванням основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку, завдань бюджетної політики та прогнозного обсягу дохідної частини. Пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України було визначено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів. Встановлення Кабінетом Міністрів України розмірів надання громадянам соціальних гарантій, пільг, компенсацій та допомог, зокрема щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни до 5 травня відповідно до Закону № 3551-XII, виходячи із обсягу бюджетних призначень на відповідний рік, є гарантією своєчасного надання соціальної підтримки у повному обсязі. У той же час, виконання рішення Конституційного Суду України щодо визнання неконституційним п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України за інформацією Мінфіну потребуватиме вишукання додаткових видатків з державного бюджету, які не будуть забезпечені фінансовими ресурсами. Як наслідок, це може призвести до скорочення соціальних видатків, у тому числі пенсій та допомог, що є основним джерелом доходів певних категорій громадян. Одночасно повідомлено, що у порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України розроблено законопроекти (реєстр. № 3136 та № 3136-1 від 02.03.2020 року) в частині внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо забезпечення відновлення соціальних гарантій та пільг ветеранам війни, які наразі опрацьовуються Комітетами Верховної Ради України (а.с.22). Посилаючись на неналежний розгляд відповідачем його звернення від 04.05.2020 року, реєстраційний номер № ФИ-10597789, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм ст. 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом № 393/96-ВР. Частиною 1 ст. 1 Закону № 393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. За змістом ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. Статтею 4 Закону № 393/96-ВР передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: - порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); - створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; - незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності. Згідно із положеннями ст. 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Матеріалами справи підтверджено, що звернення ОСОБА_1 від 04.05.2020 року за реєстраційним номером ФИ-10597789 відповідало вимогам ст. 5 Закону № 393/96-ВР, а тому підлягало розгляду відповідачем у встановлені законом строки та порядку з наданням оцінки усім вимогам та аргументам заявника. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення (ч. 3 ст. 7 Закону № 393/96-ВР) Частиною 1 ст. 15 Закону № 393/96-ВР визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Статтею 18 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: - особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; - знайомитися з матеріалами перевірки; - подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; - користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; - одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; - висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; - вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень. Згідно із ст. 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: - об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; - у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; - на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; - скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; - забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; - письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; - вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; - у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; - не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; - особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Аналізуючи наведені норми Закону № 393/96-ВР колегія суддів зазначає, що звернення, яке відповідає вимогам Закону № 393/96-ВР повинно бути прийнято, всебічно та повно розглянуто у встановлені законом строки, та за наявності для того підстав, суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого входить вирішення спірного питання, повинен вжити усіх передбачених законом заходів для поновлення порушеного права особи та усунення причин та умов, які сприяли порушенням. В порушення зазначених норм, відповідачем було здійснено неналежний розгляд звернення позивача, що полягав, зокрема, у не наданні відповіді на звернення з наданням оцінки усім вимогам та аргументам заявника. Так, матеріалами справи підтверджено, що 04.05.2020 року ОСОБА_1 через Урядовий контактний центр подав звернення реєстраційний номер ФИ-10597789 до Міністерства у справах ветеранів України про вжиття заходів реагування в межах повноважень, направлених на надання інвалідам війни, щорічної разової допомоги до 5 травня у 2021 році у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Згідно із реєстраційною карткою звернення від 04.05.2020 року за реєстраційним номером ФИ-10597789, на звернення позивача надано відповідь від 03.04.2020 року за вих. № 2979/05/07.2-20, стан розгляду - розглянуто (а.с. 40). При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідь Міністерства у справах ветеранів України від 03.04.2020 року за вих. № 2979/05/07.2-20 стосується звернення, яке надійшло з Урядової «гарячої лінії» від 03.03.2020 року, реєстраційний № ФИ-10339605 про надання інформації щодо виконання рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України. Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи про те, що позивача було проінформовано про результати розгляду його звернення шляхом надсилання листа від 04.06.2020 року № 4433/01/07.4-20 за підписом Міністра у справах ветеранів України Бессараба С.Б., оскільки вказана відповідь надана на звернення позивача від 04.05.2020 року за реєстраційним номером № ФИ-10600898 (а.с. 37). Крім того, колегія суддів критично ставиться до доводів відповідача про те, що позовна заява була подана через 6 днів після відправлення звернення, тобто до настання, передбаченого ст. 20 № 393/96-ВР, граничного терміну його розгляду, оскільки як вбачається із реєстраційної картки звернення від 04.05.2020 року за реєстраційним номером ФИ-10597789, стан розгляду звернення - розглянуто, вихідний номер відповіді 2979/05/07.2-20 від 03.04.2020 року (а.с. 40). З огляду на викладене, враховуючи, що Міністерством у справах ветеранів України хоча і було розглянуто звернення позивача, однак, як встановлено вище, в порушення вимог ст. 19 Закону № 393/96-ВР не було надано відповіді по суті порушених позивачем питань, колегія суддів приходить до висновку про неналежність розгляду відповідачем звернення ОСОБА_1 від 04.05.2020 року реєстраційний номер ФИ-10597789, що зумовлює задоволення вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Міністерства у справах ветеранів України щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 04.05.2020 року поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № ФИ-10597789 та зобов`язання Міністерства у справах ветеранів України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 04.05.2020 року поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № ФИ-10597789 . З приводу позовних вимог в частині визнаня протиправною бездіяльності Міністерства у справах ветеранів України щодо не вжиття відповідних заходів реагування по обставинам викладеним у його зверненні від 04.05.2020 року поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № ФИ-10597789 ; щодо не перенаправлення за належністю відповідному органу чи посадовій особі, до повноважень якої входить вирішення викладених питань у його зверненні від 04.05.2020 року реєстраційний номер № ФИ-10597789, згідно вимог п. 3 ст. 7 Закону № 393/96-ВР; щодо ненадання роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення у відповіді від 03.04.2020 року № 2979/05/07.2-20 згідно вимог ст. 15 Закону № 393/96-ВР; щодо ненадання відповіді за підписом Міністра у справах ветеранів України Бессараб С.Б., колегія суддів, враховуючи, що в ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції встановлено, що звернення позивача від 04.05.2020 року належним чином не розглянуто, питання, зазначені в заяві позивача, підлягають повторному, повному, всебічному дослідженню відповідачем, а позовні вимоги в цій частині є похідними та нерозривно пов`язані з фактом розгляду по суті звернення ОСОБА_1 від 04.05.2020 року, приходить до висновку, що такі вимоги є передчасними, а їх задоволення не призведе до відновлення порушеного права позивача. Оскільки означені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою, колегія суддів частково задовольняючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 скасовує судове рішення в частині, якою відмовлено в задоволенні вимог адміністративного позову про визнання протиправною бездіяльність Міністерства у справах ветеранів України щодо неналежного розгляду його звернення від 04.05.2020 року поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № ФИ-10597789 та зобов`язання Міністерство у справах ветеранів України повторно розглянути його звернення від 04.05.2020 року реєстраційний номер № ФИ-10597789 та вжиття заходів реагування з урахуванням обставин, встановлених судом, з прийняттям нового судового рішення про задоволення вимог ОСОБА_1 в цій частині. З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 в іншій частині, оскільки доводи скаржника вищеозначених висновків суду не спростовують. Щодо клопотання ОСОБА_2 про зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст.ст. 129, 129-1 Конституції України, обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ст. 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Аналогічна норма закріплена в ст. 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, КАС України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено саме на суд, який, в разі неподання такого звіту, ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (зокрема, пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі Шмалько проти України). Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі Класс та інші проти Німеччини, одним з основоположних принципів демократичного суспільства є принцип верховенства права, пряме посилання на який міститься у преамбулі Конвенції. Із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури (пункт 55). Отже, встановлення судом контролю за виконанням судового рішення є заходом для забезпечення конституційного права на судовий захист. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. Водночас, колегія суддів зазначає, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі № 806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Таким чином, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Аналогічний висновок, викладений в постановах Верховного Суду від 27.02.2020 року у справі № 0640/3719/18 та від 11.06.2020 року у справі № 640/13988/19. Як встановлено судом, позивачем не наведено переконливих аргументів, підтверджених доказами, стосовно того, що у разі невжиття судом процесуальних заходів, передбачених статтею 382 КАС України, ухвалене у цій справі судове рішення по суті спору залишиться невиконаним, або для його належного виконання слід буде докласти значних зусиль, в тому числі, шляхом ініціювання нового провадження. Із врахуванням вищевикладеного, відсутність обставин, які б підтверджували, що рішення суду не буде виконано відповідачем, колегія суддів не вбачає підстав для встановлення строку для подання звіту про виконання судового рішення. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України). На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року скасувати в частині, якою відмовлено у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Міністерства у справах ветеранів України щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 04 травня 2020 року поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № ФИ-10597789 та зобов`язання Міністерство у справах ветеранів України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 04 травня 2020 року реєстраційний номер № ФИ-10597789 та вжиття заходів реагування з урахуванням обставин, встановлених судом, з прийняттям нового судового рішення про задоволення вимог ОСОБА_1 в цій частин. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства у справах ветеранів України щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 04 травня 2020 року поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № ФИ-10597789 . Зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 04 травня 2020 року реєстраційний номер № ФИ-10597789 та вжити заходів реагування з урахуванням обставин, встановлених судом. В іншій частині, а саме, - в частині, якою відмовлено у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 , рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова