Постанова 4850 № 360/286/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 липня 2021 року справа №360/286/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Гайдара А.В., Геращенка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року по справі №360/286/21 (суддя 1-ї інстанції Борзаниця С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язати вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати вимогу від 02.09.2020 № Ф-9 про сплату єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування в сумі 45579,21 грн, винесену Головним управлінням ДПС у Луганській області; - зобов`язати Головне управління ДПС у Луганській області внести зміни в інтегровану картку платників податків ОСОБА_1 . В обґрунтування позову зазначив, що вимога є протиправною, оскільки відповідно до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464) позивач на час проведення АТО звільнений від обов`язку своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а контролюючий орган не має законних підстав для формування та направлення вимоги про сплату боргу. 06.06.2016 позивач звернувся до Новоайдарського відділення Слов`яносербскої ОДПІ з заявою про звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проте йому було відмовлено. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Луганській області від 02.09.2020 № Ф-9 про сплату позивачем заборгованості по єдиному внеску на загальнодержавне соціальне страхування станом на 31.08.2020 в сумі 45579,21 грн. Зобов`язано Головне управління ДПС у Луганській області внести зміни в інтегровану картку платників податків ОСОБА_1 шляхом виключення суми заборгованості за періоди: з 20.01.2015 по 12.02.2020, а також з 01.03.2020 по 31.05.2020. Вирішено питання судових витрат по справі. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Якщо платником єдиного внеску, визначеним пунктом 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464). Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, яка формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Станом на 31.08.2020 позивач має заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 45579,21 грн., яка складається зі сплати єдиного соціального внеску по коду класифікації доходів бюджету 71010000 (єдиний внесок нарахований роботодавцем на суми: заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності) у сумі 2077,20 грн. та по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб які провадять незалежну професійну діяльність) у сумі 43502,01 грн. Крім того, 13 лютого 2020 року набув чинності Закон № 440-ІХ, згідно з яким пункт 9-4 розділу VIII Закону №2464-VІ виключено, а тому відсутні підстави для невиконання платниками єдиного внеску обов`язків, передбачених ч.2 ст.6 Закону №2464. При цьому Закон №2464 не скасовує обов`язків платника єдиного внеску, передбачених ч.2 ст.6 Закону №2464, а надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. Таким чином, частково на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464 діяв, разом з цим на час формування спірної вимоги про сплату боргу (02 вересня 2020 року), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464 втратила чинність. Отже, з 13 лютого 2020 року позивач повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464. який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону. Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає заяву у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 з 01.12.2009 зареєстрований фізичною особою-підприємцем за адресою: АДРЕСА_1 , як платник єдиного соціального внеску обліковується в Новоайдарській ДПІ Старобільського управління Головного управління ДПС у Луганській області (арк. спр. 57-58, 59). 06.06.2016 позивач звернувся із заявою до Новоайдарського відділення Слов`яносербської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у задоволенні якої відмовлено листом від 21.06.2016 № 253 (арк. спр. 8, 9). На підставі даних інтегрованої картки платника Головним управлінням ДПС у Луганській області згідно з абз.1 ч.4 ст.25 Закону № 2464 позивачу, який здійснює діяльність як фізична особа підприємець, сформовано та надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.09.2020 № Ф-9, яка станом на 30.08.2020 складає 45579,21 грн. Вимогу позивач отримав 13.10.2020 (арк. спр. 7, 55) 22.10.2020 року позивачем подано скаргу до ДПІ України про узгодження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.09.2020 № Ф-9 на підставі ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (арк. спр. 18-19). Рішенням ДПС України від 23.11.2020 № 33317/6/99-00-06-03-01-06 вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2020 № Ф-9 залишена без змін, а скарга позивача від 22.10.2020 № б/н - без задоволення (арк. спр. 20-21). Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що з огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464 позивач звільнявся від виконання зобов`язань платника єдиного внеску, встановлених ч.2 ст.6 Закону України 2464, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року по 13 лютого 2020 року. Спірна вимога частково охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, а саме: з І кварталу 2015 року по ІV квартал 2019 року включно. Відповідно, за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу. Оцінка суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами абзацу 1 пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту). Статтею 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п. 4 ч. 2). У статті 25 Закону № 2464-VI зазначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абз. 1 ч. 4). Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абз. 3 ч. 4). У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абз. 4 ч.4). 02.09.2014 року Верховною Радою України прийнято закон Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, який набув чинності 15.09.2014 року (далі - Закон № 1669). Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 було доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другоюстатті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Унормування зазначеної статті згідно до Закону України Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці відбулося зі зміною нумерації п. 9-3 на п. 9-4. Наведена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 1 січня 2016 року внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8, але в повній мірі вона збереглась в Законі № 2464. Платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО, надано можливість у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану не виконувати встановлені частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обов`язки щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску. Пунктом 5 статті 11 Закону № 1669 передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення. На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. За додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р до цих населених пунктів належить смт. Новоайдар Луганської області. В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція". Кабінет Міністрів України 2 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р та від 05.11.2014 року № 1079-р. У додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р до зазначених населених пунктів належить смт. Новоайдар Луганської області. За положеннями Закону № 1669-VII достатньою підставою для звільнення від відповідальності за невиконання вимог щодо вчасності нарахування та сплати єдиного внеску є встановлення факту знаходження платника податку на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення АТО. З 13 лютого 2020 року пункт 9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 виключено на підставі Закону України від 14 січня 2020 року № 440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи». Отже, пункт 9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 був діючим по 12 лютого 2020 року включно. Таким чином, аналіз зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства свідчить, що до 13 лютого 2020 року для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями пункту 9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 достатньо було лише факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. До 13 лютого 2020 року факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, був підставою для звільнення платників єдиного внеску як від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, так і від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його вчасної сплати. При цьому, вказані норми не скасовували обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надавали можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, що було підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464. Враховуючи викладене, позивач з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року включно внаслідок проведення антитерористичної операції був звільнений від обов`язків платника єдиного внеску у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі їх виконувати. Разом з тим, на час формування спірної вимоги про сплату боргу (02.09.2020 року) норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, втратила чинність. Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Тобто, дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Враховуючи викладене, на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI діяв, разом з цим на час формування спірної вимоги про сплату боргу (02 вересня 2020 року), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність, відтак формування вимоги про сплату боргу є обов`язком податкового органу. Суд зауважує, що вказаними приписами Закону не скасовано обов`язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) сплачувати його, а надано можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. Оскільки позивачем належним чином не виконувались норми ст. 9 Закону 2464, а саме єдиний внесок сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, податковим органом правомірно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки). Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 03 квітня 2020 року у справі № 812/838/17 та від 02 квітня 2020 року у справі № 360/1546/19. Таким чином, позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених частиною 2 статті 6 цього Закону. Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р.№449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015р. за № 508/26953, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2016 р.№393, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.04.2016р. №609/28739, (далі -Інструкція №449) органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно даних ІКП позивача недоїмка з єдиного внеску станом на 31.08.2020 року складає 45579,21 грн. На підставі цих даних відповідачем правомірно було сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки). При цьому суд першої інстанції безпідставно зазначив відповідачу обов`язок виключити в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 заборгованість за період, зокрема з 01.03.2020 року по 31.05.2020 року з врахуванням Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОУГО-19)» від 13 травня 2020 року № 591-IX. Як свідчать дані інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (арк..справи 42-54) з ЄСВ 71040000 податковим органом 21.04.2020 року нараховано єдиного внеску за 1-й квартал 2020 року в сумі 2078,12 грн за січень та лютий, без включення нарахування за березень 2020 року. 20.07.2020 року податковим органом нараховано єдиного внеску за 2-й квартал 2020 року в сумі 1039,06 грн за червень, без включення нарахування за квітень та травень 2020 року. Таким чином, відповідачем здійснено нарахування позивачу єдиного внеску за період березень-травень 2020 року з врахуванням положень Закону України від 13.05.2020 року №591-ІХ. Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9 від 02 вересня 2020 року прийнята відповідачем у межах та у спосіб, що передбачений законом, а тому правомірно відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 та скасування зазначеної вимоги. Оскільки не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) , тому відсутні підстави для задоволення похідної вимоги - про зобов`язання відповідача внести зміни в інтегровану картку платників податків ОСОБА_1 . Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється. На підставі пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Таким чином зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Керуючись статтями 139, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року по справі №360/286/21 задовольнити. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року по справі №360/286/21 скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язати вчинити певні дії відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 19 липня 2021 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст.328 КАС України. Повне судове рішення складено 19 липня 2021 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар І.В. Геращенко