Постанова 4818 № 953/1968/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «16» липня 2021 року м. Харків справа № 953/1968/21 провадження № 22ц/818/3549/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б. учасники справи: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 березня 2021 року у складі судді Зуба Г.А. в с т а н о в и в: У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Позовна заява мотивована тим, що вона та ОСОБА_2 з 08 липня 2000 року перебували у шлюбі, від якого мають двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року шлюб між ними розірвано та стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду, тобто з 26 листопада 2019 року і до досягнення дітьми повноліття. Вказала, що син ОСОБА_3 досяг повноліття та навчається на першому курсі факультету економіки і права, денна форма навчання, спеціальність 076 - підприємництво, торгівля та біржова діяльність Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги. Зазначила, що вартість освітньої послуги за весь строк навчання сина становить 78 684,00 грн. 11 вересня 2020 року нею здійснено оплату за перший семестр 2020-2021 навчального року в розмірі 9835,50 грн. Вказала, що вона працює на посаді провідного спеціаліста в Головному управлінні статистики у Харківській області, однак заробітної плати не вистачає для того, щоб забезпечити сина всім необхідним. Відповідач офіційно не працює, однак отримує доходи та пенсію за вислугу років, тобто в змозі надавати матеріальну допомогу сину. Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі ј частки всього доходу відповідача щомісячно, починаючи з моменту подачі даної позовної заяви до закінчення ОСОБА_3 навчання, однак не пізніше, ніж він досягне 23-річного віку; стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 лютого 2021 року і по 31 грудня 2025 року; зазначено, що право на отримання припиняється у разі припинення навчання; стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 908,00 грн; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн; рішення в частині стягнення аліментів за один місяць звернуто до негайного виконання; в решті позову - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання, в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 лютого 2021 року і по 31 грудня 2025 року - скасувати і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі ј частки всього доходу ОСОБА_2 щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до закінчення ОСОБА_3 навчання, однак не пізніше, ніж він досягне 23-річного віку, в іншій частині рішення суду - залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач не подав відзив та будь-яких заперечень проти позову. Відповідач зазначив, що сплачує аліменти на другу дитину, однак не надав доказів, чи звертався хтось з батьків до суду з позовом про визначення розміру аліментів на іншу дитину, ОСОБА_4 , та в якому розмірі на даний час він їх сплачує. Комунальні послуги відповідач сплачує за лічильниками та з урахуванням наявних у нього пільг. Натомість вона та діти проживають за іншою адресою, де вона особисто сплачує комунальні послуги. Відповідачем не надано жодних доказів щодо перебування на його утриманні батьків. Стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/6 частини його доходів не забезпечить належного рівня для існування сина. Лише вартість навчання сина щомісячно складає 1639,25 грн, та окрім цього виникають витрати на харчування, одяг, канцелярське приладдя, посібники тощо. 03 червня 2021 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив відмовити у її задоволенні та залишити оскаржуване рішення суду без змін. Вказав, що він продовжує сплачувати аліменти на утримання дочки, отримує пенсію, у нього на утриманні перебувають батьки. Також він сплачує комунальні послуги з урахуванням того, що позивачка та син зареєстровані за його адресою. Позивачка не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про його спроможність та реальну можливість сплачувати аліменти на утримання сина у заявленому нею розмірі. Разом з відзивом ОСОБА_2 надав копії посвідчення ветерана Державної кримінально-виконавчої служби України, пенсійних посвідчень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , їхніх посвідчень ветеранів праці та виписки з медичної карти ОСОБА_5 і направлення її на біопсію. Однак, такі докази він не подавав до суду першої інстанції, поважних причин цього не вказав, тому в силу вимог статті 367 ЦПК України вони не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом. 15 червня 2021 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення, у яких вона посилалась на неможливість прийняття апеляційним судом доказів, наданих відповідачем разом з відзивом на апеляційну скаргу, оскільки він не подавав їх до суду першої інстанції без поважних причин. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення суду в оскаржуваній частині - змінити. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що у зв`язку з продовженням навчання ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги, яку відповідач має можливість надавати у розмірі 1/6 від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 08 липня 2000 року, від якого мають двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 9, 11, 13). Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття (а. с. 17-19). ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 16, 37). Як вбачається з копії довідки від 28 грудня 2020 року ОСОБА_3 є студентом Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця, навчається на 1 курсі в групі 6.05.076.010.20.2 факультету економіки і права, денна форма навчання, спеціальність 076 - підприємництво, торгівля та біржова діяльність, освітньо-професійна програма «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність». Строк навчання до 30 червня 2024 року. Зарахований з 15 вересня 2020 року, наказ про зарахування на навчання за кошти фізичних осіб № 839/06-С від 07 вересня 2020 року (а. с. 20). ОСОБА_3 видано студентський квиток, серія НОМЕР_3 , дійсний до 30 червня 2024 року (а. с. 23). З копії договору № 2020.05.076.010.6.01.047 про надання освітніх послуг від 07 вересня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 замовила для сина ОСОБА_3 надання освітньої послуги, а саме одержання першого (бакалаврського) рівня вищої освіти у Харківському національному економічному університеті імені Семена Кузнеця загальною вартістю 78 684,00 грн (а. с. 22). ОСОБА_1 сплачено за навчання ОСОБА_3 за один семестр 9840,00 грн, на підтвердження чого надано копію квитанції від 11 вересня 2020 року № 0.0.1831091819.1 (а. с. 22). ОСОБА_1 працює в Головному управлінні статистики у Харківській області на посаді провідного спеціаліста та її дохід за період з січня 2020 року по грудень 2020 року склав 123 375,98 грн, що підтверджується довідкою від 23 грудня 2020 року № 09/70 (а. с. 24). Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, що продовжують навчання, є одним із способів захисту їх інтересів, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для життєдіяльності, оскільки на період навчання вони не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд, зокрема, враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дочки, сина суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року, справа № 199/9339/16-ц, провадження № 61-32330св18. У випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання). Такі висновки щодо застосування статті 185 СК України висловлені в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року № 6-1296цс15, у постановах Верховного Суду від 29 січня 2018 року у справі № 622/373/16-ц, провадження № 61-1717 св 18, від 25 лютого 2020 року у справі № 521/4397/17, провадження № 61-39201св18. Як вбачається з матеріалів справи, син сторін ОСОБА_3 досяг 18 років, є студентом Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця, навчається за кошти фізичних осіб на денній формі, у зв`язку з чим самостійного заробітку не має. Отже, встановлені судом обставини справи свідчать про те, що син сторін потребує матеріальної допомоги для оплати пов`язаних з навчанням витрат. Відповідач, крім сина, має ще молодшу дочку, ОСОБА_4 , на утримання якої з нього стягнуті аліменти за рішенням суду. При цьому, відповідач перебуває у працездатному віці, відомостей про наявність у нього будь-яких захворювань немає. Даних про те, що розмір доходів відповідача не дає йому змоги сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, матеріали справи не містять. Встановивши, що син сторін продовжує навчатися у вищому навчальному закладі та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, а його батько ОСОБА_2 перебуває у працездатному віці, має можливість надавати сину відповідну допомогу, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_2 аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини його доходів щомісячно, є законним та обґрунтованим. Доказів на підтвердження того, що визначений судом розмір аліментів є недостатнім для утримання сина, та наявності у відповідача можливості сплачувати аліменти у більшому розмірі, ОСОБА_1 не надано. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/6 частини його доходів не забезпечить належного рівня для існування сина, адже лише вартість навчання сина щомісячно складає 1639,25 грн, та окрім цього виникають витрати на харчування, одяг, канцелярське приладдя, посібники тощо, судова колегія відхиляє, оскільки позивачкою не надано доказів того, що визначений судом розмір аліментів - 1/6 частина доходів відповідача, є недостатнім для оплати половини вартості навчання сина та його щомісячних витрат на навчання. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що відповідач не подав відзив та будь-яких заперечень проти позову, судова колегія також відхиляє, оскільки, незважаючи на відсутність відзиву на позов, відповідач брав участь у судовому засіданні суду першої інстанції, у якому усно виклав свою позицію по справі. Твердження ОСОБА_1 щодо того, що відповідач зазначив, що сплачує аліменти на другу дитину, однак не надав доказів, чи звертався хтось з батьків до суду з позовом про визначення розміру аліментів на іншу дитину, ОСОБА_4 , та в якому розмірі на даний час він їх сплачує, є необґрунтованими. Як вбачається з матеріалів справи рішенням суду стягнуто з відповідача аліменти на утримання двох дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини доходів відповідача. Після досягнення сином ОСОБА_3 повноліття, в силу вимог частини 3 статті 183 СК України, якщо ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на другу дитину, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Тобто, ОСОБА_2 повинен сплачувати аліменти на утримання дочки у розмірі 1/6 частини його доходів, якщо ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 не звернулись з позовом про визначення розміру аліментів. Доказів того, що відповідач не сплачує аліменти у визначеному розмірі, ОСОБА_1 не надала. Отже, судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на утримання повнолітнього сина, обґрунтовано взято до уваги аліменти, що стягуються з нього за рішенням суду на утримання молодшої дочки. Посилання ОСОБА_1 щодо оплати комунальних послуг не можуть бути взяті до уваги, оскільки ці витрати несе кожна особа та вони не пов`язані з аліментними зобов`язаннями. Твердження ОСОБА_1 щодо того, що відповідачем не надано жодних доказів щодо перебування на його утриманні батьків, також є безпідставними, оскільки при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не брав до уваги такі обставини. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в частині розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача. Разом з тим, у резолютивній частині оскаржуваного рішення суду зазначено, що аліменти на утримання ОСОБА_3 підлягають стягненню з ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Проте, визначення розміру аліментів з урахуванням нижньої межі - не нижче 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку передбачено нормами Сімейного кодексу України, які регулюють обов`язок батьків утримувати неповнолітніх дітей, однак нормами статті 199 СК України це не передбачено. Положеннями статті 201 СК України не передбачено застосування вимог статті 182 для визначення мінімального граничного розміру аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Зазначене у статті 200 СК України відсилання до норми статті 182 цього Кодексу стосується лише врахування судом тих обставин, які мають істотне значення та впливають на розмір аліментів (частина перша статті 182 СК України). Таким чином, суд першої інстанції помилково визначив розмір аліментів з урахуванням нижньої межі - 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, передбаченої нормами СК України, які регулюють обов`язків батьків утримувати неповнолітніх дітей. З урахуванням викладеного, рішення суду підлягає зміні з виключенням з резолютивної частини посилання суду на те, що розмір аліментів, які підлягають стягненню, повинен складати «не менш, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку». Зазначене відповідає висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 478/2108/16-ц, провадження № 61-12433св18; від 21 листопада 2018 року у справі № 382/1093/16-ц, провадження № 61-12568св18п. В іншій частині, зокрема, щодо стягнення витрат на правничу допомогу, рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 по суті вимог залишено без задоволення, лише змінено викладення резолютивної частини рішення суду, підстав для перерозподілу судового збору судом апеляційної інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 березня 2021 року в оскаржуваній частині - змінити, виключивши з резолютивної частини посилання суду на те, що розмір аліментів, які підлягають стягненню, повинен складати «не менш, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку». В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 16 липня 2021 року.