Постанова 4818 № 624/201/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 624/201/19 Головуючий суддя І інстанції Єрьоміна О. В. Провадження № 22-ц/818/2615/21 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: про виплату заробітної плати ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2021 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Яцини В.Б. суддів: - Бурлака І.В., Хорошевського О.М., за участю секретаря : Семикрас О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішенняСахновщинського районного суду Харківської області від 25 січня 2021 року, ухвалене у складі головуючого судді Єрьоміної О.В., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди, встановив: 26 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Кегичівка-А-інвест», в якому просив стягнути з товариства на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 199555,61 грн. та відшкодувати за рахунок відповідача моральну шкоду у розмірі 50000 грн. На обґрунтування вказав, що він в ТОВ «Кегичівка-А-інвест» (код ЄДРПОУ 41688166) працював директором в період з 17.05.2018 по 21.02.2019 року включно. У зв`язку з постійною не виплатою заробітної плати від звільнився з займаної посади керівника підприємства 21.02.2019. Наказом керівника підприємства він 21.01.2019 року був звільнений з займаної посади, але при звільненні з ним всупереч положень ст. 116 КЗпП України не був проведений остаточний розрахунок. Його неодноразові звернення до керівництва та бухгалтера підприємства позитивних результатів на дали. Тому, посилаючись на порушення строків остаточного розрахунку з вини підприємства просив відповідно до ст. 117 КЗпП України також стягнути на його користь середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку. Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України просив суд також відшкодувати йому за рахунок відповідача моральну шкоду, яка була завдана внаслідок невиплати заробітної плати, внаслідок чого позивач опинився у скрутному фінансовому становищі, оскільки у нього одного на утриманні перебувають двоє малолітніх дітей. Ігнорування його законних прав на заробітну плату спричинило йому моральні та фізичні страждання, принизило його честь, гідність, втрату престижу, втрату ділової репутації. 05 липня 2020 року ОСОБА_1 уточнив свій позов, залучивши в якості співвідповідачів засновників ТОВ «Кегичівка-А-інвест» Слончак Віктора Володимировича, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Просив стягнути із вказаних осіб- засновників ТОВ «Кегичівське-А-інвест» на його користь додатково до основних позовних вимог середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.02.2019 по 05.02.2020 в сумі 49658,70 грн. При цьому покликався на те, що 26 січня 2020 року він з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дізнався, що відповідач ТОВ «Кегичівське-А-інвест» перебуває у стані припинення з 04.03.2019 року. Вважає, що у даному випадку відповідно до ч. 5 ст. 41, ст. 96 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» засновники у даному випадку мають відповідати за цим позовом у субсидіарному порядку за зобов`язаннями товариства, яке вони довели до банкрутства, в межах їх вкладів. Надав розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.02.2019 по 05.02.2020 виходячи з встановленої йому під час роботи місячної заробітної плати у розмірі мінімальної заробітної плати на поточний рік (а.с. 57-58). Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 04 березня 2020 року вказана уточнена позовна заява було прийнята до провадження суду. У відзиві на позовну заяву представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвокат Коваленко О.В. просила суд у задоволенні позову відмовити повністю. Вказала, що відповідачі визнали факт перебування ОСОБА_1 з 17.05.2018 по 21.02.2019 на посаді директора товариства. Звільнений з посади він був за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП україни і жодних претензій з невиплати заробітної плати від нього не було, вважають його позовні вимоги безпідставними. Зазначила, що 27 лютого 2019 року засновниками (учасниками) товариства було прийнято рішення про припинення діяльності ТОВ «Кегичівське-А-інвест» шляхом ліквідації у добровільному порядку, було створено ліквідаційну комісію Товариства, до якої наразі перейшли усі повноваження щодо управління справами Товариства. У встановлений термін кредиторських вимог до Товариства заявлено не було, відповідно процедура банкрутства не порушувалась. Тому вважає, що посилання позивача на вимоги ч. 5 ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є безпідставними. На даний час ТОВ «Кегичівське-А-інвест» у встановленому законом порядку припинено, що підтверджується відповідним Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27 травня 2020 року, згідно якого 30.03.2020 було внесено відповідний запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - за рішенням засновників. Вважають, що позивач не надав доказів про порушення його прав, оскільки саме позивач під час своєї роботи був відповідальний за вчасну та повну оплату своєї заробітної плати. Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 25 січня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення незаконне, необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказав, що справа у суді перебувала з березня 2019 до 25 січня 2021 року, за цей час ТОВ «Кегичівське-А-інвест» припинило свою діяльність та було ліквідовано за рішенням засновників. Не зважаючи на те, що у даного підприємства була заборгованість із заробітної плати перед позивачем та іншими працівниками, процедура банкрутства ліквідатором не ініціювалася. Зауважує, що ним суду було надані банківські довідки щодо історії по його картковому рахунку, щодо зарахування на рахунок двічі заробітної плати за весь час роботи. Зазначив, що відповідачами не було надано жодних доказів на підтвердження того, що ними була виплачена заробітна плата у передбачені чинним законодавством строки, однак ні банківських довідок, ні відомостей щодо отримання заробітної плати, тобто суд першої інстанції не вимагав від відповідачів надання доказів на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог, таким чином надав відповідачам перевагу, звільнивши їх від обов`язку доказування своїх заперечень проти позову. У письмовому відзиві представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 - адвокат Коваленко О.В. просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення без змін. Вказала, що ОСОБА_1 з 17.05.2018 року по 21.02.2019 року дійсно перебував у трудових відносинах з ТОВ «Кегичівка-А-інвест», код: 41688166, на посаді директора. Товариство здійснювало свою діяльність під його керуванням і за час перебування ОСОБА_1 на посаді директора інформації про існування заборгованості із заробітної плати від нього до учасників товариства не надходило. Звільнений з посади він був за угодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України, жодних претензій з невиплати заробітної плати не існувало, також відсутні належні докази існування заборгованості із заробітної плати. 27.02.2019 року засновниками (учасниками) товариства було прийнято рішення про припинення діяльності ТОВ «Кегичівка-А-інвест» шляхом ліквідації у добровільному порядку, було створену ліквідаційну комісію Товариства. З дня призначення ліквідаційної комісії до неї перейшли усі повноваження щодо управління справами Товариства. Про початок процедури припинення Товариства 04.03.2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено відомості та встановлено строк для заявлення кредиторами своїх вимог до 11.05.2019 року. У встановлений термін кредиторських вимог до Товариства заявлено не було, відповідно процедура банкрутства не порушувалась. На даний час діяльність ТОВ «Кегичівка-А-інвест» у встановлено законом порядку припинено. Зазначила, що заборгованість, яку просить стягнути позивач виникла саме під час його перебування на посаді керівника товариства, а отже відповідальність за невиплату заробітної плати покладається безпосередньо на позивача. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи. Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду не відповідає у повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із недоведеності цих вимог. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду. Судом встановлено, що позивач 17.05.2018 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду директора ТОВ «Кегичівка-А-Інвест», наказ №3 від 17.05.2018 року. 21 лютого 2019 року звільнений з вказаної посади за згодою сторін, відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України, Наказ №4-з від 21.02.2019 року ( а.с.7). Згідно довідки виданої 20.02.2020 року №02-24/165 Слобожанською сільською радою Кегичівського району Харківської області, вбачається, що до Трудового архіву Слобожанської селищної ради Кегичівського району Харківської області документи на зберігання від ТОВ «Кегичівського-А-Інвест» не здавались (а.с.49). Відповідно довідки Історії по картковому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.07.2018 року по 31.12.2018 року на картковий рахунок було перераховано 2997,01 грн.; за період з 01.01.2019 року по 30.06.2019 року - 3337,52 грн.(а.с.51-52). З цих підстав суд дійшов висновку, що за період з 01.07.2019 по 31.12.2019 року та за період з 01.01.2020 по 20.02.2020 заробітна плата позивачу не перераховувалася.(а.с.53-54). Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. За загальним правилом, встановленим ст. 96 Цивільного кодексу України, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Такі випадки зазначені у ч.ч. 3, 4 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»: Якщо вартість чистих активів товариства знизилася більш як на 50 відсотків порівняно з цим показником станом на кінець попереднього року, виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників, які мають відбутися протягом 60 днів з дня такого зниження. До порядку денного таких загальних зборів учасників включаються питання про заходи, які мають бути вжиті для покращення фінансового стану товариства, про зменшення статутного капіталу товариства або про ліквідацію товариства. У разі порушення обов`язку, передбаченого частиною третьою цієї статті, та визнання товариства банкрутом до закінчення трирічного строку з дня зниження вартості чистих активів, передбаченого частиною третьою цієї статті, члени виконавчого органу солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями товариства. Члени виконавчого органу, які доведуть, що не знали і не мали знати про таке зниження вартості чистих активів товариства або голосували за рішення про скликання загальних зборів учасників у зв`язку із зниженням вартості чистих активів товариства, звільняються від відповідальності за порушення цього обов`язку. У статті 11 ЦК України передбачений наступний порядок ліквідації юридичної особи: <…>

8. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

9. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

11. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання податковим органам.

12. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

13. Документи, що підлягають обов`язковому зберіганню, передаються в установленому законодавством порядку відповідним архівним установам.

14. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк. У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості (ст. 112 ЦПК): 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов`язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

3. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

4. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

5. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 110 ЦК України якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом. Згідно ч. 4 ст. 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Відповідно до ч. 1 ст. 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Згідно ч. 5 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Кегичівка -А-Інвест» з 04.03.2019 перебуває в стані припинення, за рішенням засновників (а.с.59-61). Згідно даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.03.2020 року № 14611110007000387 за рішенням засновників ТОВ «Кегичівка -А-Інвест», як юридичну особу припинено (а.с.125-127). У встановлений законом термін кредиторських вимог до ТОВ «Кегичівка-А-Інвест» заявлено не було і відповідно процедура банкрутства не порушувалася. Крім того, ч. 2 ст. 104 ЦК України встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок внесення відповідного запису до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців визначений Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Всупереч вказаній нормі ст. 89 ЦПК України суд першої інстанції не звернув уваги, що ТОВ «Кегичівка-А-Інвест», його ліквідатор та засновники всупереч свого процесуального обов`язку не надали до суду доказів на підтвердження проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні, внаслідок чого не спростували доводи позову про наявність заборгованості по заробітній платі. Внаслідок невиплати остаточного розрахунку при звільненні позивача з вини підприємства, яку відповідач також не спростували, відповідно до ст. 117 КЗпП України підприємство має сплатити середній заробіток . Разом з тим, суд не звернув уваги, що у даному випадку у позивача виник спір з підприємством, яке за рішенням засновників перебувало в стадії ліквідації. При цьому вимоги позивача до підприємства ліквідатором у процедурі ліквідації не розглядалися. Відповідно до наведених вище норм матеріального права майно товариства, що залишилося після проведення розрахунків з кредиторами, розподіляється між учасниками пропорційно їх часткам у статутному фонді. Майно, передане товариству учасниками у користування, повертається в натуральній формі без винагороди. Рішення про розподіл майна приймається зборами учасників (засновників) та оформляється протоколом зборів, у якому відображається порядок розподілу коштів товариства (кому, скільки, в якій формі тощо). У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства його грошові кошти не підлягають розподілу між учасниками до моменту вирішення спору або до моменту отримання кредиторами відповідних гарантій. Останньою стадією ліквідацію юридичної особи є проведення державної реєстрації припинення юридичної особи внаслідок її ліквідації Що стосується неможливості боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі під час ліквідації боржника не у зв`язку з процедурою банкрутства, то це є ознаками неоплатності боржника та підставою для ініціювання процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником, згідно зі статтею 8 Кодексу України з процедур банкрутства. Так. відповідно до ст. 8 Кодексу України з процедур банкрутства справи про банкрутство розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, фізичної особи або фізичної особи - підприємця. Право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор. Відповідно до положень ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. За змістом п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про стягнення заробітної плати. Згідно ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Таким чином, у даному випадку заявлені позивачем вимоги з точки зору ефективного захисту порушених прав мають розглядатися в межах оскарження ліквідаційної процедури, та задовольнятися за рахунок майна, що залишилося після ліквідації товариства, зокрема шляхом звернення позивача до господарського суду про стягнення заборгованості по заробітній платі за процедурою ліквідації не платоспроможної юридичної особи, через оскарження ліквідації товариства та ініціювання процедури банкрутства, що має розглядатися в порядку не цивільного, а господарського судочинства. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Згідно ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Керуючись ст.259, п. 4 ч.1 ст. 374, ст.ст.377, 381-384, 388,389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 25 січня 2021 року - скасувати. Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 - закрити. Роз`яснити позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 19 липня 2021 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді І.В.Бурлака. О.М.Хорошевський.