Постанова 4818 № 638/446/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 19 липня 2021 року м.Харків справа № 638/446/17 провадження № 22-ц/818/3707/20 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Тичкової О.Ю., Хорошевського О.М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - Прокуратура Харківської області, Головне управління Національної поліції в Харківській області, Державне казначейство України, Головне управління Державного казначейства України в Харківській області розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області, Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями працівників правоохоронних органів за апеляційними скаргами Головного управління Національної поліції в Харківській області та Харківської обласної прокуратури на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 березня 2021 року, постановлене під головуванням судді Цвіри Д.М., в залі суду в місті Харкові, - в с т а н о в и в: У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Прокуратури Харківської області, Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями працівників правоохоронних органів, у розмірі 50 000 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 березня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Судові витрати віднесено за рахунок держави. В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Харківській області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що Головне управління Національної поліції в Харківській області не є правонаступником Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, в зв`язку з цим не може відповідати за можливі, на думку позивачки, неправомірні дії колишніх посадових осіб СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_3 та Крючкової І.В . Відповідач зазначає, що позивачкою не надано рішень прокуратури чи суду, якими б було встановлено факт незаконних дій чи бездіяльності або протиправної поведінки слідчих Головного управління Національної поліції в Харківській області по відношенню до ОСОБА_1 . Відсутні також докази, які б підтверджували наявність завданої позивачці моральної шкоди. Вказівка прокуратури Дзержинського району м.Харкова від 07.12.2015 року та лист Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України від 10.07.2013 року не є належними доказами у справі, оскільки вони стосуються періоду часу до створення Національної поліції України. В апеляційній скарзі Харківська обласна прокуратура також просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову; вирішити питання розподілу судових витрат. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Харківська обласна прокуратура вказувала, що на теперішній час триває досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013220480003117. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб під час здійснення досудового розслідування, саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої; і, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. Представник Державного казначейства України та Головного управління Державного казначейства України в Харківській області Вячеслав Пузіков надав відзив на апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області, просив задовольнити вказану апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, оскільки хоча і відсутні докази притягнення слідчого до відповідальності, однак сторони не заперечують неправомірності дій посадової особи, що здійснювала досудове розслідування. Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Статтею 16 ЦК України встановлено, що звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права на вчинення певних дій позивач, в силу ст. 12 ЦПК України, зобов`язана довести правову та фактичну підставу своїх вимог. Судом встановлено, що 15 травня 2013 року Слідчим відділом Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області внесено відомості до ЄРДР за №12013220480003117 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 186 КК України, за заявою ОСОБА_1 15 травня 2013 року прокурора Дзержинського району м. Харкова повідомлено про початок досудового розслідування. Постановою прокурора Дзержинського району м. Харкова від 15 травня 2013 року призначено групу прокурорів у кримінальному провадженні. Органом досудового розслідування проведено ряд слідчих дій. Так, 15 травня 2013 року, 18 червня 2013 року, 08 серпня 2013 року допитано потерпілу. 20 червня 2013 року по справі призначено товарознавчу експертизу. Витребувано список курсантів, які знаходились у звільненні 15 травня 2013 року після 13.00 год. Прокуратурою Дзержинського району м. Харкова неодноразово давалися вказівки слідчому по кримінальному провадженню №12013220480003117. Постановою старшого слідчого Слідчого відділу Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 20 червня 2013 року призначено по справі товарознавчу експертизу. Крім того, 09 вересня 2013 року Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром виготовлено висновок товарознавчої експертизи. Згідно з повідомленням з прокуратури Харківської області від 02 грудня 2016 року стосовно працівників Харківської місцевої прокуратури № 1 вжито заходів реагування, а відповідно до листа від 10 липня 2013 року старшого слідчого Слідчого відділу Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне проведення досудового слідства по кримінальному провадженню. Наразі триває досудове розслідування по кримінальному провадженню №12013220480003117. Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалася на те, що 15 травня 2013 року щодо її майна вчинено грабіж. За вказаним фактом порушено кримінальне провадження, а до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 186 КК України. Слідчі та процесуальні керівники органів прокуратури ігнорують норми процесуального законодавства, затягують розслідування. Відповідальних слідчих притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне проведення досудового слідства, отже фактично встановлено їх бездіяльність. Позивачка зазначає, що зазначена протиправна поведінка відповідачів спричинила їй тяжкі душевні страждання, завдала моральну шкоду, яка полягає у приниженні її гідності, стресі, страху, що має наслідок погіршення стану здоров`я. У зв`язку з цим, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Державного казначейства України на її користь моральну шкоду, завдану бездіяльністю слідчих та прокурорів, у розмірі 50 000 грн. (а.с.153 т.2). Матеріали справи свідчать про те, що рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 08 червня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Проте постановою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 08 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначено, що суди не встановили, чи дійсно старшого слідчого Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання своїх обов`язків під час проведення досудового розслідування, чи є ця обставина підставою для відшкодування потерпілій моральної шкоди. Відповідно до ч.1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Статтею 55, 56 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на бездіяльність посадових осіб органів державної влади, а також бездіяльність самих органів державної влади. Позивач вважає, що моральна шкода, яка завдана тривалим проведенням досудового розслідування, невстановлення особи, яка скоїла злочин, підлягає відшкодуванню державою за рахунок Державного бюджету України. Статтями 1173, 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Оскільки для наявності зобов`язання по відшкодуванню шкоди відповідно до статей 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою підлягають доказуванню на загальних підставах та відповідно до статті 81 ЦПК України є обов`язком позивача. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. З матеріалів справи убачається, що позивачка доводить наявність підстав для відшкодування моральної шкоди саме вказівкою прокуратури Дзержинського району м. Харкова від 07 грудня 2015 року про необхідність проведення слідчих (розшукових) дій і повного, швидкого та неупередженого розслідування злочину та листом Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України від 10 липня 2013 року, в якому вказано про притягнення старшого слідчого ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання досудового розслідування (а.с.18,48 т.1). Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. В матеріалах справи відсутні рішення органів прокуратури та або суду про притягнення слідчого до відповідальності. Разом з тим сторони не заперечують неправомірності бездіяльності посадової особи, що здійснювала досудове розслідування. Зокрема, за неналежне проведення досудового слідства по кримінальному провадженню №12013220480003117 Старший слідчий Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області ОСОБА_2 притягнута до дисциплінарної відповідальності (а.с.18 т.1). Відповідачами не спростовано факт того, що досі триває досудове розслідування по кримінальному провадженню №12013220480003117. Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування позивачці моральної шкоди, завданої незаконними діями працівників правоохоронних органів, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Доводи апеляційних скарг в цій частині не спростовують висновки суду першої інстанції. Разом з тим колегія суддів не може погодитись із розміром стягнутої суми моральної шкоди, з огляду на таке. Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Колегія суддів вважає, що визначена судом першої інстанції сума для відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., - не відповідає вимогам розумності та справедливості, а також фактичним обставинам справи. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, де зазначено, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Приймаючи до уваги, що протиправна бездіяльність органів слідства та прокуратури у кримінальному провадженні №12013220480003117 призвели до негативних наслідків морального характеру позивачки, колегія суддів вважає, що з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 слід стягнути моральну шкоду у розмірі 5000 грн., шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, що відповідає вимогам розумності, справедливості та виваженості. Посилання апелянтів на те, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів завдання їй моральної шкоди, - спростовуються вимогами закону, оскільки досудове розслідування по кримінальному провадженню №12013220480003117 досі триває з 15.05.2013 року. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду слід змінити. Позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню. З Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 слід стягнути моральну шкоду у розмірі 5000 грн. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити. Відповідно до ч. 1, ч. 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи убачається, що при звернені до суду підлягав сплаті судовий збір у розмірі 640 грн. Позивачка була звільнена від сплати судового збору. При подачі апеляційної скарги Головним управлінням Національної поліції в Харківській області сплачено судовий збір у розмірі 1 152,60 грн. (а.с.40 т.3). Натомість сплаті підлягав судовий збір у розмірі 960 грн. Таким чином при подачі апеляційної скарги Головним управлінням Національної поліції у Харківській області було надмірно сплачено 192,60 грн. судового збору (1152,60 грн. - 960 грн.). Згідно п.1 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається особі, яка її сплатила за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За таких обставин, судова колегія вважає, що наявні підстави для повернення відповідачу з Державного бюджету України судового збору у розмірі 192,60 грн., який надмірно сплачений Головним управлінням Національної поліції у Харківській області при поданні апеляційної скарги за платіжним дорученням №1983 від 12 травня 2021 року. Згідно ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики. Порядок повернення судового збору врегульовано наказом Мінфіну «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» від 03.09.2013 №

787. Пунктом 5 вказаного Порядку зокрема передбачено, що повернення судового збору (крім помилково зарахованого) здійснюється за ухвалою суду, яка набрала законної сили, оригінал або належним чином засвідчена копія якої подається платником до органу Казначейства разом із його заявою про повернення сплаченого судового збору та оригіналом або копією (у тому числі електронною копією) розрахункового документа, що підтверджує його сплату (у разі якщо його оригінал знаходиться в матеріалах справи). Крім того, враховуючи часткове задоволення вимог апеляційних скарг (на 90%), Головному управлінню Національної поліції в Харківській області та Харківській обласній прокуратурі слід компенсувати судовий збір, сплачений за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 864 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Харківській області та Харківської обласної прокуратури - задовольнити частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 березня 2021 року - змінити. Позовні вимоги ОСОБА_1 и - задовольнити частково. Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовити. Компенсувати Головному управлінню Національної поліції в Харківській області судовий збір, сплачений за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 864 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Компенсувати Харківській обласній прокуратурі судовий збір, сплачений за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 864 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Повернути Головному управлінню Національної поліції в Харківській області надмірно сплачений судовий збір при подачі апеляційної скарги у розмірі 192,60 грн. згідно з оригіналом квитанції про сплату судового збору №1983 від 12 травня 2021 року. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: О.В. Маміна Судді: О.Ю. Тичкова О.М. Хорошевський