Ухвала КЦС ВС № 2-568/11

Ухвала Іменем України 16 липня 2021 року м. Київ справа № 2-568/11 провадження № 61-11198ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 29 січня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 червня 2021 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документу та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_1 , ВСТАНОВИВ: Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 06 квітня 2011 року у справі № 2-568/11 позов Відкритого акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра», в особі філії Відкритого акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра» Житомирського регіонального управління, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення суми заборгованості задоволено частково. Розірвано кредитний договір № 05/КА/2007-980 укладений 05 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь Відкритого акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра» 176 710,01 грн заборгованості, сплачені 1 708,50 грн державного мита та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме заміну стягувача - Відкритого акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра», на нового стягувача у виконавчому провадженні - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», видачу дубліката виконавчого документу та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання у справі №2-568/11. Заяву про заміну сторони виконавчого провадження Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» обґрунтувало тим, що 04 серпня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційним банком «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» укладено договір про відступлення права вимоги № GL48N718070_А_3, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями, передбаченими кредитним договором № 05/КА/2007-980 від 05 жовтня 2007 року, перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». 20 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Груп» укладено договір про відступлення права вимоги № GL48N718070_А 102, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями, передбаченими кредитним договором № 05/КА/2007-980 від 05 жовтня 2007 року, перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Груп». 26 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги № б/н згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями, передбаченими кредитним договором № 05/КА/2007-980 від 05 жовтня 2007 року, перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс». Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» є новим кредитором за договором кредиту № 05/КА/2007-980 від 05 жовтня 2007 року, боржниками за яким є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вимоги про видачу дубліката виконавчого документу та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, заявник обґрунтовував тим, що первісний стягувач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», втратив оригінал виконавчого документу, тому просив видати його дублікат та поновити пропущений строк для пред`явлення його до виконання. Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 29 січня 2021 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 17 червня 2021 року, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» задоволено частково. Замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» при виконанні рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 06 квітня 2011 року у справі № 2-568/11, його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс». У решті заявлених вимог відмовлено. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 29 січня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення у задоволеній частині про заміну сторони виконавчого провадження та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви у частині заміни сторони виконавчого провадження. Згідно із положеннями частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Дослідивши матеріали касаційної скаргиОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням наступного. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов?язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства України заміна осіб в окремих зобов?язаннях на підставі волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та є можливою на будь-якій стадії процесу. За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та частини п?ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов?язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 та 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв?язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв?язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п?ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов?язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов?язки в зобов?язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов?язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, заміна кредитора у зобов?язанні є можливою з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи), тощо, й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 і ця практика є незмінною. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов?язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов?язальних правовідносин сторін. Заміна кредитора у зобов?язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов?язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. За таких обставин, процедура заміни сторони виконавчого провадження на правонаступника кредитора та надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов?язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов?язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження № 61-39193св18) та від 29 березня 2021 року у справі № 2-5356/10 (провадження № 61-17987св20). Судами встановлено, що відповідно до договору про відступлення права вимоги № GL48N718070_А_3 від 04 серпня 2020 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційним банком «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», до останнього перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору № 05/КА/2007-980 від 05 жовтня 2007 року; відповідно до договору про відступлення права вимоги № GL48N718070_А 102 від 20 серпня 2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Груп», до останнього перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору № 05/КА/2007-980 від 05 жовтня 2007 року; відповідно до договору про відступлення права вимоги № б/н від 26 серпня 2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», до останнього перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору № 05/КА/2007-980 від 05 жовтня 2007 року. Встановивши факт відступлення права вимоги за кредитним договором № б/н від 26 серпня 2020 року і врахувавши наведені вище висновки Верховного Суду щодо застосування норм права до подібних правовідносин, суди правильно виходили з того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення прав вимоги є матеріальним правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, що є підставою, передбаченою частиною п?ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», для заміни стягувача у справі. За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», замінивши стягувача - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», оскільки звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною четвертою статті 394 ЦПК України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів (частина п`ята статті 394 ЦПК України). Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів, що заборонено частиною першою статті 400 ЦПК України, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 29 січня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 червня 2021 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документу та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_1 , відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Ю. В. Черняк І. А. Воробйова Р. А. Лідовець