Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/4755/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.07.2021 року м. Дніпро Справа № 904/4755/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ), суддів: Кузнецової І.Л., Подобєда І.М. секретар судового засідання Пінчук Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2021 р. (суддя Бондарєв Е.М., м. Дніпро, повний текст рішення складено 15.02.2021 р.) у справі за позовом Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбасс" ( Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Воронове) до Комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство" ( Дніпропетровська область, м. Тернівка) про стягнення 1 199 169,43 грн. пені, 823 545,41 грн. інфляційних втрат, 443 877,09 грн. 3% річних ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог. Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбасс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство" заборгованості на загальну суму 2 466 591,93 грн., з яких: 1 199 169,43 грн. - пеня, за період з 20.09.2019 р. по 01.08.2020 р.; 823 545,41 грн. - інфляційні втрати з серпня 2017 р. по травень 2020 р.; 443 877,09 грн. - 3% річних, за період з 20.09.2017 р. по 01.08.2020 р.. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору № 33 про надання послуг водопостачання від 01.02.2014 р. щодо своєчасної оплати послуг з водопостачання отримані у період з серпня 2017 року по червень 2020 року на загальну суму 24 880 974,84 грн. Відповідач зазначає, що до позовної заяви надано розрахунок суми боргу за період з січня 2019 року по червень 2020 року відповідно до якого борг становить 16 109 334,13 грн., проте згідно акту звіряння за період з 2018 року - 2020 рік від 01.04.2020 між сторонами розмір заборгованості становить 11 312 008,84 грн. Щодо вимоги про стягнення пені Відповідач зазначає, що вимоги є безпідставними, а позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині 210 036,23 грн. інфляційних втрат та 156 275,63 грн. 3% річних оскільки відповідно до акту взаємних розрахунків за період з 2018 - 2020 р. р. від 01.04.2020 підписаного представниками сторін станом на 2017, 2018, до липня 2019 р.р. заборгованість відсутня. Також Відповідач зазначає, що заявлена до стягнення Позивачем штрафна санкція у виді пені є достатньо великою сумою для відповідача. Обставини, які змушують просити зменшення пені є соціально значимими та винятковими, оскільки існує нагальна необхідність спрямовування наявних коштів на здійснення поточних розрахунків за вугілля кам`яне, електропостачання, водопостачання, та забезпечення безперервного виробничого циклу з метою забезпечення безаварійного виробничого процесу.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2021 р. позов задоволено - стягнуто з Комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство" на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбасс" 1 199 169,43 грн. пені, 823 545,41 грн. інфляційних втрат, 443 877,09 грн. 3% річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 36 998,88 грн. В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову у повному обсязі. Також, господарський суд дійшов висновку, що кошти, які надійшли на рахунок виробника без зазначення конкретного місяця (ців) оплати в призначенні платежу, відповідно до звичаїв ділового обороту, підлягають зараховуванню в рахунок погашення заборгованості в хронологічному порядку, починаючи із заборгованості, яка виникла раніше. Крім того, суд дійшов до висновку, що у даній справі відсутні обставини та не надані Відповідачем належні докази, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру пені, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зменшення пені.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство "Тернівське житлово-комунальне підприємство" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення Господарського суду повністю та прийняти нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство" на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбасс" 52 220,32 грн. пені ( з врахуванням зменшення на 80 % ), 26 223,67 грн. інфляційних втрат, 53 001,95 грн. 3% річних. Одночасно в апеляціній скарзі скаржник просить суд поновити строк на подання апеляційної скарги.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Скаржник вважає, що приймаючи рішення суд першої інстанції не надав повну правову оцінку обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права, що унеможливлює встановити фактичні обставин справи, в зв`язку з чим, рішення підлягає скасуванню. Так, судом не було взято до ваги, що рахунок на оплату послуг за договором без банківської виписки не встановлює розмір оплати та заборгованості, період її утворення. Розрахунок, це підстава для сплати послуг за Договором Відповідачем, з якого не можливо визначити стан виконання зобов`язань. Позивач на свій розсуд зараховував платежі, здійснені за поточні місяці на погашення заборгованості в попередні періоди. Водночас, поза увагою господарського суду першої інстанцій залишилось те, що у відомостях про призначення платежу вказано, що з 01.04.2020 р. оплата відбувалася згідно з договором № 33, що, у свою чергу, унеможливлює достеменно встановити та стверджувати, за якими саме актами надання послуг та який період, враховуючи те, що правовідносини між сторонами є сталими та триваючими. Всі господарські операції повинні відображатися в бухгалтерському обліку в період їх здійснення. Як розрахунок позивача так і платіжні доручення підтверджують, що Позивачем не дотримано хронологічного порядку віднесення оплати в рахунок погашення заборгованості. При цьому Скаржник зазначає, що Відповідачем надано з серпня 2019 по березень 2020 року, копії фільтрованих виписок обслуговуючого банку оплати послуги водопостачання, відповідно до яких зроблений контр розрахунок інфляційних витрат, 3 % річних, пені за період липень 2019 року - березень 2020 року ( включно ). Скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції не врахував доводи Відповідача та виніс помилкове рішення, яким відмовив в задоволенні клопотання про зменшені пені. Так, судом не враховано, що обставини, які зумовлюють зменшення пені є соціально значимими та винятковими. На підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем надано баланс підприємства. Основною метою діяльності підприємства є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу. Судом першої інстанції при прийнятті рішення не взято до уваги, що оплата Позивачу в повному обсязі коштів за отримані послуги залежать від надходження кошті за спожиту питну воду від споживачів м. Тернівка. Окрім цього, Позивачем заявлено до стягнення з відповідача ще 3 % річних та інфляційних втрат. Отже, обставини, які змушують Відповідача просити зменшення пені є соціально значимими та винятковими.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи. У відзиві на апеляційну скаргу Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбасс" не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою. Зокрема, Товариство посилається на те, що розрахунок боргу з помісячними нарахуваннями та оплатами містить дату платіжного доручення, номер платіжного доручення, суму оплати за кожним окремим платіжним дорученням та залишкову (остаточна, балансова) суму боргу. Перелік платіжних документів містить інформацію щодо кожної оплати з призначенням платежу. Відповідно до правил бухгалтерського обліку та звичаїв ділового обороту кошти, які надійшли на рахунок без зазначення конкретного місяця(ців) оплати в призначенні платежу, підлягають зараховуванню в рахунок погашення заборгованості в хронологічному порядку, починаючи із заборгованості, яка виникла раніше. Крім того, Товариство підтримує висновок суду, що у даній справі відсутні обставини та не надані Відповідачем належні докази, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Кузнецової І. Л., Подобєда І.М.. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2021 р. апеляційну скаргу Комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2021р. у справі № 904/4755/20 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 52 540 грн. 78 коп.. Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 р. відновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, розгляд скарги призначено в судове засідання на 27.05.2021 р.. У судовому засіданні 27.05.2021 р.по справі оголошено перерву до 13.07.2021 р. У судовому засіданні 13.07.2021 р., була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи. 01.02.2014р. між Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбасс" ( Виробник ) та Комунальним підприємством "Тернівське житлово-комунальне підприємство" ( Споживач ) укладено Договір про надання послуг водопостачання № 33 ( далі договір ) відповідно до п.1.1 якого Виробник зобов`язується надати Споживачу послуги з водопостачання питної води, на межах розподілу балансової належності мереж сторін, в обумовленому договором порядку, а Споживач, в свою чергу, оплачувати надані послуги з водопостачання. Порядок та умови надання послуг з водопостачання та порядок оплати наданих послуг визначаються договором. Споживач, використовуючи свої мережі зобов`язується приймати питну воду в точках розподілу послуг ( місце передачі послуг ) встановлених у Додатку № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною ( п. 2.1 договору ). Кількість спожитої Споживачем води визначається виключно за показниками, повірених та установлених у встановленому чинним законодавством порядку, водолічильників споживача та/або виробника, що опломбувані сторонами. Факт опломбування лічильника підтверджується актом про опломбування водомірного вузла, в якому марка лічильника, його заводський номер, дата встановлення, дата опломбування та номер пломби. При опломбуванні засобу обліку представник споживача має надати виробнику оригінал довіреності, якою споживач уповноважує представника на підписання акту опломбування водомірного вузла обліку. За відсутності такої довіреності виробник має право відмовитись від підписання акта опломбування ( п. 2.3 договору ). Додатковою угодою від 11.05.2017 р. до договору № 33 від 01.02.2014 р. сторони узгодили п. 3.3 договору № 33 від 01.02.2014 р. про надання послуг водопостачання змінити та викласти у наступній редакції: "3.3. Розрахунок за послугу з централізованого водопостачання, здійснюється споживачем в безготівковій формі на підставі рахунку Виробника в порядку попередньої оплати, суму якої Виробник визначає до 1-го числа передплачуємого місячного періоду за об`ємами водоспоживання Споживача у минулому місячному періоді. Споживач здійснює попередню оплату Виробнику не пізніше останнього числа передплачуємого місячного періоду. Суму грошових коштів, яку Споживач зобов`язаний перерахувати на рахунок Виробника в якості передплати за поточний місяць, має складати не менше ніж 35% (тридцять п`ять відсотків) від суми нарахування за розрахунковий період.". Проводячи оплату, Споживач зобов`язується зазначати реквізити: "Призначення платежу" платіжного доручення так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів виробнику, а саме: "Оплата на підставі рахунку від "___" _________ 20"___"р., №____згідно договору від "___"________20"___"р., №___, за _______місяць 201___р." ( п. 3.4 договору ). З метою контролю виконання прийнятих сторонами зобов`язань та звіту сторін не рідше одного разу в квартал проводиться звіряння за надані послуги з водопостачання, та проведену оплату. На вимогу будь-якої сторони договору, протягом трьох робочих днів з дня отримання оформлюються акт звіряння за надані послуг який підписується керівниками та головними бухгалтерами сторін та завіряється печатками ( п. 3.5 договору ). Споживач зобов`язаний оплачувати отриману питну воду в установлені договором строки та в повному обсязі ( п. 4.2 договору ). За порушення грошового зобов`язання за договором Споживач зобов`язується на вимогу виробника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на час виникнення заборгованості ( п. 5.3 договору ). Дія даного договору триває з 01 лютого 2014 року по 31 грудня 2014 року. Якщо за два місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не виявила наміру розірвати його дію, внести зміни чи припинити договір вважається пролонгованим на тих же умовах на такий же термін ( п. 8.2 договору ). Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 02.08.2016 р. вартість послуг з водопостачання на момент підписання додаткової угоди складає 04 грн. 83 коп. за один кубічний метр питної води без урахування ПДВ. Відповідно до Додаткової угоди від 11.05.2017 р. вартість послуг з водопостачання на момент підписання додаткової угоди складає 05 грн. 24 коп. за один кубічний метр питної води без урахування ПДВ згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 551 від 26.04.2017 р.. Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 18.04.2019 р. вартість послуг з водопостачання складає 08 грн. 10 коп. за один кубічний метр питної води ( без податку на додану вартість ), відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1141 від 16.06.2016 р. у редакції постанови № 116 від 01.02.2019 р.. Позивач зазначає, що на виконання умов договору у період з серпня 2017 року по червень 2020 року надав Відповідачу послугу з централізованого водопостачання на загальну суму 24 880 974,84 грн. ( надав підписані сторонами акти зняття показань приладів обліку води та виставлені рахунки ( а. с.155-230 ). Однак, як зазначає Позивач, Відповідач в порушення умов договору за надані послуги з централізованого водопостачання розрахувався лише частково, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 16 109 334,13 грн. Під час розгляду справи Відповідач подав до суду платіжні доручення ( а. с. 132-148 ) з призначенням платежу: водопостачання за договором № 33 від 01.02.2014 р.. Факт отримання від Відповідача грошових коштів Позивачем не заперечується. У зв`язку з тим, що платіжні доручення в порушення приписів п. 3.4. договору не містили "Призначення платежу", господарський суд дійшов висновку, що кошти, які надійшли на рахунок Виробника без зазначення конкретного місяця ( ців ) оплати в призначенні платежу, відповідно до звичаїв ділового обороту, підлягають зараховуванню в рахунок погашення заборгованості в хронологічному порядку, починаючи із заборгованості, яка виникла раніше. На підставі п. 5.5 договору та ст. 625 ЦК України Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача 1 199 169,43 грн. пені за період з період з 20.09.2019 р. по 01.08.2020 р., 823 545,41 грн. інфляційних втрат з серпня 2017 року по травень 2020 року та 443 877,09 грн. 3% річних за період з 20.09.2017 р. по 01.08.2020 р..

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу заперечення, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Як зазначалося раніше, внаслідок прострочки виконання Відповідачем умов Договору про надання послуг водопостачання № 33 від 01.02.2014 р. в частині повної та своєчасної оплати за послуги з водопостачання питної води, Позивачем пред`явлені до стягнення заборгованість у розмірі 2 466 591,93 грн., з яких: 1 199 169,43 грн. - пеня, за період з 20.09.2019 р. по 01.08.2020 р.; 823 545,41 грн. - інфляційні втрати з серпня 2017 р. по травень 2020 р.; 443 877,09 грн. - 3% річних, за період з 20.09.2017 р. по 01.08.2020 р.. Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог Позивача, посилався на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а також на наявність об`єктивних причин своєчасно сплатити заборгованості на користь Позивача. Отже, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати штрафних санкцій за порушення ( прострочення у виконанні ) зобов`язань зі своєчасної оплати за послуги з водопостачання питної води. Беручи до уваги правову природу укладеного Договору про надання послуг водопостачання № 33 від 01.02.2014 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж. Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору. Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін. Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч. 1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки. Наразі, отримання коштів - штрафних санкцій за прострочення виконання такого зобов`язання з оплати отримаї води є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами. Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати поставленого товару за договором, що зумовлює право Позивача у разі порушення грошового зобов`язання за договором на нарахування у відповідності до п. 5.3. суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на час виникнення заборгованості, а також на нарахування у відповідності до ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційні втрати. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого Індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області стягнуто з Комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство" на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбасс" 1 199 169,43 грн. пені, 823 545,41 грн. інфляційних втрат, 443 877,09 грн. 3% річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 36 998,88 грн. В задоволенні клопотання Комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство" про зменшення пені відмовлено. Відмовляючи в задоволенні клопотання Відповідача про зменшення розміру пені, суд першої інстанції послався на те, що Відповідачем не доведено наявності обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість зменшити розмір стягуваної пені, що колегія суддів вважає не вірним з огляду на таке. Відповідно до частини першої ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Як свідчать встановлені судом обставини, сторони у Договорі погодили, що за порушення грошового зобов`язання за договором Споживач зобов`язується на вимогу Виробника сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на час виникнення заборгованості ( п. 5.3 договору ). В установлений договором строк, Відповідач свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим Позивач нарахував у відповідності до п. 5.3 договору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на час виникнення заборгованості від суми, що залежить до оплати за кожен день прострочення платежу пеню у сумі 1 199 169,43 грн. пені за період з період з 20.09.2019 р. по 01.08.2020 р., а також 823 545,41 грн. інфляційних втрат з серпня 2017 року по травень 2020 року та 443 877,09 грн. 3% річних за період з 20.09.2017 р. по 01.08.2020 р.. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з частиною третьою ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої ст. 550 ЦК України. Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 р. у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 р. у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 р. у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 р. у справі № 916/469/19. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер. Відповідач просив суд першої інстанції зменшити розмір пені. Клопотання про зменшення розміру заявленої пені обгрунтовані тим, що згідно рішення виконавчого комітету Тернівської міської ради від 28.03.2007 р. № 140 Комунальне підприємство "Тернівське житлово-комунальне підприємство" визначено виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді м. Тернівка. Враховуючи господарську діяльність Відповідача кошти від споживачів м. Тернівка підприємство отримує за фактично надані житлово-комунальні послуги на протязі місяця, наступного за місяцем фактичного надання таких послуг, (теплопостачання, водопостачання. водовідведення, вивіз твердих побутових відходів, управління багатоповерховими житловими будинками). Основною метою діяльності підприємства є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, надання послуг водопостачання та водовідведення, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу. Несвоєчасне погашення заборгованості перед Позивачем сталося не з вини Відповідача, оскільки єдиним джерелом для оплати за спожиту питну воду є кошти, отримані в якості оплати за спожиту питну воду з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств. Крім того підприємство фактично є збитковим, дебіторська заборгованість населення за отримані послуги становить 38 211 000,00 грн. На підтвердження скрутного фінансового становища Відповідач додав баланс підприємства. За таких обставин, оскільки вина Відповідача у простроченні виконання грошового зобов`язання перед Позивачем пов`язана з незадовільною оплатою населенням, діяльність Відповідача спрямована на забезпечення питною водою учбових закладів, дитячих садків, лікарень, інших об`єктів, а тому обставини, що зумовлюють зменшення пені є соціально значимими та винятковими. Стягнення такої великої суми неустойки спричинить також збільшення заборгованості по заробітній платі працівникам комунального підприємства, невчасну сплату податків та зборів, що призведе до виникнення нових штрафних санкцій та судових процесів, а відтак, для Відповідача є важливим зменшення всіх можливих видатків. Таким чином, у Позивача порушуються лише майнові інтереси, а у Відповідача майнові та інші інтереси, зокрема, соціальні: забезпечення безперебійного надання населенню комунальних послуг, виплата заробітної плати працівникам підприємства, безперебійне теплопостачання, зокрема, в опалювальний період, водопостачання тощо. Отже, обставини, які змушують просити зменшення пені є соціально значимими та винятковими, оскільки існує нагальна необхідність спрямовування наявних коштів на здійснення поточних розрахунків за вугілля кам`яне, електропостачання, водопостачання, та забезпечення безперервного виробничого циклу з метою забезпечення безаварійного виробничого процесу. Суд попередньої інстанції, оцінюючи клопотання Відповідача про зменшення неустойки, зазначив, що сторони знаходяться в рівних умовах, у даній справі відсутні обставини, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру пені, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з Відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність ( пункт 6 ст. 3 ЦК України). У вирішенні питання, яке Скаржник піднімає у своїй апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції звертається до усталеної правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постановах від 23.10.2019 р. у справі № 917/101/19, від 13.05.2019 р. у справі № 904/4071/18, від 27.03.2019 р. у справі № 912/1703/18, від 22.01.2019 р. у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 р. у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 р. у справі № 916/545/19. Господарський суд об`єктивно повинен був комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що зазначені критерії не були дотримані судом першої інстанції при вирішенні питання про відмову у зменшенні пені, не було враховано, що Позивач застосував до Відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3 % річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою вже є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що передбачено нормами чинного законодавства. Приймаючи до уваги наведене, баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи, а також надані Відповідачем докази в підтвердження наявності обставин, які мають істотне значення, та враховуючи ступінь виконання Відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, його поведінку, яка протягом всього часу прострочення свідчила про його намагання усунути допущені порушення, а також розмір нарахованої пені пропорційно до стягнених 3 % річних та інфляційних нарахувань, та те, що сторонами не оспорюється відсутність заподіяння будь-яких збитків, у зв`язку з простроченням оплати вищезазначеного товару, суд апеляційної інстанції, знаходить достатньо підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені до 50 %, що становить 599 584,71 грн.. За таких обставин доводи Скаржника про неправильне застосування судом попередньої інстанції статей 549 - 552, 599 ЦК України та ст. 233 ГК України знайшли свого часткового підтвердження під час апеляційного перегляду та спростовують висновки, покладені в основу прийнятого у справі судового рішення в частині відмови в задоволенні клопотання про зменшення пені. Щодо решти доводів Скаржника пов`язаних із не дотриманням Позивачем хронологічного порядку віднесення оплати в рахунок погашення заборгованості, то колегія суддів зазначає наступне. Як зазначалося раніше, сторони у п. 3.4 договору узгодили, що проводячи оплату, Споживач зобов`язується зазначати реквізити: "Призначення платежу" платіжного доручення так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів виробнику, а саме: "Оплата на підставі рахунку від "___" _________ 20"___"р., №____згідно договору від "___"________20"___"р., №___, за _______місяць 201___р.". Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції, Відповідач надав до суду платіжні доручення з призначенням платежу: водопостачання за договором № 33 від 01.02.2014 р.. Вказані платіжні доручення, були оформлені Споживачем з порушенням приписів п. 3.4 договору, оскільки не містили повної інформації про платіж, а саме вказівки на рахунок та відповідний період ( місяць ), за яких здійснюється перерахування коштів Виробнику. У зв`язку із чим, господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що кошти, які надійшли на рахунок Виробника без зазначення конкретного місяця(ців) оплати в призначенні платежу, відповідно до звичаїв ділового обороту, підлягають зараховуванню в рахунок погашення заборгованості в хронологічному порядку, починаючи із заборгованості, яка виникла раніше. З приводу наведеного слід також зауважити, що у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення. Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 р. у справі № 911/2630/18. Згідно з частиною 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. За приписами частин 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Рішення господарського суду в частині відмови у задоволені клопотання Відповідача про зменшення пені зазначеним вимогам не відповідає. На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення у вказаній частині, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає зміні в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 50 %, що становить 599 584,71 грн. та ухваленню нове рішення у відповідній частині. Враховуючи викладене, апеляційна скарга на рішення господарського суду підлягає частковому задоволенню.

10. Судові витрати. Відповідно до ст. 129 ГПК України за подачу позовної заяви та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на Позивача пропорційно задоволеним вимогам. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, - Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство" задовольнити частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2021 р. у справі № 904/4755/20 в частині стягнення пені змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Позов задовольнити частково. Стягнути з Комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство" (51500, Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. Маяковського, буд. 29, ідентифікаційний код 31657751 ) на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбасс" ( 52521, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Воронове, вул. Дніпровська, буд. 28, ідентифікаційний код 0364045 ) - 599 584,71 грн. пені, 823 545,41 грн. інфляційних втрат, 443 877,09 грн. 3% річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 36 998,88 грн., про що видати наказ.» В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2021 р. у справі № 904/4755/20 залишити без змін. Стягнути з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбасс" (52521, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Воронове, вул. Дніпровська, буд. 28, ідентифікаційний код 0364045 ) на користь Комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство" ( 51500, Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. Маяковського, буд. 29, ідентифікаційний код 31657751 ) судовий збір за подання апеляційної скарги, у розмірі 42 007,65 грн., про що видати наказ. Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 19.07.2021 р. Головуючий суддя І.М. Кощеєв Суддя І.Л. Кузнецова Суддя І.М. Подобєд