Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/1398/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" липня 2021 р. Справа № 922/1398/20 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О. за участю секретаря судового засідання Полупан Ю.В. за участю: прокурора - Харитонової Н.В. представника відповідача-1 - Цуварева О.Ф. представника відповідача-2 - Цуварева О.Ф. представника відповідача-3 - не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Харківської міської ради, м. Харків (вх. № 1669 Х/3), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м. Харків (вх. № 1668 Х/3) та Фізичної особи-підприємця Колісник Вячеслава Олександровича, Харківська область, с. Котляри (вх. № 1694 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 26.04.2021 у справі № 922/1398/20 (суддя Ольшанченко В.І.; повне рішення складено 30.04.2021) за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 (м. Харків) до відповідачів: 1) Харківської міської ради, м. Харків, 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, 3) Фізичної особи-підприємця Колісник Вячеслава Олександровича, Харківська область, с. Котляри про визнання незаконним та скасування пункту додатку до рішення, визнання недійсним договору, про зобов`язання повернути нерухоме майно ВСТАНОВИЛА: У травні 2020 року Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №3 звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та до Фізичної особи-підприємця Колісник Вячеслава Олександровича, в якій просив: 1) визнати незаконним та скасувати п. 66 додатку до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 20.09.2017 №757/17; 2) визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 06.02.2018 №5551-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Колісник В.О. (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), посвідчений приватний нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за №104; 3) зобов`язати Фізичну особу-підприємця Колісник В.О. (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення 1-го поверху №№1, 2 площею 16,1 кв м, 2-го поверху №№1-:-12 площею 225,9 кв м, загальною площею 242,0 кв м в нежитловій будівлі літ. «О-2», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Судові витрати у справі прокурор просив покласти на відповідачів. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації спірного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наполягає на тому, що рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що прийнято з порушенням вимог статті 345 Цивільного кодексу України, статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статей 1, 2, 4, 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», статей 11, 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Прокурор вважає, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме: Управління комунального майна, має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме у випадку продажу шляхом викупу орендарем об`єктів, які вже перебувають у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Досудовим розслідуванням встановлено, що у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. А отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. З огляду на наведене, прокурор просив задовольнити його позовні вимоги. Також посилаючись на те, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, але у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, так само як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, прокурор вказав, що самостійно подає позов у цій справі. Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.04.2021 у справі № 922/1398/20 позовні вимоги задоволено повністю. Судом вирішено: -визнати незаконним та скасувати п. 66 додатку до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 20.09.2017 №757/17; -визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 06.02.2018 №5551-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Колісником В.О., посвідчений приватний нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за №104; -зобов`язати фізичну особу-підприємця Колісника Вячеслава Олександровича ( АДРЕСА_2 . Ідент. код НОМЕР_1 ) повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення 1-го поверху №№1, 2 площею 16,1 кв м, 2-го поверху №№1-:-12 площею 225,9 кв м, загальною площею 242,0 кв м в нежитловій будівлі літ. «О-2», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; -стягнути з Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Фізичної особи-підприємця Колісника Вячеслава Олександровича на користь прокуратури Харківської області витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі по 2802,67 грн з кожного. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що пункт 66 додатку №1 до рішення Харківської міської ради 14 сесії 7 скликання від 20.09.2017 №757/17 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» прийнято з порушенням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017 - 2022 роки, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки спрямований не на досягнення мети, визначеної у цих Законах і Програмі, і тим самим порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності. Порушення порядку проведення приватизації об`єктів групи А (шляхом викупу) завдає суспільним відносинам більшої шкоди, ніж ризики, пов`язані зі з`ясуванням питання, чи брали б участь інші особи в приватизації цього майна при проведенні конкурсу чи аукціону, який у разі приватизації спірного майна мав проводитись. Також суд першої інстанції, ураховуючи, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №5551-В-С від 06.02.2018, орендованих фізичною особою підприємцем Колісником В.О., укладений на підставі, зокрема, рішення Харківської міської ради 14 сесії 7 скликання від 20.09.2017 №757/17 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова», яке визнано незаконним та скасовано, а також з порушенням вимог статті 18-1 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017 - 2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 21.06.2017 №691/17, вирішив, що вказаний договір слід визнати недійсним. Крім того, судом першої інстанції встановлено обставини порушення органом місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв`язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, звернувся до органу місцевого самоврядування з такою заявою, що свідчить про недобросовісність дій орендаря. За висновками суду позбавлення такої особи майна не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі наслідки обумовлені протиправною поведінкою самого набувача майна. Відповідач-1 (Харківська міська рада), із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність прокуратурою обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 26.04.2021 у справі № 922/1398/20 скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким у позові відмовити; судові витрати покласти на позивача у справі. Також в апеляційній скарзі відповідачем-1 заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення. Харківська міська рада вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а висновок з приводу належного обґрунтування прокурором підстав для здійснення представництва в суді є помилковим. Також Харківська міська рада в обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що нею дотримано спосіб і порядок прийняття рішення та порядок проведення процедури приватизації, а при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не надав належної правової оцінки пункту 5.6. Договору оренди № 6596 від 25.05.2017, яким передбачено право орендаря перед іншими особами на його викуп. Відповідач-1 вказує, що Закон України «Про оренду державного та комунального майна» та Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» не передбачали заборони щодо переважного права орендаря на придбання комунального майна, а отже на спірні правовідносини, які виникли між наймодавцем та орендарем з продажу майна, переданого у найм (оренду), поширюється дія приписів ч. 2 ст. 777 ЦК України та ст. 289 ГК України. Здійснюючи відчуження комунальної власності шляхом викупу орендарем, виконавчі органи Харківської міської ради діяли також у відповідності до цих положень. Прокурором не доведена невідповідність Договору купівлі-продажу №5551-В-С приписам ст. 203 Цивільного кодексу України. Харківська міська рада вважає неправомірними висновки суду першої інстанції про, що позбавлення набувача його майна, шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність, оскільки це є непропорційним втручанням з боку держави, а отже незаконним в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2021 для розгляду справи № 922/1398/20 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М. Ухвалою суду від 03.06.2021 поновлено Харківській міській раді пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 26.04.2021 у справі № 922/1398/20; відкрито апеляційне провадження у справі № 922/1398/20 з розгляду апеляційної скарги Харківської міської ради, м. Харків (вх. № 1669 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 26.04.2021; запропоновано іншим учасникам справи у строк до 18.06.2021 (включно) подати до апеляційного суду відзиви на апеляційну скаргу відповідача-1; зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 26.04.2021 у справі № 922/1398/20 до закінчення розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м. Харків також не погодилось із рішенням суду першої інстанції від 26.04.2021 у даній справі, а тому подало апеляційну скаргу про скасування вказаного рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову прокурора. Відповідач-2 вважає, що судом першої інстанції не застосовано ст. 289 ГК України та ч. 2 ст. 777 ЦК України та неправильно застосовано ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а також норми ст. 3, 11, 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», через що оскаржуване рішення підлягає скасуванню. Ухвалою суду від 15.06.2021 поновлено Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м. Харків пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 26.04.2021 у справі № 922/1398/20 та відкрито апеляційне провадження з розгляду цієї скарги. Запропоновано іншим учасникам справи у строк до 29.06.2021 (включно) подати до Східного апеляційного господарського суду відзиви на апеляційну скаргу відповідача-2. 16.06.2021 Харківська обласна прокуратура надала відзив на апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх.№ 6964), в якому просить залишити зазначену апеляційну скаргу відповідача-1 без задоволення, як необґрунтовану, а законне та вмотивоване рішення суду першої інстанції у справі № 922/1398/20 - без змін. Прокурор вважає, що: ним дотримано процедуру, встановлену ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»; доводи міськради щодо дотримання способу та порядку приватизації жодним чином не спростовують висновки суду першої інстанції; Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем; оспорюване рішення міськради є незаконним та підлягає скасуванню; договір купівлі-продажу нерухомого майна суперечить вимогам законодавства та має бути визнаний недійсним, а спірне майно повернуте територіальній громаді м. Харкова. У встановлений судом строк відзиви на апеляційну скаргу Харківської міської ради від інших учасників справи не надійшли. ФОП Колісник В.О. (відповідач-3) також подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 26.04.2021 у справі № 922/1398/20 скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким у позові відмовити у повному обсязі. ФОП Колісник В.О. впевнений, що з урахуванням практики ЄСПЛ, позбавлення відповідача-3 мирного володіння його майном тільки за те, що орендар не відмовився від участі у правочині, є безпідставним покладанням на приватного учасника обороту ризиків відповідальності за порушення, які допущені органом місцевого самоврядування. ФОП Колісник В.О. вважає, що невірне обрання способу приватизації є порушенням, допущеним виключно Харківською міською радою, але не набувачем майна, оскільки очевидним є той факт, що набувач майна жодним чином не міг вплинути на виконання міською радою свої функцій. Набуття відповідачем-3 спірного нерухомого майна у приватну власність на підставі приватизації відбулось за два роки до звернення прокурора до господарського суду із даним позовом, а тому в контексті практики ЄСПЛ заходи контролю за користування майном з боку держави були застосовані (звернення до суду) через досить тривалий проміжок часу, що у сукупності із майновою участю відповідача-3 за цей період у наступній долі цього майна, призвело до неможливості виправлення помилки органу місцевого самоврядування без порушення балансу інтересів і покладення на відповідача надмірного майнового тягаря. Проте вказані обставини судом першої інстанції були проігноровані. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2021 у зв`язку з відпусткою судді Істоміної О.А. для розгляду справи № 922/1398/20 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М., суддя Попков Д.О. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 поновлено ФОП Коліснику В.О. пропущений строк на апеляційне оскарження рішення; відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ФОП Колісника В.О.; запропоновано іншим учасникам справи у строк до 08.07.2021 (включно) подати до суду відзиви на апеляційну скаргу відповідача-3; об`єднано апеляційні скарги Харківської міської ради, м. Харків (вх. № 1669 Х/3), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м. Харків (вх. № 1668 Х/3) та Фізичної особи-підприємця Колісник Вячеслава Олександровича, Харківська область, с. Котляри (вх. № 1694 Х/3), що подані на рішення Господарського суду Харківської області від 26.04.2021 у справі № 922/1398/20, в одне апеляційне провадження для їх сумісного розгляду; розгляд справи № 922/1398/20 за скаргами відповідачів на рішення Господарського суду Харківської області від 26.04.2021 призначено на 13.07.2021 о 12:30 год. 08.07.2021 Харківською обласною прокуратурою надано відзив на апеляційну скаргу ФОП Колісника В.О. (вх. № 7819), в якій прокурор заперечує проти доводів скаржника про порушення його прав на мирне володіння своїм майном, а у правовідносинах щодо приватизації орендарем комунального майна шляхом викупу при нездійсненні ним поліпшення майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна, відсутній критерій законності та добросовісності набуття майна у власність орендарем, а тому позбавлення такої особи майна не суперечитиме принципам, встановленим ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2021 у зв`язку з відпусткою судді Пелипенко Н.М. для розгляду справи № 922/1398/20 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О. В судове засідання 13.07.2021 з`явилися прокурор Харківської обласної прокуратури та уповноважений представник Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, які надали усні пояснення у справі. Представник відповідачів-1, 2 підтримав доводи апеляційних скарг та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати. Прокурор просив апеляційній скарги відповідачів на рішення суду першої інстанції залишити без задоволення, як необґрунтовані. ФОП Колісник В.О. в судове засідання 13.07.2021 не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 6102255753915 про вручення відповідачу-3 особисто 29.06.2021 копії ухвали суду про призначення справи до розгляду. Відповідно до частин другої та третьої статей 120, 270 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи те, що явка представників учасників справи судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності ФОП Колісника В.О., який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом. Апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України. Дослідивши матеріали справи та викладені в апеляційних скаргах доводи відповідачів, заслухавши у судовому засіданні 13.07.2021 прокурора та уповноваженого представника відповідача-1 та відповідача-2, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що вказані апеляційні скарги відповідачів задоволенню не підлягають, виходячи з такого. Предметом спору у цій справі є визнання незаконним та скасування пункту 66 додатку до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 20.09.2017 №757/17; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 06.02.2018 №5551-В-С, що укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Колісником В.О. (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), посвідчений приватний нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за №104; зобов`язання ФОП Колісника В.О. (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення 1-го поверху №№1, 2 площею 16,1 кв.м., 2-го поверху №№1-:-12 площею 225,9 кв.м., загальною площею 242,0 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «О-2», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Як свідчать матеріали справи, встановлено судом першої інстанції і не оспорюється сторонами у справі, 25.05.2017 між відповідачем-2 - Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Колісником В`ячеславом Олександровичем (орендар) укладено договір оренди №6596 нежитлового приміщення (будівлі) (далі - договір) (т. 1 а.с. 33-39), за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху №1, 2, нежитлові приміщення другого поверху №1 -:- 12 загальною площею 242,0 кв.м. (технічний паспорт КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 23.12.2016, інв. Справа №34691), далі - майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, літ. «О-2» та знаходиться на балансі комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» (далі - балансоутримувач). Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі наказу управління комунального майна та приватизації №82 від 16.05.2017. Відповідно до пункту 1.2. Договору майно передається в оренду з метою розміщення курсів з навчання водіїв автомобілів. За умовою пункту 3.1. Договору оренди вартість об`єкту визначається на підставі висновку про вартість Майна і складає 384500,00 гривень станом на 28.03.2017. Згідно з пунктом 4.7. Договору змінювати стан орендованого майна орендар зобов`язаний виключно за письмовою згодою орендодавця та балансоутримувача. Відповідно до пункту 4.8. Договору орендар зобов`язаний здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою орендодавця та балансоутримувача. За свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою орендодавця та балансоутримувача при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством. Після проведення перепланування або реконструкції, згідно встановленого порядку, що потягли за собою зміну конструктивних елементів приміщення (будівлі), замовити за свій рахунок в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» технічний паспорт на це приміщення (будівлю) і не пізніше 3-х місяців після закінчення ремонтних робіт надати його орендодавцю та балансоутримувачу з метою внесення змін до договору оренди. Згідно з пунктом 5.2. Договору орендар має право здійснювати поточний та капітальний ремонт, реконструкцію орендованого майна у встановленому порядку за наявності письмової згоди орендодавця та балансоутримувача, за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством. Відповідно до пункту 5.3. Договору орендар має право за письмовою згодою орендодавця та балансоутримувача вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця та управління, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність. Поліпшення, зроблені без згоди орендодавця та балансоутримувача, які неможливо відокремити без пошкодження орендованого майна, не породжують зобов`язання орендодавця відшкодувати їх вартість. Згідно з пунктом 10.1. Договору цей договір діє з 25.05.2017 до 25.04.2020. 30.08.2017 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Колісник В.О. уклали додаткову угоду №1 до договору оренди №6596 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 25.05.2017 (далі - Додаткова угода), на підставі якої у ФОП Колісника В.О. в оренді перебували нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 2 площею 16,1 кв.м. та нежитлові приміщення 2-го поверху №1-:-12 площею 225,9 кв.м., загальною площею 242,0 кв.м., розташовані в нежитловій будівлі літ. «О-2» за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 40-46). Відповідно до пункту 4.7. Додаткової угоди орендар зобов`язаний змінювати стан орендованого майна виключно за письмовою згодою орендодавця, а згідно з п. 4.8 додаткової угоди орендар зобов`язаний здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою орендодавця. За свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою орендодавця при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством. Здійснювати реконструкцію орендованого майна за письмовою згодою орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і погоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством. Після проведення перепланування або реконструкції, згідно встановленого порядку, що потягли за собою зміну конструктивних елементів приміщення (будівлі), замовити за свій рахунок в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» технічний паспорт на це приміщення (будівлю) і не пізніше 3-х місяців після закінчення ремонтних робіт надати його орендодавцю з метою внесення змін до договору оренди. Відповідно до пункту 5.2. Додаткової угоди орендар має право здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію, улаштування окремих входів у встановленому порядку, при наявності письмової згоди орендодавця, за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством. Згідно з пунктом 5.3. Додаткової угоди орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність. Поліпшення, зроблені без згоди орендодавця, які неможливо відокремити без пошкодження орендованого майна, не породжують зобов`язання орендодавця відшкодувати їх вартість. Пунктом 5.6. Додаткової угоди передбачено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп. У подальшому ФОП Колісник В.О. звернувся до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом вх. №12828 від 04.09.2017, у якому просив дозволити приватизацію вказаних нежитлових приміщень шляхом викупу. До вказаного листа не було додано жодних документів, які б надавали право на таку приватизацію (т. 1 а.с. 17). На підставі вказаного звернення Харківською міською радою прийнято рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 20.09.2017 №757/17, у п. 66 додатку 1 до якого міська рада дозволила приватизувати відповідачу вказані об`єкти нерухомого майна шляхом викупу (т. 1 а.с. 47-48). Після цього ФОП Колісник В.О. звернувся до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради із заявою про приватизацію від 28.09.2017 №3496, розглянувши яку орган приватизації способом приватизації визначив викуп (т. 1 а.с. 19-20). Водночас ФОП Колісник В.О. 25.09.2017 звернувся до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом вх. №14312 від 28.09.2017, у якому просив оцінку для приватизації вказаного майна провести суб`єктом оціночної діяльності - ФОП Буйницьким М.В. (т. 1 а.с. 18). На виконання цього листа Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради звернулося до суб`єкта оціночної діяльності ФОП Буйницького М.В. з листом від 29.09.2017 №14856, в якому запропонувало провести оцінку вказаних нежитлових приміщень на підставі договору з ФОП Колісник В.О. На підставі вказаного листа ФОП Буйницький М.В. склав звіт про оцінку нерухомого майна від 30.09.2017, відповідно до якого вартість вказаного майна станом на 30.09.2017 без ПДВ складає 507600,00 грн. (т. 1 а.с. 21-25). У зазначеному звіті відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, у тому числі невід`ємні поліпшення. У подальшому, а саме 06.02.2018, на підставі Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 та рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 № 757/17 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова», між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Колісником В.О. укладено договір №5551-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №1, 2 площею 16,1 кв.м., 2-го поверху №1-:-12 площею 225,9 кв.м., загальною площею 242,0 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «О-2», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , орендованих ФОП Колісником В`ячеславом Олександровичем (т. 1 а.с. 26-31). За умовами цього Договору Продавець зобов`язався передати у власність, а Покупець зобов`язався прийняти нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 2 площею 16,1 кв.м., 2-го поверху №1-:-12 площею 225,9 кв.м., загальною площею 242,0 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «О-2», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з договором оренди № 6596 від 25.05.2017. Договір купівлі-продажу посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі під номером

104. За актом приймання-передачі від 07.03.2018 Продавець передав, а Покупець прийняв продані 06.02.2018 нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 2 площею 16,1 кв.м., 2-го поверху №1-:-12 площею 225,9 кв.м., загальною площею 242,0 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «О-2», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з оціночною вартістю 507600,00 грн, ПДВ 20% - 101520,00 грн. Разом ціна продажу 609120,00 гривень. Даний акт був підписаний без зауважень (т. 1 а.с. 32). 12.04.2018 на підставі рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гаврилової С.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №40642004 від 16.04.2018 зареєстровано право власності за ФОП Колісник В.О. на вищевказані нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №208131016 від 04.05.2020 (т. 1 а.с. 52-55). Предметом спору у цій справі є питання приватизації нерухомого майна, яке є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова, тому, як правильно визначився суд першої інстанції застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми Законів України «Про місцеве самоврядування», «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Згідно статтею 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування України» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Вказані органи діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами. Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування України» право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом. У відповідності до статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування України» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку. В оспорюваному рішенні Харківської міської ради від 20.09.2017 № 757/17 зазначено, що його прийнято на підставі Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Закону України «Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва», статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17. Пунктом 1.2. вказаної Програми визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017 - 2022 роки. Метою приватизації є, зокрема: підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до міського бюджету (пункт 1.2.1. Програми). До пріоритетів проведення приватизації у 2017 - 2018 роки належать, зокрема: досягнення максимальної ефективності приватизації об`єктів, що підлягають приватизації відповідно до Програми, і тих об`єктів, приватизація яких почалася до набрання чинності цієї Програми (пункт 1.2.2. Програми). Відповідно до пункту 1.4. Програми об`єктами приватизації, зокрема, є: окреме індивідуально визначене майно (рухоме та нерухоме, у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення). Основними принципами індивідуальної приватизації є: досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта приватизації; вибір способу приватизації об`єкта; індивідуальний підхід при підготовці об`єкта до приватизації та прийняття рішень про приватизацію; визначення економічної доцільності приватизації об`єкта (пункт 2.2. Програми). Згідно з пунктом 3.3. Програми приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою. Приватизація об`єктів здійснюється шляхом, зокрема: викупу, іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей. Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом. Продаж об`єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну. Продаж об`єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну (пункт 3.4. Програми). Відповідно до пункту 5.1. Програми ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об`єкта приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки. Незалежна оцінка вартості майна з метою приватизації шляхом викупу проводиться суб`єктом оціночної діяльності на підставі договору, укладеного з орендарем (пункт 5.4. Програми). За змістом частини першої статті 5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції чинній на час прийняття рішення про відчуження об`єктів комунальної власності) з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно. Частиною другою статті 5-1, частиною другою статті 16-2 Закону України «Про приватизацію державного майна» встановлено, що об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації. Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Відповідно до статті 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону. З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; а також вчиненні інших дій, необхідних для підготовки об`єктів малої приватизації до продажу. Викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України (частини 1, 3 статті 11 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі - Порядок № 439). Даний Порядок втратив чинність 18.05.2018. Згідно з пунктом 8.1 Порядку № 439 викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України. Відповідно до пункту 8.2 Порядку № 439 ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки. Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891. Відповідно до ч. 2 ст. 345 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» приватизація здійснюється в порядку, встановленому законом. Приватизація об`єкта оренди здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства. Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого господарського суду про те, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Тобто викуп орендарем орендованого ним приміщення, виходячи з положення статті 11, статті 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. В іншому разі приватизація такого приміщення повинна здійснюватися у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу. Аналогічна права позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №922/623/20, яка у відповідності до приписів частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховується судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи. Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що ФОП Колісником В.О. здійснювались будь-які поліпшення орендованих ним приміщень за договором оренди №6596 нежитлового приміщення (будівлі) від 25.05.2017. Колегія суддів апеляційної інстанції також встановила, що у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заяві з проханням надати дозвіл на приватизацію, відсутні будь-які відомості про поліпшення майна. ФОП Колісник В.О. під час приватизації не подавав до органу приватизації відповідні документи, які б підтверджували здійснені ним за час його оренди невід`ємні поліпшення спірного майна. Отже, факт відсутності здійснення ФОП Колісником В.О. невід`ємних поліпшень спірного нерухомого майна за період його перебування у нього в оренді, не спростовано відповідачами під час всього розгляду справи, відтак колегія суддів апеляційної інстанції вважає цей факт встановленим та доведеним. Згідно із частиною 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Підставами для визнання акту незаконним і скасування рішення є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту незаконним і його скасування є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб. Оскільки суд першої інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що орендарем - ФОП Колісником В.О. здійснювалися будь-які поліпшення орендованого ним за Договором оренди нерухомого майна, і протилежне відповідачами не доведено, тому зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що пункт 66 додатку до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 20.09.2017 №757/17 прийнято з порушенням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2017-2022 роки, а відтак є незаконним, оскільки не спрямований на досягнення мети, визначеної у цих Законах і Програмі, і тим самим порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності, а тому позовні вимоги про його скасування є обґрунтованими. Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що порушення порядку проведення приватизації об`єктів групи А (шляхом викупу) завдає суспільним відносинам більшої шкоди, ніж ризики, пов`язані зі з`ясуванням питання, чи брали б участь інші особи в приватизації цього майна при проведенні конкурсу чи аукціону, який у разі приватизації спірного майна мав проводитись. Своєю чергою слід зазначити, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, а обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади, в зв`язку з тим, що він фактично свідчить про умисне не проведення конкурсного продажу цих об`єктів (аукціон або конкурс), що виключає можливість отримати за об`єкт приватизації більше ринкової вартості, адже на аукціон або конкурс такий об`єкт виставляється з початковою вартістю, що дорівнює ринкової та в ході їх проведення ціна продажу може збільшитись. Висновки суду першої інстанції про відсутність у відповідача-1 як органу місцевого самоврядування права самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування законодавчих обмежень є вірними. Здійснене господарським судом першої інстанції правозастосування повністю узгоджується із правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/623/20, а тому протилежні доводи апеляційних скарг відповідачів-1, 2 у цій частині відхиляються, як безпідставні. Крім цього, правильними є і висновки суду першої інстанції про те, що посилання відповідачів на пункт 5.6 договору оренди № 5374-В-С, яким встановлено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, є безпідставними, оскільки таке право виникає у орендаря лише за умов, визначених Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Слід враховувати, що відповідно до приписів частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Колегія суддів зазначає, що Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та орендар були обізнані про порушення процедури приватизації шляхом викупу орендарем, а не шляхом аукціону чи конкурсу, адже в договорі купівлі-продажу наявні посилання на Програму приватизації, у якій зазначено, що викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом. При цьому суд першої інстанції правильно вказав, що у пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 №4-рп/2000 у справі №1-16/2000 зазначено, що доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається цим органом самостійно, окрім випадків, визначених законами. Зокрема, викуп застосовується у випадках, передбачених статтею 11 Закону та іншими законами, і є в такому разі обов`язковим для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об`єктів малої приватизації. Судова колегія зауважує, що невірне обрання способу приватизації є порушенням, допущеним не лише Харківською міською радою та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, але й особою - набувачем майна в процесі приватизації, тобто ФОП Колісником В.О. Так, відсутність поліпшень орендованого майна, як одна з необхідних умов для не застосування конкурсної процедури його приватизації, є подією (юридичним фактом), на яку має вплив виключно така особа, як орендар (покупець, набувач). Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність. Колегія суддів визнає безпідставними та відхиляє посилання скаржників на приписи частини другої статті 777 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання, та на приписи частини першої статті 289 Господарського кодексу України, якою передбачено право орендаря на викуп об`єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди, позаяк спірні правовідносини у цій справі виникли під час проведення приватизації, яка регулюються спеціальним законодавством та має пріоритетне застосування перед нормами Цивільного та Господарського кодексів. Частиною четвертою статті 289 Господарського кодексу України, встановлено, що приватизація єдиних майнових комплексів нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, зданих в оренду, здійснюється у випадках і порядку, передбачених законом. Таким спеціальним законом, який регулює порядок приватизації об`єктів малої приватизації, зокрема шляхом викупу, є саме Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», положення якого правильно застосовано судом першої інстанції під час вирішення спору у цій справі. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. За приписами статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що продовжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду. Суд першої інстанції цілком правомірно визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 06.02.2018 №5551-В-С, оскільки цей договір укладено на підставі, зокрема, пункту 66 додатку до рішення Харківської міської ради 14 сесії 7 скликання від 20.09.2017 №757/17 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова», яке з мотивів, зазначених вище, визнано незаконним та скасовано, а також з порушенням вимог статті 18-1 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017 - 2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 21.06.2017 №691/17. Крім цього, оспорюваний договір укладено також з порушенням вимог статті 18-1 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр., в частині недотримання на момент його укладення вимог щодо способу приватизації спірного майна, яке всупереч цим нормам, продано шляхом викупу, а не на конкурсних засадах, що в свою чергу прямо свідчить про недійсність цього договору. Харківською міською радою не надано будь-яких належних доказів, які б підтверджували наявність у Харківської міської ради права здійснювати приватизацію спірного майна шляхом викупу без урахування положень Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Водночас колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні спору щодо визнання недійсним Договору купівлі-продажу, укладеного на підставі пункту 66 додатку до рішення Харківської міської ради 14 сесії 7 скликання від 20.09.2017 №757/17 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова», має надаватись юридична оцінка необхідності позбавлення покупця права мирного володіння приватизованим майном, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення ч. 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Водночас, зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що судом вказану оцінку у спірних правовідносинах належно надано. Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції. Згідно з положеннями статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Така правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18, яка обґрунтована тим, що пунктами 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 «Стретч проти Сполученого Королівства» визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції. Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Водночас у справі № 922/1398/20 встановлено, що орган місцевого самоврядування своїм рішенням від 21.06.2017 № 691/17 на 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання вирішив провести відчуження спірного об`єкта комунальної власності територіальної громади шляхом викупу. 06.02.2018 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради і ФОП Колісником В.О. укладено Договір купівлі-продажу № 5551-В-С щодо передачі останньому у власність нежитлового приміщення. Доказів проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна за час його оренди чи під час процедури приватизації, орендарем не надано та судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи не встановлено. Передача права власності на майно, у тому числі в результаті приватизації, передбачає наявність волевиявлення як у продавця, так і у покупця такого майна. Отже, покупець, укладаючи спірний договір купівлі-продажу шляхом приватизації орендованого нежитлового приміщення, та достовірно знаючи, що поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, ним здійснені не були, не міг не усвідомлювати, що такі дії суперечать пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), зміст якого є загальнодоступним, чітким і зрозумілим. За встановлених судами попередніх інстанцій у цій справі обставин, безумовна участь ФОП Колісника В.О. у приватизації орендованого майна шляхом викупу, без дотримання з його боку умов, передбачених законом щодо поліпшення такого майна не може вважатися «законним і обґрунтованим очікуванням» у розумінні Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. При приватизації державного чи комунального майна волевиявлення наявне не тільки у продавця майна, а і у його покупця. За обставин цієї справи орендар був обізнаний з умовами договору оренди, зокрема, щодо порядку здійснення поліпшення майна; приватизаційне законодавство є чітким, однозначним і зрозумілим, а тому мало бути враховано особою, яка має намір ним скористатися. Втім, ФОП Колісник В.О. за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації все ж звернувся до органу місцевого самоврядування із відповідною заявою, що свідчить про недобросовісність, зокрема, і його дій також. Продаж майна на неконкурентних засадах порушує такі основоположні принципи приватизації, як рівність прав участі громадян України у процесі приватизації, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, забезпечення конкурентності продажу, передбачених статтею 2 Закону України «Про приватизацію державного майна». Порушення міськрадою умов та порядку приватизації призвели не тільки до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продажу майна конкурентним способом), а позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. При цьому орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом. Міськрада, розпорядившись таким чином майном, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який орендував комунальне майно і не здійснив його невід`ємних поліпшень, і інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації. Тобто у справі № 922/1398/20 судом першої інстанції достеменно встановлено обставини як порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, так і наявність недобросовісної поведінки самого покупця, тобто ФОП Колісника В.О. Отже, визнання недійсним договору купівлі-продажу № 5551-В-С від 06.02.2018 не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі наслідки обумовлені протиправною поведінкою самого набувача майна. Висновки суду першої інстанції про те, що у даному випадку позбавлення відповідача-3 (ФОП Колісника В.О.) майна, не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності, оскільки викуп орендованого майна відповідачем-3 (ФОП Колісником В.О.) здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме п. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», внаслідок недобросовісних дій самого відповідача (ФОП Колісник В.О.), повністю відповідають правовій позиції Об`єднаної Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 22.01.2021 у справі №922/623/20. Доводи Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради про неправильне застосування апеляційним господарським судом приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру», колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє, оскільки з урахуванням обставин цієї справи, прокуратурою визначено відповідачами Харківську міську раду та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, які розпорядилися спірним майном в порушення вимог чинного законодавства, а отже Прокурор мав право звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів територіальної громади та держави. Дійсно, захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у виді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 922/1441/19 та від 24.09.2020 у справі № 920/3272/18. Правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції у даній справі, яке ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, у суду апеляційної інстанції відсутні. Підсумовуючи зазначене вище, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що викладені в апеляційних скаргах аргументи відповідачів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, тому вказані скарги задоволенню не підлягають. Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи те, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які в даному випадку не підтверджують ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі із порушеннями, визначеними статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку частини четвертої статті 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, тому апеляційні скарги Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Фізичної особи-підприємця Колісник Вячеслава Олександровича на рішення Господарського суду Харківської області від 26.04.2021 у справі № 922/1398/20 задоволенню не підлягають. Оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишається без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, з чітким дотриманням вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України. Понесені заявниками апеляційних скарг у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають, оскільки апеляційні скарги залишаються без задоволення. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Колісник Вячеслава Олександровича, Харківська область, с. Котляри залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 26.04.2021 у справі № 922/1398/20 залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на відповідачів. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 19.07.2021. Головуючий суддя С.В. Барбашова Суддя О.А. Істоміна Суддя Д.О. Попков