Постанова 4818 № 643/16735/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 643/16735/20 Головуючий суддя І інстанції Задорожна А. М. Провадження № 22-ц/818/3076/21 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: завданої внаслідок ДТП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2021 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Яцини В.Б. суддів: -Бурлака І.В., Хорошевського О.М., за участю секретаря : Семикрас О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2021 року, ухвалене у складі головуючого судді Задорожної А.М., по справі № 643/16735/20, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, встановив: 28 жовтня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовна заява мотивована тим, що 18.05.2017 автомобіль ВАЗ 21104 д.н.з. НОМЕР_1 скоїв наїзд на транспортні засоби, що були припарковані, за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд.323/5, у тому числі на автомобіль «CHEVROLET LACETTI» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу. Після ДТП водій автомобіля ВАЗ 31104 втік з місця пригоди. Внаслідок ДТП автомобілю позивача завдано механічних пошкоджень. Згідно звіту вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 44/06-17 від 07.07.2017 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «CHEVROLET LACETTI» д.н.з. НОМЕР_2 становить 41224, 92 гривень. 16.06.2017 позивачем подано до ПАТ «НАСК «Оранта» заяву про страхове відшкодування, проте відшкодування позивачу виплачене не було, адже не було постанови суду, про притягнення винної в ДТП особи до відповідальності та визнання її вини. Згодом на ОСОБА_2 було складено протокол щодо вчинення нею 18.05.2017 ДТП, 23.08.2019 адміністративний матеріал було направлено до Київського районного суду м. Харкова. У постанові Київського районного суду м. Харкова від 06.11.2019 у справі № 953/16731/19 зазначено, що факт вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень підтверджується матеріалами справи, в тому числі протоколами про адміністративне правопорушення серії ОБ №178507 від 15.08.2019, серії ОБ №178508 від 15.08.2019, схемою місця ДТП, письмовими поясненнями від 18.05.2017, рапортом інспектора роти №1 батальйону №3 УПП ДПП у м. Харкові Тищенко А.В. від 18.05.2017. Вказаною постановою суду встановлено, що в діях ОСОБА_2 містяться склади адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, проте провадження у справі було закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Позивач дізнався про той факт, що встановлена винна у ДТП особа ОСОБА_2 та доведена її вина зі слів ОСОБА_4 (інший потерпілий ДТП) у серпні 2020. Саме він розповів позивачу про наявність постанови Київського районного суду м. Харкова від 06.11.2019 по справі №953/16731/19 та про рішення Московського районного суду м. Харкова від 13.08.2020 по справі №643/2324/20 за позовом ОСОБА_4 . Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13.08.2020 по справі №643/2324/20, яке набуло законної сили, встановлено наступне: «Дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2 , яка на законних підставах керувала автомобілем ВАЗ 21104 д.н.з. НОМЕР_1 . Її вина встановлена постановою Київського районного суду м. Харкова №953/16731/19 від 06.11.2019». На момент ДТП цивільно-правова відповідальність осіб, які на законних підставах експлуатують транспортний засіб марки ВАЗ 21104 д.н.з. НОМЕР_1 , перед третіми особами, застрахована ПАТ «НАСК «Оранта» за полісом № АК5723019 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач зазначає, що оскільки відповідальність водія автомобіля ОСОБА_2 застрахована за полісом страхування, ПАТ «НАСК «Оранта» в межах відповідальності повинна відшкодувати позивачу витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом автомобіля. Внаслідок ДТП позивачу завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 500,00 грн., яка полягає у завданих йому стресі, душевних стражданнях, незручностях, які виникли через неможливість користуватися автомобілем, який позивач використовував для праці. Така моральна шкода підлягає стягненню з ОСОБА_2 . На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь з ПАТ «НАСК «Оранта» страхове відшкодування у розмірі 41 224 гривні 92 коп., та стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду у розмірі 500,00 грн., а також стягнути з відповідача 2 судові витрати по сплаті судового збору. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2021 року позовну заяву було задоволено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 , на відшкодування вартості матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 41 224 грн. 92 коп., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп., а всього 42 065 грн. 72 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на відшкодування моральної шкоди 500 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 420 грн. 40 коп., а всього 920 грн. 40 коп. В апеляційній скарзі представник Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - Пащенко І.О. просить змінити рішення, зменшивши суму коштів, належну до стягнення у якості страхового відшкодування на користь позивача, на суму ПДВ, розподілити судові витрати. Вказав, що відповідно до п.36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Зазначив, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не враховано, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту ремонту, а відповідно і оплати проведення ремонту автомобіля у платника податку на додану вартість, при цьому суму матеріального збитку з урахуванням податку на додану вартість стягнуто безпосередньо на користь позивача. У даному випадку розмір страхового відшкодування підлягав зменшенню на розмір ПДВ. Зазначив, що у випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, податкові зобов`язання не виникають. У письмовому відзиві представник позивача адвокат Ейбатов З.М. просить поновити строк на подання відзиву, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін. На обґрунтування вказав, що визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України№142/5/2092 від 24 листопада 2003 року, згідно якої вартість матеріального збитку це та сума, яку за Законом має сплатити страховик як страхові відшкодування. Методика не передбачає окреме нарахування ПДВ на визначену експертом суму вартості відновлювального ремонту автомобіля. Вказав, що у звіті про оцінку матеріального збитку №44/06-17 оцінювачем чітко зазначено, що матеріальний збиток-це вартісне значення реальних витрат з урахуванням зносу, які несе власник КТЗ при його пошкодженні або розукомплектації. Тому зазначений розмір матеріального збитку є обчисленням реальних (прямих) збитків позивача, які не враховують ПДВ та які у повному обсязі повинні бути виплачені страховою компанією. Зазначив, що оцінювач не проводив додатково розрахунок ПДВ, а отже не включав його до розміру оціненого матеріального збитку то і відраховувати такий розмір ПДВ при виплаті неможливо та протиправно. Звертає увагу на рішення від 13.08.2020 у справі №643/2324/20, яке набуло законної сили, за яким позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ПАТ «НАСК «Оранта» позов задоволено частково. Позовна вимога щодо матеріального збитку було задоволена у повному обсязі, та з ПАТ «НАСК Оранта» на відшкодування вартості матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 31919 грн. 63 коп, та частково задоволено вимога щодо моральної шкоди. Зазначене рішення має преюдиційне значення у цій справі Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та розглянутого судом позову, пояснення предстаника позивача ОСОБА_5 , за відсутності учасників судового засідання, які повідомлялись судом апеляційної інстанції та згідно зворотних повідомлень відповідно до ст.ст. 128, 131 ЦПК України вважаються належним чином повідомленими, що згідно ст. 372 України не перешкоджає її подальшому розгляду, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам оскаржене рішення суду у повній мірі відповідає. Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є доведеними належними та допустимими доказами. Суд апеляційної інстанції повністю погоджується з таким висновком суду. Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком. Судом першої інстанції встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача, а оспорюється лише розмір страхова сума завдання щодо матеріальної шкоди. Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. На час ДТП цивільно-правова відповідальність осіб, які на законних підставах експлуатують транспортний засіб марки ВАЗ 21104 д.н.з. НОМЕР_1 , перед третіми особами, застрахована ПАТ «НАСК «Оранта» за полісом № АК5723019 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) відступила від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, та зазначила, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Згідно зі статтею 29, пункту 32.7 статті 32 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язанні з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Якщо для відновлення пошкодженого в ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Як встановлено судом, і не заперечується учасниками справи, що 18.05.2017 за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 323/5 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль позивача «CHEVROLET LACETTI» д.н.з. НОМЕР_2 зазнав механічні пошкодження, та власнику автомобіля завдано майнової шкоди. Дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2 , яка на законних підставах керувала автомобілем ВАЗ 21104 д.н.з. НОМЕР_1 . Її вина встановлена постановою Київського районного суду м. Харкова № 953/16731/19 від 06.11.2019. Відповідно до ч. ч.6, 7 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13.08.2020 по справі №643/2324/20 провадження №2/643/2138/20, яке набуло законної сили позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ПАТ «НАСК «Оранта» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 18.05.2017 за адресою: АДРЕСА_1 , задоволено частково. Позовна вимога про стягнення матеріального збитку задоволена у повному обсязі стягнуто з ПАТ «НАСК «Оранта» на відшкодування вартості матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 31919 грн 63 коп, та частково задоволено позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 500 грн 00 коп. Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. У постанові від 03.12.2018 року по справі N 2а-10503/09/1570 Верховний Суд вказав, що преюдиція це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню (п. 49). Для спростування преюдиційних обставин учасник справи, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, в загальному порядку за правилами визначеними процесуальним законодавством (п. 51). Відповідачі ПРАТ «НАСК «Орната», ОСОБА_2 доказів на спростування преюдиційних обставин не надали. Верховний Суд в постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 757/22706/15-ц вказав, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування. У постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 523/5890/15-ц зроблено висновок, що всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування податку на додану вартість. В зв`язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36.4 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками податку на додану вартість по таких операціях. У разі, якщо страхові суми спрямовуються безпосередньо на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Зазначені зобов`язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником податку на додану вартість. У випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов`язання не виникають. Отже, виходячи з аналізу викладених вище норм закону, обґрунтовано вважаючи, що вина відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлена постановою у справі про адміністративне правопорушення, а також встановивши розмір збитків, завданих пошкодженням автомобіля відповідача в результаті дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову й стягнення з відповідача на користь позивача сумою збитку. Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (далі - ПДВ). При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Ставка ПДВ встановлюються від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України). Тобто вартість ремонту автомобіля із врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ. Таким чином, у разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ, позивач має право на відшкодування сплаченого ним податку за рахунок страхової компанії, якщо понесення витрат із сплати цього податку буде підтверджено відповідними доказами. Згідно звіту вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 44/06-17 від 07.07.2017 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «CHEVROLET LACETTI» д.н.з. НОМЕР_2 становить 41224, 92 грн. Зідно із ремонтною калькуляцією № 44/06-17 від 07.07.2017, вартість відновлювального ремонту склала 58983,65 грн, а вартість матеріального збитку (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) 41224,92 грн. (а.с.14-19). При цьому наведені у висновках про її розмір розрахунки не містять ПДВ, тому колегія суддів відхиляє наведені з цього приводу доводи, за їх безпідставністю. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Наведені у скарзі доводи не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, яким суд надав належної оцінки та правильно застосував норми матеріального права. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції немає. Керуючись ст.259, п. 1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 381-384, 388,389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - залишити без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 19 липня 2021 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді І.В.Бурлака. О.М.Хорошевський.