Постанова Запорізький апеляційний суд № 326/765/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 326/765/21 Головуючий в 1 інст. Каряка Д.О. Провадження № 33/807/498/21 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 6 липня 2021 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу, за участі захисника адвоката Єременка Р.С., за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Приморського районного суду Запорізької області від 20 травня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 454,00 грн. - В С Т А Н О В И В : Згідно постанови суду першої інстанції, 29.04.2021 о 02:00 годині в м. Приморськ, вул. Морська, буд. 76 ОСОБА_1 керував мопедом Delta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, проводився у встановленому законом порядку, у КП «Приморська ЦРЛ» м. Приморськ, вул. Морська, буд. 74, висновок №49. Чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 частково не згодний з постановою суду першої інстанції, вважає, що під час розгляду справи були порушені вимоги процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що районний суд розглянув справу 20 травня 2021 року, без його участі, про наявність та зміст постанови йому стало відомо лише 4 червня 2021 року. Про місце та час розгляду справи апелянт не був належним чином повідомлений. Зазначені в постанові відомості про те, що він належним чином повідомлений про час розгляду справи не відповідають дійсності. Матеріали справи не містить будь-яких даних про його повідомлення про час розгляду справи. Вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений був з поважних причин. Щодо по суті скарги, зазначає, що він керував мопедом, який відповідно до реєстраційного талону має об`єм двигуна 49 кум. см. Відповідно до ПДР України та Закону України «Про дорожній рух», у нього відсутнє посвідчення водія відповідної категорії на керування транспортного засобу А1. Апелянт наголошує, що відповідно до абз. 3 п. 28 постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 року, суди не вправі застосувати позбавлення прав керувати транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала. Просить суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду першої інстанції змінити в частині накладення стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк один рік, а саме виключити вказане стягнення з резолютивної частини постанови. В решті постанову залишити без змін. Вислухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Єременка Р.С., перевіривши матеріали адміністративної справи та розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Щодо питання про поновлення строків на апеляційне оскарження постанови районного суду, апеляційний суд дійшов до таких висновків. У відповідності до вимог ст.ст. 289, 294 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. В клопотанні апелянт, порушує питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, посилаючись на поважність пропуску цього строку. Враховуючи, що строк на апеляційне оскарження сплинув 30 травня 2021 року, ОСОБА_1 та його захисник в судовому засіданні не брали участь, а захисник фактично ознайомився з матеріалами справи лише 7 червня 2021 року, суд апеляційної інстанції доходить висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження і про наявні підстави для його поновлення. Щодо розгляду справи по суті, апеляційний суд дійшов до такого висновку. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Згідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Зі змісту ст. 283 КУпАП випливає, що постанова суду має бути вмотивованою. Відповідно до положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як вбачається з матеріалів справи, висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованими та засновані на матеріалах справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №104666 від 19 квітня 2021 року (а.с.1) зазначено, що ОСОБА_1 29.04.2021 о 02:00 годині в м. Приморськ, вул. Морська, буд. 76 керував мопедом Delta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, проводився у встановленому законом порядку, у КП «Приморська ЦРЛ» м. Приморськ, вул. Морська, буд. 74, висновок №49. Чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Окрім того, винуватість ОСОБА_1 у вчиненого інкримінованого правопорушення також підтверджується узгодженими між собою матеріалами справи, а саме направлення водія ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння (а.с.2), висновком закладу охорони здоров`я (а.с.3), актом огляду водія ОСОБА_1 (а.с.4), протоколом огляду і затримання транспортного засобу (а.с.5), постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕАН №4134579 від 29.04.2021 року (а.с.6), якими вказано, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння. Окремо суд апеляційної інстанції наголошує, що відеозаписом правопорушення (а.с.8) зафіксовані обставини те, що ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції та підтверджується те, що останній погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. За наведеного доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини справи, є безпідставними, оскільки суд дослідив всі наявні в матеріалах адміністративної справи докази, надав їм належну оцінку, та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення. Не впливають на правильність висновків суду щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доводи апелянта про те, що у ОСОБА_1 відсутня відповідна категорія права на керування транспортними засобами (А1), оскільки санкція за ч.1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною і не передбачає такого поняття, як «застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами». Щодо доводів апелянта про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції відхиляє вказані доводи, оскільки стаття 268 КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції ОСОБА_1 надсилалися судові повістки. Окрім того, суд вважає, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд складеного відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення (підтверджується особистим підписом у протоколі в графах «зі змістом протоколу ознайомлений, копію отримав, внесені про мене дані правильні»), розгляду справи в суді (підписом у графі протоколу «ознайомлений з місцем та часом розгляду справи») (а.с.1). Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 17.10.2014 року «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» у випадку відкладення розгляду справи про адміністративні правопорушення за клопотанням учасників судового розгляду строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, обчислюється починаючи з дня вчинення адміністративного правопорушення, а при триваючому правопорушенні - починаючи з дня його виявлення. Можливість зупинення цього строку у зв`язку з перенесенням розгляду справи не передбачено, крім випадку, визначеного частиною четвертою статті 277 КУпАП. Велика палата Верховного суду у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 звернула увагу, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, не є абсолютним. Крім того, в п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд наголошує, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що розгляд справи за відсутністю ОСОБА_1 не є порушенням прав і свобод останнього. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що впливатимуть зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцією факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишить місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1987 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25). В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, а також ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч.1, 2 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007). Європейський суд з прав людини, практика якого застосовується судами при розгляді справ як джерело права, з приводу забезпечення права на апеляційне оскарження, у справі «Скорик проти України» вказав, що, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них. Так, під час перегляду справи, вислухано було захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оцінено докази у справі та надано обґрунтовані висновки суду про те, що вина ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушенні повністю підтверджується матеріалами справи. Отже, безумовних підстав для скасування постанови суду першої інстанції не встановлено. Апеляційний суд наголошує, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини. Враховуючи вказані висновки, суд апеляційної інстанції зазначає, що вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Перебування водія в стані будь-якого сп`яніння є безпосередньою загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб. Таким чином, вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст. ст. 33 35, 38, ч.1 ст.130 КУпАП, урахувавши характер вчиненого правопорушення, особи правопорушника, пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставини, вважає, що адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керуванням всіма видами транспортних засобів, є тим стягненням, що відповідно до ст. 23 КУпАП, буде сприяти запобіганню вчинення ним нових правопорушень і розумінням на психологічному рівні, рівня тяжкості скоєного протиправного діяння. На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, - П О С Т А Н О В И В: Клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строків на апеляційне оскарження, задовольнити. Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Приморського районного суду Запорізької області від 20 травня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 326/765/21