Постанова 4807 № 336/4079/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/4079/20 Головуючий в 1 інст. Дмитрюк О.В. Провадження № 33/807/497/21 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. Категорія: ч.1 ст. 122-2 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 6 липня 2021 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу, за участі ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 8 вересня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН не відомий, згідно інформації наданої ДФС України особу неможливо однозначно ідентифікувати, громадянина України, не працюючого, згідно протоколу проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 153, 00 гривень в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 420, 40 гривень. В С Т А Н О В И В : Згідно постанови суду першої інстанції, 23.07.2020 року о 21 годині 25 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «DAEWOO NUBIRA», д.н НОМЕР_1 , в районі будинку № 85 по вул. Іванови в м. Запоріжжі, на вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, поданою спеціальним звуковим сигналом, не зупинився. Був зупинений о 21 годині 51 хвилині шляхом переслідування на патрульному автомобілі днз 4056 на вул. Чарівній, 153, чим порушив п. 2.4 Правил дорожнього руху України відповідно до якого на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначає, що після того, як він ознайомився з матеріалами справи, дізнався, що 23.07.2020 року невідома особа скористалась посвідченням водія НОМЕР_2 від 22.03.2010 року, яке він - ОСОБА_1 загубив у 2017 році. Окрім того, зазначає, що ніколи не вживав наркотичних або психотропних речовин та не відмовлявся від проходження медичного огляду. На місці події 23.07.2020 року його - ОСОБА_1 не було, апелянт вважає, що невідомо особа незаконно привласнила і незаконно використала посвідчення водія, скоїла проти нього кримінальне правопорушення, передбаченого ст. 357 КК України. За вказаним фактом проводиться досудове розслідування органами Національної поліції. Також зазначає, що суд першої інстанції позбавив його у можливості реалізувати свої права за ст. 268 КУпАП, вважає, що розгляд справи без його участі та притягнення до адміністративної відповідальності є істотним порушенням. Суд першої інстанції не викликав працівників поліції, не досліджував доказ посвідчення водія, тобто на думку апелянта однобічно розглянув справу. Окрім того, встановлені судом факти в рішенні суперечать матеріалам справи. Суд вказує на те, що правопорушник самого початку о 21 годині 25 хвилин, як його поліція намагалася зупинити, не виконав їх вимогу. Хоча, насправді як вбачається з відеозапису, правопорушник зупинився на вимогу працівника патрульної поліції, надав загублена апелянтом посвідчення водія, відмовився від проходження медичного обстеження на стан наркотичного сп`яніння і тільки після цього намагався втекти. Просить суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження через те, що справу було розглянуто без апелянта, повідомлення про розгляд справи направлялися на невідому адресу, а зі справою був ознайомлений лише 17 травня 2021 року. Також просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , перевіривши матеріали адміністративної справи та розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Щодо питання про поновлення строків на апеляційне оскарження постанови районного суду, апеляційний суд дійшов до таких висновків. У відповідності до вимог ст. 294 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено. В клопотанні апелянт, порушує питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді посилаючись на поважність пропуску цього строку. Враховуючи, що строк на апеляційне оскарження сплинув, а про постанову апелянт дізнався лише 17 травня 2021 року, суд апеляційної інстанції доходить висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження і про наявні підстави для його поновлення. Щодо розгляду справи по суті, апеляційний суд дійшов до такого висновку. Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Частина перша статті 268 КУпАП передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутись до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (п.2 рішення Конституційного Суду України 25.12.1997 року по справі №9-зп). Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутись до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. З матеріалів справи вбачається, що суд допустив неповноту розгляду справи, яка призвела до встановлення обставин, які не відповідають фактичним обставинам справи. Виходячи з фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №411331 від 23 липня 2020 року, 23.07.2020 року о 21 годині 25 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «DAEWOO NUBIRA», д.н НОМЕР_1 , в районі будинку № 85 по вул. Іванови в м. Запоріжжі, на вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, поданою спеціальним звуковим сигналом, не зупинився. Був зупинений о 21 годині 51 хвилині шляхом переслідування на патрульному автомобілі днз 4056 на вул. Чарівній, 153, чим порушив п. 2.4 Правил дорожнього руху України відповідно до якого на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил (а.с.1). Ці обставини визнані судом першої інстанції доведеними і покладені в основу оскаржуваної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП. Між тим, з такими висновками суду неможливо погодитися виходячи з наступного. Апеляційний суд вважає доводи апелянта про те, що його загублене посвідчення водія НОМЕР_2 використала інша людини заслуговують на увагу, з огляду на таке. ОСОБА_1 інкримінувалось, що він порушив вимоги п. 2.4 ПДР України, тобто на вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, поданою спеціальним звуковим сигналом, не зупинився, що є ознаками адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП. Фактично на підтвердження факту порушенням вимог ПДР Україну ОСОБА_1 вказує, лише протокол про адміністративне правопорушення, тоді як з відеозапису (а.с.5) цього факту не випливає, оскільки на відеозаписі інша людина, яка представилась ОСОБА_1 та надала посвідчення водія. Спростувати твердження апелянта, що він під час вказаної події не керував транспортним засобом і не порушував вимоги ПДР України, суд апеляційної інстанції не має можливості, оскільки на відеозапису події, який було переглянуто в судовому засіданні апеляційного суду за участю ОСОБА_1 , особу якого було встановлено згідно пред`явленого ним паспорту, обличчя особи, яку було зупинено працівниками поліції істотно відрізняється фізіологічними властивостями від обличчя апелянта ОСОБА_1 . Також істотно відрізняється голос особи від голосу ОСОБА_1 . Окрім того, апелянтом було надано екзаменаційну картку водія (а.с.27) та надано свідоцтво серії НОМЕР_3 (а.с.28) в яких вбачається, що у 2019 році ОСОБА_1 було видано інше посвідчення водія за серією і номером ( НОМЕР_4 ), яке відрізняється від того, яке вказано в протоколі про адміністративне правопорушення (ВАА338402). Також апелянтом було надано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17 травня 2021 року за номером 12021087080000531 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 357 КК України (а.с.29), в якому вказується, що до ВП №3 Запорізького РУП звернувся ОСОБА_1 , який повідомив, що невстановлена особа привласнила та використала його посвідчення серії НОМЕР_2 . Перелічені обставини в сукупності вказують на відсутність доказів на доведення вини саме ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП. Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст.ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Виходячи з положень ст.ст. 8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи були порушені вимоги процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, а тому вважає за наслідками розгляду апеляційної скарги, відповідно до вимог п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП, слід скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову у справі. В силу допущених порушень судом першої інстанції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, не може бути визнана законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, а тому вважає необхідним постанову судді суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі відносно останнього на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити. На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, - П О С Т А Н О В И В: Клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строків на апеляційне оскарження, задовольнити. Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити. Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 8 вересня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 153,00 грн., скасувати. Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 336/4079/20