Постанова Львівський апеляційний суд № 461/320/21

Справа № 461/320/21 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р. Провадження № 22-ц/811/1864/21 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. Категорія:50 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючої - судді Копняк С.М., суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в письмовому провадженні, в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 березня 2021 року, ухвалене в складі головуючого судді Волоско І.Р., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, - в с т а н о в и в: у січні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила ухвалити рішення, яким стягувати з ОСОБА_1 на користь його неповнолітніх синів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 аліменти у розмірі по 2000 грн. 00 коп. на кожного. Вимоги мотивувала тим, що сторонни перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.10.2017 року. У данному шлюбі народились двоє дітей сини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Позивач зазначає, що після чергової сварки вона разом з дітьми вимушена булла поїхати до батьків. З цього часу відповідач не бере участі в утриманні дітей та ігнорує свої батьківські обов`язки. Вважає, що останній може сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі. Домовленості про участь відповідача в утриманні дітей сторони не досягли. Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26 березня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі, в розмірі по 2000 грн. 00 коп. на кожну дитину щомісячно, з урахуванням індексації відповідно закону, починаючи стягнення з 15.01.2021 року до досягнення дітьми повноліття, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп. Рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач ОСОБА_1 оскаржив таке в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення є незаконним та необґрунтованим. Судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. Вважає, що суд першої інстанції не врахував, що він (відповідач) є інвалідом ІІ групи, отримує пенсію по інвалідності у розмірі 2100 грн. 00 коп. Інших доходів немає, що стверджується довідкою про доходи, виданою Галицьким об`єднаним управлінням ПФУ м. Львова та довідкою ДПС. Окрім цього, суд першої інстанції вирішуючи питання судового збору, не врахував, що згідно п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», він як особа з інвалідністю ІІ групи, звільнений від сплати судового збору. Просить рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 березня 2021 року в частині розміру аліментів змінити з 4000 грн. на 1921 грн. 00 коп. на двох дітей та скасувати вказане судове рішення в частині стягнення судового збору. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду, з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції, без повідомлення учасників справи. Таким чином, дана справа, у якій переглядається рішення суду по справі з ціною позову, що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦПК України, розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у ч. 13 ст. 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами, у письмовому провадженні, а копія судового рішення у такому разі надсилається в порядку передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. В той же час, ураховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформувала учасників справи шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. У відповідності до приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону відповідає лише частково. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався частково. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом встановлено, що 10 жовтня 2017 року між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб у Франківському районному у місті Львові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис №

843. Від шлюбу у сторін народились двоє дітей, сини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які на момент звернення до суду з вказаним позовом, проживають з матір`ю. Домовленості між батьками з приводу участі відповідача в утриманні дітей не досягнуто. З матеріалів справи убачається, що відповідач є інвалідом ІІ групи (загальне захворювання), розмір його щомісячної пенсії, починаючи з травня 2020 року по лютий 2021 року становить 2 100, 00 грн. Інші доходи у нього відсутні, що підтверджується відомостями з ДРФОПП про суми виплачених доходів та утриманих податків. З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду про наявність підстав для стягнення аліментів в судовому порядку, проте не може погодитись з визначеним їх розміром. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України). Згідно із частиною першою та другою статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Частиною першою цієї статті Кодексу визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Абзацом сьомим частини першої статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Пунктом 10-4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти. Для аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, що були призначені до червня 2016 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з дня набрання чинності Законом України від 17 травня 2016 року №1368-VIII Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі. У разі проведення державним, приватним виконавцем індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з наступного року з місяця, що відповідає місяцю встановлення розміру аліментів. При цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, разом із сумою індексації не повинен перевищувати 50 відсотків грошового доходу платника аліментів. Питання розміру відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника врегульовано положеннями статті 70 Закону України "Про виконавче провадження". За приписами цієї статті розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Відповідно до статті сьомої Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років: з 1 січня 1 921 гривня, з 1 липня 2 013 гривень, з 1 грудня 2 100 гривень. Враховуючи обставини даної справи, встановлені судами обох інстанції, а саме, що відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи, і це ускладнює можливість його працевлаштування, розмір його пенсії, відсутність інших доходів, а також законодавчі обмеження мінімального розміру аліментів та максимального розміру відрахувань із доходів платника аліментів, з огляду на вимоги апеляційної скарги, в якій ОСОБА_1 просить зменшити розмір призначених судом аліментів до 1921,00 грн. на обох дітей, що відповідало б розміру прожиткового мінімуму для дитини віком до 6-ти років, станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги частково, та зменшення загального розміру аліментів до 2 013, 00 грн., тобто по 1 006 грн. 50 коп. на кожну дитину, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, станом на момент прийняття судового рішення апеляційним судом. При цьому, колегія суддів виходить також з того, що обов`язок утримувати дітей до досягнення повноліття покладений рівною мірою на обох батьків. Також у разі отримання відповідачем іншого (більшого) доходу позивач не позбавлена права звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів. Пунктами першим та другим частини першої ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно дочастини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За приписами частини 2 статті 376 ЦПК України (у редакціїЗакону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню;порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Колегія суддів вважає, що оскільки висновки, викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції лише частково відповідають обставинам справи, то таке слід змінити та зменшити суму стягуваних з відповідача аліментів із 4000 грн. 00 коп. на обох дітей щомісячно до 2 013 грн. 00 коп. щомісячно, тобто по 1006 грн. 50 коп. на кожну дитину щомісячно, виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на момент прийняття судового рішення апеляційним судом. Відповідно до пункту 9 частини першої статті п`ятої Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням довічно, у зв`язку з чим він звільнений від сплати судового збору. Таким чином, суд першої інстанції, при вирішення питання розподілу судових витрат допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправомірного стягнення з апелянта в дохід держави суми судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, у зв`язку з чим судове рішення у відповідній частині підлягає скасуванню з компенсацією судового збору за подання позовної заяви в розмірі 908 грн. 00 коп. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Судовий збір за подання апелянтом ОСОБА_1 апеляційної скарги в розмірі 1 362 грн. 00 коп. із вказаних вище підстав також слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено-повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 15 липня 2021 року. Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч.1 п.2, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 березня 2021 року в частині визначення розміру аліментів змінити, зменшивши розмір стягуваних із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліментів на дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2000 грн. 00 коп. щомісячно на кожну дитину до 1 006 грн. 50 коп. щомісячно на кожну дитину. Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 908 грн. 00 коп. - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 908 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1 362 грн. 00 коп. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 15 липня 2021 року. Головуюча Копняк С.М. Судді: Бойко С.М. Ніткевич А.В.