Постанова 4818 № 646/4098/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «13» липня 2021 року м. Харків справа № 646/4098/19 провадження № 22ц/818/2378/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б., за участю секретаря - Дмитренко А.Ю., учасники справи: позивачка ОСОБА_1 , представниця позивачки ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_3 , представниця відповідача ОСОБА_4 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 січня 2021 року в складі судді Єжова В.А. в с т а н о в и в: У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання, який в подальшому уточнила. Позовна заява мотивована тим, що 12 вересня 2018 року між нею та ОСОБА_3 укладено договір довічного утримання (догляду) та наслідком укладення договору стала державна реєстрація за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Зазначила, що за вказаним договором відповідач зобов`язався забезпечувати його утриманням та доглядом довічно, а саме: забезпечити житлом у переданій квартирі, самостійно сплачувати комунальні платежі та нести витрати з утримання та облаштування житла, а також надавати їй послуги щодо ведення господарства, надавати матеріальну допомогу та догляду у разі погіршення стану її здоров`я тощо. Вказала, що з жовтня 2018 року відповідач не виконує зобов`язання, передбачені договором, зокрема, щодо надання їй послуг з ведення господарства, а саме: прибирання, прання, готування їжі тощо, а також надання їй необхідного догляду у разі хвороби. Вона його ні разу не бачила, також він не сплачує комунальні платежі, зв`язку з ним не має. Просила договір довічного утримання, укладений між нею та ОСОБА_3 12 вересня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Кравченко Н.С. та зареєстрований за № 1198, розірвати. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 січня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована фактично вимогами позову. Також, вона зазначила, що з самого початку вона заперечувала проти визначеного відповідачем розміру одноразового грошового утримання та розміру щомісячного грошового забезпечення, оскільки вони є несправедливими. Заяву від 12 серпня 2018 року вона не читала та прямій її волі вона не відповідала. Вказала, що вона не має наміру в подальшому отримувати від відповідача допомогу, послуги, кошти. Протягом тривалого часу вона ані з відповідачем, ані з його представником не може знайти порозуміння та відповідач не робить будь-яких кроків, спрямованих на розв`язання проблеми та ставиться до виконання своїх зобов`язань формально. Зазначила, що саме відповідач повинен довести належне виконання умов договору довічного утримання. 14 травня 2021 року до суду апеляційної інстанції від представниці відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважала, що судове рішення є законним, а апеляційна скарга необгрунтованою. При цьому посилалася на те, що суд першої інстанції дослідив всі обставини у справі та надав належну оцінку доказам у справі, які підтверджують, що підстав для розірвання договору довічного утримання не вбачається. Такі ж самі посилання містяться і в додаткових поясненнях відповідача від 02 червня 2021 року. 13 липня 2021 року о 11:02 електронною поштою від представниці позивачки надійшла заява пояснення ОСОБА_1 , в якій містилося прохання представниці позивачки про відкладення розгляду справи, яку долучено до матеріалів справи, та в частині відкладення розгляду справи залишено без задоволення, оскільки доказів зайнятості адвоката, на яку посилалася адвокат, нею не надано. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою не доведено невиконання або неналежне виконання набувачем ОСОБА_3 своїх обов`язків за договором довічного утримання від 12 вересня 2018 року. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір довічного утримання, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передає у власність, а набувач отримує у власність квартиру, яка розташована в літ «Г-1» за адресою: АДРЕСА_2 , та взамін чого ОСОБА_3 , зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням довічно на умовах цього договору. Вказана квартира, яка відчужується, складається з однієї житлової кімнати, загальною площею 21,4 кв м, у тому числі житловою площею 10,9 кв м. Відповідно до пункту 7 цього договору ОСОБА_3 - набувач зобов`язується довічно утримувати ОСОБА_1 відчужувача, тобто забезпечувати грошовими ресурсами, на які відчужувач самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, тощо. Сторони домовились, що утримання, оцінюється сторонами за спільною згодою в розмірі 550,00 грн на місяць, які будуть щомісячно надаватися відчужувачу способом, вказаним в пункті 8 цього договору. Крім вищезазначеної суми, набувач зобов`язаний щомісячно оплачувати житлово-комунальні послуги за квартиру у строки, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг незалежно від того. з ким вони укладені. У випадку оплати набувачем житлово-комунальних послуг відчужувач зобов`язується один раз на три місяці направляти на адресу набувача актуальні рахунки за спожиті житлово-комунальні послуги для перевірки надходжень за даним особовим рахунком. Сторони погодили, що за заявою відчужувача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися ним самостійно. В даному випадку набувач зобов`язаний до 10 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати відчужувачеві способом вказаним в пункті 8 цього договору суму коштів, необхідних для сплати житлово-комунальних платежів. До оплачуваних щомісячних витрат на житлово-комунальні послуги належать: послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; холодна вода до 4 куб м з розрахунку на 1 особу; електроенергія в обсязі до 180 кВт год в неопалювальний період (з 01 травня до 30 вересня поточного року), електроенергія в обсязі до 300 кВт год в опалювальний період (з 01 жовтня до 30 квітня поточного року); абонентська плата за стаціонарний телефон (крім міжнародних, міжміських розмов та розмов з абонентами мобільного зв`язку) та радіоточку; послуги соціального пакету кабельного телебачення та оплата домофону. Якщо на момент укладення цього договору відчужувач не користувався якимось видом вищевказаних послуг, а згодом почав ними користуватись, він буде зобов`язаний протягом п`яти календарних днів письмово повідомити про набувача. У випадку зміни тарифів на вищезазначені послуги відчужувач зобов`язаний письмово повідомити про це набувача протягом п`яти календарних днів з дня отримання ним квитанцій з новими тарифами. У випадку несвоєчасного повідомлення відчужувачем про зміну тарифів набувач не несе відповідальності за виникнення заборгованості зі сплати комунальних послуг. У випадку виникнення у майбутньому потреби забезпечення відчужувача іншими видами матеріального забезпечення чи догляду, відчужувач самостійно, на свій розсуд, несе всі витрати на ці види забезпечення у межах грошового утримання, передбаченого договором довічного утримання, згідно обумовлених сум. Набувач зобов`язується здійснити поховання відчужувача після його смерті або компенсувати вартість ритуальних послуг особі, яка здійснила поховання, у разі неможливості здійснити поховання набувачем самостійно через поважні причини. Згідно з пунктом 8 цього договору грошове утримання буде щомісячно виплачуватись, починаючи з моменту укладення договору довічного утримання до 10 числа поточного місяця поштовим переказом за адресою: АДРЕСА_2 , або готівкою на руки під розписку, або на розрахунковий рахунок банківської установи. У випадку зміни способу отримання щомісячного грошового утримання відчужувач буде зобов`язаний вчасно (за 15 днів до сплати наступного платежу) в письмовій формі повідомити про це набувача за адресою: АДРЕСА_3 . Сума грошового утримання підлягає індексації та нараховується щорічно в порядку, встановленому законом. Не своєчасна сплата індексації не є порушенням істотних умов договору. Пунктом 9 цього договору передбачено, що одноразове грошове утримання, визначене сторонами за спільною згодою - 6000,00 грн, які відчужувач отримав повністю від представника набувача перед підписанням цього договору. Одноразове грошове утримання не підлягає перегляду та не індексується і надається відчужувачу для забезпечення себе всім необхідним для повноцінного життя. Пунктом 10 цього договору передбачено, що відчужувач свідчить, що визначене сторонами щомісячне грошове утримання є достатнім для підтримання повноцінного та якісного життєвого рівня відчужувача та не потребуватиме подальшого перегляду сторонами умов договору. У відповідності до пункту 11 договору, при відправленні грошового переказу на поштове відділення за місцем проживання відчужувача коштів відповідно до пунктів 7, 8 цього договору, зобов`язання набувача за цим договором за відповідний місяць вважаються виконаними в повному обсязі. У разі неотримання поштового переказу відчужувачем після його надходження на поштове відділення за місцем проживання відчужувача, набувач має право отримати цей грошовий переказ після його повернення відправнику, і взяти ці кошти на відповідальне зберігання. Набувач зобов`язаний виплатити вищезазначені не отримані відчужувачем кошти за зверненням відчужувача. Набувач гарантує, що відчужувач залишає за собою довічне право на проживання на всій площі у вказаній квартирі, що відчужується. Відчужувач не має права реєструвати в квартиру інших осіб (пункт 12 договору). Істотними умовами договору вважатимуться вчасна оплата щомісячних платежів виключно в межах, встановлених пунктом 7 даного договору, і довічне право на проживання відчужувача на всій площі у вказаній квартирі, що відчужується. Разом з правом проживання в квартирі відчужувач приймає на себе обов`язок її зберігання та підтримання в належному стані та оплату комунальних послуг, спожитих ним/нею понад норму, встановлену пунктом 7 даного договору. У випадку виникнення заборгованості за оплату спожитих відчужувачем понад норму, встановлених пунктом 7 даного договору послуг, набувач має право вирахувати частину з щомісячного грошового перерахування на погашення такої заборгованості. Відчужувач несе повну відповідальність за шкоду, спричинену його діями третім особам в процесі використання квартири для свого проживання (пункт 13 договору). Пунктом 14 цього договору передбачено, що цей договір може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання його істотних умов і відмови від добровільного розірвання однієї зі сторін у судовому порядку. При розірванні договору у добровільному порядку відчужувач зобов`язаний повернути набувачу усі витрати, які набувач поніс при виконанні договору протягом його дії згідно пунктів 7-9 цього договору, а також усі фактичні витрати щодо підготовки та оформлення документів для укладення даного договору, в тому числі сплата податків, зборів, послуг нотаріуса, які були понесені набувачем до/під час підписання даного договору. Нотаріусом роз`яснено сторонами положення чинного законодавства щодо порядку укладення договорів довічного утримання, підстав та наслідків визнання їх недійсними, зміст «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків» в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №5 від 14 січня 2009 року, зміст статей 203, 215, 334, 744-758 ЦК України, статей 59-65, 74 СК України, статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», статті 17 Закону України «Про охорону дитинства», статті 172 ПК України та статті 182 ЦК України. Пунктом 27 цього договору вбачається, що сторони підтверджують, що договір не носить характеру фіктивного та/або удаваного правочину; відчужувач та набувач не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними, не страждають на психічний розлад, не вживають наркотичні засоби, токсичні речовини, тощо, не стоять на обліку у психоневрологічних та наркологічних закладах, тощо, укладення договору відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільним, усвідомленим та відповідає їхній внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін, текст цього договору прочитано і схвалено ними до його посвідчення, договір не приховує іншого правочину і спрямований на настання наслідків, які обумовлені у ньому. Сторони підтверджують, що вони однаково розуміють значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчить особисті підписи сторін на договорі. Встановлення дійсних намірів кожної із сторін правочину здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони (а.с.3-5 том 1). Матеріали справи містять копію паспорту до договору довічного утримання, який розпочато 22 серпня 2018 року та з якого вбачається, що ОСОБА_1 висловила свої побажання щодо здійснення поховання, ознайомилася з відомостями про кандидатуру набувача квартири, повідомила про стан здоров`я та лікувальний заклад, в якому відчужувач знаходиться на обліку. Також, 22 серпня 2018 року ОСОБА_1 склала розписку (додаток № 1 до заяви від 22 серпня 2018 року), якою підтвердила, що при умові підписання договору довічного утримання нею буде отримано: одноразове грошове утримання в розмірі 6000,00 грн; щомісячну виплату в розмірі 550,00 грн; оплату комунальних послуг, абонентську плату за телефон, електроенергію в обсязі до 100 кВт, водопостачання в обсязі: гаряча вода 4 куб. м, холодна вода 4 куб м, соціальний пакет кабельного телебачення та оплата послуг домофона. В будинку відсутнє опалення, газ, встановлені електроплити, наявна тільки холодна вода, гаряча вода бойлер (а.с.29-33 том 1). 12 вересня 2018 року ОСОБА_1 написала розписку, за якою отримала від ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 за довіреністю № 648 від 31 березня 2017 року грошову суму в розмірі 6000,00 грн в рахунок одноразової грошової виплати згідно договору довічного утримання № 1197 від 12 вересня 2018 року (а.с.34 том 1). 12 вересня 2018 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 за довіреністю № 648 від 31 березня 2017 року грошову сумі в розмірі 6600,00 грн в рахунок щомісячної грошової виплати за жовтень 2018 року по жовтень 2019 року включно згідно договору утримання № 1197 від 12 вересня 2018 року, про що написала відповідну розписку (а.с.35 том 1). Також, 12 вересня 2018 року ОСОБА_1 написала розписку про те, що отримала від ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 за довіреністю № 648 від 31 березня 2017 року грошову суму в розмірі 350,00 грн в рахунок щомісячної грошової виплати за вересень 2018 року згідно договору утримання № 1197 від 12 вересня 2018 року (а.с.36 том 1). Матеріали справи містять копії фіскальних чеків з Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» про грошові перекази на ім`я ОСОБА_1 , а саме: від 12 листопада 2018 року в розмірі 480,00 грн, від 11 січня 2019 року в розмірі 1760,00 грн, від 14 лютого 2019 року в розмірі 1920,00 грн, від 13 березня 2019 року в розмірі 991,90 грн, від 04 квітня 2019 року в розмірі 960,00 грн, від 03 травня 2019 року в розмірі 1920,00 грн. від 02 липня 2019 року в розмірі 900,00 грн, від 06 серпня 2019 року в розмірі 900,00 грн, від 06 вересня 2019 року в розмірі 900,00 грн, від 07 жовтня 2019 року в розмірі 900,00 грн, від 05 листопада 2019 року в розмірі 1550,00 грн, від 06 грудня 2019 року в розмірі 1850,00 грн, від 08 січня 2020 року в розмірі 1850,00 грн, від 03 березня 2020 року в розмірі 2073,00 грн, від 04 листопада 2020 року в розмірі 2050,00 грн. від 02 липня 2020 року в розмірі 1750,00 грн, від 03 червня 2020 року в розмірі 1750,00 грн, від 04 травня 2020 року в розмірі 1750,00 грн, від 07 квітня 2020 року в розмірі 2050,00 грн, від 03 січня 2020 року в розмірі 1850,00 грн, від 04 серпня 2020 року в розмірі 1750,00 грн, від 03 жовтня 2020 року в розмірі 1750,00 грн, від 07 лютого 2020 року в розмірі 1850,00 грн, від 03 вересня 2020 року в розмірі 1750,00 грн, від 05 листопада 2019 року в розмірі 1550,00 грн, від 06 грудня 2020 року в розмірі 1850,00 грн (а.с.37-38, 48, 49, 62, 112-114 том 1). З повідомлення Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» № 21-і-18501 від 25 листопада 2019 року вбачається, що поштовий переказ № 0047 на суму 480,00 грн прийнятий 12 листопада 2018 року на адресу: АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_1 , відправник переказу ОСОБА_3 , виплачений одержувачу переказу 16 листопада 2018 року; поштовий переказ № 0017 на суму 1760,00 грн - виплачений одержувачу переказу 16 січня 2019 року; поштовий переказ № 0054 на суму 1920,00 грн - виплачений одержувачу переказу 18 лютого 2019 року; поштовий переказ № 0289 на суму 991,90 грн - виплачений одержувачу переказу 18 березня 2019 року; поштовий переказ № 0066 на суму 960,00 грн - виплачений одержувачу переказу 08 квітня 2019 року; поштовий переказ № 0034 на суму 1920,00 грн - виплачений одержувачу переказу 04 травня 2019 року; поштовий переказ № 0011 на суму 900,00 грн виплачений одержувачу переказу 04 липня 2019 року; поштовий переказ № 0063 на суму 900,00 грн виплачений одержувачу переказу 10 вересня 2019 року; поштовий переказ № 0040 на суму 900,00 грн виплачений одержувачу переказу 08 жовтня 2019 року; поштовий переказ № 0020 на суму 1550,00 грн виплачений одержувачу переказу 06 листопада 2019 року (а.с.58-59 том 1). З відповіді Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» № 01-20/421 від 11 листопада 2020 року вбачається, що поштові перекази: № 0020 від 05 листопада 2019 року 2019 року в сумі 1550,00 грн виплачений 06 листопада 2019 року особисто одержувачу ОСОБА_1 ; № 0050 від 06 грудня 2019 року в сумі 1850,00 грн виплачений 06 грудня 2019 року особисто одержувачу ОСОБА_1 ; № 0052 від 08 01 січня 2020 року в сумі 1850,00 грн виплачений 09 січня 2020 року особисто одержувачу ОСОБА_1 ; № 0013 від 03 березня 2020 року в сумі 2073,00 грн виплачений 05 березня 2020 року особисто одержувачу ОСОБА_1 ; № 0038 від 07 квітня 2020 року в сумі 2050,00 грн виплачений 08 квітня 2020 року особисто одержувачу ОСОБА_1 ; № 0026 від 04 травня 2020 року в сумі 1750,00 грн виплачений 05 травня 2020 року особисто одержувачу ОСОБА_1 ; № 0053 від 03 червня 2020 року в сумі 1750,00 грн виплачений 05 червня 2020 року особисто одержувачу ОСОБА_1 ; № 0046 від 02 липня 2020 року в сумі 1750,00 грн виплачений 06 липня 2020 року особисто одержувачу ОСОБА_1 ; № 0059 від 04 серпня 2020 року в сумі 1750,00 грн виплачений 17 серпня 2020 року особисто одержувачу ОСОБА_1 ; № 0081 від 03 вересня 2020 року в сумі 1750,00 грн виплачений 07 вересня 2020 року особисто одержувачу ОСОБА_1 ; № 0015 від 03 жовтня 2020 року в сумі 1750,00 грн виплачений 07 жовтня 2020 року особисто одержувачу ОСОБА_1 ; № 0035 від 04 листопада 2020 року в сумі 2050,00 грн виплачений 06 листопада 2020 року особисто одержувачу ОСОБА_1 (а.с.104 том 1). Матеріали справи містять оригінали та копії квитанцій про сплату комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_1 (а.с.63-64, 124, 127-138, 140,147,159, 174-194 том 1). ОСОБА_1 надала копії фіскальних чеків на придбання ліків та інших товарів (а.с.68, 121-123, 139, 141-142, 144, 146, 148-153, 155-157,160-171, 198,199,201,205 том 1). Як вбачається з довідки Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ризький» за адресою: АДРЕСА_2 заборгованості зі сплати комунальних послуг, а саме: квартплати, електропостачання, опалення не має на період 01 жовтня 2020 року. Рахунки сплачені у повному обсязі 11 листопада 2020 року (а.с.107 том 1). З відповіді Центру допомоги та соціального захисту пенсіонерів № 04-11 від 04 листопада 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Центру допомоги з метою роз`яснення порядку укладення договору довічного утримання та підшукування їй набувача за договором довічного утримання для подальшого його укладення. Від фахівців Центру допомоги отримала консультацію та висловила свій намір укласти договір довічного утримання на умовах матеріального забезпечення в зв`язку з тим, що вона потребує додаткової матеріальної підтримки. ОСОБА_1 первинно зацікавилась питанням укладення договору довічного утримання ще в 2012 році і тривалий час визначалась з цього питання ознайомлювалась з матеріалами Центру (брошурами, книгами, листівками тощо). 12 вересня 2018 року було укладено договір довічного утримання між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідно до вимог чинного законодавства на тих умовах, які сторони попередньо погодили з метою забезпечення їх виконання у майбутньому. ОСОБА_1 ґрунтовно і усвідомлено підходила до цього питання. Підписавши договір довічного утримання, вона розуміла значення своїх дій, змістовно оцінювала всі вигоди та умови договору, а її дії були обдуманими і раціональними. Після укладення договору працівники Центру допомоги щомісячно телефонували їй з питань її стану здоров`я та відносин з набувачем. ОСОБА_1 зазначала, що у неї все добре, щомісячне утримання і вартість спожитих житлово-комунальних послуг сплачуються регулярно. Будь-яких претензій не заявляла (а.с.42 том 1). 12 вересня 2018 року ОСОБА_1 написала заяву, яка нотаріально посвідчена, в якій просила посвідчити договір довічного утримання, предметом якого є належна їй квартира, яка розташована в літ «Г-1» за адресою: АДРЕСА_2 між нею і ОСОБА_3 . Наслідки посвідчення і умови зазначеного договору їй нотаріусом роз`яснено. Проект договору нею особисто прочитаний та схвалений, вона розуміє українську мову, їй відомо, що право власності на належну їй квартиру перейде до ОСОБА_3 після посвідчення цього договору, але вона залишиться довічно проживати в зазначеній квартирі, вона отримує одноразову допомогу та щомісячне утримання довічно. Їй відомо, що на квартиру накладається заборона відчуження до припинення/виконання або розірвання договору довічного утримання, а саме до її смерті. Повідомила, що має дочку та онука, але вони не здійснюють її догляд та/чи утримання, не допомагають їй матеріально, в шлюбі вона не перебуває, у зв`язку із чим вона потребує матеріальної допомоги та утримання від сторонніх осіб. Вона розуміє, що набувач за цим договором не буде здійснювати прибирання в квартирі, купувати їй продукти, ліки, одежу, готувати їжу тощо, а лише буде здійснювати її фінансове утримання згідно умов цього договору. Також, в цій заяві ОСОБА_1 власноруч написала, що заява написана нотаріусом з її слів вірно, відповідає її волі, нею особисто прочитано вголос та нею підписано, бажає укласти договір довічного утримання (а.с.44 том 1). 12 вересня 2018 року між Громадською організацією «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів «Пенсіон» та ОСОБА_1 укладено договір про надання соціальних послуг, за яким Центр допомоги приймає на обслуговування отримувача соціальних послуг ОСОБА_1 та надає соціальні послуги відповідно до індивідуального плану надання соціальної послуги (а.с.117-118 том 1). Як вбачається з гарантійного сертифікату Центру допомоги та соціального захисту пенсіонерів «Пенсіон» даний сертифікат є гарантією виконання обов`язків за договором довічного утримання № 1197 від 12 вересня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . У випадку порушення умов, зазначених в договорі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів «Пенсіон» гарантує повернення права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 її попередньому власнику ОСОБА_1 . Всі виплати за договором довічного утримання залишаються у відчужувача, зазначеного у договорі (а.с.115, 116 том 1). 11 жовтня 2018 року між ОСОБА_6 (виконавець), ОСОБА_3 (замовник) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір № 1197 про надання послуг, за яким виконавець зобов`язується за завданням замовника надати клієнту послуги з обслуговування, а саме: у веденні домашнього господарства закупівлю та доставку продуктів харчування, ліків та інших товарів, приготування їжі, прибирання житла; в організації взаємодії з іншими фахівцями та службами виклик лікаря, комунальних служб, транспортних служб, відвідування у закладах охорони здоров`я; в оформленні документів, внесення платежів. Послуги повинні надаватися виконавцем не рідше, ніж 2 рази на тиждень. Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 11 жовтня 2019 року (а.с.109 том 1). 27 лютого 2020 року ОСОБА_1 направила ОСОБА_3 заяву про розірвання договору довічного утримання від 12 вересня 2018 року (а.с.119, 120 том 1). Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Договір довічного утримання (догляду) є оплатним, оскільки набувач отримує у власність за цим договором певне майно, а відповідач необхідне утримання у вигляді відповідних матеріальних благ і послуг. За частиною першою статті 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача (частина перша цієї статті). Стаття 751 ЦК України містить імперативну норму про те, що матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законодавством. Ця норма цивільного законодавства спрямована на захист інтересів відчужувача, який має право на надання йому матеріальної допомоги на тому рівні, який є необхідним для нормального існування. Якщо обов`язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності (частина друга статті 749 ЦК України). Підстави для розірвання договору довічного утримання (догляду) в судовому порядку визначені статтею 755 ЦК України. Так, на вимогу відчужувача договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини. Положення частини першої статті 755 ЦК України не містять визначення «неналежне виконання набувачем обов`язків за договором довічного утримання (догляду)», а тому, вирішуючи це питання суд повинен ураховувати конкретні обставини справи, умови договору довічного утримання (догляду) та положення статті 651 ЦК України, які визначають загальні підстави для зміни або розірвання договору. Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Матеріали справи свідчать про те, що за умовами укладеного між сторонами договору, крім надання позивачу права безоплатного довічного проживання у відчужуваній квартирі, ОСОБА_3 зобов`язався забезпечувати грошовими ресурсами, на які ОСОБА_1 самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами тощо. Загальна вартість вказаного матеріального забезпечення становить 550,00 грн на місяць. Також набувач зобов`язався щомісячно оплачувати комунальні послуги, до яких належать послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій, водопостачання (у обсязі: гаряча вода - до 4 куб. м, холодна вода до 4 куб. м) та електроенергія в обсязі до 180 кВт год в неопалювальний період (з 01 травня до 30 вересня поточного року), електроенергія в обсязі до 300 кВт год в опалювальний період (з 01 жовтня до 30 квітня поточного року); абонентська плата за стаціонарний телефон (крім міжнародних, міжміських розмов та розмов з абонентами мобільного зв`язку) та радіоточку; послуги соціального пакету кабельного телебачення та оплата домофону. Тобто, у договорі довічного утримання обов`язки набувача є конкретно визначеними сторонами і обмежуються конкретно визначеними видами догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача та матеріальна вартість яких становить 550,00 грн на місяць з урахуванням індексації, а також оплату комунальних послуг зазначеного у договорі житлового приміщення у визначених ними межах. Звернувшись до суду з позовом ОСОБА_1 обґрунтовувала підстави розірвання договору довічного утримання неналежним виконанням його умов, а також, своєю не згодою з розміром матеріального утримання. Проте, пунктом 10 договору довічного утримання від 12 вересня 2018 року передбачено, що сторони погодили, що визначене сторонами щомісячне грошове утримання у розмірі 550,00 грн є достатнім для підтримання повноцінного та життєвого рівня ОСОБА_1 та не потребуватиме подальшого перегляду сторонами умов договору. Крім того, за умовами договору на відповідача не покладено обов`язок щодо здійснення дій з утримання позивачки, надання їй допомоги, догляду, а лише передбачено вчасна оплата щомісячних платежів і довічне право на проживання ОСОБА_1 у квартирі. Одночасно з цим, між ОСОБА_6 (виконавець), ОСОБА_3 (замовник) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір № 1197 про надання послуг від 11 жовтня 2018 року, за яким виконавець зобов`язується за завданням замовника надати клієнту послуги з обслуговування, а саме: у веденні домашнього господарства закупівлю та доставку продуктів харчування, ліків та інших товарів, приготування їжі, прибирання житла; в організації взаємодії з іншими фахівцями та службами виклик лікаря, комунальних служб, транспортних служб, відвідування у закладах охорони здоров`я; в оформленні документів, внесення платежів. Послуги повинні надаватися виконавцем не рідше, чим 2 рази на тиждень. Належних та допустимих доказів невиконання вказаного договору матеріали справи не містять та ОСОБА_1 їх не надала. Незалежно від щомісячного грошового утримання, ОСОБА_3 виплатив відчужувачу одноразове грошове утримання перед підписанням цього договору, яке визначене сторонами за спільною згодою в розмірі 6000,00 грн. Вказані грошові кошти ОСОБА_1 отримала повністю від набувача ще до підписання цього договору, що підтверджується пунктом 9 договору довічного утримання, а також її розпискою від 12 вересня 2018 року. Як вбачається з матеріалів справи відповідач забезпечував ОСОБА_1 за її життя згідно з обумовленими у договорі умовами, порушення або неналежне виконання яких стороною позивачки під час розгляду справи не доведено, а навпаки, матеріали справи свідчать про належне виконання ОСОБА_3 умов договору, зокрема, наявні щомісячні грошові перекази, відсутня заборгованість з житлово-комунальних послуг. В суді апеляційної інстанції представниця ОСОБА_3 акцентувала увагу на тому, що до теперішнього часу позивачка користується послугами ОСОБА_3 за зазначеним договором, від його послуг не відмовлялася. Встановивши належне виконання відповідачем своїх обов`язків за договором довічного утримання, які є конкретно визначеними, а також недоведеність факту невиконання або неналежного виконання умов цього договору або порушення його істотних умов, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для розірвання вказаного правочину. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 березня 2021 року у справі № 638/9782/16-ц (провадження № 61-1387св20), 16 грудня 2020 року у справі № 640/9865/18 (провадження № 61-2456св20). Доводи ОСОБА_1 щодо того, що з самого початку вона заперечувала проти визначеного відповідачем розміру одноразового грошового утримання та розміру щомісячного грошового забезпечення, оскільки вони є несправедливими; що заяву від 12 серпня 2018 року вона не читала та прямій її волі вона не відповідала колегія суддів відхиляє, оскільки належних, достовірних та допустимих доказів щодо цього матеріали справи не містять і до суду їх не надано. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 січня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 15 липня 2021 року.