Постанова 4803 № 210/5119/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5697/21 Справа № 210/5119/20 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондар Я.М., суддів: Барильської А.П.,Зубакової В.П., сторони: позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» відповідач: ОСОБА_1 розглянув у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2021 року, яке постановлено суддею Вікторович Н.Ю. у місті Кривому Розі відомості щодо складання повного тексту судового рішення відсутні, - ВСТАНОВИВ: В вересні 2020 року Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АК КБ «Приватбанк») звернулось з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 16.03.2011 року відповідно до якої відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Банк виконав свої зобов`язання перед позичальником, надавши кредит в сумі, строки та на умовах, передбачених кредитним договором. Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, станом на 24.06.2020 року утворилась заборгованість в розмірі 27 292, 90 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 20 425, 96 грн., заборгованості за простроченими відсотками -6866,94 грн., які позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, та судові витрати по справі. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 січня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Зокрема посилається на те, що відповідач підписав заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, з якої вбачається, що позичальник ознайомився та підтвердив, що дана заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становлять договір. Відповідно до розрахунку та виписки вбачається, що відповідач користувалась кредитними коштами, здійснювала як витрати так і поповнення карткового рахунку. Оскільки сторонами договору є позивач і відповідач, договір не визнавався недійсним, тому саме у відповідача виникає зобов`язання з повернення кредиту, сплати відсотків, комісій, неустойки. Посилання відповідача на те, що кошти з її картки були зняті не нею, а іншою особою, не звільняє відповідача від її обов`язків покладених на неї умовами договору. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 16.03.2011 року між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг Крім того, відповідач погодився з тим, що Заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складає між нею і Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с.14). На виконання умов Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 16.10.2012 року відповідачу видано платіжну картку НОМЕР_1 зі строком дії до 07/16, 11.09.2013 року видано платіжну картку НОМЕР_2 зі строком дії до 07/17, 04.02.2015 року - НОМЕР_3 зі строком дії до 04/18, 28.07.2014 - НОМЕР_4 зі строком дії до 07/18, 10.10.2018 року - НОМЕР_5 зі строком дії до 07/22, 09.10.2019 року - НОМЕР_6 зі строком дії до 08/22 (а.с.13). Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування, за картковим рахунком відповідача кредитний ліміт 16.10.2012 року встановлено 8000,00грн., 16.10.2012 року зменшено до 300 грн., 04.02.2015 року збільшено до 8 000 грн., 12.10.2015 року зменшено до 7 814, 35 грн.,26.11.2015 року збільшено до 8 000 грн., 25.07.2016 року збільшено до 12 000 грн., 20.10.2017 року збільшено до 14 000 грн., 22.08.2019 року збільшено до 16000,00грн., 03.10.2019 року збільшено - до 18000,00грн., 03.03.2020 кредитний ліміт зменшено до 0,00грн. (а.с.12). Свої зобов`язання позивач виконав, що підтверджується випискою про рух коштів на рахунку відповідача ОСОБА_1 , з якої вбачається, що відповідачу надано у користування кредитні кошти (а.с.49-55). Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, станом на 24.06.2020 року, утворилась заборгованість в сумі 27292,90грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 20425,96грн. в т.ч. заборгованість за поточним тілом кредиту - 406,50грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту - 20019,46грн., заборгованості за нарахованими відсотками - 0,00грн., заборгованості за простроченими відсотками - 6866,94грн., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно з ст.625 - 0,00грн., нарахована пеня - 0,00грн., нарахована комісія - 0,00грн., що вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.5-11). Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань - номер кримінального провадження №12019040710001516 від 04.10.2019 року, вбачається, що 03.10.2019 року до Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області з письмовою заявою про злочин звернулася ОСОБА_1 , зазначивши, що 03.10.2019 року, приблизно о 19:25 годині невстановлені особи знаходились неподалік будинку АДРЕСА_1 , де відкрито заволоділи сумкою, яка їй належить, в якій серед особистого майна знаходився мобільний телефон марки «Lenovo» моделі «А916 СЕ0700» імей 1: НОМЕР_7 , імей 2: НОМЕР_8 , гроші в сумі 13 гривень, банківську карту AT «Альфа Банк», банківську карту ПАТ КБ «Приват Банк» та банківську карту AT «Укрсіббанк» з рахунку якої викрали гроші в сумі 7489,80 гривень, банківську платіжну карту для виплат AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_9 , банківську платіжну кредитну AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_10 з рахунку якої викрали гроші в сумі 16997,47 гривень (а.с.89). 14 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до АТ КБ «ПриватБанк» про здійснення викрадення картки для виплат Приватбанку, з якої було знято кошти (а.с. 73) Відповідно до довідки ОСОБА_1 були надані кредитні картки: 16.10.2012 картку НОМЕР_1 термін дії 07/16, 11.09.2013 картка НОМЕР_2 термін дії 07/17, 04.02.2015 картка НОМЕР_3 термін дії 04/18, 28.07.2014 картка НОМЕР_4 термін дії до 07/18, 10.10.2018 картка НОМЕР_5 термін дії 07/22, 09.10.2019 картка НОМЕР_6 термін дії 08/22 (а.с. 13) Строк дії картки НОМЕР_10 з використанням якої здійснювалися банківські операції, закінчився 30.06.2018 року відповідно до довідки банку (а.с.13). Згідно з довідками про видачу готівкових коштів АТ КБ «Приватбанк» 03.10.2019 року о 19:41год. здійснено переказ з картки НОМЕР_10 (яка викрадена у відповідача 03.10.2019 року) на свою картку НОМЕР_11 через додаток Приват24 - 5226,14грн., 03.10.2019 року о 19:42год. здійснено переказ з картки НОМЕР_10 на свою картку НОМЕР_11 через додаток Приват24 - 5226,14грн., 03.10.2019 року о 19:48год. здійснено переказ з картки НОМЕР_10 на свою картку - 5175,75грн. (а.с.68, 69). Відповідно до довідки про видачу готівкових коштів АТ КБ «Приватбанк» по картці № НОМЕР_9 (яка викрадена у відповідача 03.10.2019 року)і додатковим карткам договору 03.10.2019 року здійснено переказ грошових коштів з картки № НОМЕР_12 через додаток Приват24 в сумі 5025,13грн. (двічі), загальною сумою 10050,26грн. (а.с.70), а потім на картку № НОМЕР_12 через додаток Приват24 в сумі 1000,00грн., що узгоджується з даними у виписці про рух коштів (а.с.49,70). Разом із цим, у виписці про рух коштів на рахунку ОСОБА_2 у АТ КБ «Приватбанк» 03.10.2019 року також відбувся переказ коштів з використанням картки НОМЕР_5 , зі строком дії до 30.06.2022 року (а.с.49), тобто банківської картки, яка видана відповідачу після закінчення строку дії картки НОМЕР_4 (а.с.13). Згідно довідки Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області вих.. 48.1/3 від 12.01.2021 року, слідство у кримінальному провадженні за №12019040710001516 від 04.10.2019 року за ч.2 ст.186 КК України триває, особи, які вчинили даний злочин не встановлені (а.с.88). Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що кредитна заборгованість виникла внаслідок списання коштів з рахунку відповідача у результаті у результаті злочинних дій третіх осіб. Відповідач повідомив Банк про несанкціоноване списання грошових коштів з його рахунку, звернувся до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з картковим рахунком. Банком не доведено, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, які дають змогу ініціювати платіжні операції, що дало б підстави для відповідальності користувача за проведені платіжні операції. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до положень статті 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу. Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними. Відповідно до пунктів 7, 8, 9 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності. Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 571/841/16-ц (провадження № 61-25606св18), від 24 липня 2019 року у справі № 753/16954/16-ц (провадження № 61-24323св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 311/634/18-ц (провадження № 61-1837св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 214/2867/18 (провадження № 61-22931св19), від 27 січня 2021 року у справі № 210/1242/18 (провадження № 61-1556св20). Встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АК КБ «Приватбанк»). При вирішенні спору, суд першої інстанції правильно прийняв до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 року у справі № 6-71цс15, яка врахована також Верховним Судом в постановах від 12.02.2018 року № 127/23496/15-ц, та від 20.06.2018 року № 691/699/16-ц та дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, негайно повідомив про цей факт правоохоронні органи та Банк, та Банком не доведено дій чи бездіяльності відповідача, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою. Доводи апеляційної скарги, що сторонами договору є позивач і відповідач, договір не визнавався недійсним, тому саме у відповідача виникає зобов`язання з повернення кредиту, сплати відсотків, комісій, неустойки, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Як вбачається судом першої інстанції встановлено, що користувач при виявленні списання коштів повідомив Банк, тобто виконав вимоги розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого Постановою Правління НБУ від 05.11.2014 № 705, за змістом якого користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувались користувачем. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що зняття коштів з картки відповідача іншою особою, не звільняє відповідача від її обов`язків покладених на неї умовами договору, з вищевикладених підстав. Крім того, як вбачається із матеріалів справи, відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на момент вчинення шахрайських дій, а саме 03.10.2019 року у відповідача по справі за кредитним договором за розрахунок позивача рахувалась кредитна заборгованість 299,14грн. (а.с.49 зворот), а за розрахунком суду заборгованість за тілом кредиту на час вчинення злочину була відсутня. Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Викрадення у ОСОБА_1 платіжної карти є тим випадком, який дає підстави для звільнення її від відповідальності за повернення коштів, зняття яких відбулось невідомою особою. Відповідач при першій можливості повідомила про вчинений злочин і викрадення платіжної карти та 09.10.2020 року отримала нову взамін викраденої. Із урахуванням встановлених у справі обставин, яким надано належну оцінку, апеляційний суд правильно застосував до даних правовідносин норми матеріального права та дійшов обґрунтованого і справедливого за обставин цієї справи висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Європейський Суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомив позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне рішення суду складено 15 липня 2021 року. Головуючий: Судді: