Постанова 4856 № 560/112/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/112/21 Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О. Суддя-доповідач: Біла Л.М. 08 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу, В С Т А Н О В И В : В січні 2021 року Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області звернулось до суду з позовом в якому просило стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 кошти в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 27975,52 грн. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено повністю. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Серед іншого, відповідач зазначив про недотримання податковим органом вимог п. 42.2, 42.3 ст. 42 та п. 58.3 ст. 58 ПК України при надісланні податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату податкового боргу на адресу боржника. Також, на переконання апелянта, хибність нарахованого податкового боргу підтверджено довідкою ГУ ДПС у Хмельницькій області від 17.03.2021 року №578/АП/22-01-13-04-10 відповідно до якої станом на 16.03.2021 року за відповідачем відсутня заборгованість зі сплати податків, зборів, що контролюються Шепетівським відділом по роботі з податковим боргом. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив доводи апеляційної скарги, як такі, що є безпідставними, та просив залишити її без задоволення. Оскільки предметом оскарження є рішення суду першої інстанції ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 311 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено з матеріалів справи, згідно даних наявних облікових баз ІС «Податковий блок» за відповідачем рахується податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, який виник на підставі: - податкового повідомлення-рішення від 29.05.2019 №0033059-5506-2224 на суму 1731,94 грн; - податкового повідомлення-рішення від 15.05.2020 №0005822-5502-2223 на суму 4853,20 грн; - податкового повідомлення-рішення від 15.05.2020 №0005823-5502-22-2223 на суму 20855,40 грн; - податкового повідомлення-рішення від 15.05.2020 №0005824-5502-2223 на суму 534,98 грн. У зв`язку з наявністю податкового боргу, відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, контролюючим органом було складено та направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми "Ф" № 53559-55 від 29.10.2019 на загальну суму 1731,94 грн. З огляду на факт наявності вказаних сум заборгованості, які не сплачені боржником у добровільному порядку у строк, встановлений законом, позивач звернувся до суду для вирішення питання про їх стягнення у судовому порядку. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався наявністю у відповідача непогашеної заборгованості, а також дотриманням податковим органом процедури, яка передує зверненню до суду з позовом про стягнення податкового боргу. Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Як передбачено підпунктом 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. Виходячи із визначення, зазначеного у підпункті 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Таким чином, узгоджене грошове зобов`язання, проте не сплачене платником податків у добровільному порядку в строки визначені законодавством набуває статусу податкового боргу, з метою стягнення якого контролюючий орган має право звертатись з відповідним позовом до суду. Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання (п. 59.3 ст. 59 ПК України). Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4 ст. 59 ПК України). Згідно з абзацом другим п. 58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручене їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному п. 42.4 ст. 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. Пунктами 42.1 і 42.2 ст. 42 ПК України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Згідно із абзацами третім-четвертим п. 58.3 ст. 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручене платнику податків. Як свідчать встановлені обставини справи, заявлена до стягнення сума податкового боргу у розмірі 27975,52 грн нарахована у зв`язку із несплатою відповідачем грошових зобов`язань зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості. Підставою звернення контролюючим органом до суду з даним позовом є узгодженість заявленої суми боргу та її несплата відповідачем у встановлені строки. В призмі вказаного, колегія суддів зазначає, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін, що є результатом офіційного з`ясування обставин справи. Частиною 1 статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 3 ст. 242 КАС України). Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права, а тому статтею 9 КАС України на суд покладено обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, з аналізу наведених норм слідує, що завданням адміністративного судочинства є повне, всебічне та об`єктивне встановлення обставин у справі, при цьому, суд вживає необхідні заходи для з`ясування обставин у справі, у т.ч., шляхом витребування доказів за клопотанням осіб або власної ініціативи. Колегія суддів звертає увагу, що позивачем заперечується факт надіслання на його адресу податкових повідомлень - рішень та вимоги про сплати податкового боргу. При цьому, як відзначено в апеляційній скарзі, апелянт заперечує і факт узгодженості заявленого до стягнення податкового боргу, позаяк він не був обізнаний про його існування та відповідно був позбавлений можливості оскаржити останній або ж надати відповідні пояснення контролюючому органу. Згідно з положеннями статті 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Так, в матеріалах справи наявна копія паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , де місце його реєстрації є АДРЕСА_1 . Аналогічна інформація зазначена апелянтом в апеляційній скарзі і не заперечувалась позивачем. Відповідно до інформації, наявної в матеріалах справи, податкові повідомлення-рішення та вимога про сплату судового боргу направлялись контролюючим органом на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак конверт із вкладенням повернуто відправнику з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання. При цьому, з наявних в матеріалах справи доказів, а саме поштових конвертів, наданих позивачем як доказ надіслання податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу, неможливо встановити на яку саме адресу та на чиє ім`я останні надсилались. Судом апеляційної інстанції здійснено відстеження вказаних поштових конвертів за штриховими кодами ідентифікаторам, однак, відповідно до інформації, наявної на сайті Укрпошта, дані про вказані відправлення в системі відсутні. А отже, судова колегія не може розцінювати долучені до матеріалів справи копії конвертів і довідок про причини повернення поштового відправлення як належні та достовірні докази вчинення позивачем дій, спрямованих на узгодження суми податкового боргу, оскільки останні не відповідають вимогам ст.ст. 73, 75 КАС України щодо належності та достовірності доказів. Наведені обставини у своїй сукупності, дають підстави для висновку про недотримання контролюючим органом вимог статті 42 ПК України щодо направлення/вручення платнику податків документа. Таким чином, підстав для висновку про узгодженість грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом податковим повідомленнями-рішеннями від 29.05.2019 №0033059-5506-2224 на суму 1731,94 грн., від 15.05.2020 №0005822-5502-2223 на суму 4853,20 грн., від 15.05.2020 №0005823-5502-22-2223 на суму 20855,40 грн. та від 15.05.2020 №0005824-5502-2223 на суму 534,98 грн. судом не встановлено. Доводи позивача з приводу того, що податкові повідомлення рішення були направлено на адресу відповідача із дотриманням правил формування поштових відправлень, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаного. Слід зауважити, що ключовим моментом у даних спірних правовідносинах є встановлення вчинення податковим органом всіх належних дій, які передують необхідності звернення до суду задля стягнення податкового боргу Наразі, дана обставина позивачем не доведена. Відтак, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції і вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області про стягнення з позивача податкового боргу. До того ж, судова колегія враховує, що із довідки ГУ ДПС у Хмельницькій області від 17.03.2021 року №578/АП/22-01-13-04-10 слідує, що станом на 16.03.2021 року за відповідачем відсутня заборгованість зі сплати податків, зборів, що контролюються Шепетівським відділом по роботі з податковим боргом. Вказана обставина позивачем не заперечується. У відзиві на апеляційну скаргу останнім відзначено про скасування станом на 04.03.2021 року нарахованого в минулих роках відповідачу податкового боргу в сумі 27975,52 грн., внаслідок чого станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції податкового боргу не існує. З огляду на викладене, колегія суддів доходить до переконання, що позивачем не обгрунтовано підставність заявленого позову і не підтверджено належними та допустимими доказами. У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року). Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та містять правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу скасувати. Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.