Постанова 4852 № 340/3405/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 червня 2021 року м. Дніпросправа № 340/3405/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 року (головуючий суддя Петренко О.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 30.12.2019 року з позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати йому пенсії, у відповідності до ч.4 ст.54, ч.1 ст.50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; 2) зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача у сумі 464 276, 55 грн. за період з серпня 2011 року по грудень 2019 року (включно); 3) зобов`язати відповідача проводити перерахунок пенсії позивача довічно з врахуванням прожиткового мінімуму для непрацюючих, починаючи з січня 2020 року. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач мав нарахувати та виплатити позивачу пенсію як інваліду 3-ї групи ЧАЄС за період з серпня 2011 року по грудень 2019 року у відповідності до ч.4 ст.54, ч.1 ст.50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 позов задоволено частково: - визнано протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплати заборгованості з державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014р. по 02.08.2014р., у відповідності до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; - зобов`язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату заборгованості з державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014р. по 02.08.2014р. у відповідності до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з врахуванням виплачених за цей період сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції обгрунтовано тим, що в період з 01.01.2014р. по 02.08.2014р. орган пенсійного фонду повинен був нараховувати та виплачувати державну та додаткову пенсії в розмірах, визначених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №1210 від 23.11.2011р. відтак суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати заборгованості ОСОБА_1 з 01.01.2014р. по 02.08.2014р. державної пенсії по інвалідності як особі, щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом відповідних прав, то суд першої інстанції зазначив, що вказане питання було вирішене при відкритті провадження у справі, з урахуванням позиції Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15.10.2013р. № 8-рп/2013, а також на підставі аналізу положення ч.1 ст.122 КАС України. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. Вказує, що позовні вимоги позивача в частині зобов`язання провести перерахунок пенсії позивача за період з серпня 2011 року по 27.12.2019 (до дати звернення до суду) повинні бути залишені без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду. Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи в порядку письмового провадження на 30.04.2020. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року провадження у справі зупинялось до вирішення адміністративної справи №510/1286/16-а (провадження № 11-345апп19) в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду та набрання законної сили судовим рішенням і цій справі. Провадження у справі відновлено ухвалою від 01.03.2021 року за клопотанням представника відповідача у зв`язку з прийняттям 24.12.2020 року Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі №510/1286/16-а. Справа розглянута в письмовому провадженні в порядку ст. 311 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що згідно Посвідчення (категорія1) серії НОМЕР_1 позивач має ІІІ групу інвалідності та має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.8). 23.12.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії у розмірах, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ з серпня 2011 року по час звернення (грудень 2019 року) (а.с.16). 24.12.2019 позивачу надано відповідь (№1809/03-11) на його заяву, в якій зазначено, що пенсія йому виплачується згідно діючого законодавства і підстав для здійснення перерахунку пенсії немає (а.с.11). Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ (ЗУ №796-ХІІ). Зокрема, відповідно до статті 49 Закону №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Згідно з частиною 4 статті 54 Закону №796-ХІІ (згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, ІІІ група інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Частиною 1 статті 50 Закону № 796-ХІІ (станом на 09.07.2007) передбачено, що особам, віднесеним до І категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірах, зокрема, інвалідам ІІІ групи - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058 (станом на 09.07.2007р.), встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були визначені мінімальні розміри основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011р. № 3491-VI, який набрав чинності 19.06.2011, зокрема пунктом 7 частини 1 зазначеного Закону, Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким встановлено, що: - у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", - застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. При цьому, Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011р. №20-рп/2011 (справа № 1-42/2011) норми пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" визнано такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними. Отже, вказана норма підлягає застосуванню. Водночас, у 2011, 2012 та 2013 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України повноваження щодо визначення розміру та порядку зазначених вище виплат. У свою чергу, з 01.01.2014р. Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 № 719-VII не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Законом України від 31.07.2014р. №1622-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", який набрав чинності 03.08.2014р., розділ Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" доповнено пунктом 6-7, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення, ст. 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік. Як зазначалося вище постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Водночас з 03.08.2014р. Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. З огляду на наведені обставини та норми закону, починаючи з 01.11.2011р. по 31.12.2013р. та з 03.08.2014року, з 01.01.2015р. нарахування і виплата громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у вказаний період, здійснюється у розмірі, визначеному постановами Кабінету Міністрів України. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.11.2018 у справі № 303/6762/16-а (провадження № К/9901/24630/18). Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 року, не врахувавши строки звернення до адміністративного суду. Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з врахуванням статей 122, 123 КАС України. Так, позивач звернувся до адміністративного суду 30.12.2019 року, водночас, статтею 122 КАС України передбачені строки звернення до адміністративного суду, та наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду (ст. 123 КАС України). На думку колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції не достатньо дослідив процесуальні норми, які встановлюють строки звернення до суду та припустився помилкового висновку розглянувши позовні вимоги без з`ясування поважності причин звернення до адміністративного суду. При цьому позивач не зазначав про поважність пропуску строку звернення до адміністративного суду та не подавав заяву про поновлення такого строку. Зокрема, в ухвалі про відкриття провадження у справі від 31.12.2019 року (а.с. 1-2) суд першої інстанції зазначив, що відсутні підстави для залишення позову без руху, однак, не проаналізував обставини, за якими позивач ставить вимоги, починаючи з серпня 2011 року, однак звертається до адміністративного суду лише 30.12.2019 року. Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Матеріали справи не містять підтверджень, що позивач дізнався про порушення своїх прав лише в 2019 році (позивач отримує пенсійні виплати щомісячно, тому міг дізнатися про можливе порушення своїх прав ще в 2014 році); не місять підтверджень, що поважні причини спричинили пропуск строку звернення до адміністративного суду; не місять підтверджень, що позивач подавав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Таким чином, суд першої інстанції не дослідив процесуальних норм, які дають підстави для залишення позову без розгляду, при цьому розглянув справу по суті, що порушує вимоги ст. 122 КАС України. За наведених обставин та виходячи з приписів пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України, суд апеляційної інстанції ухвалює рішення про скасування рішення суду першої інстанції, яке прийняте по суті позовних вимог, та залишає позовну заяву без розгляду. Статтею 319 КАС України передбачені підстави для скасування рішення повністю або частково з залишенням позовної заяви без розгляду, так, згідно частини 1 цієї статті зазначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 240 цього Кодексу. Керуючись п. 5 ст. 122, ст. 123, п. 8 ч. 1 ст. 240, 319 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області задовольнити частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови виготовлено 14.06.2021. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова