Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/18845/2020
від 16.07.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДГоловуючий І інстанції: Зоркіна Ю.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2021 р. Справа № 520/18845/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Любчич Л.В., Суддів: П`янової Я.В. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2021, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 08.02.21 по справі № 520/18845/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Харківській обл.), в якому просив суд: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській обл., які полягають в перерахунку пенсії виходячи з 70% грошового забезпечення 01.01.2016; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській обл. перерахувати та виплачувати пенсію у розмірі 85% грошового забезпечення з 01.01.2016, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2016 однією сумою без використання при такій виплаті постанов КМУ чи інших нормативно правових актів, які надають боржнику можливість для відстрочення виплат; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській обл. нарахувати та виплатити компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2016 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 однією сумою без використання при такій виплаті постанов КМУ чи інших нормативно правових актів, які надають боржнику можливість для відстрочення виплат; стягнути судовий збір. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 вказаний адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській обл., які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 70 % грошового забезпечення з 01.01.2016. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській обл. здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 85 % грошового забезпечення з 01.01.2016. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській обл. виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину основного розміру пенсії з 01.01.2016 однією сумою. В іншій частині вимог позов залишено без задоволення. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській обл. судовий збір у розмірі 420 грн 40 коп. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив про правомірність обчислення пенсії позивача з 01.01.2016, виходячи з 70% грошового забезпечення, оскільки приписи ч.2 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (у редакції Закону №1166 від 27.03.2014, що є чинним на час виникнення права на перерахунок пенсії) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Відповідач також вважає безпідставним задоволення позову в частині виплати оспорюваних сум пенсії однією сумою з нарахуванням компенсації, оскільки вказані вимоги є передчасними та спрямовані на майбутнє. Позивач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу. 23.03.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Харківській обл. залишено без руху. 12.04.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ у Харківській обл. 12.07.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Харківській обл. призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Відповідно до положень ч. 1 ст. 308 , п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається у скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами. ОСОБА_1 перебуває на обліку ГУ ПФУ в Харківській обл. як утримувач пенсії за вислугу років, призначеної згідно Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-ХІІ). Розмір призначеної вперше пенсії на день призначення складав 85 % грошового забезпечення, виходячи з вислуги років - 30 років, про що вказано в довідці ГУ ПФУ в Харківській обл. від 21.12.2020 № 6023. ГУ ПФУ в Харківській обл. відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі постанова КМУ №103) проведено перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2016, на підставі довідки уповноваженого органу, проте одночасно з цим здійснено зменшення розміру пенсії з 85% грошового забезпечення на 70%. Не погоджуючись із таким розрахунком пенсії, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з протиправності дій ГУ ПФУ в Харківській обл., які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 70% грошового забезпечення з 01.01.2016 та наявності підстав для задоволенні позову щодо виплати недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статтею 13 Закону №2262-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) встановлено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" (пункт "в" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 3 проценти за кожний повний рік вислуги понад 20 років, але не більше ніж 65 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43). Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів (ч. 2 ст. 13 вищевказаного Закону). З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 з 01.01.2016 перераховано пенсію за вислугою років відповідно до постанови КМУ №103 у розмірі 70 % грошового забезпечення. З 01.10.2011 набрав чинності Закон України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи №3668-VI від 08.07.2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри 90 замінено цифрами
80. З 01.05.2014 набрав чинності пункт 23 Розділу ІІ Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні №1166-VII від 27.03.2014, яким внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, а саме: у частині другій статті 13 цифри 80 замінено цифрами
70. При цьому, колегія суддів зазначає, що внесені зміни до ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії відповідним категоріям осіб у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років та по інвалідності військовослужбовцям є стаття 63 Закону № 2262-ХІІ. Отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 р. у справа № 686/12623/17 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 у зразковій справі №240/5401/18. Під час розгляду справи встановлено, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2016 року відповідачем зменшено відсоток грошового забезпечення з 85% до 70 %, що підтверджується довідкою ГУ ПФУ в Харківській обл. від 19.11.2020 № 6023. Враховуючи вище зазначені правові норми та обставини справи, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській обл., щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 70% грошового забезпечення з 01.01.2016 та наявність підстав для зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській обл. перерахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 85% грошового забезпечення з 01.01.2016. Посилання апелянта на правомірність проведеного перерахунку пенсії з урахуванням вимог ч.2 ст.13 Закону №2262-ХІІ щодо максимального розміру пенсії, який не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення колегія суддів вважає необґрунтованими з урахуванням вище зазначеного. Щодо доводів апеляційної скарги в частині неправомірного ( на думку апелянта) зобов`язання здійснити виплату пенсії однією сумою колегія суддів зазначає наступне. Приписами ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ визначено, що перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону № 2262-ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія. Частиною 2 ст. 55 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Системний аналіз ст. ст. 51, 52, 55, а також ст. 63 Закону № 2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати "порядок перерахунку пенсії" не є тотожним праву встановлювати "строки перерахунку пенсії", "строки виплати пенсії". Отже, питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії". Колегія суддів зауважує, що законодавством не передбачено виплати пенсії, належної позивачу, частинами, а отже належним виконанням судового рішення, в даному випадку, є саме виплата суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою. Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). Так, у своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини"). В даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійних виплат, передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними, а тому на них поширюється режим "існуючого майна". Колегія суддів зазначає, що в даному випадку виплата суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою є фактично способом захисту прав позивача, оскільки, по-перше, вказані суми недоплаченої суми повинні були вже виплачені позивачу і відповідно громадянин має право отримати одразу всю суму на виконання рішення суду, а по-друге, це буде фактично порядком виконання рішення суду, відповідно до вказаної вище норми КАС України, з огляду на спір щодо порядку виконання судового рішення, а тому суд першої інстанції мав визначити спосіб виконання рішення суду. Отже, висновок суду першої інстанції щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській обл. здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2016 однією сумою також є правомірним. Доводи апеляційної скарги, щодо передчасності вимог про виплату пенсії однією сумою є необґрунтованими з вище зазначених підстав. З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача провести виплату перерахованої пенсії однією сумою, а доводи апелянта безпідставними. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року по справі № 520/18845/2020 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Л.В. Любчич Судді Я.В. П`янова О.В. Присяжнюк