Постанова 4817 № 607/4978/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/4978/21Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/817/719/21 Доповідач - Ходоровський М.В. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 липня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Ходоровський М.В. суддів - Бершадська Г. В., Сташків Б. І., секретаря - Панькевич Т.І. з участю - представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника ТОВ Будова-Захід - Калужної С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 06 травня 2021 року (головуючий суддя Братасюк В.М., дата виготовлення ухвали не вказана) у справі № 607/4978/21 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову,- ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов до ТОВ Будова-Захід про розірвання договору, визнання майнових прав на незавершену будівництвом трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , оплаченою вартістю 348,360 грн. та скасування реєстраційного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю Будова-Захід (КОД ЄДРПОУ 34938625) права власності на об`єкт незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення готовністю 3% за адресою: АДРЕСА_2 . В обгрунтування позову зазначив, що між ним та Товариством з, обмеженою відповідальністю "Будова-Захід" було укладено договір за № 15/02/02-Ті від 16.02.2012 року, за умовами якого, ТОВ "Будова-Захід" за його дорученням, в рахунок отриманих від нього кредиторських вимог до ПП "Тернопільська фірма "Будівельник" в сумі 348 360 гри., зобов`язувалась в строк до закінчення 11 кварталу 2014 року завершити розпочате будівництво трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до укладеного договору Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27 квітня 2012 у справі № 10/6-5022/1319/2011 про визнання Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник" банкрутом визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Будова-Захід" кредитором на суму 65 931 248 грн. 43 коп. (у тому числі й за договорами про відступлення права вимоги до ПП "ТФ "Будівельник" які укладено між пайовиками,-.які 2009-2010 роках сплатили на користь ПП "Тернопільська фірма "Будівельник" вартість будівництва квартири за адресою: АДРЕСА_2 ) і як зазначено у рішенні суду:"... наведена сума кредиторських вимог підтверджена договорами на пайове будівництво квартир по АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 квитанціями про сплату грошових коштів, рішеннями Тернопільського міськранониого суду?про визнання майнових прав на квартири...". У загальну суму кредиторських вимог ТОВ "Будова-Захід" входить переуступлене ним відповідачу право вимоги, відповідно до вищенаведеного договору. Відповідно до умов укладеного договору фінансування будівництва сторони домовились шляхом відступлення позивачем права вимоги ТОВ "Будова-Захід". Відступлення права вимоги пов`язані з майновими правами на вищевказану квартиру, що виникли на підставі договору, укладеного з ПП "Тернопільська фірма "Будівельник", що підтверджується рішенням Тернопільського міськрайонного суду, яким за позивачем визнано майнові права на квартиру в зв`язку з оплатою, які сторони погодили у п.1.2., п.2.5.договору. Відповідач, отримавши майнові права на квартиру відповідно до п.1.2.,п.2.5. спірного договору, зареєстрував за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будова-Захід" право власності на незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , чим порушив майнові права позивача, які підлягають відновленню в судовому порядку. 05 квітня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони ТзОВ «Будова-Захід» вчиняти дії щодо відчуження зазначеного об`єкта незавершеного будівництвом багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення готовністю 3%, в частині майнових прав на квартиру АДРЕСА_6 . Заява мотивована тим, що предметом пред`явленого позову є об`єкт незавершеного будівництва. Оскільки він перебуває на праві приватної власності відповідача, який має реальну можливість без відома позивача його відчужити, доказом чого є те, що ТОВ "Будова-Захід" зверталося до Тернопільського міськрайонного суду з заявою про скасування забезпечення позову, з метою вчинення дій, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 06 травня 2021 року в задоволенні заяви відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права. Відповідачем зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва, про що свідчить Витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідач не здійснюючи будівництво багатоквартирного житлового будинку для подальшої передачі інвесторам будівництва, які оплатити повну вартість квартири, набув права власності на незавершене будівництво, яке може бути відчужене без відома позивача. Доказом цього є, те що відповідач звернувся до суду з заявою про скасування арешту, який був накладений з метою забезпечення позову та захисту майнових прав позивачів у 2015 році. Крім того, відповідач не здійснював і не здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку. Відзив на апеляційну скаргу не подано. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, представник відповідач ТзОВ "Будова-Захід" Калужна С.Р. заперечила відносно апеляційної скарги та пояснила, що ухвала суду є законною обгрунтованою, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Судом встановлено, що згідно позовної заяви предметом позову по даній справі є розірвання договору №15/02/12-Ті від 16 лютого 2012 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будова-Захід" та ОСОБА_1 щодо завершення будівництва; визнання за ОСОБА_1 право вимоги майнових прав щодо завершення будівництва; визнання за ОСОБА_1 , майнові права на незавершену будівництвом трикімнатну квартиру; скасування реєстраційного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за Товариством з обмеженою .відповідальністю "Будова-Захід" (КОД ЄДРПОУ 34938625) права власності на об`єкт незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення готовністю 3% за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до заяви про забезпечення позову представник позивача ОСОБА_2 , як на підставу для задоволення заяви, посилається на те, що 26 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будова-захід» звернулося в суд із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вжитих на підставі ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 квітня 2015 року, якою накладено арешт на об`єкт незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення готовністю 3%, що дає підстави вважати, що має намір відчужити даний об`єкт. При цьому посилається на ухвалу Тернопільського міськрайоного суду від 31.03.2021 року справа № 607/7469/15-ц. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено наявності наміру відповідача щодо вчинення дій з відчуження об`єкта незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення готовністю 3% за адресою: АДРЕСА_2 , з метою уникнення виконання рішення суду та не подано доказів, що невжиття заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду. З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи. Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Пункт 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Як передбачено положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення. При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину. Згідно із п. п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. З врахуванням встановлених обставин у справі та зазначених норм права суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Колегія суддів не приймає до уваги доводи в апеляційній скарзі про те, що існує загроза в тому, що майнові права на квартиру в об`єкті незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку можуть бути відчужені, що в подальшому утруднить виконання рішення суду, оскільки згідно наявної у справі ухвали Тернопільського міськрайоного суду від 31.03.2021 року справа № 607/7469/15-ц, на яку посилається заявник, як на доказ для забезпечення позову, клопотання обгрунтовано тим, що рішення суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Будова-захід» повністю виконало, підтвердженням чого є постанова про закінчення виконавчого провадження від 26.12.2016р. № 52918409; накладення арешту призводить до того, що товариство не може здійснювати жодної діяльності на цьому об`єкті, зазнає збитків у зв`язку з простоєм, арешт майна створює негативний вплив на ділову репутацію товариства, внаслідок чого воно упускає вигоду від господарської діяльності. Отже, відомості про намір відчужити об`єкт незавершеного будівництва у даній ухвалі відсутні. Оскільки місцевим судом повно та всебічно з`ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обгрунтоване рішення, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення а судове рішення без змін. Стосовно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 35 ч.1, 259 ч.1.2.8, 374 ч.1 п.1, 375, 381 ч.1,3, 382 - 384, 389 ч.1 п. 2, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 06 травня 2021 року залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на сторони в межах ними понесених. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 15 липня 2021 року. Головуючий Судді