Постанова Львівський апеляційний суд № 445/1063/21

Справа № 445/1063/21 Головуючий у 1 інстанції: Пилип`як П.В. Провадження № 33/811/1065/21 Доповідач: Галапац І. І. ПОСТАНОВА 16 липня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі: судді Галапаца І.І., розглянувши клопотання правопорушника ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Золочівського районного суду Львівської області від 17 червня 2021 року, в с т а н о в и в: цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 (сто двадцять) годин. Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 ЗУ "Про судовий збір" стягнуто із ОСОБА_1 454 грн. судового збору на користь держави. На згадану постанову 06 липня 2021 року правопорушник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження такої, мотивуючи тим, що судом першої інстанції постанову прийнято 17 червня 2021 року, проте копію рішення він отримав значно пізніше. Так, згідно положень ч.2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. На думку апеляційного суду, особи, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження. Як вбачається з матеріалів справи, правопорушник був присутній під час розгляду справи в суді першої інстанції, повністю визнавав себе винним та давав пояснення з приводу обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному щодо нього за ч.1 ст. 183-1о КУпАП. Отже, сукупність вищевказаних обставин свідчить про те, що правопорушник ОСОБА_1 мав можливість повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення, однак у встановлений законом строк не скористався таким. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Устименко проти України» Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відтак, апеляційний суд вважає, що причини пропуску строку апеляційного оскарження постанови судді місцевого суду не є поважними, а тому приходить до висновку, що правопорушнику ОСОБА_1 слід відмовити в поновленні такого строку, з поверненням апеляційної скарги. Керуючись ст. 294 КУпАП України, суд, п о с т а н о в и в: відмовити правопорушнику ОСОБА_1 в поновлені строку апеляційного оскарження постанови судді Золочівського районного суду Львівської області від 17 червня 2021 року Апеляційну скаргу повернути ОСОБА_1 . Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Галапац І.І.